Цитах крові знаходяться аглютиногени а і в та олігосахарид н; останній зна-ходиться на еритроцитах групи0 і не має антигенної детермінанти. У плазмі

крові знаходяться аглютиніни α(анти-А) і β(анти-В). При взаємодії одной-менних аглютиногенів з аглютинінами виникає реакція аглютинації. Кров вва-жається несумісною, якщо при змішуванні в ній є однойменні аглютиногени

(АВ) і аглютиніни(αβ). Залежно від наявності в крові аглютиногенів і аглю-тинінів розрізняють чотири групи крові.

Перша(І) група0 (αβ) – еритроцити не містять аглютиногенів. У сиро-ватці крові наявні лише обидва аглютиніни(α і β), здатні аглютинувати ери-троцити трьох інших груп.

Друга(ІІ) група А(β) – еритроцити містять аглютиноген А, що аглюти-нується сироватками тих груп, у яких є аглютинін α. У сироватці є аглютинін

β, який аглютинує еритроцити крові, що містять аглютиноген В.

Третя(ІІІ) група В(α) – еритроцити містять аглютиноген В, який аглюти-нується аглютиніном β. Аглютинін α сироватки аглютинує еритроцити груп

Крові, що мають аглютиноген А.

Четверта(IV) група АВ(0) – еритроцити містять аглютиногени АВ і аглю-тинуються сироватками трьох попередніх груп крові. У сироватці крові цієї

Групи немає аглютинінів, тому вона не аглютинує еритроцити інших груп крові.

Слід відмітити, що аглютиноген А має свої підтипи, а тому, відповідно,

Група крові ІІ(А) має підгрупи ІІ(А

), ІІ(А

), а групаIV(АВ) – ІV(А

В) і ІV (А

В).

На сьогодні описані різні варіанти групового антигену В(В2

, В3

, Вw

І ін),

Однак вони не мають суттєвого клінічного значення.

Групи крові генетично зумовлені відповідним набором антигенів, що

Містяться в еритроцитах, лейкоцитах, тромбоцитах, плазмі, є постійними і не

Змінюються з віком, під впливом хвороби або інших причин. Слід пам’ятати,

Що тільки аглютиніни сироватки крові адсорбуються на поверхні еритроцитів

(аглютиногенія), а останні склеюються і випадають в осад. Вираженість аг-лютинації залежить від титру(кількість аглютиногенів, аглютинінів, що да-ють реакцію аглютинації), температури оточуючого середовища та інших

Факторів. Реакція між сироваткою і еритроцитами одного виду організмів, що

Приводить до склеювання еритроцитів, називається ізоаглютинацією. Склею-вання еритроцитів одного виду тварин сироваткою другого називається ге-тероаглютинацією.

Методи визначення групи крові

Визначення груп крові здійснюють за системою АВ0, шляхом ідентифі-кації специфічних антигенів та антитіл і ґрунтується на феномені аглютинації

з використанням двох методичних підходів:

1. На еритроцитах визначають наявність антигенів А, В за допомогою: а)

стандартних сироваток із специфічними ізоаглютинінами; б) моноклональних

Антитіл(МКА).

Інфузійно-трансфузійна терапія

2. У сироватці визначають наявність ізоаглютинінів α та β за допомогою

Стандартних еритроцитів відомої групи крові.

Визначення групи крові у людей проводять лікарі-лаборанти спеціалізо-ваних і відповідно сертифікованих лабораторій із наступним записом резуль-татів у спеціальний журнал та внесенням їх у вигляді штампа в паспорті. При

Прийнятті хворого на стаціонарне лікування первинне визначення групи крові

Виконують спеціально підготовлені лікарі-лаборанти централізованих

(клінічних) лабораторій. Результати визначення групи крові записують у спеці-альний журнал та на бланк із зазначенням дати та за підписом особи, яка про-водила його. Цей бланк підклеюють до карти стаціонарного хворого. Крім

Того, результат, який вказаний на цьому бланку, лікуючий лікар фіксує на

Титульній сторінці і скріплює підписом, вказавши дату.

У невідкладних випадках, коли хворому необхідна термінова трансфузія

Крові або її компонентів, а визначення групи крові лікарем-лаборантом не-можливо організувати, визначення групи крові проводить лікуючий лікар з

Обов’язковим наступним наданням пробірки з кров’ю хворого в лабораторію

Для остаточного визначення групової належності.

Визначення групи крові в усіх випадках обов’язково проводять за допомо-гою стандартних сироваток двох серій кожної групи або моноклональних ан-титіл. У сумнівних випадках додатково перевіряють присутність ізоаглю-тинінів, використовуючи стандартні еритроцити.

Визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток. Стан-дартні сироватки виготовляються в ампулах спеціальними лабораторіями

установ служби крові. Сироватки зберігають у холодильнику при темпера-турі+6-2

С. Термін зберігання сироватки вказаний на етикетці(6 місяців від

Дня виготовлення). Кожна ампула сироватки повинна мати паспорт-етикетку

Зі зазначенням групи крові, номера серії, титру, терміну придатності, місця

виготовлення. Використовувати ампули без етикеток категорично заборо-няється! Всі стандартні сироватки залежно від групи крові мають своє кольоро-ве маркування: І(0αβ) – безколірна; ІІ(Аβ) – голуба; ІІІ(Вα) – червона і ІV(АВо)

– жовта. Відповідне маркування сироваток є на етикетках у вигляді кольоро-вих смужок. На етикетці ампули сироватки І(0αβ) групи смужки немає, ети-кетка сироватки ІІ(Аβ) групи має дві смужки голубого кольору, сироватки

ІІІ(Вα) групи – три смужки червоного кольору і сироватки ІV(АВо) групи–

Чотири смужки жовтого кольору. Сироватка повинна бути світлою і прозо-рою, ампула– цілою. Наявність пластівців, осаду, помутніння є ознаками не-придатності сироваток. Кожна сироватка повинна мати свій титр. Титр сиро-ватки– це те найбільше її розведення, за якого ще можлива аглютинація. Чим

Більший титр, тим надійніша сироватка. Для визначення групи крові бажано

Користуватися сироватками з титром, що не нижче1:32. Слід пам’ятати, що

При значному розведенні сироваток реакція аглютинації може не відбутися.

Сироватка відповідної групи крові повинна мати свою серію і високу ак-

Загальна хірургія

Тивність, перші ознаки аглютинації повинні з’являтися не пізніше30 с. Серія

Характеризує сироватку, що виготовлена з крові певної людини.

Для визначення групи крові використовують цільну кров, відмиті еритро-цити, еритроцити в плазмі, сироватці або в0,9 % розчині натрію хлориду. У

Хворих на анемію кров стабілізують гепарином.

Визначення групи крові проводять у приміщенні із задовільним освітлен-ням при температурі від+15 до+25

ОС(оптимальна18-24

ОС). Його здійсню-ють на спеціальних(із заглибленнями) або звичайних порцелянових пластинах

Або тарілочках. Останні ділять кольоровими олівцями на чотири квадрати і в

напрямку за годинниковою стрілкою позначають сектори груп крові:І(0αβ);

ІІ(Аβ); ІІІ(Вα); ІV(АВо). У відповідності до кожного сектора тарілки з допомо-гою піпетки наносять по одній краплі сироваток двох серій. Потім у хворого

протирають ваткою, змоченою96° спиртом, подушечку кінцевої фаланги тре-тього або четвертого пальців лівої кисті і проводять прокол спеціальною гол-кою(скарифікатором). Першу краплю крові знімають марлевою кулькою, а

Наступну краплю збирають у стерильний капіляр Панченкова або з допомо-гою різних кутів предметного скла і послідовно вносять до сироваток, розмі-шуючи їх. Співвідношення крові і сироватки повинно бути1:10 (0,01 мл дослі-джуваної крові або еритроцитів і0,1мл кожної сироватки двох серій). Змішав-ши окремими скляними

паличками або різними кута-ми предметного скельця кож-ну краплю крові(еритроцитів)

З відповідною сироваткою,

Обережно беруть порцеляно-ву пластину(тарілочку) і по-гойдують. Потім залишають

На1-2 хв у спокої і знову по-гойдують. Спостереження за

Ходом реакції проводять не

Менше як5 хв, тому що мож-лива аглютинація, наприк-лад, з еритроцитами ІІ(А

β) і

ІV(А2

Во) груп крові. Через3-4 хв до крапель суміші сиро-ватки з еритроцитами, де

відбулася аглютинація, до-дають по1 краплі0,9 % роз-чину натрію хлориду і продов-жують спостерігати до5 хв

періодично погойдуючи пла-стину(рис. 1.5.1).

І(Оαβ) ІІІ(Вα) ІІ(Аβ)

ІV(АВо)

ІІІ(Вβ)

ІІ(Аβ)

І(Оαβ)

Рис. 1.5.1. Визначення реакції аглютинації та

Групи крові за стандартними сироватками.

Інфузійно-трансфузійна терапія

Реакція ізоаглютинації в кожній краплі може бути позитивною і негатив-ною. У разі позитивної реакції в суміші з’являються видимі неозброєним оком

Дрібні червоні зернятка(аглютиніни), які складаються зі склеєних еритроцитів.