Ускладненнями абсцесу: профузною легеневою кровотечею, гострим піопнев-мотораксом.

Гангрена легень

Гангрена легень– гостре гнійно-некротичне ураження легеневої тканини

без чітких меж брудно-сірого забарвлення. Найчастіше гангрена локалізуєть-ся в нижніх відділах легень(рис. 3.3.15).

Причини і початок захворювання такі ж, як і

При абсцесі легені. Важливу роль у виникненні

Гангрени легень відіграє зниження реактивності

Організму та імунітету.

Клініка. Перебіг гангрени легень надзвичай-но бурхливий і тяжкий. Він характеризується

сильним болем у грудній клітці, високою тем-пературою– 40-41 °С, лихоманкою, кашлем із

Відходженням великої кількості гнійного та

Смердючого харкотиння, яке легко відстоюєть-ся і ділиться, як і при абсцесі, на шари. У нижнь-ому знаходяться гнійні пробки Дитриха і шма-точки легеневої тканини. Із-за неприємного за-паху харкотиння перебування таких хворих у

Загальній палаті неможливе, їх необхідно по-міщати в окремі бокси, ізолятори.

При фізикальному дослідженні– перкутор-но вислуховують притуплення в зоні ураженої

Рис. 3.3.15. Гангрена нижньої

Долі правої легені

(за Г. Хазановим).

Ушкодження і захворювання грудної клітки та органів грудної порожнини

Легені, підсилення голосового тремтіння,

При аускультації– множинні сухі й во-логі хрипи.

При рентгенологічному дослідженні

виявляють затемнення відповідної ділян-ки легені без чітких меж, виражені плев-ральні нашарування(рис. 3.3.16).

Лікування. Проводять за тією ж схе-мою, що й абсцесу.

Пневмосклероз

Пневмосклероз характеризується бур-хливим розростанням сполучної тканини

В легенях, яке призводить до деформації

Бронхів, ущільнення і зморщення легеневої тканини, в якій містяться гнійні по-рожнини. Легеня стає функціонально непридатною, щільною, зменшеною в роз-мірах. Ділянки пневмосклерозу чергуються з емфіземою. Пневмосклероз, як пра-вило, виникає у хворих після перенесених гострих гнійних захворювань легень.

Клініка. В анамнезі хворі на пневмосклероз часто вказують на перенесений

В минулому абсцес легень, який перебігав досить тяжко і після якого залиши-лась схильність до простуди, часто виникали клінічні ознаки бронхіту, ГРЗ, по-стійно турбував сухий або вологий кашель. Захворювання перебігає повільно,

Інколи роками, і призводить до розвитку серцево-легеневої недостатності.

При рентгенологічному дослідженні виявляють фіброз, зниження прозо-рості у відповідній ділянці легеневого поля, зменшення легені в об’ємі, зміщен-ня середостіння в бік ураження. При бронхографії виявляють деформацію ок-ремих віток бронхів, “сухі” порожнини(не містять харкотиння, гною).

Лікування. Лікування пневмосклерозу може бути консервативним і хірур-гічним. Консервативне лікування призначають при загостреннях запального

Процесу в легенях. З цією метою, як і при гострому абсцесі, призначають

Антибіотики, сульфаніламідні препарати, загальнозміцнюючу терапію(пере-ливання плазми, альбуміну, протеїну; вітаміни і т. ін.), дієту. Однак у зв’язку з

Тим, що пневмосклероз є прогресуючим і незворотним процесом у легенях

Досягнути стійкого лікувального ефекту за допомогою лише консервативної

Терапії у цих хворих неможливо. А тому, при наявності обмеженого, навіть

Двобічного, ураження пневмосклерозом, показано хірургічне лікування. Вибо-ром операції є резекція легень(сегментектомія, лобектомія, пульмонектомія),

Об’єм операції інколи визначають під час хірургічного втручання.

Бронхоектатична хвороба

Бронхоектатична хвороба– це хронічне захворювання, яке характеризується

Розширенням бронхів цілого сегмента або частки легені. Причини виникнення

Бронхоектатичної хвороби не вияснені. За походженням розрізняють вроджену

Рис. 3.3.16. Гангрена нижньої частки

лівої легені(рентгенограма).

Спецільна хірургія

Форму захворювання і набуту. Причиною набутої бронхоектатичної хвороби у

Більшості випадків є перенесені інфекційні та запальні захворювання легень.

Бронхоектази частіше розвиваються в базальних сегментах нижніх, язич-кових часток і середній частці правої легені. За характером розширення вони

Бувають циліндричної, мішкоподібної та змішаної форми.

