Масами, видихуваним повітрям. При розвитку анурії слід припинити вливання

Осмотичних активних плазмозамінників, оскільки внаслідок гіпергідратації може

Розвинутися набряк легень, головного мозку. Хворі повинні знаходитись на

Білковій дієті з обмеженням рідини до600-700 мл на добу.

На стадії поліурії необхідно проводити профілактику зневоднення і пору-шень електролітного балансу. Поряд з цим виконують заходи з відновлення

функції нирок і печінки. Хворому внутрішньовенно вводять20-40 % розчин

Глюкози(200-400 мл) з аскорбіновою кислотою та інсуліном(40-50 ОД на100 г

Сухої глюкози). З метою дезінтоксикації та покращання реологічних власти-востей крові вводять гемодез, реополіглюкін, реоглюман, альбумін, плазму,

Протеїн тощо.

З метою пришвидшення виведення з організму токсичних продуктів хво-рим призначають ентеросорбенти(ентеросгель); очисні, сифонні клізми.

У разі переливання інфікованої крові одночасно з вищенаведеним лікуван-ням призначають внутрішньовенно великі дози антибіотиків з урахуванням

Чутливості до них мікроорганізмів.

Важливе значення має ретельний догляд за хворими з гемотрансфузійним

Шоком. Потрібно проводити дихальну гімнастику, як профілактику пневмонії,

Інфекційних ускладнень з боку ротової порожнини, своєчасно міняти білизну,

Розправляти складки простирадла, повертати хворого, проводити масаж спи-ни і т. ін.

Цитратний шок розвивається при переливанні великої кількості крові

Зі значним вмістом цитрату натрію. Токсичною дозою натрію цитрату вва-жається10 мг/кг/хв, що відповідає введенню2-3 мл консервованої крові на

Кг маси тіла реципієнта за1 хв.

Клінічно цитратний шок проявляється неспокоєм, прискоренням пульсу, арит-мією, зниженням артеріального тиску, утрудненим диханням, судомами. Ознаки

Цитратного шоку з’являються під час переливання крові або наприкінці його.

Інфузійно-трансфузійна терапія

Лікування. З метою профілактики цитратного шоку рекомендують на кожні

500 мл крові донора вводити10 мл10 % розчину кальцію хлориду або каль-цію глюконату, оскільки при введенні цитратної крові цитрат натрію з’єднуєть-ся з кальцієм сироватки крові, викликаючи вищенаведені порушення в організмі.

Трансмісійні ускладнення, пов’язані з інфікуванням хворого кров’ю

Донора

Інфікувати хворого при переливанні крові можна вірусним гепатитом В і

С, цитомегаловірусною інфекцією, сифілісом, СНІДом, малярією, токсоплаз-мозом, бруцельозом та ін. Серед цих захворювань найбільш частим є вірусний

гепатит. Він виникає у2-3 % реципієнтів і нерідко ускладнюється цирозом

печінки. У10-15 % хворих імплантаційний гепатит призводить до летальних

Випадків. Інкубаційний період гепатиту В і С(сироваткового гепатиту) – 9-26 тижнів.

Слід відмітити, що за останні роки почастішали випадки імплантаційного

Сифілісу при переливанні свіжозаготовленої крові. У крові, що зберігається

більше4 діб при температурі4 °С, сифілітичні спірохети гинуть.

Для запобігання зараженню ВІЛ уся донорська кров піддається тестуван-ню на виявлення антитіл до вірусу. Паралельно проводять заходи, спрямовані

На вилучення донорів, котрі входять у групу ризику щодо СНІДу.

Поряд з проникненням у кров реципієнта специфічної інфекції під час пе-реливання крові може відбутися бактеріальне забруднення його крові звичай-ними мікробами(стафілококами, стрептококами, паличкою синьо-зеленого

Гною, протеєм тощо). Це спостерігається при порушеннях правил асептики

Під час заготовлення крові та її переливання. Медичний працівник, який

Здійснює переливання крові, повинен строго дотримуватись правил асептики.

Догляд за хворим під час і після переливання гемотрансфузійних рідин

Під час і після переливання гемотрансфузійних рідин за хворими встанов-люють пильний догляд. Зміна стану хворого, його поведінки або поява будь-яких скарг повинні розцінюватись як перші прояви ускладнення.

