Підшлункової залози. З цією метою хворим призначають голод, проводять

Постійне спорожнення(декомпресію) шлунка і дванадцятипалої кишки за до-помогою зонда.

Для боротьби з больовим синдромом застосовують аналгетики, спазмолі-тики й антигістамінні препарати; проводять паранефральну, парапанкреатич-ну новокаїнову блокаду– вводять150-200 мл0,25 % розчину новокаїну.

Рис. 3.5.33. Хворий К. 42 роки.

Діагноз: Гострий деструктивний

Панкреатит. Комп’ютерна

Томографія: 1 – зона зниженої

Щільності у ділянці хвоста

підшлункової залози;

Парапанкреатичний абсцес.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Для пригнічення панкреатичної секреції здійснюють шлункову гіпотермію

(за допомогою міхура з льодом або спеціального зонда і холодної проточної

води); призначають атропін, даларгін, сандостатин; застосовують антифер-ментну терапію(контрикал, трасилол, гордокс, апротинин, цалол, панкреа-тичну рибонуклеазу); а також цитостатики(5-фторурацил, фторафур). Ши-роко застосовують внутрішньовенно5 % розчин У-амінокапронової кислоти

(по100 мл1-2 рази на добу), проводять корекцію водно-електролітного, білко-вого, вуглеводного та інших обмінів.

Для покращання реологічних властивостей крові і мікроциркуляції в тка-нинах призначають реополіглюкін, реоглюман, рефортан, перфторан, гепарин,

Кальципарин, фраксипарин.

Проводять дезінтоксикаційну терапію(неогемодез, неокомпенсан, форсо-ваний діурез та ін.), при недостатній дезінтоксикації очищення крові здійсню-ють за допомогою лімфосорбції шляхом дренування грудної лімфатичної про-токи на шиї в проекції ніжок лівого груднинyо-ключично-соскоподібного м’я-за. Тяжким хворим призначають антибактеріальну і протизапальну терапію

(бутадіон, індометацин, вольтарен, месулід та ін.).

Показаннями до хірургічного лікування є погіршання стану хворого,

Відсутність позитивної динаміки від консервативної терапії протягом24-48 го-дин і поява симптомів перитоніту та деструктивного панкреатиту.

Вибір методу й об’єму операції при панкреатиті залежить від його форми,

Локалізації і поширеності некротичного процесу.

При гострому набряковому панкреатиті, геморагічній імбібіції або наявності

Стеатонекрозів проводять широке розкриття заочеревинного простору довкола

Залози, окутування її великим сальником(абдомінізацію) та дренування сумки

Малого сальника й перипанкреатичної зони через транслюмбальний доступ.

При біліарному панкреатиті, ферментативному холециститі проводять

Холецистектомію із зовнішнім дренуванням холедоха. У старших людей і тяж-кохворих декомпресію жовчних шляхів здійснюють через холецистостому.

При вогнищевих некрозах підшлункової залози здійснюють секвестрек-томію з оментопанкреатопексією і дренуванням черевної порожнини.

При сегментарному некрозі залози проводять некректомію або резекцію

частини органа(хвоста, тіла).

При тотальному панкреанекрозі виконують панкреатектомію(повне ви-далення залози) або панкреатодуоденальну резекцію.

Хронічний панкреатит

Хронічний панкреатит– це хронічне прогресуюче захворювання підшлун-кової залози, в основі якого лежать запально-дегенеративні процеси, які зу-мовлюють деструкцію її основних анатомічних структур і розвиток різного

ступеня екзокринної й ендокринної недостатності. Приблизно у70 % хворих

Хронічний панкреатит є продовженням гострого процесу в залозі.

Спеціальна хірургія

Основними причинами хронічного панкреатиту є захворювання жовчних

Шляхів(калькульозний холецистит, холедохолітіаз, стенозуючий папіліт), два-надцятипалої кишки(дуоденіт, дуоденостаз), зміни в протоковій системі

Підшлункової залози(первинні пухлини, стриктури, метаплазія протокового

Епітелію), погрішності в дієті, вживання алкоголю і т. ін. Залежно від причини

розвитку хронічного панкреатиту і його клінічного перебігу розрізняють: а)

холецистопанкреатит; б) холепанкреатит; в) дуоденопанкреатит; г) папі-лепанкреатиті; д) автономний панкреатит.

