Необхідно періодично обробляти каталку і її колеса дезінфекційним розчином

(3 % розчин пероксиду водню в суміші з0,5 % розчином мийного засобу).

Слід пам’ятати, що під час транспортування хворого в операційну, його

Стан може різко погіршуватися від додаткового переживання, тому медичні

Працівники повинні бути уважними і своєчасно виявляти зміни в стані хворо-го. Транспортування хворих ліфтом здійснюють тільки в присутності медич-ної сестри.

Перекладати хворого з каталки на операційний стіл необхідно обережно,

Краще за допомогою3-4 осіб, які підкладають руки під голову, грудну клітку,

Сідниці, ноги; можна перекладати і за допомогою простирадла, на якому ле-жить хворий.

Загальна хірургія

ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД, ЛІКУВАННЯ

ХВОРОГО У ВІДДІЛЕННІ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

ПОНЯТТЯ ПРО ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД

Післяопераційний період – це час від закінчення операції до одужання хво-рого і відновлення працездатності або переведення його на групу інвалідності.

Залежно від тяжкості хвороби, об’єму і характеру операції, післяопераційний

Період може тривати від декількох днів до декількох місяців. Розрізняють ранній

післяопераційний період– перші3-5 днів після завершення хірургічної операції;

Пізній післяопераційний період– (2-3 тижні) до виписування хворого із стаціо-нару; віддалений(реабілітаційний) післяопераційний період– (з3 тижня– 23

Міс.) до повного видужування і відновлення його працездатності або переве-дення на групу інвалідності.

У післяопераційний період необхідно уважно стежити за станом та функ-цією найважливіших органів і систем, оскільки хірургічна операція і наркоз при-зводять до відповідних патофізіологічних змін в організмі. Під впливом операції

І наркозу змінюється інтенсивність обмінних процесів: порушується співвідно-шення катаболізму (накопичення токсичних продуктів в організмі внаслідок

Розпаду речовин і клітин) й анаболізму(сукупність процесів, спрямованих на

Утворення органічних речовин– складових частин клітин і тканин).

Фази післяопераційного періоду

У перебізі післяопераційного періоду розрізняють три фази(стадії): ката-болічну, зворотного розвитку й анаболічну.

Катаболічна фаза. Тривалість цієї фази– 3-4 дні. Вираженість її зале-жить від тяжкості хвороби, об’єму операції, виду наркозу, їх тривалості, інтен-сивності післяопераційного лікування(неповноцінне, незбалансоване лікування,

Наявність ускладнень). Слід зазначити, що катаболічна фаза в першу чергу є

Захисною реакцією організму, мета якої– підвищити опірність організму за

Рахунок енергетичних і пластичних матеріалів. З одного боку, це відбуваєть-ся за рахунок підвищеного розпаду білків, жирів і вуглеводів; з іншого– утво-рюється значна кількість токсичних речовин, що призводить до ацидозу(зміни

Кислотно-лужного стану), порушення окисно-відновних процесів у тканинах і

Органах(печінці, нирках, серці та ін.), що негативно впливає на загальний стан

Оперованого хворого.

Фаза зворотного розвитку. Тривалість її– 4-6 днів. У цей період розпо-чинається активний синтез білків, жирів, глікогену(вуглеводного матеріалу),

Збільшується кількість енергетичних і пластичних матеріалів. Клінічними оз-наками цієї фази є покращання загального стану хворого, зменшення болю,

Післяопераційний період, лікуваня хворого у відділенні інтенсивної терапії 227

Нормалізація температури тіла, поява апетиту. Покращується діяльність сер-цево-судинної системи, дихання. Відновлюється діяльність шлунково-кишко-вого тракту, з’являються перистальтичні скорочення кишечника, починають

Відходити гази.

Анаболічна фаза. Клінічно вона характеризується як період одужання.

У цій фазі покращується самопочуття хворих, апетит, нормалізуються функції

Внутрішніх органів: серця, легень, печінки, нирок та ін. Тривалість анаболічної

Фази– 2-5 тижнів. Її перебіг залежить від тяжкості захворювання, об’єму пере-несеної операції, тривалості катаболічної фази. Вона завершується відновлен-ням маси тіла, повним загоєнням рани, дозріванням сполучної тканини й утво-ренням надійного післяопераційного рубця.

