Характерною особливістю запального про-цесу у молочній залозі є його прогресивне по-ширення, незважаючи на проведення лікуваль-них заходів.

Залежно від розповсюдження та локалізації

Запального процесу в молочній залозі розрізня-ють дифузні– уражається вся молочна залоза

(панмастит) і відмежовані мастити. Останні,

В свою чергу, за локалізацією поділяються на

субареолярні– розташовані під ареолою соска;

інтрамамарні– в тканині залози; галактофо-рити– в молочних протоках; ретромамарні–

між задньою поверхнею залози і фасцією вели-кого грудного м’яза(рис. 3.4.1). Запалення на-вколососкового кружка називають– ареолит.

Рис. 3.4.1. Локалізація абсцесів у

Молочній залозі: 1 – субареолярний

мастит; 2 – інтрамамарний мастит;

3 – галактофорити;

Ретромамарний мастит.

Спеціальна хірургія

За патоморфологічними змінами в молочній залозі розрізняють: серозну

(початкову), інфільтративну, абсцедивну, флегмонозну та гангренозну фор-ми маститу.

Серозна(початкова) форма маститу виникає, як правило, у породіль че-рез застій молока. Молочна залоза просочується серозним ексудатом, розви-вається лейкоцитарна інфільтрація навколо соска, проте яких-небудь вогни-щевих змін у ній не відмічається. Своєчасне зціджування молока та призна-чення антибіотиків може зупинити запальний процес. При запізнілому або

Неправильному лікуванні запальний процес у молочній залозі прогресує і пе-реходить у інфільтративну форму. Протягом2-3 діб у товщі молочної залози

Формується інфільтрат з нечіткими межами, без ознак розм’якшення.

При абсцедивному маститі утворюється гнійна порожнина. Гній може про-риватись через шкірні покриви або в молочні протоки.

При дифузній гнійній інфільтрації молочної залози виникає флегмонозний

Мастит, який характеризується прогресуючим і тяжким перебігом.

У деяких випадках внаслідок запального процесу в молочній залозі вини-кає тромбоз кровоносних судин і, як наслідок, розвивається гангренозна фор-ма маститу, при якій відбувається некроз значних ділянок або всієї тканини

Молочної залози.

У12-15 % хворих спостерігають двобічне ураження молочних залоз. Пере-важно уражається верхньо-зовнішній квадрант молочної залози, хоча в ціло-му топографія маститів різнорідна.

Клініка. Основні клінічні ознаки гострого маститу залежать від фази за-пального процесу в молочній залозі.

Серозна форма маститу характеризується раптовим підвищенням темпера-тури тіла до38,5-39,0

С, болем у молочній залозі. Спостерігають її збільшення,

При пальпації– болючість. Контури зало-зи збережені, шкіра над нею не змінена.

Інфільтративна форма: стан хворо-го погіршується, підвищується темпера-тура тіла до39-40

С, з’являється лихо-манка, головний біль, слабкість. Молоч-на залоза збільшується в об’ємі, шкіра

над ділянкою інфільтрації стає гіперемо-ваною(рис. 3.4.2).

При пальпації визначається інфільт-рат із нечіткими межами. Як правило,

Збільшуються пахвові лімфатичні вузли.

У випадках, коли лікування, яке прово-дять, не зупиняє процес у фазі інфіль-трації, розвивається абсцедивна форма

Маститу, що характеризується наростан-ням клінічних ознак і погіршанням ста-Рис. 3.4.2. Хвора В., 25 р. Гострий

лівобічний мастит (інфільтративна форма).

Захворювання молочної залози

Ну хворого. При пальпації в молочній залозі виявляють ділянки розм’якшення

І флуктуації.

Флегмонозна форма характеризується різким погіршанням стану хворо-го: виникає лихоманка; шкірні покриви стають блідими; молочна залоза

Збільшується в розмірах, стає пастозною(тістоподібною); шкіра над нею гіпе-ремована, блискуча, з розширеною венозною сіткою; сосок втягнутий; при

Пальпації визначають набряклість, болючість. Процес охоплює всю або більшу

Частину залози. Молочна залоза різко збільшується в розмірах, шкіра над нею

Стає набряклою, блискучою, гіперемованною, з синюшним відтінком. Темпе-ратура тіла досягає40-41

ОС, виникає лихоманка, блідість шкірних покривів,

Загальна слабість.

