Нирку, як правило, пересаджують ретропери-тонеально у здухвинну ямку. Кровобіг фор-мують за рахунок анастомозу між судинами

донорської нирки, загальною здухвинною ар-терією і венами реципієнта. Сечоводи вшива-ють у стінку сечового міхура(рис. 3.10.8).

Для зменшення уремії усім хворим до

Операції і у ранній післяопераційний період

Проводять сеанси гемодіалізу.

Трансплантація печінки. Показаннями до

Пересадки печінки є прогресуюча її функціо-нальна недостатність, яка виникає при цирозі,

Пухлинах печінки, вроджених дефектах жов-чних шляхів і т. ін. Після видалення печінки

Реципієнта на її місце, в праве підребер’я,

Рис. 3.10.8. Схема операції

Пересадки нирки: 1 – здухвинна

артерія; 2 – здухвинна вена;

3 –сечовід; 4 – сечовий міхур;

Нирка.

3 2

Реконструктивно-відновна хірургія та пересадка органів

трансплантують донорську печінку(ортотопічна трансплантація). При гетеро-топічній трансплантації донорську печінку розміщують в іншій ділянці черевної

Порожнини реципієнта. Функцію пересадженої печінки на короткий проміжок

Часу можна підтримати екстракорпоральною перфузією печінки трупа або тва-рини(свині, теляти). Пересадка печінки на сьогодні розглядається як метод ви-бору при лікуванні фінальної стадії печінкової недостатності любого генезу.

Трансплантація серця. Показаннями до пересадки серця є серцева недо-статність з прогресуючою кардіоміопатією, аневризма лівого шлуночка, вро-джені вади серця, які не підлягають корекції та ін. У реципієнта залишають

Задню стінку передсердь з місцями входження порожнистих вен, після чого

Підшивають серце, аорту, легеневий стовбур. Операцію здійснюють в умовах

Штучного кровобігу. На сьогодні нараховуються десятки людей, які прожили

І більше років після пересадки серця. Останнім часом активно проводиться

Робота з створення штучного серця.

Пересадка легень. Показаннями до пересадки легень є хронічні деструк-тивні незворотні процеси в легенях(емфізема легень, пневмосклероз, прогре-суючий силікоз, рак легень і т. ін.). Однак, незважаючи на добре опрацьовані

Технічні аспекти операції, пересадку легень здійснюють дуже рідко. Причи-ною цього є незадовільні результати, що зумовлені високою чутливістю ле-гень до реакції відторгнення та інфекції. Часто після операції розвивається

набряк трансплантата і настає смерть. Проте останнім часом здійснюють пе-ресадку комплексу“серце-легені”, після якої значно рідше настає відторгнен-ня трансплантату.

Пересадка ендокринних залоз. У клінічній практиці здійснюють пересадку

Щитоподібної та паращитоподібної залоз, надниркових залоз, яєчка, підшлун-кової залози, гіпофіза. У більшості випадків проводять вільну пересадку залоз,

але функція таких залоз не тривала, а продовжується до повного розсмокту-вання пересадженої тканини. Їх імплантують в основному в клітковину пере-дньої черевної стінки, під молочну залозу. Більш ефективна пересадка залоз

на судинній ніжці. Найчастіше судини залози з’єднують із стегновою або пле-човою артерією. Після такої пересадки залози у хворих відновлюється відпо-відна функція(зникають явища мікседеми після пересадки щитоподібної зало-зи, судоми– після трансплантації паращитоподібної залози, цукровий діабет–

Після пересадки тіла, хвоста підшлункової залози або ізольованих острівців

Лангерганса, β-клітин і т. ін.).

Пересадка кісткового мозку широко використовується при лікуванні про-меневої хвороби, апластичної анемії й лейкемії.

Слід відмітити, що в останні роки у провідних клініках світу з трансплан-тології, в основному розроблені технічні методики пересадки цілих комплексів

Внутрішніх органів(серця, легень, печінки). Однак абсолютний успіх таких

Пересадок можливий лише після вирішення проблеми тканинної сумісності і

Правових питань.