Зміни гомеостазу, пов’язані з хірургічною травмою

У післяопераційний період можуть розвиватися окремі порушення обмінних

Процесів і функцій внутрішніх органів. Вони, як правило, виникають у тяж-кохворих після складних операцій. Після невеликих операцій, наприклад, пла-нового видалення грижі чи апендектомії, ці зміни виражені незначно і не потре-бують спеціального лікування.

Порушення білкового обміну. Одним із тяжких порушень гомеостазу опе-рованих хворих є порушення білкового обміну. В організмі здорової людини

вагою70 кг міститься біля10 кг білка(14 % ваги тіла), що забезпечує нор-мальну життєдіяльність організму. Головним порушенням білкового обміну є

Переважання розпаду білків над їх синтезом. Зниження вмісту білка в крові

(гіпопротеїнемія) відбувається в основному за рахунок зменшення альбумінів,

Що, в свою чергу, призводить до порушення співвідношення їх із глобулінами.

Основним джерелом надходження і розпаду білка у тяжкохворих є м’язи організ-му. У таких хворих настає м’язова слабкість, атрофія. Найменший рівень вмісту

Білка спостерігають на5-6 день після операції, після чого він починає нормалі-зуватись. Однак така нормалізація вмісту білка в крові відбувається дуже

Повільно і триває10-15 днів. Для попередження порушень білкового обміну в

Передопераційний період хворих необхідно забезпечити висококалорійною

Білковою їжею, проводити переливання плазми, альбуміну, протеїну.

Порушення жирового обміну. У післяопераційний період настають ви-ражені зміни і жирового обміну. Для його корекції використовують в основ-ному жирові емульсії(веноліпід, інтраліпід, емульсан та ін.), які є джерелом

Енергії, ненасичених жирних кислот(лінолева, ліноленова, арахідонова та

Ін.), які забезпечують нормальну функцію клітин організму, гальмують ка-таболічні процеси. Слід зазначити, що калорійність жирів у2,5 раза вища,

Ніж білків і вуглеводів. Жирові емульсії вливають із розрахунку1,5-2 г жирів

На1 кг ваги хворого.

3. Порушення вуглеводного обміну після операції. У90 % хворих у перші2-3 дні кількість цукру в крові зменшується і виникає гіпоглікемія. З3-4-го дня

Загальна хірургія 228

Спостерігають підвищення вмісту глюкози в крові(гіперглікемію), іноді глю-козурію, що пов’язано із збільшенням її утворення і зменшенням засвоєння. З2-3-го дня кількість глюкози в крові зменшується і виникає гіпоглікемія. Слід

Пам’ятати, що кількість речовин в організмі залежить від інтенсивності обмінних

Процесів і способів їх виділення з організму. Саме при порушенні вуглеводно-го обміну в організмі в основному накопичуються недоокислені продукти, що

Зменшують резервну лужність і впливають на рН крові. Зміна величини рН

Крові всього на0,3-0,4 ОД(норма рН– 7,35-7,45 ОД) в будь-який бік призво-дить до вираженого порушення ферментативної активності, окисно-відновних

Процесів в організмі, що може закінчитися смертю хворого.

Своєчасна, правильна та інтенсивна передопераційна підготовка, ретель-ний догляд за хворими, а також корекція вуглеводного обміну(введення дос-татньої кількості5-10 % розчину глюкози з інсуліном з розрахунку1 ОД інсу-ліну на4-5 г сухої глюкози) до і після операції є найкращим засобом профілак-тики тяжких форм порушення вуглеводного обміну.

Порушення водно-електролітного обміну є причиною багатьох усклад-нень у хворих після операції. Існує три форми порушення водного обміну: 1)

Справжній дефіцит виникає внаслідок недостатнього надходження води в

Організм; 2) надлишок води, зумовлений невідповідністю між надходженням і

Виведенням її з організму; 3) перерозподіл води в окремих ділянках тіла, пов’я-заний із зміною співвідношень електролітів. Вода є основним компонентом

людського організму. Дорослі люди приблизно на60 % (чоловіки) і на55 %

(жінки) складаються з води. Нормальна добова потреба людини у воді коли-вається від2000 до2500 мл і залежить від маси тіла, віку, статі і ряду інших