Дні(фаза запалення), при кожній перев’язці рану

промивають антисептичним розчином(0,5 %

розчином хлоргексидину або3 % розчином пе-роксиду водню, 20 % розчином димексиду і т.

Ін.). Для очищення рани застосовують проте-олітичні ферменти(трипсин, хемотрипсин, роні-дазу і т. ін.). Після очищення рани та появи гра-нуляцій їх необхідно оберігати від пошкоджен-ня і використовувати мазеві пов’язки

(левомеколь, нітацид, йодопіронова мазь, ко-ланхое, солкосерил, вульносан і т. ін.).

Загальне лікування. Його проводять усім

Хворим незалежно від виду хірургічної інфекції.

Основними елементами загального лікування є: 1) зупинка розвитку, поширення

Інфекції та її ліквідація; 2) зниження й ліквідація інтоксикації організму; 3) ак-тивація захисних та імунних сил організму; 4) корекція порушень функцій органів

І систем; 5) пришвидшення процесу загоєння гнійної рани.

Таким хворим повинен бути забезпечений фізичний та психічний спокій.

Необхідно призначити болезаспокійливі та снодійні препарати, збалансоване

В якісному та кількісному відношеннях харчування, виконання всіх медичних

Призначень.

Важливе значення в лікуванні гнійно-запальних захворювань має профі-лактика сепсису. Тому при інфекціях, що спричиняються стафілококами, киш-ковою, синьогнійною паличкою, бактероїдами, лікування необхідно розпочи-нати з антибіотиків. Обов’язковою умовою їх призначення є визначення анти-біотикограми. Лікування розпочинають, як правило, з антибіотиків широкого

Спектра дії в поєднанні з метронідазолом(при бактероїдозі). Серед антибіо-тиків найуживанішими є напівсинтетичні пеніциліни(ампіцилін), цефамізин,

Гентаміцин, канаміцин, мефоксин. При тяжких станах призначають іміпінем,

Тіенам, абактал. Для лікування гнійних процесів у більшості випадків анти-біотики вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно, внутрішньоартері-ально. Для створення високої концентрації антибіотика в організмі його вво-дять ендолімфатично(в судини або вузли). Для регіонарного створення висо-кої концентрації антибіотика(гнійники пальців і кисті) його водять

Внутрішньовенно під джгутом. Потрібно зазначити, що багато видів патоген-них мікробів на сьогодні є стійкими до сучасних антибіотиків.

Досить часто при гнійно-септичних захворюваннях необхідно проводити

Інфузійну терапію, яка в першу чергу повинна включати в себе препарати

Рис. 2.4.3. Проточно-аспіра-ційне дренування гнійної

Порожнини

Вихід

Вхід

Загальна хірургія

Рис. 2.4.4. Фурункул верхньої

Губи.

Дезінтоксикаційної дії: полівінілпіролідон, неогемодез, сорбілак, лактасіль і т. ін.

У тяжких випадках у хворих із гнійно-септичними станами застосовують штуч-ний гемодіаліз, лімфосорбцію, ультрафіолетове та лазерне опромінення крові.

В окремих лікувальних закладах для проведення детоксикації використову-ють свинячу селезінку, печінку, електрохімічне окислення крові за допомогою

Апаратів(ЕДО-1, ЕДО-3), які відтворюють гіпохлорит натрію, який при внут-рішньовенному введенні виділяє активний кисень, що з’єднується з токсина-ми, і в розчинному виді виводиться нирками.

Важливе значення у лікуванні хворих із хірургічною інфекцією мають за-ходи, спрямовані на підвищення реактивності організму, підвищення імуніте-ту. З цією метою призначають імуностимулятори та імунокоректори(Т-акти-вин, тималин, тимоген, левамізол і т. ін.). Загальностимулювальну дію мають

Склоподібне тіло, препарати алое, нерабол, ретаболіл, антистафілококовий

Гаммаглобулін, лейкоцитарна маса і т. ін. Слід зазначити, що з часом будуть

З’являтись нові препарати і методики лікування, але принципи місцевого та

Загального лікування хірургічної інфекції, залишаться незмінними.

ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ, ПІДШКІРНОЇ

КЛІТКОВИНИ ТА ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ

Найпоширенішими місцями ураження хірургічною інфекцією є шкіра та

Підшкірна клітковина.

Фурункул (furunculus)

Це гостре гнійне запалення волосяного мішечка, сальної залози та прилег-лих тканин(рис. 2.4.4).