Після переливання гемотрансфузійних рідин хворому призначають ліжко-вий режим протягом2 год і спостерігають за ним протягом24 годин. Через дві

Години необхідно виміряти температуру тіла, а при її підвищенні– повторю-вати вимірювання щогодини протягом4 год.

Наступного дня після переливання хворому призначають загальний аналіз

Крові та сечі.

У післятрансфузійний період важливим є спостереження за сечовиділен-ням, кількістю сечі, її кольором. Поява рожевого або бурого забарвлення

Свідчить про розвиток гемотрансфузійного ускладнення. Тільки уважний кон-троль за загальним станом хворого, рівнем артеріального тиску, температу-рою тіла, кількістю і характером виділеної сечі дає можливість своєчасно ви-явити початок ускладнення.

Загальна хірургія

Більшість реакцій і ускладнень виникають, як правило, впродовж першої

Доби. При виникненні посттрансфузійного ускладнення необхідно припинити

Переливання, терміново повідомити лікаря, а він уже інформує адміністрацію

Лікарні і станції переливання крові.

Документація, пов’язана з переливанням гемотрансфузійних рідин

Служба крові лікувального закладу повинна мати добре налагоджену і

Своєчасно оформлену документацію. У кожній лікарні наказом головного лікаря

Призначається матеріально відповідальний працівник за облік(отримання,

Збереження і видачу) гемотрансфузійних рідин, одноразових систем для пере-ливання, стандартних сироваток, еритроцитів для визначення груп крові і ре-зус-належності тощо. У невеликих лікарнях облік гемотрансфузійних рідин

Може бути доручений головній медичній сестрі лікарні.

Всі гемотрансфузійні рідини, які поступають в лікарню, згідно з накладни-ми, реєструють у журналах надходження і видачі. У цих же журналах прово-дять реєстрацію виданих трансфузійних середовищ за вимогами відділень

Лікарні. Рідини, які бракуються(порушення герметичності, бій, згустки тощо)

Списують за актом.

Медичні працівники, яким доручено облік гемотрансфузійних рідин, відпо-відають за дотримання правильного режиму їх зберігання і реєстрацію темпе-ратури холодильника в спеціальному журналі температурного режиму збері-гання крові та інших рідин.

Кожне переливання крові, її компонентів, препаратів і кровозамінників за-писують в карту стаціонарного хворого, згідно з встановленою формою, в“Ли-стку реєстрації трансфузійних рідин”. Листок вклеюють у карту стаціонарно-го хворого. При його відсутності запис проводять у вигляді протоколу в щоден-нику карти стаціонарного хворого або за допомогою штампу, з висвітленням

Таких даних: 1) дати і часу переливання; 2) показань до переливання; 3) методу

Переливання(шляхів введення, швидкості переливання), кількості перелитої ріди-ни; 4) паспортних даних з кожного флакона крові, еритроцитарної маси(прізви-ще, ініціали донора, група крові, резус-належність, номер флакона або серія пре-парату, кровозамінника, дата заготовлення крові, еритроцитарної маси); 5) ре-зультату контрольної перевірки групи крові хворого за системою АВ0; 6)

Результату контрольної перевірки групи крові донора, взятої із флакона за сис-темою АВ0; 7) результату проби на сумісність груп крові донора та реципієнта

За системою АВ0; 8) методу і результату проби на сумісність за резус-факто-ром; 9) результату біологічної проби; 10) підпису лікаря.

Реєстрація кожного переливання гемотрансфузійної рідини здійснюється

Також у“Журналі реєстрації переливання трансфузійних рідин”. Журнал за-водиться в кожному відділенні лікарні, де проводять переливання гемотранс-фузійних рідин.

Ретельний запис переливання крові та інших рідин дає можливість контро-лювати роботу медичного персоналу, своєчасно виявляти та попереджувати

Можливі помилки та порушення при проведенні інфузійної терапії.

Десмургія

ДЕСМУРГІЯ

ПОНЯТТЯ ПРО ПОВ’ЯЗКУ ТА ПЕРЕВ’ЯЗКУ

Вчення про пов’язки, показання до їх застосування та правила їх накла-дання називається десмургією. Розрізняють пов’язку та перев’язку. Під по-в’язкою слід розуміти все те, що накладають на уражену частину тіла з ліку-вальною метою. Пов’язка складається з перев’язувального матеріалу, що на-кладається безпосередньо на рану та різних додаткових засобів(клеолу,