Накладання затискача та лігатури

(рис. 1.3.10).

Прошивання судини в рані. Прошива-ють шовним стерильним матеріалом(шовк,

Лавсан, кетгут). Це найбільш розповсю-джена методика зупинки кровотечі з судини

(рис. 1.3.11).

Накладання лігатури на відстані. За-стосовується при інфікованих ранах або при

Технічних труднощах виявлення судини в рані

(рис. 1.3.12).

Накладання судинного шва. Він може

Бути боковим і циркулярним по всьому об-воду судини. При цьому можна використо-вувати спеціальний шовний матеріал з атрав-матичними голками або апарат для механіч-ного зшвивання судин за допомогою

танталових скобок(рис. 1.3.13).

ІІ. Фізичні методи.

Найчастіше застосовується холод. В ос-новному цей метод використовують при не-Рис. 1.3.8. Методика

Накладання закруток і

Пов’язок на рану.

Рис. 1.3.9. Тимчасова

Зупинка кровотечі зі

Судин шиї.

Рис. 1.3.10. Затискач і

Лігатура на судині.

Рис. 1.3.12. Накладання

Лігатури на судину на відстані.

Рис. 1.3.11. Прошивання

Судини в рані.

Кровотеча

Великих капілярних кровотечах. Для

цього застосовують гумові або поліе-тиленові мішечки з льодом(рис. 1.3.14).

2. Електрокоагуляція(рис. 1.3.15).

Електрокоагуляцію, як правило, про-водять під час операції при кровоте-чах із мілких судин за допомогою

Спеціального апарата– діатермії.

Крім цього для зупинки кровотечі

Використовують лазерну, мікрохви-льову, ультразвукову, аргонову, про-меневу коагуляцію.

3. Застосування гарячого(60-80 °С)

Ізотонічного розчину хлориду натрію.

Серветку, змочену цим розчином, при-кладають на декілька хвилин до кро-воточивої ділянки. Метод застосо-вується в основному при операціях на

Грудній клітці, черевній порожнині та

В нейрохірургії.

ІІІ. Хімічні методи.

Судинозвужувальні препарати.

В їх основі лежить спазм судини та по-кращання згортання крові. До цих пре-паратів відносяться адреналін, норад-реналін, препарати спорині тощо. За-лежно від виду кровотечі ці

Медикаменти застосовують місцево,

Парентерально або всередину.

Препарати, що викликають

Підвищення згортання крові. До цієї

групи відносяться фібриноген, 4 %

розчин епсилонамінокаронової кисло-ти, транексамова кислота, апротинін, десмопресин, вазопресин, хлорид каль-цію(10 %), вікасол, 3 % розчин переоксиду водню тощо. Місцево частіше всього

застосовують3 % розчин пероксиду водню. Серветки, тампони змочують роз-чином і накладають на рану.

ІV. Біологічні методи ґрунтуються на властивостях тканин організму спри-яти тромбоутворенню. Біологічні засоби поділяють на дві групи. До препа-ратів першої групи належать препарати місцевого застосування: суха плазма,

Фібрина, желатинова губка, фібринна плівка, тромбін, тромбостат тощо, яки-ми наповнюють кровоточиву рану.

Рис. 1.3.15. Електрокоагуляція судин.

Рис. 1.3.14. Міхур з льодом.

Рис. 1.3.13. Циркулярний судинний шов.

Загальна хірургія

До препаратів другої групи біологічних гемостатичних засобів відносяться:

Свіжозаморожена плазма, фібриноген, кріопреципітат, антигемофільний глобулін,

Антигемофільна плазма, рекомбінантні фактори згортання(VІІ а, VІІІ, ІХ) тощо.

Ці препарати в основному вводять парентерально(внутрішньовенно).

ОСОБЛИВОСТІ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ З НОСА, ВУХА І РОТА

Значні труднощі виникають у хворих із носовою кровотечею. При цій кро-вотечі кров може проникати назовні через носові отвори та в порожнину глот-ки або рота і викликати блювання, кашель. Хворий стає неспокійним, кашляє,

Що підсилює кровотечу. Доглядаючи та надаючи допомогу такому хворому, в

Першу чергу, його необхідно заспокоїти і переконати, що різкий кашель, збуд-жена розмова, неспокійна поведінка тільки підсилюють кровотечу. Хворого не-обхідно посадити, дещо нахилити йому голову до переду, що запобігає попа-данню крові в носоглотку. При неможливості надання хворому вертикального

