Анамнез(алергологічний, гемотрансфузійний) ; визначити групу крові, резус-фактор; відмити шлунок; вставити катетер у сечовий міхур і випустити сечу.

Після цього проводять премедикацію, суть якої полягає у введенні за30-40 хв до оперативного втручання0,1 %-розчину атропіну сульфату з розра-хунку0,01 мг/кг, наркотичного аналгетика(1 % розчину– 1 мл промедолу або

2 % розчину– 1 мл омнопону тощо) і антигістамінних препаратів(димедролу,

Супрастину, діазоліну та ін.).

Масковий інгаляційний наркоз

Для проведення маскового інгаляційного наркозу сьогодні використовують

Тільки гумові і пластикові маски із надувними обтураторами, які щільно обляга-ють рот і носові отвори. Для проведення мас-кового наркозу слід приготувати шпатель,

роторозширювачі, язикотримач(рис. 1.4.1),

Електровідсмоктувач, балон із киснем.

Наркоз проводять краплинним способом.

Проте такий вид наркозу сьогодні прово-дять рідко, в основному використовують

Для виконання малих оперативних втру-чань, вправлення вивихів, репозиції кісток.

Ендотрахеальний наркоз

Ендотрахеальний наркоз набув най-більшого поширення в хірургії при опера-ціях на органах грудної та черевної по-рожнин, в урології, травматології, нейро-хірургії, судинній хірургії. Інтубаційний

Наркоз здійснюють із допомогою трубок,

які вводять у дихальні шляхи(рис. 1.4.2).

Для наркозу використовують ларин-госкоп(рис. 1.4.3) (інструмент для огляду

Глотки і входу в гортань), ендотрахеальні

Трубки з провідниками, електровідсмокту-вач для видалення слизу, слини, шприци з

Голками для вступного наркозу, системи

Для внутрішньовенного введення лікуваль-них засобів. Схема інтубації трахеї пред-ставлена на рисунку1.4.4. Методика інту-бації хворих на операційному столі– на

Рисунку1.4.5.

Рис. 1.4.2. Ендотрахеальні трубки:

А– без манжетки; б– з манжеткою.

Б а

Рис. 1.4.1. Інструментарій для

наркозу: а, б– шпателі; в, г–

Роторозширювачі; д– язикотримач.

д

г

в

б

а

Знеболювання

Апарати для інгаляційного наркозу

Для проведення інгаляційного наркозу використовують декілька видів нар-козних апаратів(АН-4, УНА-1, РО-5, РО-6, “Полінаркон”). Незважаючи на

Різні конструктивні особливості, всі сучасні наркозні апарати складаються з

Чотирьох основних блоків: балона з редуктором, випаровувача, дозиметра і си-стеми підведення газів. Балони призначені для газів. Для розпізнавання балонів

їх зафарбовують в різні кольори: синій– кисень, сірий– закис азоту, червоний–

циклопропан. Кожний балон має регулятор тиску– спеціальний редуктор. Дози-метр– пристрій, що контролює розхід газу, який вимірюється в літрах за хвили-ну, для наркозу. Випаровувач– пристрій, що використовують для різних нарко-тичних речовин(ефір, фторотан, етрон тощо), кількість яких дозується спе-ціальним регулятором в об’ємних процентах(рис. 1.4.6, 1.4.7).

Дихальний контур призначений для забезпечення хворого киснем і нарко-тичною речовиною. Він складається з гофрованих трубок, системи клапанів,

Адсорбера(поглинача вуглекислоти), дихального мішка, маски, ендотрахе-альної трубки.

Залежно від способу проведення наркозу розрізняють:

Відкритий спосіб, коли наркотична речовина змішується з атмосферним

повітрям і видихається теж у повітря, забруднюючи операційну;

Напіввідкритий спосіб, коли наркотична речовина подається в суміш із

киснем і видих відбувається в повітря. Відмінність цього способу від поперед-нього в тому, що наркотичну речовину можна додавати;

Рис. 1.4.5. Інтубація хворої на

Операційному столі.

Рис. 1.4.3. Види ларингоскопів.

Рис. 1.4.4. Схема інтубації трахеї: а– ларингоскопія;

Б– введення інтубаційної трубки.

Б а

Загальна хірургія

3) напівзакритий спосіб– вдих із балона, видих частково в адсорбер, час-тково в атмосферу;

Закритий спосіб– вдих і видих повністю ізольовані від оточуючого се-редовища. Газонаркотична суміш, що видихається, після звільнення від вугле-кислоти в адсорбері знову поступає до хворого.

