Покривається волокнистою тканиною, яка нагадує хрящ– лікування оперативне.

Травматичний шок

Шок(chok) – французьке слово, означає“поштовх”, “удар” і визначається

Як розвиток загрозливого для життя стану, який спричиняє порушення нерво-вої регуляції життєвоважливих процесів внаслідок тяжких травм, опіків та ін.

263 2.1. Ушкодження(травма)

Характеризується розладами гемодинаміки, дихання, обміну речовин. Це одна

з найнебезпечніших загальних реакцій організму на дію травмуючого подраз-ника. Зустрічається у5-10 % потерпілих з травмами. Існує декілька точок зору

на виникнення та розвиток травматичного шоку:

Нервово-рефлекторна. Головну роль у розвитку шоку відіграє біль. Не-рвові імпульси, які поступають із зони пошкодження по аферентних шляхах спри-чиняють переподразнення центральної нервової системи, її виснаження й поза-межне гальмування, внаслідок чого виникає ціла ланка рефлекторних процесів,

Які викликають функціональні зміни серцево-судинної, дихальної систем та ін.

Крово- і плазмовтрати. Основне значення у розвитку травматичного

Шоку надають зниженою ОЦК та гемодинамічним порушенням. Так, при закри-тому переломі стегна крововтрата ОЦК становить– 500-1000 мл, кісток гоміл-ки– 400-750 мл, кісток таза– до3000 мл, при пошкодженні м’яких тканин з

дефектом шкіри до1% від поверхні тіла– до10 %. Невідповідність ОЦК і ємності

Судинного русла приводить до зменшення хвилинного об’єму крові серця, пору-шення мікроциркуляції на рівні артеріол і венул. Неадекватний кровобіг в ка-пілярах(криз мікроциркуляції) зумовлює порушення функції та обміну речовин

В усіх органах(печінки, нирок, серця тощо) і системах організму й закінчується

Поліорганною недостатністю. Ступінь функціональної недостатності органів і

Систем залежить від втрати ОЦК і гемодинамічних порушень.

Токсемії. Під впливом травми в організмі утворюються токсичні, біоло-гічно-активні речовини(гістамін, серотонін, плазмокінін тощо), які зумовлю-ють метаболічний ацидоз, розширення і проникливість капілярів й порушення

Функцій усіх органів і систем організму(Е. Кеню).

Гемодинамічних порушень. Під впливом травми в організмі потерпілого

Наступає рефлекторний спазм периферичних судин, що приводить до знижен-ня артеріального тиску, скупчення крові у венозній системі, агрегації тромбо-цитів та еритроцитів, розвитку так званого слайдж-синдрому(заболочення) й

Гемодинамічних порушень в органах і системах організму(Г. Крайль).

Ендокринних порушень. В організмі травмованого виникають функціо-нальні порушення ендокринної системи(наднирники, передня доля гіпофізу

Тощо). Згідно теорії стресу(Г. Сельє) травмуючий чинник рефлекторно сти-мулює функцію наднирників, внаслідок чого в кров викидаються катехолам-іни. Поряд з цим через гіпоталамічні центри стимулюється секреція різноман-ітних гормонів(АКТГ, антидіуретичного(вазопресину), соматостатину та ін.),

Яка закінчується виснаженням та послідуючою ендокринною недостатністю.

Незважаючи на вищенаведені гіпотези походження травматичного шоку,

Жодна з них не охоплює повністю патогенез його розвитку.

Клініка. За часом розвитку виділяють первинний(ранній) шок, що розви-вається зразу ж після травми, і вторинний(пізній) шок, який виникає через

Декілька годин після травми, коли до нейрорефлекторних порушень приєднуєть-ся інтоксикація внаслідок розпаду пошкоджених тканин і накопичення токсич-них продуктів у крові. У клінічному перебізі травматичного шоку виділяють

Дві фази– еректильну і торпідну.

Загальна хірургія

Еректильна фаза дуже коротка, наступає після травми і характеризуєть-ся напруженням симпатико-адреналової системи. У потерпілого виникає різке

Рухове збудження, вони галасують, дії їх неадекватні. Шкірні покриви гіпере-мійованні, пульс прискорений, артеріальний тиск підвищений. Проте, цей стан

Швидко переходить у торпідну фазу(лат. torpidus – заціпенілий, нерухомий).

