Міхура здійснюють його надлобкову пункцію або троакарну епіцистостомію за

допомогою спеціального троакара(див. ст. 620 рис. 3.13.16).

Основним методом лікування доброякісної гіперплазії передміхурової за-лози є її видалення(простатектомія). Останнім часом у нашій країні набуває

Поширення трансуретральна резекція передміхурової залози за допомогою ци-сторезектоскопа й ендоскопічної апаратури. У зв’язку з хорошими результа-тами трансуретральної резекції відкрита простатектомія тепер використо-вується лише при великих пухлинах, підозрі на злоякісне переродження та при

Наявності каменів у сечовому міхурі.

Простатит

Простатит– запалення передміхурової залози. Найбільш часте захворю-вання статевих органів у чоловіків. Інфікування залози може проходити висхід-ним каналікулярним шляхом із сечівника, сечового міхура або гематогенним

Шляхом з інших гнійно-запальних ділянок тіла. Розрізняють гострий і хронічний

Простатит. Причинами його є гонокок, стафілокок, трихомонада, кишкова па-личка та інші мікроби; мають значення переохолодження, сидяча робота та ін.

Клініка. Основними ознаками простатиту є постійний ниючий біль у ділянці

Промежини і часті позиви до сечовипускання. Температура тіла підвищується

До38-39

С. При збільшенні запаленої залози може настати повна затримка

Сечі. Запальний процес у передміхуровій залозі іноді призводить до утворення

гнійників(абсцесів). Гнійники передміхурової залози можуть самовільно роз-

Спеціальна хірургія

Рис. 3.6.9. Операція Вінкельмана: а– початок

Операції; б– кінець операції.

Б а

Криватись в уретру, пряму кишку через промежину. При недостатньому ліку-ванні гострий простатит може перейти в хронічний, для якого характерний

Постійний ниючий біль у промежині, неприємні відчуття в сечівнику, виділення

Із передміхурової залози(простаторея) та ін.

Для встановлення діагнозу важливе значення має ректальне дослідження.

У хворих на гострий простатит його слід проводити обережно, не натискува-ти і не масажувати збільшену та запалену залозу.

Лікування. Хворим призначають ліжковий режим, щадну дієту, рекомен-дують теплові процедури(грілку на промежину, теплі мікроклізми при темпе-ратурі40-45

С, сидячі ванни при температурі39-42

С). Крім того, признача-ють антибіотики(триметоприм, тетрациклін, карбеницилин і квінолони), суль-фаніламідні препарати, знеболювальні, фізпроцедури(УВЧ, іонофорез). У

Хворих на хронічний простатит місцеве фізіотерапевтичне лікування слід по-єднувати з масажем передміхурової залози, санаторно-курортним лікуванням

(Микулинці, Саки, Алупка).

ЗАХВОРЮВАННЯ ЯЄЧОК І ЇХ ОБОЛОНОК

Водянка яєчка (гідроцеле) – це скупчення рідини між вісцеральним і паріє-тальним листком власної оболонки яєчка. У

/

Хворих це захворювання вини-кає у дитячому віці. Воно може бути вродженим і набутим. Етіологічним фак-тором при набутих формах водянки є травма або хронічний запальний процес

Яєчка та його оболонки.

Клініка. У хворих виникає збільшення відповідної половини калитки, а

При водянці обох яєчок– збільшення всієї калитки. Рідина, що скупчується в

Оболонках яєчка, прозора з жовтуватим відтінком, її кількість може сягати

Л. При пальпації визначають неболючий еластичний утвір, при перкусії

Виявляють тупий звук. При проходженні пучка світла через калитку ця ділян-ка просвічується(діафаноскопія).

Лікування. Основним мето-дом лікування є операція. Спосіб

Вінкельмана полягає у виділенні,

Розрізанні і наступному вивер-танні та зшиванні оболонок яєч-ка назовні кетгутовими швами

(рис. 3.6.9).

За способом Бергмана паріє-тальний листок власне оболонки

Яєчка розсікають, потім розтягу-ють і повністю висікають, відсту-пивши від яєчка на0,5-0,8 см. У

Післяопераційний період хворим

Призначають носіння суспензорію.

Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

Варікоцеле

Варікоцеле – розвивається внаслідок розширення яєчкової вени(гроноподі-бне сплетіння, розташоване над яєчком) частіше з лівої сторони, внаслідок кла-панної недостатності або обструкції у місці впадіння її у ниркову вену. Збільшені

Варикозно розширені вени при пальпації визначаються у вигляді“комка з хро-баками” у верхній половині калитки. Такі вени збільшуються у вертикальному

Положенні хворого або при виконанні проби Вальсальви і спадаються в горизон-тальному положенні. Яєчко на ураженій стороні може бути зменшеним в роз-мірах. У цих хворих може бути безпліддя. Гострий початок варікоцеле у віці

Старше40 років свідчить, як правило, про пухлину нирки з інвазійним ростом.

Лікування. Вибором методу лікування є операція за Іванісевичем. На2 см

Вище від лівої верхньої передньої клубової ості проводять горизонтальний розріз

Завдовжки4-6 см і пошарово позаочеревинно доходять до глибокого кільця

Пахового каналу, знаходять яєчкову вену, відпрепаровують, перев’язують та

Перерізають. За методом Битка, паховим доступом відпрепаровують яєчкову

Вену і перев’язують її дистальний відділ. Одночасно відпрепаровують велику

Підшкірну вену і формують анастомоз між проксимальним кінцем яєчкової

Вени та великою підшкірною веною.

Запалення яєчка та придатка

Орхіт – запалення яєчка. Може виникати після травми і перенесеної інфек-ційної хвороби(скарлатини, грипу, туберкульозу та ін.).

Епідидиміт – запалення придатків яєчка. Етіологія така ж, як при орхітах. До-сить часто трапляється поєднане запалення яєчка та його придатка(орхоепідидиміт).

Клініка. Захворювання розпочинається з підвищення температури тіла до

39-40

С і сильного болю в калитці. Шкіра на ній з боку запалення стає гіпере-мованою, набряклою. Пальпація яєчка або його придатка викликає сильний

Біль. Інколи захворювання супроводжується нагноєнням яєчка або його при-датка. Встановлення діагнозу, як правило, не викликає труднощів.

Лікування залежить від причини та виду збудника. Хворим з орхітом чи епіди-димітом призначають ліжковий режим. У перші дні місцево рекомендують холод,

У наступні– зігрівальні компреси, теплові процедури(парафін, діатермію, УВЧ).

Призначають антибіотики, сульфаніламіди. Пропонують носити суспензорій.

При нагноєннях проводять розкриття гнійників, гемікастрацію(видалення яєчка).

ЗАХВОРЮВАННЯ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА

Фімоз

Фімоз – звуження крайньої плоті, яке заважає оголенню голівки статевого

Члена. Як правило, така патологія трапляється у дітей і має уроджений харак-тер. У дорослих фімоз розвивається після травми або запалення(переважно

Гонорейного характеру) крайньої плоті.

Спеціальна хірургія

Рис. 3.6.10. Операція з

Приводу фімозу.

Рис. 3.6.11. Парафімоз. Рис. 3.6.12. Вправлення голівки статевого члена

При парафімозі.

Клініка. При значному звуженні крайньої плоті у хворих виникає утрудне-не сечовипускання, сеча йде тонким струменем. Фімоз може призвести до за-палення крайньої плоті(баланопоститу), що супроводжується гіперемією, на-бряклістю.

Лікування. Методом вибору є операція. Проводять кругове висікання

(circumcisio) або розсікання крайньої плоті(discisio) (рис. 3.6.10). При балано-поститі призначають місцево теплі ванночки з антисептиками, антибіотики,

Сульфаніламідні препарати, болезаспокійливі.

Парафімоз

Парафімоз(зашморг, або так званий іспанський комір)– це ускладнення

Фімозу. Через звужену крайню плоть проскакує голівка статевого члена і за-щемляється, що, в свою чергу, викликає біль, набряк і порушення кровобігу в

Голівці. Остання стає синюшною. При несвоєчасній або запізнілій медичній

допомозі може настати змертвіння голівки статевого члена(рис. 3.6.11).

Лікування. При незначному набряку голівки її змащують вазеліном, ста-тевий член захоплюють ІІ та ІІІ пальцями, а першими пальцями, натискуючи

на голівку, вправляють її(рис. 3.6.12). При неможливості вправлення прово-дять розсікання защемленого кільця або ціркумцізію і звільняють крайню плоть.

ПУХЛИНИ СЕЧОВИДІЛЬНИХ ОРГАНІВ

Пухлини нирок

За даними різних авторів, пухлини нирок трапляються у2-3 % випадків

Всіх онкологічних захворювань. Чоловіки хворіють в2 рази частіше, переваж-но у віці від40 до60 років. Причини виникнення пухлин нирок вивчені недо-