Переломи кісток можуть ускладнюватись кровотечею, травматичним шоком

І жировою емболією. Так, при відкритих переломах може спостерігатись зовнішня

Кровотеча. При закритих переломах кров накопичується в ділянці перелому і

Навколишніх тканинах. Переломи великих кісток можуть викликати травма-тичний шок– загальну реакцію організму на велику травму, який проявляєть-ся пригніченням життєво важливих функцій, порушенням діяльності серцево-судинної, дихальної, нервової, ендокринної систем і обміну речовин. При пере-ломах кісток може виникати жирова емболія– попадання жиру в судинне

Русло великого або малого кола кровообігу.

Для лікування хворого необхідно не тільки встановити діагноз, але і вия-вити вид перелому, характер зміщення відламків і їх взаємне розміщення. Ви-рішити ці питання можливо тільки при повному клінічному обстеженні потер-пілого: скарги, анамнез, огляд, пальпація та ін. Для уточнення діагнозу і вияв-лення характеру зміщення кісткових відламків здійснюють рентгенографію в

двох взаємно перпендикулярних проекціях– фасній і профільній(рис. 2.1.7).

Лікування. Воно включає в себе надання першої медичної допомоги та ліку-вання потерпілого в спеціалізованих лікувальних закладах травматологічно-го профілю. Перша допомога при переломах кісток полягає у введенні потер-пілому аналгетиків або наркотиків та іммобілізації пошкодженої кінцівки. При

Переломах, особливо довгих трубчастих кісток із зміщенням для профілакти-ки пошкодження м’яких тканин слід обережно надати кінцівці фізіологічного

Положення і провести її іммобілізацію. При відкритих переломах шкіру навко-ло рани обробляють антисепти-ком(йодинол, люголівський роз-чин, кутасепт і ін.), при наявності

Кровотечі проводять її тимчасо-ву зупинку за допомогою джгу-та, стискальної пов’язки тощо, та

Накладають захисну асептичну

Пов’язку. Якщо відламки пошко-дженої кістки виступають із рани,

То вправляти їх до відповідної

Хірургічної обробки не можна.

Для утримування пошкодженої

Кінцівки у відповідному поло-женні при транспортуванні хво-рого в травматологічний ліку-вальний заклад використовують

Транспортні шини.

Рис. 2.1.7. Рентгенограма перелому

променевої кістки: а– фас;

Б– профіль.

253 2.1. Ушкодження(травма)

Транспортна іммобілізація

Її здійснюють при наданні першої допомоги, до надання спеціалізованої

Лікарської допомоги в лікувальному закладі. Її необхідно здійснювати не тільки

При вивихах або переломах, але й при підозрі на них, а також при великих

Пошкодженнях м’яких тканин, наявності ран.

Основним призначенням транспортної іммобілізації є: 1) попередження

Зміщення кісткових відламків; 2) зменшення больового синдрому; 3) створен-ня умов для транспортування потерпілого.

Перевезення потерпілого можна здійснювати будь-яким транспортом, але

При створенні максимально зручних умов для хворого. Якщо передбачається

Перевезення тяжкого потерпілого неспеціалізованою автомашиною, то іммобі-лізацію пошкодженої ділянки тіла або кінцівки здійснюють тільки після віднов-лення дихання і зупинки кровотечі. У холодну пору року або під час дощу

Необхідно потурбуватись, щоб потерпілий був захищений від дії зовнішнього

Чинника. Перекладати хворого слід обережно. У легковому автомобілі його

Краще розмістити на задньому сидінні або на передньому з відкинутою назад

Спинкою. Якщо дихання потерпілого утруднене, то перевозити його краще в

Напівсидячому положенні, закріпивши поясом безпеки. Добрі умови для пере-везення потерпілих створюються в спеціальних санітарних автомашинах, са-нітарних літаках і вертольотах. Для здійснення іммобілізації досить часто ви-користовують імпровізовані підручні засоби(дошки, фанеру, картон, гілки,

Палки тощо) або здорові ділянки тіла хворого. Так, при пошкодженні нижньої

Кінцівки, її прибинтовують до іншої, здорової ноги; пошкоджену руку прибин-товують до тулуба (автоіммобілізація). Найчастіше іммобілізацію ушко-джених ділянок тіла проводять стандартними транспортними шинами, ви-готовленими на заводі.

