Бажаного результату, слід розпочати активне видалення ранового вмісту.

Активне дренування ран. Під активним дренуванням ран слід розуміти

Вимушене видалення ранового вмісту з порожнини рани. До активних методів

дренування ран відноситься:

а) аспіраційне дренування–

Вимушене видалення ранового

Вмісту, яке здійснюють за допо-могою гумових або хлорвініло-вих трубок (трубчатий дре-наж), розташованих у порож-нині рани, периферичний кінець

Яких з’єднують із гумовою або

Еластичною, у вигляді гармош-ки, грушею, водоструминним

насосом або з вакуумною сис-темою(рис. 1.7.3, а). Такий вид

Дренування називається закри-тим, рановий вміст збирають в

Окремий посуд, що дає мож-ливість утримувати хворого у

Відповідних гігієнічних умовах,

Попереджає забруднення білиз-ни, ліжка, пов’язки. Дренажні

Трубки готують самостійно або

Використовують заводські за-готовки. Вони бувають різних

Розмірів(від1-2 до20 мм) і фор-ми(Т-, У-подібні, вигнуті тощо).

Цей вид дренування застосову-ють у хворих із глибокими, ве-Рис. 1.7.2. Рукавичко-трубчатий дренаж.

Рис. 1.7.3. Дренування гнійної порожнини:

а– активне видалення ранового вмісту;

Б– проточно-промивне дренування.

а

б

Дренування ран і порожнин тіла

Ликими ранами, складною конфігурацією ранового каналу, при наявності гнійних

запливів, гнійних плевритах, перитонітах тощо;

3. Проточно-промивне дренування– видалення ранового вмісту через дре-нажні трубки за допомогою розчинів, що вводяться в порожнину рани крап-линно або струминно(рис. 1.7.3, б). Таке дренування здійснюють за допомо-гою двох, трьох хлорвінілових трубок або спеціальної двоканальної трубки.

Для промивання ран, як правило, використовують розчини антисептиків(хлор-гексидин, діоксидин, дімексид, фурацилін тощо). Промивне дренування пере-важно застосовують при глибоких гнійних ранах, наявності запливів;

а) аспіраційно-промивне дренування– цей вид дренування об’єднує два

Вищевказані способи і забезпечує одночасне промивання та відсмоктування

Ранового вмісту. Аспіраційно-промивне дренування дає можливість здійсню-вати так зване програмоване дренування ран– почергове промивання та

Відсмоктування ранового вмісту. Слід зазначити, що на сьогодні промивне й

Аспіраційно-промивне дренування є методами вибору для лікування гнійних

Ран, а програмований спосіб застосовують у найбільш тяжких хворих. Дре-нажні трубки можуть виводитися через рану або через окремі проколи(кон-трапертуру) біля рани. Слід відмітити, що дренажі, які виводяться через опе-раційну рану, збільшують ризик її інфікування та перешкоджають її своєчас-ному загоєнню. Для того, щоб вони не випали з рани, їх пришивають(фіксують)

До шкіри. При наявності дренажів необхідно слідкувати за їх функцією

(кількістю, кольором, якістю виділень тощо). При непрохідності дренажів їх

Промивають або створюють вакуум за допомогою шприца Жане.

Видалення дренажів здійснюють за умов: коли відпала потреба в подаль-шому дренуванні рани чи порожнини, коли дренаж перестав функціонувати

Або виникла необхідність його заміни. Перед його видаленням слід пересвідчи-тись, чи немає в просвіті рани(чи порожнини) патологічного вмісту, після цьо-го дренаж перетискають, знімають шкірний шов і повільно витягують. Отвір,

Який залишився після дренажу, закривають стерильною пов’язкою, а якщо є

Провізорний шов, його зав’язують.

ДРЕНУВАННЯ ПЛЕВРАЛЬНОЇ ПОРОЖНИНИ

Дренування плевральної порожнини проводять у хворих з пневмоторак-сом(повітря у плевральній порожнині), гемотораксом(кров в плевральній по-рожнині), емпіємою(нагноєнням) плеври.