Клінічний перебіг інгаляційного наркозу

Найбільш типовим є клінічний перебіг інгаляційного ефірного наркозу,

В якому виділяють стадії знеболювання. Стадією називається певний період

Наркозу, який має характерні клінічні особливості, що залежать від ступеня

Пригнічення центральної нервової системи. Розрізняють4 стадії наркозу(за

Гведелом):

Стадія аналгезії характеризується поступово наростаючим розлитим

Гальмуванням кори, що проявляється затьмаренням свідомості, незв’язною

Мовою на фоні різко ослабленої больової чутливості, зіниці розширені, добре

Реагують на світло, обличчя червоне, тонус скелетної мускулатури збереже-ний. Тактильна і температурна чутливість збережені. У цій стадії можна про-водити малі хірургічні операції, перев’язки.

Стадія збудження виникає через5-6 хв після початку наркозу. Внаслі-док розлитого гальмування у корі головного мозку і розгальмовування

Підкіркових центрів виникає так званий“бунт підкірки”. Свідомість пацієнта

Затьмарена, настає різко виражене рухове збудження, підвищується тонус ске-Рис. 1.4.7. Зовнішній вигляд

Наркозного апарата РО-6.

Рис. 1.4.6. Схема наркозного апарата: 1 – редуктор;

2 – дозиметр; 3 – випаровувач(для летких інгаля-ційних засобів); 4 – дихальний контур; 5 – маска.

Азоту

Закис

Кисневий

Балон

О2

N2O

Знеболювання

Летних м’язів. Хворі поводяться, як у стані алкогольного сп’яніння, роблять

Спроби зіскочити зі столу. Обличчя у них гіперемоване, зіниці розширені, ще-лепи зціплені, дихання прискорене, артеріальний тиск підвищений, пульс при-скорений. Оперувати таких хворих у даній стадії не можна. Слід продовжува-ти інгаляцію анестетика.

Стадія наркотичного(хірургічного) сну наступає, коли гальмівні проце-си охоплюють кору і підкіркові центри мозку. Хворий заспокоюється, лице на-бирає нормального забарвлення, зіниці звужуються, дихання стає рівним, зни-кають всі види чутливості, розслаблюються м’язи і пригнічуються рефлекси.

Для зручності спостереження за хворими цю стадію наркозу поділяють на

чотири рівні: а) перший рівень– поверхневий наркоз(рівень руху очних яблук),

Який характеризується збереженням рогівкового рефлексу, зникненням повер-хневих рефлексів та зниженням тонусу скелетної мускулатури. У цій фазі

можна виконувати невеликі операції; б) другий рівень– наркоз середньої гли-бини(рівень зникнення рогівкового рефлексу). При цьому зіниці звужені, не ре-агують на світло. Дихання сповільнене, тонус скелетної мускулатури зниже-ний. Цей рівень є оптимальним для проведення різноманітних хірургічних опе-рацій без міорелаксантів, окрім оперативних втручань на органах верхнього

відділу черевної порожнини і грудної клітки; в) третій рівень– глибокий нар-коз(рівень розширення зіниць), характеризується початком розширення зіниць,

Обличчя бліде, тонус м’язів різко знижений, переважає діафрагмальний тип

Дихання, видих довший за вдих, артеріальний тиск знижується. Такий рівень

наркозу допустимий на недовгий час(не більше30 хв) у поєднанні з штучним

диханням та інгаляцією кисню; г) четвертий рівень– надзвичайно глибокий

Наркоз, характеризується тим, що стан хворого погіршується, зіниці розши-рюються, рогівка стає тьмяною, зіниці перестають реагувати на світло. Пульс

Стає частим, слабкого наповнення. Артеріальний тиск швидко знижується.

Настає параліч сфінктерів, дихального і судинного центрів, що призводить до

Смерті. Цей рівень не допустимий.

У сучасній анестезіології зі застосуванням м’язових релаксантів операції

Виконуються у третій стадії на1-2 рівнях.

Стадія пробудження, або виходу з наркозу, характеризується розгаль-мовуванням підкіркових центрів і кори. Всі ознаки наркозу зникають, віднов-люються рефлекси, чутливість, м’язовий тонус і свідомість. Після повного

Відновлення самостійного дихання і свідомості анестезіолог проводить ексту-бацію(видалення інтубаційної трубки). До появи ковтального рефлексу голо-ву хворого повертають набік, періодично очищають порожнину рота сервет-ками і відсмоктувачем. Щоб запобігти западанню язика, в ротоглотку встав-ляють повітропровід. У післяопераційному періоді для зняття болю періодично

Вводять аналгетики.

Загальна хірургія

Ускладнення інгаляційного наркозу

Найбільш небезпечним є порушення дихання, яке призводить до гіпоксії.