Частіше всього використовують шкалу глазго, яка ґрунтується на реакції

відкривання очей, словесній відповіді та виконані рухів на різні види подраз-нення. Згідно запропонованої системи: 8 балів і більше– прогноз сприятливий;

Балів– прогноз сумнівний; 3-5 – несприятливий(летальний кінець). Поряд

З цим розпочинають або продовжують реанімаційні заходи та інтенсивну інфу-зійну терапію, направлену на корекцію змін й функцій серцево-судинної, ди-хальної систем та ін. Після виведення хворого із шоку приступають до повної

Діагностики і корекції всіх виявлених ушкоджень.

Загальна хірургія

ВІДКРИТІ МЕХАНІЧНІ УШКОДЖЕННЯ(РАНИ)

ПОНЯТТЯ ПРО ПОРАНЕННЯ ТА РАНУ

Поранення– це вид травми, який виникає внаслідок безпосередньої дії

Різних чинників зовнішнього середовища і проявляється розрізом, розривом або

Розчавленням тканин. Раною (vulnus) називають механічне пошкодження тка-нин організму, яке супроводжується порушенням цілості– шкіри або слизових

Оболонок. При наявності поверхневої рани можливе пошкодження і глибоко-лежачих внутрішніх органів(шлунка, кишечника, селезінки тощо). У цих ви-падках поранення називають відкритою раною шлунка, кишечника, селезінки

Та ін. Найбільш частим механічним пошкодженням поверхневих шарів шкіри

Або слизових оболонок є садна та подряпини.

Класифікація ран

1. За причиною виникнення рани поділяють на умисні(операційні, вогне-пальні, ножові, забійні та ін.) й випадкові(рис. 2.2.1).

За обставинами поранення розрізняють рани: побутові, промислові,

Сільськогосподарські, спортивні та ін.

Залежно від глибини пошкодження і напрямку ранового каналу розріз-няють поверхневі та глибокі рани. Вони можуть бути непроникаючими і про-никаючими. Проникати рани можуть у черевну, грудну порожнини, череп, суг-лоби. При цьому обов’язково порушується цілість парієтальної очеревини,

Плеври, твердої мозкової оболонки, суглобової сумки і відповідна порожнина

Сполучається із зовнішнім середовищем.

4. За характером дії травмуючого фактора рани поділяють на: а) різані

(vulnus incisum) – можуть бути заподіяні лезом, ножем, склом та іншими гостри-Рис. 2.2.1. Рани: а– операційна; б– випадкова.

Відкриті механічні ушкодження(рани)

ми предметами; вони характеризуються широким зяянням і значною кровоте-чею; б) колоті (vulnus punctum) – можуть бути заподіяні шилом, вилами, голкою

Та іншими гострими предметами; особливістю колотих ран є незначне ушко-дження покривів і значна глибина, у зв’язку з чим можливі ушкодження порож-нин, глибоко розміщених за ходом ранового каналу судин, нервів і різних органів.

При цьому виді ран рановий канал замкнутий і мікроби глибоко проникають у

тканини. Колоті рани нерідко ускладнюються тяжким нагноєнням і правцем; в)

Забійні рани(vulnus contusum) – виникають при дії тупих предметів, супрово-джуються значним пошкодженням тканин, особливо шкіри, у зв’язку з чим забійні

рани часто загоюються вторинним натягом; г) рубані (vulnus caesum) – можуть

Виникати від дії сокири, шаблі, сікача та ін; вони характеризуються глибиною і

Значним пошкодженням тканин, інколи з порушенням цілості кісток та внутрішніх

Органів, за своїм характером пошкодження займають проміжне положення між

різаними і забійними ранами; д) розчавлені рани(vulnus conguassatum) – виника-ють при дії тяжких предметів; характеризуються значним пошкодженням тка-нин і органів, іноді з відривом кінцівок(травматична ампутація), часто усклад-нюються розвитком інфекції; е) рвані рани(vulnus laceratum) – характеризують-ся розривом і відшаруванням тканин, інколи утворюються скальпи шкіри на

Значному протязі; ж) рани від укусів (vulnus morsum) – характеризуються гли-бокими і широкими ушкодженнями, значним забрудненням, часто ускладню-ються гострою гнійною інфекцією, слина деяких тварин може містити токси-ни або отруту, вірус сказу(укус отруйних змій, диких тварин); з) вогнепальні