Гангренозна форма розвивається у хворих, які тривалий час не зверта-лись за медичною допомогою або в яких виник тромбоз судин молочної зало-зи. Стан хворої різко погіршується, виникає постійна температура(40-41

о

С),

Тахікардія, головний біль, загальна слабість, безсоння. Молочна залоза

Збільшується у розмірах, шкіра стає набряклою, блідо-зеленого або синьо-ма-линового кольору, місцями покрита пухирями, наповненими геморагічним

Вмістом, іноді відмічаються вогнища некрозу. Сосок втягується, припиняєть-ся лактація.

При встановленні діагнозу гострого маститу необхідно пам’ятати про так

Звану молочну лихоманку, яка часто виникає у породіль на4-5-ту добу після

Пологів і пов’язана із застоєм молока, яке розкладається, інфікується, повтор-но всмоктується і викликає інтоксикацію організму.

При всіх формах гострого маститу, особливо гнійних, у крові виявляють

Високий лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, ознаки токсичної

Зернистості лейкоцитів, у сечі з’являється білок.

Останнім часом для експресдіагностики маститу використовують тест-діагностикуми: “Діана”, дімастин. Метод ґрунтується на властивостях лей-коцитів молока вступати у реакцію з поверхнево-активними речовинами, що

Приводять до зміни в’язкості молока(1 мл молока змішують у пробірці із1 мл

Діагностикуму протягом15-20 с.). Утворення драглів(желе), свідчить про на-явність запального процесу у молочній залозі. У початковій фазі захворюван-ня реакція– слабо позитивна, і різко позитивною стає у хворих із гнійними

Маститами.

У складних випадках для діагностики маститів використовують термо-графію, УЗД, мамографію.

Хронічний мастит. При неадекватному лікуванні гострий запальний про-цес у молочній залозі може перейти у хронічний. Внаслідок тривалого запаль-ного процесу і розростання грануляційної тканини молочна залоза стає

Щільною, горбистою, болючою при пальпації. Досить часто утворюються вог-нища із абсцедуванням. У хворої спостерігається тривала субфебрильна тем-пература, загальна слабість, кволість.

Спеціальна хірургія

Лікування. Усіх хворих на мастит госпіталізують у гнійне хірургічне

Відділення.

У початковій фазі гострого маститу, на стадії серозного запалення прово-дять консервативну терапію. На уражену залозу накладають підтримуваль-ну(не стискальну) іммобілізаційну пов’язку, за допомогою бинта, косинки або

Ліфчика. При цьому сосок необхідно залишити відкритим для систематичного

Відсмоктування молока спеціальними відсмоктувачами. Зціджувати руками

молоко не рекомендують, оскільки це може спричинити прогресування запаль-ного процесу. Хворим обмежують вживання рідини, призначають антибіоти-ки широкого спектра дії(напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини), суль-фаніламіди. Поряд з цим здійснюють ретромамарні новокаїнові блокади(150 –

200 мл0,25 % розчину новокаїну із антибіотиком і хімотрипсином). Місцево

Призначають УВЧ, УФО(в еритемних дозах). Усі процедури необхідно прово-дити після спорожнення залози. Поряд із цим, застосовують інфузійну і деток-сикаційну терапію(реополіглюкін, гемодез, неокомпенсан).

Для регуляції лактації застосовують бромокриптин месилат(парлодел) –

Стимулятор дофамінових рецепторів, який знижує секрецію пролактину. Пре-парат призначають по

/

Таблетки2 рази на добу, протягом2-3 днів, потім по1

Таблетці2 рази на добу. Після відміни парлоделу лактація може відновитись.

Своєчасно проведене лікування дає змогу зупинити запальний процес у

молочній залозі у90 % хворих.

При наявності деструктивних форм маститу(гектичної температури, ли-хоманки, розм’якшення і флуктуації при пальпації та ін.) показане хірургічне

Лікування– розкриття та дренування гнійної порожнини. Операцію проводять

Під загальним знеболюванням. При субареолярних маститах здійснюють па-раареолярний розріз. При інтрамамарних маститах розрізи на молочній за-лозі виконують тільки у радіарному напрямку(за Ангерером), на відстані2-3 см від ареоли. Гнійну порожнину обстежують пальцем. При наявності ки-шень проводять додатковий розріз. Ретромамарні гнійники розкривають

Дугоподібним розрізом