Мозку бувають первинними– утвореними з тканин головного мозку і вторин-ними– метастатичними(при раці молочної залози, легень). Частіше всього

зустрічаються гліоми– пухлини, що розвиваються з мозкової тканини; менін-гіоми– з мозкових оболонок, аденоми– пухлини гіпофіза, а також невриноми–

Із нервової тканини, ангіоми– з судинної, дермоїди– з ембріональної тканини.

Більшість пухлин головного мозку характеризуються прогресуючим ростом,

Проростаючи в прилеглі тканини; вони пошкоджують мозок або тиснуть на

Нього і підвищують внутрішньочерепний тиск.

Спеціальна хірургія

Клініка. Клінічна картина росту пухлин головного мозку складається з

Загальномозкових(постійний головний біль, запаморочення, нудота, блюван-ня і т. ін.) і вогнищевих ознак(порушення чутливості відповідних ділянок тіла,

Зору, слуху та ін.). Вони залежать від місця розташування пухлини, порушен-ня функції певної ділянки мозку і його центрів. Так, при наявності пухлини у

висковій долі виникають розлади мови(втрата пам’яті на слова, мовна глухо-та), нюху, виникають слухові і зорові галюцинації. При пухлинах потиличної

Ділянки мозку виникають розлади зору, зорові галюцинації і т. ін. Пухлини

Мозочка характеризуються розладами координації рухів– втратою рівноваги

При стоянні і ходьбі. Ознаками наростання внутрішньочерепного тиску є зміни

На очному дні. При його дослідженні виявляють застійні соски, екзофтальм

(вирячування очних яблук). Вирішальне значення для встановлення діагнозу

Пухлини мозку мають: рентгенографія черепа в двох проекціях, комп’ютерна

Томографія, УЗД, ангіографія судин мозку, енцефалографія.

Лікування. Пухлини головного мозку лікують оперативним шляхом. Успіх

Операції залежить від ранньої діагностики, локалізації і типу пухлини. Хороші

Результати спостерігають після радикального видалення менінгіом. Гліоми

Часто дають рецидиви. В окремих випадках, при невеликих пухлинах, викори-стовують прицільне ендоваскулярне їх видалення під контролем рентгеноскопії.

При неможливості радикального видалення пухлини проводять паліативні опе-рації, мета яких полягає у зниженні внутрішньочерепного тиску(декомпре-сивну трепанацію черепа). У деяких випадках використовують радіоактивні

Ізотопи(фосфор) або променеву терапію. Поряд з цим, для покращення стану

Хворих призначають симптоматичні засоби(болезаспокійливі, снодійні).

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА

ПОШКОДЖЕННЯ ОБЛИЧЧЯ

Вроджені вади обличчя

Виникають внаслідок неправильного розвитку зачатків лицьового черепа

В період перших двох-трьох місяців внутрішньоутробного життя. Причинами

Виникнення вад обличчя можуть бути різні екзогенні й ендогенні фактори, які

Несприятливо впливають на розвиток і ріст плода. До них відносяться: інфекційні

Захворювання, психічні травми, недостатнє харчування, авітаміноз і т. ін. У

Значній мірі має значення спадковість. Найбільш часто зустрічаються незаро-щення верхньої губи і твердого неба.

Вроджена розколина губи(заяча губа)

Це одна з частих вроджених вад людини. Зустрічається приблизно у однієї

Дитини на1000 новонароджених.

Клініка. Вроджена вада верхньої губи може бути повною, коли поширюєть-ся вертикально на всю її товщу та з’єднується з носовим ходом і частковою,

Захворювання і пошкодження голови

Коли дефект займає лише вільну ділянку губи. Вроджена розколина верхньої

губи може бути однобічною і двобічною (рис. 3.1.10).

При двобічній розколині верхньої губи середня її частина стає продовжен-ням шкірної частини перегородки носа. Розколина, як правило, поєднується з

Деформацією крила носа, яке на боці дефекту западає, а основа його вивер-тається назовні.

Лікування оперативне. Терміни хірургічного лікування залежать від загаль-ного стану дитини і виду розколини. Якщо немає протипоказань, операцію

Слід виконувати не пізніше6-12 місяців після народження. Останнім часом де-які щелепно-лицеві хірурги з успіхом виконують пластичні операції таким дітям

У перші дві доби або через12-14 днів після народження.

