Наслідок невиліковної хвороби. Безпосередньою причиною смерті частіше всьо-го буває серцева або легенева недостатність.

При тривалому процесі вмирання розрізняють такі фази та стадії:

Передагональна фаза. Агонія (грец. боротьба) – передсмертний стан орга-нізму, при якому всі фізіологічні функції, що забезпечують життєдіяльність

організму, знаходяться у фазі декомпенсації: а) функція центральної нервової

системи пригнічена– хворий загальмований, але свідомість збережена; б)

Загальна хірургія

Діяльність серця ослаблена, пульс ниткоподібний, артеріальний тиск знижений

(макс. – 60-50 мм рт.ст., мін. – 0), нижчий критичного, знижений і венозний тиск

(40-20 мм вод.ст.); в) порушена функція дихальної системи, дихання стає гли-боким і частим; г) виражені порушення функції паренхіматозних органів; д)

Спостерігається різка блідість шкірних покривів. Такий стан може тривати від

Декількох хвилин до декількох днів. У цій фазі виникають різні порушення в

Обміні речовин в організмі. Вони проявляються, перш за все, зниженням окис-но-відновних процесів(білки, жири, вуглеводи, мікроелементи тощо), накопи-ченням токсичних речовин(серотоніну, плазмокініну, вуглекислоти тощо).

Подібні зміни в організмі призводять до порушення кислотно-лужної рівнова-ги у крові і тканинах організму (ацидозу). При відсутності допомоги стан

Хворого погіршується і закінчується так званою термінальною паузою.

Термінальна пауза. Хворий втрачає свідомість, артеріальний тиск та сер-цебиття не визначаються, зупиняється дихання, не визначаються рефлекси,

Зіниці не реагують на світло. Термінальна пауза триває до хвилини. Після неї

Настає агонія(боротьба між життям і смертю).

Агональна фаза. У хворого може відновитись м’язовий тонус та рефлекси,

З’являються окремі м’язові скорочення, відновлюється зовнішнє дихання, од-нак воно є безладним, здійснюється за участю допоміжної мускулатури; над

Магістральними великими артеріями(сонною, плечовою, стегновою) з’являється

Пульс, підвищується систолічний артеріальний тиск(до50-70 мм рт.ст). Од-нак цей передсмертний ривок марний, через те що метаболічні порушення, які

пройшли у клітинах організму, стають незворотними, швидко згоряють ос-танні запаси енергії і через20-40 секунд, а інколи і через декілька хвилин на-стає смерть. Взагалі, в процесі вмирання(смерті) розрізняють три стадії:

Перша стадія (клінічна смерть). Вона виникає зразу ж після зупинки сер-ця і триває перших4-5 хв. У цій фазі ще не наступають незворотні зміни в

Організмі і всі життєво важливі функції, включаючи і діяльність мозку, ще можна

Повністю відновити. Основними ознаками клінічної смерті є: 1) втрата свідо-мості; 2) відсутність пульсації над магістральними артеріями(сонною чи

Стегновою); 3) стійке розширення зіниць та відсутність реакції на світло

(настає через45-60 с); 4) відсутність самостійного дихання. Допоміжними

ознаками клінічної смерті є: 1) зміна кольору шкіри(блідо-сіра чи синюшна); 2)

Втрата рефлексів та м’язового тонусу.

Друга стадія розпочинається через5 хв після зупинки кровообігу. Її нази-вають соціальною(духовною) смертю. У цій фазі у хворого настають незво-ротні зміни в корі великих півкуль головного мозку (декортикація). Слід за-значити, що у цій фазі ще можна відновити кровообіг і дихання, однак хворі не

Приходять до свідомості і помирають від розвитку різних ускладнень. Ознака-ми прижиттєвої смерті мозку є: відсутність свідомості; спонтанного дихан-ня, яке підтримується тільки апаратом штучного дихання; арефлексія; не-стабільна гемодинаміка, що підтримується медикаментозною стимулюючою

Терапією; відсутність електричної активності(ізолінія) на електроенцефа-

Хірургічна діяльність на основних етапах лікування

Лограмі(ЕЕГ); відсутність змін на ЕЕГ після внутрішньовенного введення

Розчину бемегриду; негативна холодова проба(відсутність ністагму на вве-дення в зовнішній слуховий хід холодного фізрозчину); відсутність артеріо-венозної різниці за киснем у притікаючій та відтікаючій від мозку крові; про-гресивне зниження температури тіла.

