За допомогою дотику з метою вивчення фізичних властивостей і чутливості

Тканин та органів, топографічних співвідношень між ними і виявлення деяких

функціональних явищ в організмі(температури шкіри, пульсації судин, пери-стальтики кишечника). Фізіологічною основою пальпації є відчуття, яке вини-кає при натисканні і рухах пальців. Пальпацію, як правило, проводять за пев-ною схемою і методикою. Наприклад, шкіру і м’язи пальпують, взявши їх у

Складку для визначення товщини, пружності, еластичності. Для визначення

Температури різних ділянок тіла руки кладуть плазом на тулуб, кінцівки(при

Загальна хірургія

шоці), на симетричні суглоби(при запаленні суглоба). Пальпаторно досліджу-ють пульс, при цьому визначають стан артеріальної стінки, характер і якість

Пульсу. Важливу роль відіграє пальпація в діагностиці захворювань органів

Черевної порожнини. Спеціальні методи пальпації застосовують в акушерській,

Гінекологічній та урологічній практиці. За способом виконання розрізняють

Поверхневу і глибоку пальпацію. Деякі особливості властиві глибокій паль-пації живота. Так, наприклад, фізіологічне напруження м’язів черевної стінки

Вдається подолати через натискання. При цьому відчуття в кінчиках пальців

Порушується, тому й інформація про стан внутрішніх органів стає недостовір-ною. Щоб цього не сталось, рекомендують класти кінці пальців другої руки

На середні фаланги пальпуючої кисті і натискувати при цьому з відповідною

Силою– лише тоді можна зберегти відчуття пальпуючих пальців.

В окремих випадках застосовують бімануальну пальпацію, при якій руки

Рухаються одна назустріч другій. При цьому пальпований орган або патоло-гічне вогнище знаходиться між двома руками.

Для обстеження порожнистих органів проводять спеціальну пальпацію–

Обмацування просвіту органа(ротової порожнини, прямої кишки, піхви). До-слідження ротової порожнини проводять одним або двома пальцями. Ректаль-не дослідження проводять у рукавичці вказівним пальцем, при максималь-ному згинанні всіх інших пальців, при цьому положення хворого може бути

Колінно-ліктьове, на спині або на боці.

Перкусія(від лат. percussio– вистукування) – метод обстеження, який грун-тується на постукуванні по поверхні тіла хворого з оцінкою характеру звуку.

Найкраще перкусію проводити в стоячому або сидячому положенні хворого,

у тяжкохворих– у лежачому. Перкусія буває опосередкована(через плеси-метр, палець по пальці) та безпосередня(постукування подушечкою вказівно-го пальця безпосередньо по поверхні тіла). Перкусія буває гучна(нормальна

сила перкуторного удару) і тиха(порогова). Звуки, які виникають при пер-кусії, мають свою силу, висоту і відтінок. За силою розрізняють гучний, або

ясний, тихий, або тупий, звуки; за висотою– високий і низький; за відтінком–

Тимпанічний, нетимпанічний і звук із металевим відтінком.

Аускультацію(від лат. auscultatio– вислуховування) проводять за певни-ми правилами й умовами. У приміщенні повинно бути тихо, тепло. Під час

Аускультації хворий стоїть або сидить. Тяжкохворий може лежати в ліжку.

Слід уникати вислуховування над поверхнею шкіри, де є волосся, оскільки

Тертя його викликає додаткові звуки. Необхідно уникати тиску, тому що у

Цьому випадку в зоні прилягання стетоскопа настає послаблення вібрації тка-нин. Аускультацію використовують у хірургічних хворих для визначення пе-ристальтики кишечника при різних абдомінальних захворюваннях, шумів при

Судинних, серцевих захворюваннях, хрипів при післяопераційних легеневих

Ускладненнях і т. ін.

Антропометрія(від грец. anthropos– людина, metron – міра) – метод ви-мірювання морфологічних і функціональних ознак людини. Вимірювання зро-сту і довжини тулуба має велике значення для оцінки загального фізичного

Лікування хворого в хірургічному стаціонарі 207

Розвитку хворого та пропорційності розвитку окремих частин тіла. Остання

Може порушуватись при деяких уроджених(хондродистрофія) і набутих у ди-тячому віці захворюваннях(деякі ендокринні хвороби). Крім визначення зрос-ту і довжини тулуба, нерідко вимірюють об’єм грудної клітки, живота, шиї,

Голови, розміри нижніх кінцівок, таза та величину пухлинного запального про-цесу. Масу тіла визначають шляхом зважування. Ростово-ваговий показник

з’ясовують за формулою М•100: Р, де М– маса тіла в кілограмах, а Р– зріст

У сантиметрах. Нормальне співвідношення зросту і маси виражають індексом

М’язову силу визначають динамометром.