Торпідна фаза шоку супроводжується загальною загальмованістю, ади-намією, апатією, зниженням рефлексів, пригніченням функції ЦНС, знижен-ням артеріального, венозного тиску та швидкості кровобігу у тканинах. Пульс

Стає нитковидним, знижується температура тіла. Наступає порушення обміну

речовин та функції усіх органів і систем організму. За тяжкістю клінічних про-явів торпідної фази розрізняють4 ступені шоку:

І ступінь шоку (легкий) – свідомість збережена, хворий в контакті, адекват-но відповідає на запитання. Артеріальний систолічний тиск знижений до100 мм

Рт.ст., пульс прискорений до100 на хв, центральний венозний тиск в межах– 4 -8 см вод. ст. Шкірні покриви бліді, інколи з’являється м’язове тремтіння.

ІІ ступінь шоку (середній)– хворий загальмований. Шкірні покриви бліді,

Покриті холодним потом, систолічний тиск знижується до90-80 мм рт.ст., цен-тральний венозний тиск– 2 - 6 см вод. ст. Пульс слабкого наповнення і напру-ження– 100-120 на1 хв. Дихання поверхневе.

ІІІ ступінь(тяжкий) – стан хворого тяжкий, він адинамічний, загальмова-ний, на питання відповідає сповільнено, не реагує на біль, шкірні покриви бліді,

Холодні з синюшним відтінком. Дихання поверхневе, часте. Артеріальний сис-толічний тиск80-70 мм рт.ст., центральний венозний тиск– 0-2 см вод. ст.

Пульс120-140 на1 хв. У цій стадії припиняється виділення сечі(анурія).

ІV ступінь(передагональний стан) – шкіра і слизові оболонки бліді з вира-женим ціанотичним відтінком; дихання часте, поверхневе; пульс– нитковид-ний; артеріальний систолічний тиск– 50 мм рт.ст. і нижче, діастолічний, а та-кож центральний венозний тиск не визначаються.

Класичний опис торпідної фази шоку зробив М.І. Пирогов: “З відірваною

Рукою чи ногою лежить такий закляклий на перев’язувальному пункті неру-хомо. Він не кричить, не галасує, не скаржиться, не приймає участі й нічого не

Вимагає. Тіло холодне, обличчя бліде, як у трупа. Погляд нерухомий, спрямо-ваний у далечінь. Пульс ниткоподібний, ледь відчувається під пальцями. На

запитання зовсім не відповідає або тільки про себе, пошепки, дихання теж лед-ве помітне. Рана та шкіра майже не чутливі, але якщо великий нерв, що висту-пає з рани, буде чим-небудь подразнений, то хворий одним легким скорочен-ням м’язів обличчя виявить ознаки відчуття. Інколи цей стан проходить через

Декілька годин від застосування збуджуючих засобів, інколи ж він продовжуєть-ся до самої смерті”.

Лікування. Перша допомога на догоспітальному етапі:

Зупинка кровотечі, шляхом накладання стискальної пов’язки, джгута,

Притискання судини пальцем або накладанням затискача на судину; 2) оціни-ти стан життєздатності організму(визначити наявність та характер пульсу,

265 2.1. Ушкодження(травма)

Прохідність дихальних шляхів та ефективність дихання, ступінь пригнічення

Притомності); 3) забезпечити правильне положення тіла потерпілого. У непри-томному стані його слід повернути на бік, закинути голову назад, при наяв-ності ввести у гортаньS-подібну трубку та дещо опустити верхню половину

тулуба(положення Тренделенбурга). Протипоказано закидати голову хворо-го з травмою шийного відділу хребта!; 4) ввести знеболювальні засоби(1%

розчин промедолу, омнопону, 50% розчин аналгіну, баралгін тощо); 5) налади-ти вливання протишокових(гемодинамічних) засобів: реополіглюкіну, жела-тинолю, поліферу, реоглюману. Можна застосовувати кристалоїдні речовини

(розчин Рінгера, 0,9 % розчин натрію хлориду, лактосол, нормосоль, ацесоль

та ін.), 5 %- 40 % розчин глюкози, фруктози. При відсутності інфузійних за-собів хворого необхідно укласти в положення з опущеним головним кінцем; 5)

Накласти асептичну пов’язку на ділянку ушкодження; 6) здійснити іммобілі-зацію ушкоджених кінцівок, ділянок тіла; 7) організувати щадяще транспор-тування потерпілого у травматологічне відділення, палату інтенсивної терапії

Або в операційну(при наявності клініки внутрішньої кровотечі).

У лікувальному закладі після короткого огляду та необхідного обстежен-ня потерпілого здійснюють оцінку тяжкості шоку і його прогноз. Запропоно-вано декілька систем оцінки стану потерпілого, яку вираховують у балах.

Для визначення ступеня пригнічення свідомості та прогнозу перебігу шоку