Третя стадія– біологічна смерть, це стан, при якому проходять незво-ротні зміни в усіх органах і системах організму, після яких повернути до жит-тя потерпілого неможливо. Ознаками біологічної смерті є: відсутність дихан-ня, серцевої діяльності, помутніння і висихання рогівки, зміна зіниці при на-тискуванні на очне яблуко– “котяче око”, зниження температури тіла нижче

20 °С, наявність трупних плям, розвиток трупного заціпеніння (рис. 1.9.2).

Констатацію біологічної смерті проводять лікарі відділень стаціонару,

Поліклінік, швидкої медичної допомоги(де помер хворий) або судово-медичні

експерти(при огляді трупа).

Перша допомога, стадії та етапи серцево-легенево-мозкової реанімації

Для оживлення хворого, що знаходиться в стані клінічної смерті, в першу

Чергу, всі заходи повинні бути спрямовані на боротьбу з гіпоксією і відновлення

Функцій легеневої та серцево-судинної систем. Успішна реанімація можлива

Лише при своєчасному та кваліфікованому виконанні всіх реанімаційних заходів

Та дотриманні послідовності їх проведення. За Пітером Сафаром, всі реанімаційні

заходи поділяються на три стадії, кожна з яких складається з декількох етапів:

І стадія реанімації – надання першої медичної допомога. Основні заходи на

Цій стадії спрямовані на підтримання життєдіяльності організму. Вони прово-дяться, як правило, реаніматологом, або в екстремальних ситуаціях підготовле-ною людиною, не обов’язково медичним працівником. Після констатації клінічної

смерті(на що витрачається не більше7-8 секунд) потерпілого укладають спи-ною на тверду поверхню з дещо опущеним головним кінцем(рис. 1.9.3.), при

Наявності спостерігача останній підніймає ноги потерпілого за стопи на40-60 см

Вверх для кращого відтоку від них крові та збільшення кровонаповнення серця.

Першу стадію реанімації поділяють на три етапи: А, В, С.

Ий етап реанімації– А(air), забезпечення прохідності дихальних шляхів.

На цьому етапі проводять заходи із забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Рис. 1.9.2. Очні ознаки смерті: а– око живої людини; б– помутніння рогівки;

В– симптом“котячого ока”.

В б а

Загальна хірургія

Слід зазначити, що найчастіше причиною по-рушення прохідності дихальних шляхів на рівні

Глотки є западання язика. На рівні гортані, тра-хеї і бронхів непрохідність розвивається за ра-хунок попадання сторонніх тіл, скупчення па-тологічного секрету, наявності набряку або

Спазму, здавлення дихальних шляхів(пухлини,

Механічні травми). Для відновлення прохідності

дихальних шляхів медичний працівник, реані-матолог здійснює такі послідовні прийоми: а)

Відкриває рот потерпілому та оглядає рото-ву порожнину. Потім вказівним пальцем пра-вої руки, обгорнутим хустинкою(марлевою

Серветкою), можна за допомогою затискача,

Звільняє ротоглотку від наявних сторонніх тіл

Та рідин(блювотних мас, слизу, водоростей,

Вставних щелеп, згустків крові тощо); без цьо-го проводити подальшу реанімацію неможли-во. При проведенні цих маніпуляцій необхідно

Перевірити, чи дихає потерпілий. З цією метою

Визначають наявність дихальних рухів грудної клітки, наблизивши свою щоку

Та вухо до рота і носа потерпілого, слід подивитись, послухати і відчути, чи є

Самостійне дихання. При відсутності дихання приступають до штучної венти-ляції легень “рот в рот”, “рот в ніс” або через трубчастий перехідник. Перед

цим необхідно: б) розігнути шию потерпілого; закинути голову максимально

Назад, підклавши під шию імпровізований валик– при цьому у більшості по-терпілих верхні дихальні шляхи звільняються від язика та його кореня і стають

прохідними; в) вивести нижню щелепу вперед, завдяки чому повністю віднов-люється прохідність дихальних шляхів(рис. 1.4.8, с. 84)

Слід зазначити, що досить часто у хворих, які знаходяться без свідомості,

Для забезпечення прохідності дихальних шляхів застосовують так зване стійке

Бокове положення. Краще такого хворого(потерпілого) положити на правий

Бік. Однак, якщо це неможливо або небажано(при пораненні правої половини

Грудної клітки), такого хворого кладуть на лівий бік. При цьому голова відво-диться назад і створюють таке положення, при якому язик не може западати, а