Регулярне зважування хворого дає цінні дані про порушення обмінних

Процесів в організмі.

Обстеження хворого по системах і органах

Шкіра і видимі слизові оболонки. Колір шкіри: нормальний, блідий, жовтя-нистий, бронзовий, землистий. Пігментація шкіри(місця пігментації). Вологість

Або сухість шкіри, її еластичність. Наявність висипки, фурункулів, язв, про-лежнів, сверблячки(якщо існують, то в яких місцях, вираженість). Чутливість

До зовнішньої температури. Поява синців. Характер волосяного покриву. Роз-лад живлення волосся(випадання, посивіння, облисіння).

Колір видимих слизових оболонок: звичайний(нормальний), блідий, жов-тяничний, пігментний, гіперемований.

Рубці: їх локалізація, відношення до суміжних тканин, зв’язок із лімфатич-ними вузлами.

Ступінь розвитку підшкірної клітковини(помірний, надмірний, слабкий) і

Її розподіл. Наявність набряків, їх локалізація, час появи.

Рани, язви: їх локалізація, характер.

Стан лімфатичних вузлів: визначають величину, їх консистенцію(щільна,

Еластична, флуктуація), чутливість(болючість), рухливість(зрощення між

Собою, з шкірою, суміжними тканинами) лімфатичних вузлів різної локалізації

– підборідних, підщелепних, за ходом великих судин шиї, потиличних, над- і

Підключичних, пахових, стегнових, черевних.

Лімфатичні вузли пальпують обережними круговими рухами ІІ, ІІІ і ІV пальців.

Дослідження лімфатичних вузлів починають із підщелепної ділянки.

Підборідні вузли пальпують ІІ і ІІІ пальцями по середній лінії підборідної зони.

При дослідженні підщелепних вузлів складеними разом ІІ, ІІІ, ІV пальцями пра-вої кисті захоплюють всю клітковину цієї зони і, ковзаючи до нижнього краю

Щелепи, прощупують лімфатичні вузли. Потім пальпують лімфатичні вузли,

Розміщені в каротидному трикутнику, вузли за ходом груднинно-ключично-соскоподібного м’яза. Потиличні і задні шийні вузли пальпують по боках від

Середньої лінії відповідно до ІІІ-ІV шийних хребців. Надключичні і підключичні

Лімфатичні вузли обмацують, знаходячись спереду або ззаду хворого. Слід

Досліджувати також проміжок між ніжкамиm. sternoclaidomastoideus, де мож-на виявити вирховський метастаз пухлини.

Загальна хірургія

Пахвові лімфатичні вузли розташовані глибоко в пахвовій ямці. При їх

Пальпації рука хворого повинна бути опущена. Куратор сідає навпроти хво-рого і кистю заходить по внутрішній поверхні плеча до вершини пахвової за-падини, при цьому пальцями захоплює всі лімфатичні вузли і, роблячи посту-пальний рух вниз, притискає їх до грудної клітки. Пахвові лімфатичні вузли

можна намацати при відведенні плеча на90° такими ж поступальними рухами

Зверху вниз.

Ліктьові лімфатичні вузли розташовані в зоні внутрішнього жолобка пле-ча, ближче до ліктьового суглоба. При пальпації їх рука хворого повинна бути

Зігнута в ліктьовому суглобі під прямим кутом.

Пахові лімфатичні вузли розташовані під пупартовою зв’язкою, де їх до-сліджують кінцями пальців. У скарповському трикутнику, обмеженим пупар-товою зв’язкою, довгим відвідним і кравцевим м’язами, за ходом великих судин

Розташовані стегнові лімфатичні вузли, де їх і досліджують. Підколінні лімфа-тичні вузли при значному їх збільшенні вдається пропальпувати в положенні

Зігнутого колінного суглоба.

При дослідженні лімфатичної системи встановлюють наявність лімфангітів,

Лімфастазів.

М’язова система. При дослідженні м’язів визначають ступінь їх розвитку,

Силу, тонус, наявність атрофій, контрактури.

Шия. При дослідженні шиї звертають увагу на її форму, наявність випук-лості, пухлини. У разі виявлення пухлини визначають її межі, рухливість, кон-систенцію, болючість, відношення до великих судин шиї, до трахеї, зв’язок із

Ковтанням.

Грудна клітка. При обстеженні грудної клітки звертають увагу на її фор-му(нормальна, емфіземоподібна, паралітична, рахітична, воронкоподібна), де-формацію, положення лопаток.

Молочні залози. Визначають їх форму, розміри, стан шкіри, сосків, рух-ливість, порівнюють обидві молочні залози, встановлюють чи немає додатко-вої грудної залози. При пальпації молочної залози хвора може знаходитися у