Грамнегативні та грампозитивні коки. Попавши в рану, ці мікроби швидко

Розмножуються, викликають зміни зі сторони рани та зумовлюють інтокси-кацію організму.

Загальною рисою збудників хірургічної інфекції є їх високий рівень при-стосування до середовища, властивість виробляти різної активності екзо- і

Ендотоксини, що спричиняють розвиток гнійного процесу в організмі.

Шляхи попадання інфекції в рану

Екзогенний шлях– занесення інфекції в рану із зовнішнього середовища; з

Повітря(повітряна інфекція); передача бактерій, колонізуючих(при обсіюванні)

Ротоглотку членів операційної бригади, зі слиною при розмові, кашлі(кра-пельна інфекція); з контамінованих(заражених) предметів, що стикаються з

Раною(контактна інфекція); з предметів, що залишаються в тканинах– швів,

дренажів, алопластичних протезів та ін. (імплантаційна інфекція).

Ендогенний шлях– це розповсюдження інфекції з джерел, що є в організмі

Хворого(каріозні зуби, запалення мигдаликів, фурункул, абсцес тощо). Існує

Профілактика хірургічної інфекції

декілька видів розповсюдження інфекції ендогенним шляхом: гематогенний–

по кровоносних судинах; лімфогенний, коли інфекція переноситься з течією лімфи;

Лактогенний– при маститах; контактний– при переході інфекції з одного орга-на на інший або навколишню тканину: гострий апендицит– тифліт(запалення

Сліпої кишки), панкреатит– заочеревинна флегмона клітковини тощо.

У деяких випадках інфекція може залишатися на тривалий час у ткани-нах, не даючи знати про себе і бути якби“замурованою” сполучною ткани-ною, така інфекція називається“дрімаючою”, при ослабленні організму вона

Може спричинити розвиток запального гнійного процесу.

Профілактика ендогенної інфекції досить складна(інколи хворі не знають

Про її існування), вимагає ретельного обстеження, складної діагностичної апа-ратури і великих зусиль для її ліквідації(санації).

Останнім часом, у зв’язку зі зміною патогенних властивостей мікрофло-ри, впровадженням у практику складних і великих оперативних втручань, без-контрольним призначенням антибіотиків та ін., збільшилось число гнійних

Хірургічних захворювань і їх ускладнень, а також з’явились резистентні, так

Звані внутрішньолікарняні штами інфекції.

Нозокомінальна інфекція

Нозокомінальна інфекція (внутрішньолікарняна, шпитальна інфекція). По-няття“нозокомінальна інфекція” вперше запропоновано Європейським регіо-нальним бюро ВООЗ у1979 р. Це інфекційні захворювання, які виникають у

Пацієнтів унаслідок їх інфікування в лікувальних закладах, або будь-яке

Інфекційне захворювання працівника лікарні, яке розвинулось унаслідок його

Роботи в даному лікувальному закладі. Найбільш частими збудниками внут-рішньолікарняної інфекції є резистентні до антибіотиків штами золотистого

Стафілокока, палички синьо-зеленого гною, протея, кишкової палички, клеб-сиєли, грибків, а також їх асоціацій. Основними факторами передачі внутріш-ньолікарняної інфекції є повітря, руки, численні предмети зовнішнього середо-вища(інструментарій, апаратура, перев’язувальний матеріал, білизна та ін.).

Для профілактики і боротьби з внутрішньолікарняною інфекцією проводять

Комплекс санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на виявлення та ізоля-цію джерела інфекції і ліквідацію шляхів її проникнення.

АНТИСЕПТИКА(лат. anti – проти, sepsis – гниття)

До середини ХІХ століття більше80 % оперованих хворих помирали від

Різних ускладнень, причиною яких було нагноєння ран. Одним із перших, хто

Висловив думку, що зараження ран відбувається через руки медичних праців-ників, його помічників, інструменти, білизну, був мадярський лікар І. Земель-вейс, який у1847 р. вперше застосував для обробки рук медичного персоналу

Хлорне вапно з метою профілактики післяпологового сепсису. Великий російсь-кий хірург М.І. Пирогов пов’язував нагноєння ран з існуванням своєрідних лікар-