Рани (vulnus sclopetaruim) – виникають внаслідок кульових або осколкових

поранень; для вогнепальних поранень характерна велика травматизація і руй-нування тканин у зв’язку з чим виділяють такі зони пошкодження: 1-а зона–

Рановий канал; 2-а– прямого травматичного некрозу(містить нежиттєздатні

Тканини, просякнуті кров’ю); 3-я– зона молекулярного струсу(складається із

Пошкоджених клітинних структур з порушеними процесами метаболізму). При

Несприятливих умовах(зниження перфузії крові, оксигенації, розвиток інфекції

Тощо) у цій зоні виникає некроз тканин, нагноєння. Залежно від характеру

Ранового каналу розрізняють наскрізні, сліпі і дотичні вогнепальні поранення.

При наскрізних пораненнях вихідний отвір ранового каналу завжди більший

Від вхідного. Розміри ушкоджень шкіри не визначають величини ушкодження

Глибоко розміщених тканин. Так, при незначних шкірних ранових отворах у

Ділянці стегна чи гомілки можуть бути великі розриви і розчавлення м’язів,

Значні крововиливи; змішані рани(vulnus mixtum) – поєднують у собі власти-вості різних ран: колото-різана, рвано-забійна тощо.

За ступенем інфікованості: асептичні(умовно асептичні) – рани після

чистих оперативних втручань або первинної хірургічної обробки; бактеріаль-но забруднені– мікроорганізми знаходяться в рані, але не проявляють пато-генної дії; інфіковані– в рані виникають усі клінічні ознаки запалення; гнійні–

Рани виповнені гнійним ексудатом.

За наявністю ускладнень розрізняють неускладнені і ускладнені рани.

Всі ускладнення ран поділяються, в свою чергу, на ранні(шок, кровотеча, ане-

Загальна хірургія

Мія) і пізні(нагноєння ран, вторинна кровотеча, виникнення газової гангрени,

Правця, сепсису).

За видом загоювання: загоювання первинним натягом– найкращий тип заго-ювання ран, який відбувається в короткі терміни часу, не супроводжується усклад-неннями; загоювання вторинним натягом(інфіковані рани) – проходить з нагноєн-ням та утворенням грануляційної тканини; загоювання під струпом– відбуваєть-ся при невеликих поверхневих пошкодженнях: саднах, потертостях, опіках та ін.

Основні ознаки ран

Основними ознаками рани є: біль, кровотеча, зяяння– розходження країв

рани. Виваженість цих ознак залежить: а) від характеру поранення; б) об’єму

пошкоджених тканин; в) особливостей іннервації і кровобігу в тканинах рано-вого каналу; г) пошкодження життєво важливих органів. Основною складо-вою частиною рани є ранова порожнина– це простір, обмежений стінками і

Дном рани. Коли глибина ранової порожнини переважає над її поперечним роз-міром, то утворюється рановий канал.

Біологічні процеси, що відбуваються у рані, мають складний характер.

Услід за дією травмуючого фактора рана заповнюється рановим секретом,

Який складається з крові, некротичних клітин, сторонніх тіл, мікроорганізмів,

Біологічно активних речовин– гістаміну, серотоніну, кінінів, простагландинів

Тощо, які, в свою чергу, зумовлюють порушення мікроциркуляції і створю-ють умови для запалення в рані. Комплекс місцевих і загальних біологічних

Реакцій тканин і систем організму, спрямованих на обмеження і відторгнення

Некротичних мас, боротьбу з інфекцією, відновлення і заміщення пошкодже-них структур, називається рановим процесом.

Фази загоєння ран

У перебізі ранового процесу різні автори виділяють декілька фаз. Найбільш

Точно відображає його суть класифікація за М.І. Кузіним і Б.М. Костюченком

(1977). Автори розрізняють такі фази загоєння ран:

Фаза запалення. Настає безпосередньо після травми і триває3-4 доби. У

Цій фазі розрізняють два періоди. Перший– це період судинних змін, що прояв-ляється змінами тонусу судинної стінки, порушенням кровообігу, виходом

Рідкої частини крові із судин у тканини, накопиченням біологічно активних

Речовин(гістаміну, молочної кислоти тощо), які зумовлюють запалення в рані.

Клінічно в цей час у ділянці рани виявляється: припухлість(tumor), почервоніння

(rubor), підвищення температури тканини(calor), посилення болю(dolor),

порушення функції(functio laesa) пошкодженої ділянки або кінцівки (рис. 2.2.2).

Другий період– очищення рани від некротичних(пошкоджених) тканин.