При тяжких формах та реци-дивах захворювання застосовують

Цефалоспорини другого ряду. При

Частих рецидивах бешихи, залиш-кових явищах захворювання, після

Першого курсу антибіотиків упро-довж10 днів рекомендують вве-дення продигіозану(3 ін’єкції по50-100 мкг з інтервалом3 дні) або ти-маліну, тимогену(по10 мг через

День) з метою імуномодуляції та

АктиваціїL-форм стрептокока.

Потім проводять повторний курс

антибактеріальної терапії(6-7 днів), надаючи перевагу тетрациклінам або мак-ролідам. Іншим методом запобігання рецидивам є біцилінопрофілактика: біцилін-5 вводять внутрішньом’язово по1,5 млн ОД кожних4 тижні впродовж4-12 місяців. При частих рецидивах бешихи призначають гормональні препарати

(преднізолон по30 мг на добу, до420 мг на курс). При розвитку лімфедеми–

Здійснюють корекцію лімфовідтоку, яка зумовлює загострення захворювання.

Еризипелоїд (erysipeloides)

Це різновидність бешихи, що є наслідком проникнення в організм палички

Свинячої бешихи. Хворіють на цю недугу люди, які мають справу з м’ясом

(м’ясники, домогосподарки, ветеринари).

Клініка. Захворювання уражає, як правило, руки, зокрема, пальці. Рідше

Локалізується на обличчі, шиї. При еризипелоїді спостерігають запалення всіх

Шарів шкіри з вираженим набряком, розширенням лімфатичних судин, лімфо-стазом. Тривалість гострого періоду може бути10-20 діб. Захворюванню при-таманні рецидиви.

Лікують так само, як і бешихове захворювання. У тяжких випадках за--стосовують специфічну антитоксичну сироватку.

Лімфаденіт (lymphadenitis)

Це запалення лімфатичних вузлів. Виникає внаслідок проникнення в них

Мікроорганізмів і їх токсинів із первинного запального джерела(карбункула,

Фурункула, флегмони та ін.).

Клініка. Захворювання проявляється збільшенням лімфатичного вузла і бо-лючістю при його пальпації. При нагноєнні лімфатичного вузла спостерігають

Розм’якшення, набряклість і гіперемію шкіри. Запальний процес із лімфатично-го вузла може перейти на прилеглі тканини та викликати аденофлегмону.

Найбільш часто аденофлегмона виникає в ділянці шиї. Наявність на шії важ-ливих утворень– великих судин, гортані, трахеї, стравоходу, щитоподібної

Залози, фасції– створює небезпеку поширення флегмони та затрудняє її опе-Рис. 2.4.11. Розкриття міхурів і висікання

Некротичних тканин.

Хірургічна інфекція

Ративне лікування. Лімфадені-ти часто супроводжуються за-паленням лімфатичних судин

(лімфангіїтом; рис. 2.4.12).

Лікування. Перш за все,

Необхідно ліквідувати первин-не джерело інфекції. Призна-чають ліжковий режим. Засто-совують антибіотики, суль-фаніламідні препарати. При

Абсцедуванні показано роз-криття гнійного лімфаденіту.

ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КІСТОК СУГЛОБІВ,

СУХОЖИЛКІВ

Остеомієліт (osteomyelitis)

Це запальний процес кісткового мозку, кістки та надкісниці, що супро-воджується їх некрозом і розплавленням(лізисом). Збудником остеомієліту є

стафілокок, стрептокок та інші мікроорганізми. У10-15 % випадків зустріча-ються мікробні асоціації.

Класифікація остеомієліту:

За етіологією: неспецифічний(що викликається банальною гнійною

інфекцією) і специфічний(що викликається збудниками специфічної інфекції–

Туберкульозу, сифілісу, бруцельозу і т. ін.).

Залежно від шляхів проникнення мікроорганізмів: гематогенний осте-омієліт, при якому збудник попадає в кістку по кровоносних або лімфатичних

Судинах з інших джерел запалення; і негематогенний остеомієліт, при якому

Відбувається екзогенне інфікування кісткової тканини(наприклад, при відкри-тих переломах кісток– травматичний, після операції на кістках– післяопера-ційний, після вогнепального поранення– вогнепальний та ін.

3. За клінічним перебігом:1) гематогенний: а) гострий(токсична форма,

септикопіемічна, місцева форма); б) первинно-хронічний; в) вторинно-хроніч-ний; 2) негематогенний: а) гострий, б) хронічний.

Залежно від локалізації процесу: остеомієліт трубчастих кісток(стег-нової, плечової, великогомілкової та ін.) і плоских кісток(тазової кістки, ло-патки, кісток черепа та ін.).

За морфологічними змінами: місцеву(локальну), дифузну та змішану

Форми остеомієліту.