Спецальна хірургія

Реплантація кінцівок і їх сегментів. З розвитком мікрохірургії та невідклад-ної допомоги, сьогодні успішно здійснюють оперативні втручання з реплантації

Втрачених після одержання травми кінцівок або їх сегментів. Ампутовану

Кінцівку або сегмент після травматичної ампутації слід загорнути в стерильний

Матеріал, обкласти льодом, помістити в целофановий мішок або спеціальний

контейнер, в якому підтримується температура+4

оС, і якнайшвидше достави-ти в спеціалізований лікувальний заклад(судинне відділення, центр або інсти-тут хірургії і трансплантології). При здійсненні реплантації кінцівки або її сег-мента спочатку проводять остеосинтез, потім зшивають артерії та вени і уже

Після цього відновлюють цілість м’язів, нервів, сухожилків, шкіри.

Штучні органи. Перші дослідження із застосування штучних органів провів

російський вчений С.С. Брюхоненко, який у1928 році створив автожектор–

Перше в світі штучне серце. Сучасні досягнення науки, техніки дають мож-ливість сьогодні конструювати апарати(штучні органи), які спроможні іміту-вати функцію природних органів. Такі штучні пристрої застосовують для тим-часової або постійної заміни втраченої функції природного органа. До них відно-ситься штучна нирка, яка здійснює екстракорпоральний гемодіаліз і дає

Можливість підтримувати життєдіяльність організму при підборі донорської

нирки для її трансплантації, апарат штучного кровообігу, штучного дихання.

Поряд із цим, розробляються різні пристрої, апарати, які імплантують в організм

І які забезпечують постійну та безперервну функцію природного аналога

(штучні клапани, шлуночки серця, кардіостимулятори, людські генноінженерні

Інсуліни, дозатори інсуліну при лікуванні цукрового діабету, штучні суглоби

І т. ін.). Останніми роками різними вченими світу проводяться інтенсивні дослі-дження в галузі ембріонального клонування і створення ліній ембріональних

Стовбурових клітин зі строми кісткового мозку. Ці клітини можна використо-вувати для репарації(відновлення) майже усіх ушкоджених органів(мозку,

Печінки, серця, легень, судин, кісток і т. ін.). Крім цього, при введенні певної

Кількості стовбурових клітин за певною схемою і заданими параметрами часу

Можна повернути дорослий організм у період внутрішньоутробного розвитку

Імунної системи і сформувати нову систему контролю за антигенним складом

Організму. В організмі таким чином встановлюється нова система імунного

Контролю, яка сприймає всі існуючі в організмі антигени(і чужі теж) як власні.

Це відкриття українських вчених з інституту фізіології відкриває нові можли-вості для широкого впровадження пересадки клітин і органів. Люди, яким буде

проведено операцію з трансплантації, зможуть обходитись без імунодепре-сантів, які поки що вимушені вживати довічно. Із використанням цих клітин

Будуть вирішені не тільки імунологічні, а й етичні проблеми, пов’язані із забо-роною клонування людини.

Мала хірургія

МАЛА ХІРУРГІЯ

ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ МАНІПУЛЯЦІЙ МАЛОЇ ХІРУРГІЇ

Інструменти для малої хірургії

Для виконання невеликих оперативних втручань і надання невідкладної

Допомоги у ФАП, амбулаторії слід мати підготовлені та простерилізовані

такі інструменти: 2 скальпелі(гострокінцевий і овальний), ножиці(гострок-інцеві і вигнуті Купера), 2 пінцети(хірургічний і анатомічний), 4 затискачі

Кохера і4 затискачі Більрота, гачки(зубчасті, Фарабефа), зонди(ґудзику-ватий, Кохера), голки(2-3 тригранні ріжучі, 2-3 круглі), голкотримач Гегара

Або Матьє, скобки Мішеля й спеціальний пінцет. При необхідності набір

Інструментів для малої хірургії повинен доповнюватися іншим інструмен-тарієм. Інструменти зберігають стерильними в металевому, закритому криш-кою ящику, дно якого вистеляють ватою і марлею. Леза скальпелів обгорта-ють ватою. Крім інструментів, необхідно підготувати стерильний матеріал

(кульки, тампони, серветки, турунди), халати, маски, шапочки й стерильні

Рукавички. Для виконання оперативного втручання інструменти розклада-ють на малому операційному столику. Для відпрацьованих інструментів та

Перев’язувального матеріалу необхідно приготувати емальовані миски, для

Збирання гною– ниркоподібні лоточки.

Розсікання тканин