Їжі, яку вживають невеликими порціями5-6 разів на добу.

Для зменшення реакції на швидке потрапляння їжі в тонку кишку перед

Їдою хворим призначають новокаїн, анестезин, антигістамінні препарати

(піпольфен, супрастин, гіпостамін), інсулін підшкірно. Якщо після їди з’явля-ються ознаки дампінг-синдрому, то хворому потрібно лягти й знаходитись у

Горизонтальному положенні не менше1 години. При тяжкому ступені дампінг-синдрому хворим пропонують вживати їжу повільно, лежачи на лівому боці.

Медикаментозне лікування включає седативну, замісну(шлунковий сік,

Панкреатин, панзинорм і т. ін.), антисеротонінову, гормональну й вітамінну

Терапію. При відсутності ефекту від консервативної терапії застосовують

Хірургічне лікування. Метою операції є ліквідація анатомічних умов, які зу-4

Рис. 3.5.17. Дампінг-синдром:

Прискорене випорожнення культи

Шлунка; 2 – швидкий ферментативний

Гідроліз харчових речовин; 3 – зрос-тання осмотичного тиску в просвіті

Кишки; 4 – викид рідини в тонку кишку.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Мовили виникнення дампінг-синдрому. Використовують різні методи реконст-руктивних операцій, що сповільнюють та нормалізують евакуацію їжі з опе-рованого шлунка(редуоденізацію– відновлення прохідності через дванадця-типалу кишку, гастроєюнодуоденопластику і т. ін.).

Гіпоглікемічний синдром виникає через2-3 години після приймання їжі, внас-лідок підвищеного виділення інсуліну в кров і наступного зниження рівня цук-ру до субнормальних величин.

Клініка. У хворих виникає слабість, різке відчуття голоду, смокчучий біль

В епігастрії, тремтіння тіла, запаморочення, зниження артеріального тиску,

Тахікардія, блідість шкірних покривів, пітливість. Треба відмітити, що при даній

Патології, на відміну від дампінг-синдрому, приймання їжі, особливо солодкої,

Полегшує стан хворого. Щоб попередити виникнення гіпоглікемічного синд-рому, хворі стараються вживати їжу частіше, носять із собою цукор, хліб,

Печиво і вживають їх при перших ознаках гіпоглікемії.

Лікування. Хворим призначають дієтотерапію з високим вмістом білків

(130-140 г), нормальним вмістом жирів(100-115 г), вуглеводів(310 г). Всі стра-ви у вареному вигляді або приготовлені на пару, і вживають їх теплими. Прий-мати їжу потрібно невеликими порціями5-6 разів на день.

Синдром привідної петлі виникає після резекції шлунка з накладанням га-строєюноанастомозу у випадках звуження привідної або відвідної петлі киш-ки(рис. 3.5.18).

Застій вмісту в дванадцятипалій кишці створює умови для розвитку хо-лециститу, панкреатиту, цирозу печінки, кишкового дисбактеріозу.

Клініка. У хворих виникає розпи-раючий біль в епігастрії після прийман-ня їжі, особливо жирних страв. Біль до-сить часто носить переймоподібний ха-рактер з іррадіацією в спину, під праву

Лопатку. Поряд із цим, у хворих вини-кає нудота, блювання застійним

Вмістом. При рентгенологічному дос-лідженні– у випадках перегину при-відної петлі кишки в ділянці гастроен-тероанастомозу контрастна маса не

Поступає в неї, при звуженнях відвідної

Петлі і закиданні контрастної маси в

Привідну петлю кишки спостерігаєть-ся її тривала затримка. Розрізняють три

Ступені синдрому привідної петлі. У

Хворих із легким ступенем захворю-вання спостерігається блювання1-2

Рази на місяць і періодичні зригування

Після їди. При середньому ступені на-5

Рис. 3.5.18. Синдром привідної петлі:

Застій жовчі в печінкових ходах,

Циротичні зміни; 2 – розвиток бактеріальної

флори в сліпій петлі; 3 – дискенезія привід-ної петлі, застій кишкового вмісту; 4 –

поступлення вмісту із привідної петлі; 5 –

Гіпермоторна дискенезія відвідної петлі.

Спеціальна хірургія

Пади блювання повторюються2-3 рази на тиждень, хворих турбує виражений

Больовий синдром, а з блювотою втрачається до200-300 мл жовчі. Для тяжко-го ступеня характерним є щоденне блювання(до500 мл і більше), виражений

Больовий синдром, схуднення, втрата працездатності.

