Смертельною. При деяких обставинах смерть може настати від крововтрати

Менше1,5 л. Швидкість і об’єм крововтрати залежать від характеру та виду

Пошкодженої судини. Найбільш швидка крововтрата спостерігається при по-шкодженні великих артерій. Більш небезпечним є бокове пошкодження їх стінок,

Ніж повний поперечний розрив, оскільки при останньому виді ушкодження су-дина скорочується, а внутрішня оболонка її завертається всередину судини,

що зменшує або повністю зупиняє кровотечу. На об’єм крововтрати вплива-ють також порушення згортальної системи крові(гемофілія, синдром дисимі-нованого внутрішньосудинного згортання крові, хвороба Верльгофа). Реак-ція організму на крововтрату залежить від його загального стану, віку і статі

Потерпілих. Слід відмітити, що жінки та донори краще переносять крововтра-ту. Це пов’язано з тим, що під час менструації у жінок і періодичної здачі крові

У донорів виробляються компенсаторні механізми. Тяжко переносять крово-втрату діти та люди похилого віку. У людей похилого віку внаслідок вікових

Змін у серці, судинах(атеросклероз) адаптація серцево-судинної системи до

Крововтрати є значно нижчою, ніж у молодих. Однак слід пам’ятати, що інко-ли незначні кровотечі, особливо в речовину головного мозку, можуть бути

Вкрай небезпечними внаслідок ураження життєво важливих центрів, а крово-виливи в субдуральний, епідуральний, субарахноїдальний простір черепа мо-жуть призвести до стиснення мозку, порушення його функцій і смерті.

Важливе значення для встановлення об’єму крововтрати має визначення

Вмісту еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту. Орієнтовно об’єм крововтра-ти можна вирахувати за допомогою індексу Альговера(відношення частоти

пульсу до рівня систолічного артеріального тиску(АТ), який у нормі стано-вить0,5 (табл. 1.3.1).

Для визначення об’єму витраченої крові можна використати наступні обчис-лення. Наприклад, вага тіла потерпілого75 кг, показники гемодинаміки: АТ- 80 і

Мм рт.ст., частота серцевих скорочень– 130 уд/хв. Належний об’єм циркулю-

Загальна хірургія

ючої крові для нього становить70 мл/кг ваги тіла, тобто70 • 75 = 5250 мл крові.

Шоковий індекс: 130: 80 = 1,6. Ступінь глибини шоку(згідно таблиці1.3.1) дорів-нює2. При такому значенні шокового індексу крововтрата становить близько

30 % ОЦК. Отже, хворий витратив30 % від5250 мл(5250 • 0,3 = 1575 мл).

Лікування. Залежно від умов надання медичної допомоги та кваліфікації

Медичного працівника, зупинка кровотечі може бути тимчасовою і остаточ-ною. Тимчасову зупинку кровотечі проводять на місці пригоди, а також при

Транспортуванні потерпілого в стаціонар. Остаточна зупинка кровотечі

Здійснюється в стаціонарі, а в ряді випадків і за допомогою операції.

Існує ряд способів тимчасової зупинки кровотечі:

Стискальна пов’язка. Накладається у потерпілих при кровотечі з вен і

Невеликих артерій: рана накривається декількома шарами стерильної марлі, а

зверху шаром стерильної вати, які щільно закріплюються на кінцівці цирку-лярним бинтуванням і закруткою(рис. 1.3.1).

Згинання кінцівки в суглобі. Проводиться при кровотечах із стегнової

Артерії в паховому згині, підколінної артерії в колінному суглобі, плечової ар-терії в ліктьовому суглобі. Такий вид зупинки

Кровотечі здійснюють відведенням кінцівки за

допомогою пов’язки(рис. 1.3.2), або за рахунок

згинання(рис. 1.3.3).

Притискання судини в рані. Одягається

Стерильна рукавичка або швидко обробляється

Рука спиртом, хлоргексидином і вказівним паль-цем, введеним у рану, притискають судину у

Місці, де відчувається струмінь крові.

Таблиця1.3.1

Співвідношення індексу Альговера й об’єму крововтрати

Індекс Альговера Об’єм крововтрати, % ОЦК Ступінь шоку

До1,0

1,1-1,9

І більше

До20

20-40

І більше

Рис. 1.3.1. Стискальна пов’язка. Рис. 1.3.2. Зупинка кровотечі шляхом

Максимального відведення кінцівок.

Кровотеча

Щільна тампонада рани. Для цього беруть марлевий тампон або смуж-ку стерильної марлі, велику серветку і за допомогою пінцета послідовно та

Щільно заповнюють всю рану. Як правило, така зупинка виконується при гли-боких ранах.