Транспортну іммобілізацію слід здійснювати за такими правилами: а) іммо-білізацію проводять на місці пригоди; перекладання, перенесення потерпілого

без іммобілізації недопустиме; б) перед іммобілізацією потерпілому необхід-но ввести знеболюючі(омнопон, промедол, трамадол, морфій тощо); в) при

Наявності кровотечі, вона повинна бути зупинена стискальною пов’язкою або

джгутом; пов’язка, що накладається на рану, повинна бути стерильною; г)

Іммобілізацію кінцівок здійснюють шляхом захоплення у пов’язку двох най-ближчих суглобів, які розташовані вище і нижче місця перелому кістки; при

Переломах стегнової кістки іммобілізацію кінцівки проводять за рахунок за-хоплення у пов’язку і фіксації трьох суглобів– тазостегнового(кульшового),

колінного, гомілковостопного; плечової кістки– плечового, ліктьового і про-меневозап’ясткового, відповідно; д) при закритих переломах кісток кінцівок

Перед накладанням шини слід провести легке витягнення руки чи ноги по осі

Кістки і в такому положенні зафіксувати кінцівку; е) при відкритих перело-мах витягнення кінцівки не проводять, іммобілізацію здійснюють в такому

Положенні, в якому кінцівка була під час травми; є) іммобілізацію кінцівок слід

Виконувати обережно, без зайвих маніпуляцій; при відсутності ран іммобілі-

Загальна хірургія

Зацію здійснюють поверх одягу, шини покривають спеціальними ватно-марле-вими прокладками; ж) при перекладанні потерпілого з шиною необхідно, щоб

Помічник підтримував пошкоджену кінцівку.

Недостатня іммобілізація кінцівки під час транспортування потерпілого може

Перетворити закритий перелом у відкритий; кісткові фрагменти можуть спри-чинити кровотечу, пошкодження нервів і внутрішніх органів, викликати шок.

За своїм призначенням всі транспортні іммобілізаційні шини поділяють на

Дві групи– фіксаційні і дистракційні.

Фіксаційні шини

Найбільшого поширення отримали фіксаційні сітчасті шини Фільберга та

Крамера, які виготовлені з дроту різного діаметра(рис. 2.1.8). Вони легкі, міцні

І одночасно добре згинаються, що дозволяє надати їм будь-яку форму, необ-хідну для іммобілізації тієї або іншої ділянки тіла. Шини Крамера бувають

Двох розмірів: 60х10 і110х10 см. Ці шини застосовують в основному для іммо-білізації плечової кістки, передпліччя, кисті, гомілки і стопи.

При накладанні сітчастих шин їх попередньо моделюють відповідно до тієї

Ділянки тіла, на яку вони будуть накладені. Так, при переломі плечової кістки

Початок шини повинен йти від внутрішнього краю лопатки здорового боку,

Вздовж зовнішньої поверхні напівзігнутої в ліктьовому суглобі приведеної руки

І закінчуватися, дещо виступаючи

за кінчики пальців(рис. 2.1.9).

При пошкодженні передпліччя

Верхнім рівнем шини повинна

Бути середня третина плеча,

Нижнім– кінці пальців.

Гомілку краще фіксувати з

Трьох сторін: одну шину моделю-ють по задній поверхні гомілки і

Ступні від кінчиків пальців до се-редньої третини стегна, дві інші

Фіксують по боках гомілки(зовні-шня і внутрішня), для фіксації го-мілковостопного суглоба кінцеву

Частину шин згинають у вигляді

стремена(рис. 2.1.10).

При пошкодженні шиї з сітча-стих шин виготовляють своєрід-ний шолом: одну вигинають фрон-тальною площиною по контуру

Голови та обох надпліч, іншу– в

Сагітальній площині по контуру

голови, шиї і спини. Шини зв’язу-ють між собою, покривають ват-Рис. 2.1.8. Дротяні шини: а– Крамера;

Б– Фільберга.

.

Рис. 2.1.9. Іммобілізація верхньої кінцівки

При переломі плеча.

б

а

255 2.1. Ушкодження(травма)

Но-марлевими прокладками та

Фіксують до голови й обох надпліч.

Останнім часом при наданні

Невідкладної допомоги потерпілим

Із переломами кінцівок, хребта,

Таза широко використовують

Пневматичні шини. Вони бувають

трьох типів: І тип– для кисті та пе-редпліччя, ІІ тип– для ступні і го-мілки, ІІІ тип– для колінного суг-лоба, хребта, таза(рис. 2.1.11).

Розміри шин забезпечують їх

Вільне накладання поверх одягу та

Взуття. Перевагами пневматичних