За ускладненнями: місцеві (патологічний перелом, деформація кістки,

Арозивна кровотеча та ін.) і загальні– сепсис, амілоїдоз(білкове перероджен-ня) внутрішніх органів, ендокардит та ін.

Рис. 2.4.12. ПанариційI пальця правої кисті,

Лімфангіїт передпліччя.

Загальна хірургія

Гематогенний остеомієліт. В основному уражає дітей у віці8-14 років,

хлопчики хворіють у2 рази частіше, ніж дівчата. У70 % випадків хвороба

Розпочинається у весняно-осінній період, що в більшості випадків пов’язано з

Переохолодженням, частими ангінами і гострими респіраторним захворюван-нями(ГРЗ). Переважно гематогенний остеомієліт локалізується у великогоміл

ковій кістці, нижній третині стегнової кістки, плечової кістки. Інфекція, попа-даючи в кістковий канал, викликає гостре запалення кісткового мозку з на-ступним його гнійним розплавленням. Гній з кісткового каналу через гавер-сові щілини проникає в товщу кістки, що призводить до утворення гнійно-некротичних ділянок кістки(секвестрів), які, відходячи або розплавляючись,

Утворюють секвестральну порожнину. У разі руйнування надкісниці гнійний

Вміст поширюється на прилеглі тканини, викликаючи остеомієлітну флегмо-ну. Гнійник може самостійно розкритись з утворенням гнійних нориць, через

які виділяються кісткові секвестри(рис. 2.4.13).

Клініка. За клінічним перебігом виділяють місцеву(локальну), коли про-цес локалізований у певній ділянці кістки, і генералізовану (септико-токсичну

Або септико-піємічну) форми остеомієліту. Остання перебігає з ознаками інток-сикації і сепсису. Гострий остеомієліт починається гостро, подібно до бага-тьох інфекційних хвороб. Спочатку з’являється загальна слабість, нездужан-ня, підвищується температура тіла(39-40

С). Хворі скаржаться на сильний

Головний біль, нудоту, втрату апетиту. Потім виникає лихоманка, запаморочен-ня, галюцинації, деколи– ознаки подразнення мозкових оболонок. На3-4-й-день захворювання в ділянці ураження з’являється припухлість м’яких тканин,

Помірне почервоніння шкіри, місцеве підвищення температури. На10-12-й день

Захворювання при пальпації можна виявити флюктуацію. При рентгенологіч-г

В б а

Рис. 2.4.13. Схема формування остеомієлітичного джерела:

А– гематогенний шлях поширення інфекції; б– формування

первинного джерела; в– остеомієлітична порожнина з норицею;

Г– післятравматичний остеомієліт.

Хірургічна інфекція

Ному дослідженні спостерігають відшарування потовщеної надкісниці. При не-своєчасному наданні якісної медичної допомоги гострий гематогенний осте-омієліт може перейти в хронічну форму.

При посттравматичному остеомієліті гостре запалення розпочинається

В м’яких тканинах і травмованій ділянці кістки. Паралельно з гнійним роз-плавленням некротизованих

Ділянок м’яких тканин відбу-вається ураження і секвестра-ція пошкоджених ділянок

Кістки. Розрізняють первинні

Секвестри, що утворюються з

Вільних кісткових фрагментів,

І вторинні– фрагменти кістки,

Що є результатом гнійного

процесу(рис. 2.4.14).

Остеомієліт як наслідок

Переходу запалення на кістку з

Прилеглих тканин розвиваєть-ся, як правило, при тривалому

Гнійному процесі в м’яких тка-нинах. Спочатку спостері-гається ураження прилеглої

надкісниці(per continuitatem –

Через дотик), потім кіркової

Речовини. При відсутності

Адекватного лікування процес

Переходить у хронічну стадію.

Він проявляється періодичним

Загостренням запального про-цесу, формуванням нориць з

виділенням із них гною і сек-вестрів(рис. 2.4.15).

В окремих випадках осте-омієліт може з самого початку

Набирати форму хронічного.

До цього виду остеомієліту

Відносять атипові форми захво-рювання: абсцес Броді(обме-жена гнійна порожнина, пере-важно в епіфізарній частині

Кістки, оточена сполучнотка-нинною оболонкою), альбумі-Рис. 2.4.14. Післятравматичний остеомієліт

Кісток правої ступні.

Рис. 2.4.15. Остеомієліт ІІІ пальця лівої кисті

(після панарицію).

Загальна хірургія

Нозний остеомієліт Ольє (білковий ексудат, що локалізується переважно в кірко-вому шарі кістки), склерозивний остеомієліт Гарре (характеризується склеро-зуванням кістки, переважно діафізарної частини, за рахунок потовщення та