Клініка. Основними ознаками хронічного панкреатиту є тупий, ниючий, а

Інколи ріжучий біль в епігастральній ділянці з іррадіацією в поперек, праве

Плече, лопатку, нерідко в ділянку серця. Біль, як правило, посилюється після

Порушення дієти, фізичного та нервового перенапруження. Часто у хворих

Виникає нудота, блювання, відчуття тяжкості в епігастрії, затримка випорож-нення або проноси.

З прогресуванням хвороби стан хворих погіршується, вони втрачають вагу.

Схуднення інколи доходить до різкого виснаження. Основними причинами схуд-нення є недостатнє виділення та поступлення панкреатичних ферментів у два-надцятипалу кишку, труднощі у виборі дієти та утримування від приймання

Їжі, яка часто зумовлює напад болю. При локалізації процесу в ділянці тіла і

Хвоста підшлункової залози і ураженні інсулярного апарату може розвинутись

Цукровий діабет. Поряд із цим, в окремих хворих може виникати синдром біліар-ної гіпертензії з наступним розвитком механічної жовтяниці та холангіту.

При пальпації живота інколи вдається пропальпувати підшлункову зало-зу у вигляді горизонтально розміщеного щільного, помірно болючого тяжу.

Важливу роль для встановлення діагнозу має дослідження внутрішньосек-реторної функції підшлункової залози, яка ґрунтується на визначенні рівня амі-лази і цукру в сироватці крові й сечі, визначення гормонів(інсуліну, С-пептиду

Та глюкагону). При копрологічному дослідженні виявляють рідкий, сірого ко-льору випорожнення, які містять підвищену кількість нейтрального жиру(стеа-торея) і велику кількість м’язових

Волокон(креаторея). При УЗД

Підшлункової залози визначають

Нерівність контурів залози, підви-щену щільність її паренхіми, розши-рення проток, інколи відкладення

солей(кальцифікати; рис. 3.5.34).

Важливе значення для встанов-лення діагнозу хронічного панкре-атиту мають комп’ютерна томо-графія, сцинтиграфія, пункційна

Біопсія, релаксаційна дуодено-графія, при якій спостерігають роз-Рис. 3.5.34. Хронічний панкреатит. Розширена

Головна панкреатична протока(УЗД).

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Ширену“підкову” дванадцятипалої кишки,

за рахунок збільшення голівки підшлунко-вої залози(рис. 3.5.35)

Лікування. Вибір методу лікування хро-нічного панкреатиту залежить від його фор-ми і фази клінічного перебігу. Переважна

Більшість хворих на хронічний панкреатит

Потребує консервативного лікування. Хво-рим призначають спеціальну дієту(стіл

№5 п), з якої виключають жарену, гостру,

Солену, жирну їжу, сокогінні страви. Разом

Із тим, дієта повинна бути висококалорій-ною і містити достатню кількість білків

(150 г), жирів(30-40 г) і вуглеводів(350-400 г). Для покращання процесів травлен-ня їжі хворим рекомендують приймати пре-парати, які містять ферменти підшлункової

Залози(панкреатин, фестал або креон, ме-зим-форте, панзинорм, семілазу, полензим,

Солізим і т. ін.). При наявності кишкового

Дисбактеріозу застосовують реосек, імоді-ум, інтестопан в поєднанні з еубіотиками(біфікол, лактобактерин, колібакте-рин, біфідумбактерин і т. ін). Для покращення репаративних процесів в організмі

Призначають анаболічні препарати(феноболін, ретаболіл, сілаболін, метилан-дростендіол і їх аналоги). Для зупинки запально-дегенеративних процесів у

Залозі призначають протизапальну терапію(бутадіон, індометацин, вольта-рен, месулід та ін.). Досить ефективним препаратом є метилурацил, який підви-щує неспецифічну опірність організму, має протизапальну дію і стимулює

Регенераторні процеси у підшлунковій залозі. Його слід призначати по0,25-0,5 г три рази на добу після їди курсами по два місяці з перервою2-3 тижні між

Курсами. Важливе місце у лікуванні хворих на хронічний панкреатит займає

Фізіотерапевтичне лікування(іонофорез, індуктотерапія, мікрохвильова, ла-зерна терапія і т. ін.). Для санаторно-курортного лікування рекомендують

Моршин, Східницю, Гусятин, Сатанів. При відсутності ефекту від консерва-тивної терапії і наявності ускладнень хронічного панкреатиту(рубцевих стрик-тур, каменів у протоках, кіст, нориць і т. ін.) застосовують хірургічне ліку-вання, основною метою якого є створення умов для оптимального відтоку