Поступає на роботу у відділення хірургічного профілю, повинен пройти повний

Медичний огляд, що включає обстеження оториноларинголога, стоматолога,

Бактеріологічне дослідження мазків, узятих із слизової носоглотки, на наявність

Патогенної мікрофлори. Поряд з цим він проходить короткий інструктаж з дот-римання основних санітарно-протиепідемічних норм роботи на дорученому місці.

Весь працюючий персонал повинен бути взятий на диспансерне спостереження

Для своєчасного виявлення та лікування гострих і хронічних запальних захво-рювань, а також для своєчасного виявлення носіїв патогенної мікрофлори. Ме-дичні огляди персоналу відділення проводять не менше двох разів на рік. При

Виявленні запальних процесів або ознак інфекційного захворювання у праців-ників їх усувають від роботи до повного одужання. Завідувач хірургічного

Відділення один раз у квартал організовує обстеження обслуговуючого персо-налу на наявність патогенної мікрофлори й у випадках виявлення її організовує

Проведення санації бацилоносіїв. При виникненні нозокомінальної інфекції се-ред хворих слід негайно провести позачерговий медичний огляд усього персона-лу відділення, а також позачергове бактеріологічне обстеження на наявність у

Них патогенної мікрофлори. Поряд з цим проводять детальне епідеміологічне

Обстеження, в ході якого виявляють можливі джерела інфекції, шляхи її передачі

Та здійснюють заходи з попередження подальшого розповсюдження мікрофло-ри. Епідеміологічне обстеження проводить епідеміолог регіонарної санітарно-епідеміологічної станції, яка обслуговує лікувальний заклад.

Кровотеча

КРОВОТЕЧА

ПОНЯТТЯ ПРО КРОВОТЕЧУ ТА КРОВОВТРАТУ,

ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Кровотеча (haemorrhagia) – вихід крові з кровоносних судин при їх по-шкодженні або порушенні проникності стінки. Втрата крові викликає в організмі

Зміни та створює велику загрозу для життя хворого. Інколи навіть незначні

Крововиливи в головний мозок, кровотеча в порожнину перикарда може спри-чинити смерть хворого. Від своєчасних і кваліфікованих дій медичного праці-вника у великій мірі залежить доля людини. Причинами кровотечі можуть бути

Травми тканин, стінок судин, порушення їх проникливості, гомеостазу, різні

Захворювання крові(гемофілія, тромбоцитопенія, лейкемія тощо). Деякі не-сприятливі фактори зовнішнього середовища можуть підсилювати кровотечу

– висока температура, низький атмосферний тиск, або зменшувати– холодна

Вода тощо.

Кровотеча буває фізіологічною(менструація) і патологічною. Залежно

Від принципу, закладеного в основу класифікації, розрізняють різні види кро-вотеч.

І. За анатомічною локалізацією.

Артеріальна кровотеча– виникає при ушкодженнях артеріальних кро-воносних судин і є найбільш небезпечним видом: смерть може настати через

Декілька хвилин. Ознакою кровотечі з артерій є яскраво-червона кров, що ви-тікає пульсуючим струменем. При натискуванні на центральний кінець суди-ни кровотеча зупиняється.

Венозна кровотеча– на відміну від артеріальної, венозна кров витікає

Рівномірно, повільно і має темно-бордовий колір. При натискуванні на цент-ральний кінець венозної судини кровотеча не зупиняється. При пошкодженні

Великих венозних судин, особливо в ділянці шиї, смерть може настати внаслідок

Повітряної емболії(всмоктування повітря в судини). Повітряна пробка(ембол)

Може перекривати праву половину серця і легеневі артерії. Смерть настає від

Рефлекторної зупинки серця та паралічу дихального центру.

Капілярна кровотеча– при цьому виді кровотечі кровить уся поверхня

Рани. За забарвленням кров займає середнє положення між артеріальною і ве-нозною. Ця кровотеча особливо небезпечна при гемофілії, захворюваннях печін-ки або сепсисі, коли спостерігається зниження згортальних властивостей крові.

У звичайних умовах капілярна кровотеча зупиняється самостійно.

Паренхіматозна кровотеча– вона виникає при травмах і розривах

Внутрішніх органів(печінки, селезінки, легень, нирок тощо) коли пошкоджу-ються всі судини(артерії, вени, капіляри). Цей вид кровотечі надзвичайно не-

Загальна хірургія

Безпечний, оскільки пошкоджені судини цих органів не можуть спадатись і ско-рочуватись через наявність сполучнотканинної строми паренхіматозних

Органів, а також внаслідок утворення антикоагулянтних речовин при пошко-дженні органа.