Накладання затискача на кровоточиву судину. Застосовується у ви-падках неможливості зупинити кровотечу з глибоко розташованих судин

Кінцівки, таза, черевної чи грудної порожнин.

Притискання судин. Здійснюється при кровотечах із великих судин

(рис. 1.3.4): а) підключичну артерію притискають до першого ребра в точці,

Рис. 1.3.4.. Притискання судин: а– плечової артерії; б– підключичної артерії;

В– сонної артерії; г– стегнової артерії; д– підколінної артерії.

Рис. 1.3.3. Максимальне згинання кінцівок: а– при кровотечі зі стегнової артерії; б–

При кровотечі з підколінної артерії; в– при кровотечі з плечової артерії.

В б а

Д г в

Б а

Загальна хірургія

Що розташована над ключицею ззовні місця прикріплення кивального м’яза

до рукоятки груднини; пахвову– в пахвовій ямці до голівки плечової кістки;

аорту– до хребетного стовпа; б) сонну артерію можна здавити, притискаю-чи її пальцем до поперечного відросткаVІ шийного хребця, що відповідає

точці посередині кивального м’яза, з його внутрішньої сторони; в) стегнову

Артерію притискають до горизонтальної гілки лобкової кістки нижче середи-ни пупартової зв’язки. Притискання підколінної артерії виконують шляхом

Стиснення тканин у підколінній ямці при зігнутому колінному суглобі.

Найбільш типові місця тимчасової зупинки кровотечі шляхом притискан-ня судин вказані на рисунку1.3.5.

Накладання джгута. Найчастіше використовується джгут Есмарха(рис. 1.3.6).

Цей метод є основним, особливо при зупинці артеріальної кровотечі. При

Такій кровотечі джгут накладають на проксимальний(центральний) кінець

Судини по відношенню до рани. Перед накладанням джгута кінцівку покрива-ють одягом або обгортають рушником, бинтом. Джгут розтягують і обгорта-ють кінцівку. Необхідно слідкувати, щоб тури джгута не перехрещувались, а

Розташовувались поряд. Кінці джгута закріплюють. Під одним із турів джгу-та необхідно залишити записку з відміткою часу накладання джгута. При пра-вильному накладанні“артеріального” джгута кінцівка блідне, нижче джгута

Рис. 1.3.5. Схема найбільш типових

Місць пальцевого притискання артерій.

Рис.1.3.6. Види джгутів:1 – джгут Есмарха;

Джгут-закрутка; 3 – імпровізований

Джгут із використанням пояса.

в

б

а

Кровотеча

Рис. 1.3.7. Методика накладання джгута: а– підготовка до накладання джгута;

Б– початок накладання; в– накладання першого туру; г– кінцевий вигляд

Накладеного джгута та пов’язки на рану; д, е– накладання джгута на стегна.

Не відчувається пульсації артерії, кровотеча зупиняється. При недостатньому

Затягуванні джгута кінцівка стає синюшною, зберігається пульсація нижче

Джгута, кровотеча підсилюється. У цих випадках необхідно зняти джгут, по-передньо притиснувши артерію пальцем, і накласти його тугіше. Слід пам’я-тати і про те, що при надто тугому затягуванні джгута може настати параліч

Кінцівки внаслідок травматизації нервів. Потерпілого з накладеним джгутом

Необхідно якомога швидше доставити в лікувальний заклад для остаточної

Зупинки кровотечі. “Артеріальний” джгут може залишатись на кінцівці не дов-ше1,5-2 годин. При більш тривалих термінах може настати змертвіння кінцівки.

Якщо за цей час не вдалось провести операцію, то джгут знімають, артерію

Притискають пальцем і через3-5 хв джгут знову накладають дещо вище або

нижче попереднього місця(рис. 1.3.7).

При відсутності спеціального джгута можна використати ремінь, мотуз-ку, носовичок та ін. Для підсилення стиснення в імпровізований джгут встав-ляють паличку-закрутку і шляхом закручування проводять зупинку крово-течі(рис. 1.3.8).

При кровотечах із судин шиї можна використати шину Крамера. При цьому

на протилежний від кровотечі бік накладають вигнуту шину Крамера(рис. 1.3.9).

При венозній кровотечі застосовують так званий“венозний” джгут. Його

Накладають нижче місця пошкодження судини і несильно затягують. При цьо-е д г

в

б

а

Загальна хірургія

Му кінцівка синіє, пульс на артерії зберігаєть-ся, а кровотеча зупиняється.

Остаточна зупинка кровотечі прово-диться в хірургічному стаціонарі з врахуван-ням усіх вимог, що ставляться до оператив-ного втручання.

І. Механічні методи.