Вроджена розколина піднебіння(вовча паща)

Ця вада розвитку дитини за своєю формою, поширенням і поєднанням з

Іншими вадами може мати різні варіанти.

Клініка. Розрізняють однобічні (рис. 3.1.11) і двобічні розколини твердого і

М’якого піднебіння. При двобічній розколині обидві носові порожнини сполуча-ються з ротовою порожниною, а нижній край лемеша по середній лінії розколи-ни залишається вільним. При наявності таких розколин піднебіння порушується

Процес харчування. Молоко затікає в порожнину носа і витікає назовні. Із ро-стом у дитини порушується фонація,

Мова стає невиразною.

Лікування оперативне(рис. 3.1.12).

Пластична операція при вродженій

Розколині піднебіння є більш тяжкою і

Небезпечною для дитини. До операції

Дитину годують за допомогою спеці-Рис. 3.1.11. Вроджена розколина

Піднебіння.

Рис. 3.1.10. Вроджена лівобічна розколина

Губи: а– до операції; б– після операції.

б

а

Спеціальна хірургія

Ального пластмасового обтуратора для піднебіння. При виборі терміну опе-рації враховують характер розколини, ступінь деформації верхньої щелепи,

Загальний стан дитини. При відсутності протипоказань операцію слід викону-вати у віці4-5 років із наступним відвідуванням логопеда, щоб відновити мову

У дитини до початку занять у школі. Вибором операції є радикальна ураноп-ластика, метою якої є ліквідація розколини м’якого піднебіння.

Після операції піднебіння закривають спеціальною захисною пластинкою

З пластмаси, яку фіксують до зубів верхньої щелепи.

Пошкодження обличчя

Розрізняють забій, рани, переломи кісток, вивихи нижньої щелепи і т. ін.

Найбільш часто буває забій м’яких тканин, при якому виникає біль, набряклість

Травмованих тканин та утворюється гематома, яка може поширюватися на

Сусідні ділянки обличчя. У зв’язку з вираженою підшкірною судинною сіткою

При пораненнях обличчя, як правило, виникає сильна кровотеча.

Лікування. Хворим із забоями м’яких тканин обличчя призначають холод

На місця травми, знеболювальні засоби. При пораненнях обличчя, із-за косме-тичних наслідків первинна хірургічна обробка ран має свої особливості. Після

Зупинки кровотечі шкірні краї рани висікають у виключних випадках, а якщо

І висікають, то ощадливо і на невеликих ділянках. Закінчують обробку рани

Ретельним співставленням країв рани і накладанням косметичних тонких шов-кових(капронових) швів, останні знімають на4-5-ий день після операції. При

Забруднених або уже гнійних ранах лікування проводять звичайним(відкри-тими або під пов’язкою) способом. При появі здорових грануляцій в окремих

Випадках накладають вторинні шви. У всіх випадках поранення обличчя слід

Провести протиправцеву профілактику.

Переломи кісток носа

Переломи кісток носа виникають внаслідок прямої травми. Переломи мо-жуть бути кісток і хрящів.

Рис. 3.1.12. Етапи операції уранопластики: а– лінії розрізів; б– формування

Слизисто-надкістничного клаптя; в– пластика м’якого піднебіння.

В б а

Захворювання і пошкодження голови

Клініка. Потерпілі скаржаться на біль, носову кровотечу. При пальпації

Місця перелому виявляють деформацію і зміщення кісток носа. Для верифі-кації діагнозу проводять рентгенографію кісток носа.

Лікування. Після зупинки кровотечі, кісткові відламки вправляють зі сто-рони носової порожнини і фіксують їх двома валиками, які розташовують по

Обидва боки носа.

Переломи щелеп

Переломи щелеп поділяють на переломи верхньої та нижньої щелепи. Пе-реломи верхньої щелепи зустрічаються рідше. Вони бувають трьох типів. При

Першому типі лінія перелому проходить горизонтально, на межі альвеолярно-го відростка і тіла щелепи. При другому типі лінія перелому проходить попе-речно в ділянці перенісся, внутрішній стінці очної ямки і спускається вниз по

Щелепно-скроневому шву до крилоподібного відростка. При третьому типі

Лінія перелому теж починається з перенісся, переходить через дно орбітальної

Ямки і далі по лобно-скроневому шву через дугу скроневої кістки на щелепний

горбик і крилоподібні відростки клиноподібної кісточки(рис. 3.1.13).

Частіше спостерігають переломи нижньої щелепи. Розрізняють переломи її