Крапельниць із фільтрами, перевірки якості крові.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Крапельниць із фільтрами, перевірки якості крові.



Флебіти, тромбофлебіти. У хворих у ділянці вени, в яку здійснюють

Вливання виникає болючість по її ходу, а при пальпації визначають шнуропо-дібний тяж.

Лікування полягає в призначенні зігрівальних компресів, антикоагулянтів

(гепарину, фраксипарину, пелентану, феніліну та ін.) електрофорезу з гепари-ном; проведенні іммобілізації кінцівки; накладанні пов’язки з маззю(індовази-ном, троксовазином).

Гостре розширення серця. У хворого виникає відчуття стиснення за

Грудниною, біль у ділянці серця, тахікардія, зниження артеріального тиску.

При появі перших ознак перевантаження кровообігу слід негайно припи-нити переливання, провести кровопускання(200-250 мл), призначити серцеві

Препарати(дігоксин, строфантин, корглюкон тощо), діуретичні засоби(40 мг

Лазиксу), надати вигідне положення хворому, налагодити дихання киснем. При

Необхідності провести закритий масаж серця, ШВЛ.

Ускладнення, пов’язані зі зміною реактивності організму

Післятрансфузійна гарячка виникає внаслідок попадання ендотоксину в

Трансфузійне середовище або взаємодії антитіл реципієнта з перелитими лейко-

Загальна хірургія

цитами, тромбоцитами чи імуноглобулінами донора. Гарячка, як правило, ви-никає через1,5-2 год після вливання гемотрансфузійної рідини. У хворого вини-кає відчуття жару, підвищується температура тіла до38-39 °С, з’являється голов-ний біль, нудота, блювання, інколи утруднене дихання, біль у кістках, попереку.

Лікування. У цих випадках хворого необхідно зігріти(накрити одіялом,

Покласти грілку до ніг, напоїти гарячим чаєм). У разі тяжкого ступеня пере-бігу реакції необхідно ввести знеболюючі(промедол, омнопон, трамадол тощо),

серцево-судинні засоби(кофеїн, кордіамін, строфантин, корглюкон), анти-гістамінні препарати(супрастин, димедрол, діазолін), кортикостероїди(гідро-кортизон, преднізолон), антипіретичні засоби(ацетилсаліцилову кислоту, ас-кофен, амідопірин); внутрішньовенно вводять10 % розчин хлористого каль-цію(10 мл), 5 % розчин глюкози(500 мг) з5 % розчином аскорбінової кислоти

(5-10 мл).

Алергічні реакції розвиваються у реципієнтів, у яких є сенсибілізація

Організму до різних білків плазми донорської крові. Вони виникають у разі

Повторної трансфузії крові, плазми, білкових препаратів. Ознаки алергічної

реакції з’являються уже під час трансфузії або через15-20 хв після її закін-чення. Вона проявляється підвищенням температури тіла до39-40 °С, лихо-манкою, пітливістю, головним болем, алергічним набряком різних ділянок

Тіла, кропив’янкою, утрудненим диханням, тахікардією, зниженням артері-ального тиску.

Лікування. Лікувальні заходи зводяться до припинення гемотрансфузії.

Хворому негайно слід ввести внутрішньовенно10 мл10 % розчину кальцію

хлориду, 10 мл5 % розчину аскорбінової кислоти, антигістамінні препарати

(димедрол, супрастин, діазолін), у тяжких випадках– кортикостероїди(гідро-кортизон, преднізолон). За показаннями вводять строфантин, корглюкон, ко-феїн, кордіамін тощо.

Гемотрансфузійний шок виникає після переливання несумісної крові

(помилки при визначенні групи крові, резус-фактору, проведенні проб на

Сумісність). Може спричинятися також внаслідок переливання інфікованої крові

Або крові, яка була випадково замороженою і відтанула чи нагрівалась до

температури вище+40 °С. Головною причиною цього ускладнення є масивне

Внутрішньосудинне руйнування перелитих несумісних еритроцитів донора,

Їх гемоліз і утворення токсичних продуктів розпаду(гістаміну, серотоніну,

Калікреїну, брадикініну тощо), які викликають зниження судинного тонусу і

Серцевої діяльності. Іноді гемоліз еритроцитів виникає у реципієнта під впли-вом аглютинінів крові донора, особливо при недотриманні правила– перели-вання тільки одногрупної крові.