Дренування плевральної порожнини за Бюлау

Хворого кладуть на стіл, обробляють операційне поле і проводять анестезію

Шкіри, підшкірної жирової клітковини, міжреберних м’язів, плеври в місці, де пла-нується введення дренажу. Скальпелем здійснюють розріз шкіри довжиною1-1,5 см. Через цей розріз по верхньому краю ребра обертальними рухами вводять

Троакар у плевральну порожнину. Вхід його в порожнину схожий на провалюван-

Загальна хірургія

Ня в порожнечу. Після виймання стилета через кожух троакара вводять дренажну

Трубку, зовнішній кінець якої закривають затискачем. Кінець дренажу, який вво-диться в плевральну порожнину, косо зрізають, а на його бічних поверхнях роб-лять два отвори на відстані2-3 см від краю і один від одного. Після введення

Дренажу кожух троакара витягують, а шкіру з обох сторін від трубки прошива-ють так, щоб створити герметичність. Цими ж нитками фіксують її до шкіри та

Прикривають стерильною серветкою. В окремих випадках, при відсутності троака-ра дренажну трубку можна провести через міжребер’я за допомогою затискача.

При наявності пневмотораксу повітря виходить із плевральної порожнини

Самостійно, під тиском. Його можна також видалити за допомогою шприца або

Електровідсмоктувача. Якщо необхідне тривале видалення повітря або вмісту

Плевральної порожнини, то в цьому випадку на кінець дренажної трубки при-кріпляють палець із гумової рукавички, який розсікають на верхівці та опуска-ють у банку з антисептичним розчином(дренування за методом Бюлау). На

Вдиху створений таким чином клапан буде закриватись і повітря, рідина в плев-ральну порожнину по-ступати не будуть. На

Видоху клапан відкри-вається і повітря, ексу-дат вільно виділяється у

Банку. Такий вид дрену-вання забезпечує одно-сторонній вихід повітря

Та рідини з плевральної

порожнини(рис. 1.7.4).

Досить часто для

Видалення залишків по-вітря, ексудату у хво-рих після операції на

Грудній клітці викорис-товують дренування

Плевральної порожнини

за Суботіним-Перте-сом(рис. 1.7.5).

Для цього викорис-товують трьохампуль-ну систему, заповнену стерильним розчином і з’єднану хлорвініловими чи

Гумовими трубками. При цьому першу банку, яка з’єднана з дренажем плев-ральної порожнини, опускають нижче хворого, а за допомогою двох інших,

Які функціонують за принципом сполучених судин, створюють негативний

Тиск і видаляють вміст плевральної порожнини. Для збільшення розрідження

В системі, дистальну банку опускають на20-30 см нижче середньої.

Рис. 1.7.4. Схема

Дренування плевральної

Порожнини за Бюлау.

Рис. 1.7.5. Схема дренуван-ня плевральної порожнини

За Суботіним-Пертесом.

Дренування ран і порожнин тіла

ДРЕНУВАННЯ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ ТА ЇЇ

ПОРОЖНИСТИХ ОРГАНІВ

Поняття про дренування черевної порожнини

Досить часто успіх оперативного втручання на органах шлунково-кишково-го тракту залежить від методу дренування. Його здійснюють при великих опера-ціях, для лікування місцевого та розлитого перитоніту, при відкритті абсцесів

(піддіафрагмального, підпечінкового, міжкишкового, апендикулярного, абсцесу

Дугласового простору тощо), для видалення рідин(ексудату, гною тощо). Дрену-вання черевної порожнини, як правило, здійснюють поліхлорвініловими трубка-ми0,5-2 см у діаметрі за показаннями. Так, при серозному місцевому перитоніті

Можна обмежитись введенням у черевну порожнину однієї або двох поліхлорві-нілових трубок. При розлитому перитоніті черевну порожнину слід дренувати з

двох-чотирьох контрапертур у здухвинних і підреберних ділянках(рис. 1.7.1).

У тяжких хворих із загальним перитонітом часто дренування черевної по-рожнини здійснюють для тривалого післяопераційного її промивання(перито-неального діалізу). Суть методу полягає в тому, що через чотири проколи у

Здухвинних і підреберних ділянках вводять поліхлорвінілові трубки. Дві нижніх

трубки, що знаходяться у здухвинних ділянках з’єднують із системою для вве-дення і промивання черевної порожнини спеціальними розчинами(антисепти-ками). Через верхні трубки, які знаходяться у підреберних ділянках розчин зби-рають у окремі посудини(рис. 1.7.6).

Важливе значення має нагляд за дренажами черевної порожнини, їх необхід-но подовжити і помістити в окремі посудини(пляшечки з-під розчинів). Для нор-мального відтоку рідини з відповідної ділянки черевної порожнини хворому не-обхідно надати положення з ледь

Піднятим головним кінцем, поло-ження на боці, спині тощо. Медич-ний персонал повинен ретельно