Положення його слід покласти на бік або на живіт. На ділянку носа необхідно

Покласти загорнутий у хустинку міхур із льодом. Якщо його немає, намочити в

Холодній воді бинт, вату, шматок тканини. Якщо кровотеча не зупиняється, то

Слід притиснути обидві половини носа до носової перегородки на3-5 хв. Кров,

Яка поступає в рот, хворий повинен випльовувати. При неможливості зупинки

Кровотечі необхідно тампонувати носові ходи сухим або змоченим у розчині

Пероксиду водню кусочком вати або смужкою бинта, величина якого повинна

Бути достатньою для тугого заповнення носового ходу. При кровотечі із слухо-вого проходу слід взяти кусочок марлі, скласти її у вигляді турунди і щільно

Затампонувати слуховий прохід. При відсутності ефекту від тампонади носа

Або вуха хворого слід терміново направити в лікарню.

Зовнішня кровотеча може виникнути із рота після видалення зуба. У цих

Випадках необхідно зробити щільний клубочок з вати, діаметром приблизно та-ким, як зубна ямка, змочити пероксидом водню, вставити в ямку і змусити хво-рого міцно звести щелепи. При цьому тампон щільно заповнює ямку, і кровоте-ча зупиняється.

УСКЛАДНЕННЯ КРОВОТЕЧ

У клінічній практиці під час і після кровотечі можуть виникнути стани, що

Вимагають негайного надання допомоги.

Непритомність

Непритомність– це короткочасна втрата свідомості, що виникає внаслі-док гострого порушення кровопостачання головного мозку.

Клініка. Основними ознаками непритомності є: раптова загальна слабість,

Запаморочення, короткочасна втрата свідомості. Іноді відмічається нудота,

Блювання. Хворі можуть впасти, якщо їх вчасно не підтримати. Шкірні покри-

Кровотеча

Ви бліді, покриті холодним потом. Пульс стає слабким і частим, дихання при-скореним і поверхневим, артеріальний тиск знижується.

Лікування. Якщо людина знепритомніла, треба негайно її покласти в гори-зонтальне положення на бік, закинути голову дозаду та дещо опустити верх-ню половину тулуба або підняти ноги під кутом45

о

Для полегшення дихання

Слід розстебнути комір, послабити пояс, забезпечити доступ свіжого повітря

(відчинити вікно тощо). Хворим дають нюхати нашатирний спирт, обприску-ють обличчя холодною водою. У тяжких випадках необхідно виконати реані-маційні заходи, ввести серцеві препарати, провести штучну вентиляцію ле-гень тощо.

Колапс

Колапс– гостра серцево-судинна недостатність, що розвивається внаслі-док зниження судинного тонусу та гострої слабості серцевого м’яза.

Клініка. У хворого виникає різка блідість із ціанотичним відтінком, шкіра

Покривається холодним потом, пульс стає ниткоподібним, знижується артері-альний тиск, дихання стає частим, поверхневим. На відміну від непритомності

У хворих із колапсом свідомість, як правило, збережена.

Лікування. У першу чергу необхідно зупинити кровотечу, зігріти хворо-го, ввести0,5 мл0,1 % розчину адреналіну або1 мл5 % розчину ефедрину,

Мл розчину лобеліну, застосувати кисневу подушку. У тяжких випадках

Застосовують переливання компонентів крові, вводять серцеві препарати.

Геморагічний шок

Геморагічний шок виникає внаслідок гострої кровотечі. Розвиток шоку і

Його тяжкість залежать від об’єму і швидкості крововтрати. Всяка крововтра-та супроводжується централізацією кровообігу: це захисна біологічна реак-ція, яка направлена на забезпечення функції життєво важливих органів: серця,

Легень, печінки, мозку тощо. Однак тривала централізація кровообігу супро-воджується виходом рідкої частини крові в інтерстиціальний простір. Кров у

Периферичних судинах згущується, швидкість її руху сповільнюється, еритро-цити злипаються між собою, що призводить до внутрішньосудинного згортан-ня крові й утворення тромбів. Ці внутрішньосудинні тромби блокують капіля-ри, що викликає порушення мікроциркуляції в органах і тканинах. Внаслідок

Цього розвивається синдром малого викиду серця, погіршується постачання

Організму киснем(розвивається циркуляторна, гемічна і гіпоксична гіпоксія).

Клініка. Залежно від тяжкості перебігу розрізняють три стадії геморагіч-ного шоку: І стадія– компенсований геморагічний шок(при крововтраті не

Більше1000 мл). Хворі в свідомості, дещо збуджені. Шкірні покриви бліді,

відмічається тахікардія(90-100 уд./хв). Артеріальний тиск у межах норми, хоча