Клініка. Захворювання частіше розвивається в молодому віці(до25 років),

у30-40 % випадків вдається встановити зв’язок хвороби з перенесеними захво-рюваннями дихальних шляхів у дитячому віці. У клінічному перебізі хвороби

Розрізняють три періоди. Безсимптомний перебіг, коли точно встановити поча-ток захворювання не вдається, є посилання на часті простудні захворювання

(ГРЗ, грип), особливо в холодну пору року, тривалий кашель, загальну слабість.

Згодом стан хворих погіршується і виникає другий період хвороби– інфікуван-ня. Захворювання перебігає з періодичним підвищенням температури, частими

Пневмоніями в одному і тому ж місці, погіршанням стану хворого. При відсут-ності повноцінного лікування наступає третій період– ускладнень. У хворого

Виникає постійний кашель із масивним виділенням харкотиння(до1 л і більше) з

Неприємним запахом, кровохаркання, спостерігається абсцедування відповід-них ділянок ураженої легені. При об’єктивному обстеженні часто вдається вия-вити западання або деформацію грудної клітки на боці ураження, обмеження

дихальних екскурсій, схуднення хворих. Типовою ознакою захворювання є по-товщення кінцевих фаланг пальців обох кістей–

“барабанні палички” з випуклими нігтями. При

Аускультації на місці ураженої легені визна-чається жорстке дихання з сухими і вологими

Хрипами. При перкусії визначається притуплен-ня перкуторного звуку. Визначальне значення

Для встановлення діагнозу має бронхографія

(рис. 3.3.17), на якій виявляють мішкоподібні

Розширення бронхів у вигляді“гусячих лапок”.

Лікування. Лікування бронхоектатичної

Хвороби розпочинають із санації трахеобронхі-ального дерева. З цією метою, як і при гостро-му абсцесі, призначають антибіотики, сульфа-ніламідні препарати, загальнозміцнюючу тера-пію(переливання плазми, альбуміну, протеїну,

Введення вітамінів і т. ін.), дієту. Досить ефек-тивним є інтратрахеальне введення антибіо-тиків, протеолітичних ферментів та інших пре-паратів шляхом пункції трахеї або через

Мікротрахеостому. Однак у зв’язку з тим, що

Бронхоектатична хвороба є прогресуючим і

Незворотним процесом, досягнути стійкого ліку-Рис. 3.3.17. Мішкоподібні

Розширення бронхів

(бронхограма).

Ушкодження і захворювання грудної клітки та органів грудної порожнини

Вального ефекту за допомогою лише консервативної терапії у цих хворих не-можливо. А тому, у разі відсутності ефекту від консервативної терапії, по-гіршанні стану хворого, наявності ускладнень, показано оперативне лікуван-ня. Операцією вибору є резекція легені або лобектомія.

Емпієма плеври

Емпієма плеври– гнійне запалення парієтального та вісцерального листків

Плеври із скупченням гною в плевральній порожнині. Захворювання частіше

Має вторинну природу: як ускладнення серозного плевриту, при прориві абс-цесу в плевральну порожнину або після проникаючого поранення грудної

Клітки з інфікуванням та ін.

За поширенням гнійно-запального процесу розрізняють тотальну й обме-жену(осумковану) емпієму плеври. Запальний процес у плевральній порож-нині характеризується ексудацією та утворенням зрощень(склеюванням).

Ексудат може бути гнійним, гнійно-геморагічним, фібринозним та гнильним.

Як правило, найбільш виражені морфологічні зміни відбуваються в нижніх

Відділах плевральних листків– плевральних синусах.

Клініка. Перебіг захворювання гострий із вираженими ознаками інтокси-кації. Гарячка досягає39-41

С, супроводжується лихоманкою, підвищеним

Потовиділенням. З’являється гіперемія обличчя, інколи з ціанотичним відтінком,

Herpes labialis, задишка. Грудна клітка на боці ураження відстає в акті дихан-ня, міжреберні проміжки розширюються. При їх пальпації визначають бо-лючість, перкуторно– притуплення легеневого звуку з косою(лінія Дамуазо)

Або горизонтальною верхньою межею(при наявності газу або вільного по-вітря в плевральній порожнині).

Гостра емпієма плеври може ускладнюватись: 1) пневмоторакальними но-рицями, коли гній із плевральної порожнини через парієтальну плевру, міжре-берні м’язи, підшкірну клітковину і шкіру проривається назовні; 2) бронхо-плевральними норицями; 3) остеоміє-літом ребер; 4) переходом у хронічну