Загальна хірургія

Няних міазм(забруднень) і для лікування ран застосовував спирт, йод, ляпіс. І

Лише в1867 р. англійський хірург Джозеф Лістер, виходячи з вчення Луї Пасте-ра про розкладання органічних речовин за рахунок“зародків” з повітря, прий-шов до висновку, що причиною гнійних ускладнень і смерті хворих після опе-рації є мікроби. Він у журналі“Lancet“ опублікував статтю“Антисептичний

Принцип в хірургічній практиці“. Як засіб для знищення мікробів у рані Д. Лістер

Запропонував і широко використовував карболову кислоту. Із його ім’ям пов’я-зана розробка нового антисептичного методу хірургічної роботи.

Джозеф Лістер і його сучасники під антисептикою розуміли знищення збуд-ників гнійних процесів у рані і на всіх предметах, що контактують із раною, за

Допомогою хімічних речовин. У подальшому з введенням у медичну практику

Дезінфекції, стерилізації і хіміотерапії уява про антисептику змінилась. І на

Сьогодні під антисептикою слід розуміти комплекс лікувально-профілактич-них заходів, спрямованих на ліквідацію мікробів у рані, патологічному вогнищі

І в організмі в цілому.

Види антисептики

Розрізняють механічну, фізичну, хімічну і біологічну антисептику.

Механічна антисептика– це комплекс механічних способів, спрямованих

На повне знищення інфекції в рані або зменшення її популяції за рахунок ство-рення несприятливих умов для її розвитку. Слід пам’ятати, що всі побутові по-ранення є інфікованими. Мікроорганізми, що попали в рану, проходять у ній

Період адаптації і при сприятливих умовах розмножуються. Для виникнення

Гнійно-запального процесу необхідно, щоби в організм проникла відповідна

Кількість патогенних мікроорганізмів. За критичний рівень(число) для бактерій

Приймається доза в10

-10

На1 г ураженої тканини(М.І. Кузін, Б.М. Костюче-нок, 1990). При зниженні місцевого і загального імунітету ці дози можуть бути

Значно нижчими. У перші години після поранення(6-12 годин) мікроорганізми

Знаходяться в межах пошкоджених тканин і тільки згодом розмножуються та

Через лімфатичні, кровоносні судини розповсюджуються на здорові тканини. Ось

Чому в цей період для попередження розвитку ранової інфекції слід проводити

Первинну хірургічну обробку свіжої рани– висікання, промивання її, видалення

Згустків крові, змертвілих тканин, сторонніх тіл. Такі рани загоюються без усклад-нень. При нагноєнні ран видаляють змертвілі тканини, розкривають гнійні на-пливи. Після очищення рани від гною, некротичних тканин і появи грануляцій

(молодої сполучної тканини) накладають вторинні шви.

Фізична антисептика– створення несприятливих умов для розвитку і роз-множення мікроорганізмів у рані за допомогою фізичних властивостей різних

Засобів. Найбільш часто з цією метою застосовують перев’язувальні матеріа-ли: марлю, серветки, кульки, турунди, що мають гігроскопічні властивості.

Однак слід пам’ятати, що вміст рани дуже швидко просочує перев’язувальний

Матеріал і через5-6 годин він втрачає смоктувальну властивість. Для про-

Профілактика хірургічної інфекції

Довження і покращання смоктування перев’язувальний матеріал додатково

Просочують гіпертонічними розчинами або гіперосмолярними антисептични-ми мазями(нітацид, стрептонітол, офлаксин та ін.), завдяки чому можна замі-нювати пов’язки через12 годин. Для кращого очищення рани від вмісту про-водять її дренування за допомогою хлорвінілових, силіконових трубок або

Гумових смужок, що виготовляються з хірургічних рукавичок, через них вміст

Може виділятися самостійно(пасивне виділення), а при з’єднанні дренажних

Трубок із відсмоктувачами(водяними, електричними) виділятися активно. До

Методів фізичної антисептики можна віднести промивання ран пульсуючим

Струменем рідини, ультрафіолетове опромінення, ультразвукову, лазерну об-робку ран, аплікаційну сорбцію(альгіпор, гелецель, дебризан і ін.). В опікових

Відділеннях нерідко для лікування ран використовують спеціальні металеві