У перебізі гемотрансфузійного шоку розрізняють три періоди: І– власне

Шоку; ІІ– ниркової недостатності; ІІІ– одужання. Перший період гемотранс-фузійного шоку(перші кілька годин) проявляється уже після введення20-40 мл

Несумісної крові. У хворого спостерігається раптове почервоніння шкірних

Десмургія

Покривів, збудливість, неспокій, відчуття страху смерті, стиснення в грудях,

Біль у попереку, тахікардія, зниження. артеріального тиску. Услід за цим у

Хворого виникає задишка, адинамія, блідість шкірних покривів, акроціаноз,

Нудота, блювання, втрата свідомості з мимовільним відходженням калу і сечі.

Однією з найбільш ранніх і постійних ознак гемотрансфузійного шоку є внут-рішньосудинний гемоліз, який проявляється гемоглобінемією(підвищення ге-моглобіну в крові) і гемоглобінурією(наявністю гемоглобіну в сечі– червона

сеча). Для визначення внутрішньосудинного гемолізу в суху чисту пробірку з

Антикоагулянтом(2-3 краплі гепарину, 1-2 мл консервуючого розчину для

Заготівлі крові або цитрату натрію) вносять3-5 мл крові хворого і центрифу-гують. Поява рожевого або червоного забарвлення плазми крові свідчить про

Підвищений рівень вільного гемоглобіну і наявність внутрішньосудинного ге-молізу. Якщо хворому не була надана своєчасна й адекватна медична допо-мога, то у нього розвивається другий період– клінічна картина ниркової недо-статності. Ураження нирок зумовлюється закупоркою ниркових канальців і

Капілярів зруйнованими еритроцитами, гемоглобіном і його похідними. Ос-новною ознакою цього періоду є олігурія(зменшення кількості сечі). У тяжких

Випадках розвивається анурія (відсутність сечі). У крові накопичується сечо-вина, креатинин, азотисті шлаки, калій, магній, фосфор, що спричиняють зат-римку води в тканинах. Виникають генералізовані набряки тіла, легень, го-ловного мозку. У ряді випадків розвивається уремія– отруєння азотистими

Шлаками, що проявляється головним болем, адинамією, сухістю шкірних по-кривів, підвищенням артеріального тиску. Поряд з цим, виникає токсичний

Паренхіматозний гепатит. У цей період, тривалість якого становить1-2 тижні,

Може настати смерть внаслідок уремії та серцевої недостатності.

Якщо хворий переживає період олігоанурії, то настає третій період– пері-од одужання, який характеризується поступовим відновленням функції ни-рок. Виникає стан підвищеного виділення сечі(поліурія). За добу хворий виді-ляє до3-5 л сечі, що створює умови для зневоднення організму(дегідратації),

Порушення електролітного обміну– в крові різко знижується кількість калію

(гіпокаліємія), тяжких порушень серцевої діяльності. При сприятливому перебізі

Гемотрансфузійного шоку з крові поступово виділяються токсичні продукти

(азотисті шлаки), нормалізуються показники водно-електролітного обміну,

Відновлюється функція нирок, печінки. Одужання хворого, як правило, триває

Місяців.

Летальність від гемотрансфузійного шоку спостерігають у20-30 % випадків.

Лікування. Воно повинно розпочинатися негайно після появи перших ознак

Шоку. Слід терміново зупинити переливання крові чи еритроцитарної маси,

дати випити гарячий чай, обкласти хворого грілками, накрити теплим одія-лом, ковдрою. Внутрішньовенно вводять1 % розчин промедолу або омнопо-ну, глюкозу з інсуліном, вітамінами. Для підвищення артеріального тиску

Внутрішньовенно необхідно ввести кортикостероїди(гідрокортизон, преднізо-

Загальна хірургія

лон), 400-450 мл реополіглюкіну. З метою видалення продуктів гемолізу ерит-роцитів здійснюють форсований діурез, який повинен становити не менше75-100 мл/год, за допомогою20 % розчину манітолу(15-20 г) і фурасеміду(100 мг

одноразово, до1000 на добу). Для корекції кислотно-лужної рівноваги вво-дять400-500 мл4 % розчину натрію гідрокарбонату. Для боротьби з гіперка-ліємією вводять препарати кальцію(глюконат кальцію, хлорид кальцію). Об’єм

Трансфузійно-інфузійної терапії повинен бути адекватним діурезу.

З першої доби після розвитку шоку слід призначити гепарин або його аналоги.

У тих випадках, коли комплексна терапія не попереджує ниркової недостат-ності(у другий період гемотрансфузійного шоку), з метою ліквідації уремії ліку-вання здійснюють у спеціалізованих відділеннях, де в разі потреби є можливість

Провести гемодіаліз за допомогою апарата“штучна нирка”. У цей період необ-хідно обмежити введення рідин. Кількість рідини, яку вводять в організм повин-на дорівнювати тій, яку хворий втрачає із сечею, випорожненнями, блювотними



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.232.88 (0.011 с.)