Появу фурункула досить часто пов’язують

Із порушенням правил особистої гігієни, наяв-ністю мікротравми. Зумовлювальними факто-рами можуть бути перевтома, хронічні захво-рювання, особливо діабет, анемія та ін. Збуд-ником фурункула, переважно, є стафілокок.

Клініка. Фурункул починається з появи

Запального інфільтрату з волосяним мішечком

У центрі (фаза інфільтрації). Шкіра в цьому

Місці стає гіперемованою, з часом у центрі

Утвору виникає темна або жовта пляма, на

Місці якої утворюється ділянка некрозу. По-ширення зони некрозу на сосочковий шар,

Сальні залози, прилеглі тканини призводить до

Формування гнійника (фаза абсцедування). В

Подальшому, внаслідок лізису епідермісу,

Хірургічна інфекція

Гнійний осередок у вигляді стержня виходить назовні. Після відходження стерж-ня утворюється порожнина, яка виповнюється грануляційною тканиною (ста-дія розрішення, або загоєння). Поряд із цим, у більшості випадків фурункул зу-мовлює незначні загальні прояви захворювання(підвищення температури тіла,

Головний біль, втрату апетиту, загальне нездужання). При дослідженні крові

Спостерігають незначний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво.

Лікування. Хворих із фурункулами при відсутності ускладнень(за винят-ком локалізації фурункула на обличчі) лікують амбулаторно. У процесі ліку-вання важливе значення має догляд за шкірою навколо ділянки запалення.

Шкіру слід протирати70

спиртом або5 % розчином калію перманганату, 1 %

Розчином діамантового зеленого та ін. Під час лікування фурункула не реко-мендують застосовувати зігрівальні компреси, які можуть викликати мацера-цію шкіри та сприяти розповсюдженню інфекції. Не дозволяють видавлювати

Фурункул, особливо на обличчі, – це може призвести до поширення інфекції,

Виникнення сепсису. При абсцедуванні фурункула показане хірургічне ліку-вання– розкриття та дренування гнійника. В окремих випадках для відход-ження некротичного стержня на верхівку гнійника можна накласти кристали-ки саліцилової кислоти на12-14 год. Остання руйнує епідерміс і сприяє відхо-дженню гною. Для того, щоб не пошкодити прилеглу ділянку шкіри, з липкого

Пластиру вирізають пластинку, в центрі якої роблять отвір для гнійника, на

Який накладають кристали кислоти. Зверху закривають шматком марлевої

Серветки та заклеюють пластиром.

При своєчасному і правильному лікуванні оперативне втручання, як пра-вило, не проводять.

Фурункульоз(furunculosus)

Поява декількох фурункулів в одній або декількох ділянках тіла. Як пра-вило, він виникає в ослаблених, виснажених хворих, особливо у хворих на

Цукровий діабет.

Лікування. У цих хворих, поряд із місцевим, необхідно проводити загальне

Лікування. Хворим призначають висококалорійну їжу, вітаміни, пивні дріжджі,

Вводять гамма-глобулін, проводять сеанси автогемотерапії(кров, узяту з вени

В кількості3-5 мл, вводять у сідничний м’яз). Маніпуляцію повторюють через

Доби. У тяжкохворих застосовують антибіотикотерапію, імуностимуля-цію, УФ та лазерне опромінення крові, загальне опромінення кварцом і т. ін.

Карбункул(carbunculus)

Це гостре гнійно-некротичне запалення кількох волосяних мішечків, саль-них залоз і тканин, що оточують їх, із некрозом шкіри та підшкірної клітковини.

Карбункул спричиняють стафілококи і стрептококи.

Клініка. Найчастіше карбункул виникає на потиличній поверхні шиї, спині

(рис. 2.4.5).

Загальна хірургія

У ділянці його формування утворюється

Інфільтрат, який піднімається над поверхнею

Шкіри. Шкіра набуває багряно-синього коль-ору. Швидко виникають множинні гнійники,

Кожний з яких є результатом некрозу воло-сяних мішків і сальних залоз. Ці гнійники по-ступово, протягом3-5 днів, об’єднуються в

Єдиний гнійно-некротичний конгломерат,

Який розпадається, утворюючи велику рану.

При своєчасному та правильному лікуванні

Такі гнійні рани заповнюються грануляцій-ною тканиною і протягом3-4 тижнів загою-ються. Після карбункула, як правило, у хво-рих залишаються зірчасті деформуючі рубці.