Лікування. Синдром привідної петлі кишки лікують, як правило, хірургіч-ним методом. Операцію виконують у хворих із тяжким ступенем синдрому і

При неефективності консервативного лікування синдрому середнього ступе-ня. Суть операції полягає в усуненні перепон для евакуації вмісту з привідної

Петлі кишки. Для цього використовують У-подібний гастроєюнальний анас-томоз, гастроєюнопластику і т. ін.

Постваготомні ускладнення виникають після різних видів парасимпатич-ної денервації(ваготомії) шлунка(стовбурової, селективної, селективної про-ксимальної).

Клініка. У хворих може виникати дисфагія– порушення ковтання, яке по-в’язане з денервацією кінцевого відділу стравоходу, параезофагеальним запа-ленням, післяопераційним езофагітом; гастростаз і дуоденостаз – затримка

Їжі у шлунку та дванадцятипалій кишці, внаслідок порушення їх моторно-ева-куаторної функції. Досить часто у оперованих спостерігають постваготом-ну діарею, яка проявляється частими проносами(до5 разів на добу), прогре-сивним схудненням та погіршанням стану хворого.

Лікування. Дисфагію лікують консервативним методом, хворим призна-чають седативні, протизапальні препарати, дієтотерапію. Для лікування гаст-ростазу, дуоденостазу призначають церукал, мотиліум, прозерин. При відсут-ності ефекту від консервативної терапії проводять економну резекцію шлун-ка за Більротом-1, або пілороантрумектомію з У-подібним анастомозом за Ру.

Лікування постваготомної діареї розпочинають із призначення дієти, з якої

Виключають молоко та інші провокуючі продукти. Для усунення бактеріаль-ного фактора застосовують антибіотики, для покращання засвоєння їжі при-значають панкреатин, мексазу, соліназу і т. ін. Для сповільнення перистальти-ки призначають реасек, імодіум, гексоній, бензогексоній. При тяжкому пере-бігу постваготомної діареї застосовують оперативне лікування– сегментарну

Інверсію тонкої кишки.

ПОШКОДЖЕННЯ ТА ЗАХВОРЮВАННЯ ПЕЧІНКИ І

ЖОВЧНИХ ШЛЯХІВ

Пошкодження печінки та жовчних шляхів

Пошкодження печінки та жовчних шляхів поділяють на закриті і відкриті

(рис. 3.5.19).

Відкриті пошкодження виникають при пораненнях колючими, ріжучими

Предметами або вогнепальною зброєю. Закриті пошкодження виникають при

Ударах по правому підребер’ї або епігастральній ділянці, при стисненні між

Двома предметами, при падінні і т. ін. Вони можуть бути ізольованими або

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Поєднаними з пошкодженням шлунка,

Кишечника, поперечно-ободової кишки і

Т. ін. За механізмом травми можуть бути

У вигляді поодиноких або множинних

Тріщин, розривів, розчавлень і навіть

Повного відриву печінки.

Клініка. Основні ознаки і перебіг по-шкоджень печінки та жовчних шляхів

Залежать від характеру травми. У мо-мент пошкодження у потерпілих виникає

Сильний біль в правому підребер’ї, не-спокій, відчуття страху. Одночасно з’яв-ляються симптоми внутрішньої крово-течі(слабість, запаморочення, тахікар-дія, зниження артеріального тиску тощо). У тяжких випадках розвивається

Клінічна картина колапсу із втратою притомності. Хворі лежать на правому

Боці або знаходяться у вимушеному напівсидячому положенні. Часто спосте-рігають симптом“ваньки-встаньки”, коли хворий не може перебувати у гори-зонтальному положенні і тут же приймає знову напівсидяче положення. Для

Уточнення діагнозу проводять аналіз крові(еритроцити, гемоглобін, гематок-рит), лапароцентез із застосуванням пошукового катетера, лапароскопію,

Оглядову рентгеноскопію і рентгенографію черевної порожнини.

Лікування. При наявності клініки пошкодження печінки, жовчних шляхів

Або підозрі на нього, потерпілого слід терміново госпіталізувати у хірургічне

Відділення. Вибором методу операції є лапаротомія, під час якої уточнюють

Характер пошкодження печінки та жовчних шляхів, проводять зашивання ран

Печінки або тампонаду її сальником, відновлюють прохідність жовчних про-ток. При розривах жовчного міхура виконують холецистектомію. При вели-ких пошкодженнях печінки, для попередження підтікання жовчі із рани і ство-рення низького тиску в протоках накладають холецистостому.

Абсцес печінки

Абсцес печінки виникає внаслідок потрапляння в печінку через жовчні про-токи або гематогенним чи лімфогенним шляхом патогенної мікрофлори або па-разитів. Абсцеси печінки часто розвиваються як ускладнення гнійного процесу