ІІ. За причиною виникнення розрізняють.

Травматичні кровотечі(haemorrhagia per rhexin), які виникають при

Механічних пошкодженнях стінки судини. Вони бувають, як правило, при відкри-тих і закритих травмах, опіках, відмороженнях, діях хірурга під час операції.

До цієї ж групи відносяться кровотечі, що розвиваються при травматичних

Ушкодженнях уже патологічно змінених судин(аневризми, геморой, варикоз-не розширення вен).

Аррозивні кровотечі(haemorrhagia per diabrosin), які виникають при по-рушенні цілісності судинної стінки гнійником або некротичним процесом, про-ростанням і розпадом пухлини тощо.

Діапедезні кровотечі(haemorrhagia per diapedesin), які виникають внас-лідок порушення проникливості судинної стінки і спостерігаються при цілому

Ряді захворювань(геморагічні діатези, авітамінози, уремія, сепсис, холемія, дії

токсинів). Такий стан судин пов’язаний із функціонально-морфологічними

Змінами в їх стінці.

ІІІ. За часом виникнення.

Первинні, що настають зразу ж після пошкодження судин.

Вторинні, які виникають через деякий час після зупинки кровотечі(на-приклад, при сповзанні лігатури або нагноєнні рани і розплавленні судини в ній).

ІV. За клінічними проявами.

Зовнішні кровотечі, коли кров виливається із рани в оточуюче середовище.

Внутрішні, коли спостерігається кровотеча в просвіт кишки(кишкова

кровотеча) або в порожнину– гемоперитонеум(скупчення крові в черевній

порожнині); гемоторакс(в плевральній порожнині); гемоперикард(в навколо-серцевій сумці); гемартроз(в порожнині суглоба) та ін.

Приховані(окультні) кровотечі, що перебігають без видимих клінічних

Ознак. Так, наприклад, при прогресуванні виразкової хвороби шлунка і

Дванадцятипалої кишки виявити клінічно приховану кровотечу досить важко,

Однак наявність крові можна легко виявити при лабораторному дослідженні калу

на приховану кров(реакція Грегерсена). Несвоєчасно виявлена прихована кро-вотеча може призвести до розвитку тяжкої анемії.

V. Залежно від швидкості кровотечі й об’єму крововтрат.

1. Гостра кровотеча найбільш небезпечна. Швидка втрата протягом го-дини30 % об’єму циркулюючої крові(ОЦК) веде до гострої анемії, гіпоксії

Головного мозку і може закінчитися смертю хворого.

Хронічна кровотеча– крововтрата відбувається повільно та поступово,

В зв’язку з чим організм встигає адаптуватися до поступового зменшення ОЦК.

При хронічних анеміях організм здатен існувати навіть при дефіциті70 % ерит-роцитів чи30 % плазми.

Кровотеча

Клініка. Оглядаючи хворого, у якого виникла кровотеча, необхідно вирі-шити три питання: що кровить, скільки втрачено крові, чи продовжується кро-вотеча. Загальними ознаками кровотечі є: блідість шкірних покривів і слизо-вих оболонок, запаморочення голови, загальна слабість, спрага, потемніння в

Очах, миготіння“мушок”, нудота, зниження артеріального і венозного тиску,

Пульс прискорений, слабкого наповнення і напруження, дихання часте. При

Несвоєчасному наданні допомоги може настати смерть від втрати функціо-нальної здатності крові(перенесення кисню, вуглекислого газу, поживних ре-човин, продуктів обміну тощо) та порушення кровообігу(гостра серцева не-достатність, геморагічний шок). Наслідки кровотечі залежать від ряду фак-торів. Вирішальне значення у прогнозуванні наслідків кровотечі має об’єм і

швидкість крововтрати. Прийнято розрізняти три ступені гострої крововтра-ти: легкий ступінь– до20 % вихідного ОЦК(до1 л крові); середньої тяж-кості– до30 % ОЦК(до1,5 л крові) і тяжка крововтрата– більше30 %

ОЦК(більше1,5 л крові). Швидка крововтрата– біля третини ОЦК(1,5 л) –

небезпечна для життя; крововтрата більше50 % об’єму циркулюючої крові є