Плевральної порожнини, особливо на час

Транспортування хворого, і запобігає

Пошкодженню легені голкою. При вида-ленні ексудату, гною, крові використо-б

а

Рис. 3.11.13. Пункція плевральної

порожнини: а– положення хворого; б–

Відсмоктування вмісту за допомогою

Гумового перехідника і затискача.

Мала хірургія

Вують гумовий перехідник, який пері-одично перетискають затискачем при

Від’єднанні шприца, для його спорож-нення. Для евакуації великої кількості

Рідини використовують шприц Жане

Або електричний відсмоктувач.

Пункція черевної порожнини. У

Більшості випадків показаннями для

Пункції черевної порожнини (лапаро-центезу) є асцит – скупчення рідини

В черевній порожнині. Для її проведен-ня готують троакар, скальпель, затис-качі, хлорвінілову трубку з боковими

отворами на кінці, шприц, голки, нит-ки, голкотримач, 0,5 % розчин ново-каїну, миску для рідини. Хворого са-дять на стілець, під ноги ставлять та-бурет, на якому знаходиться миска

Для асцитичної рідини. Помічник, три-маючи рушник, стає ззаду хворого.

Перед пункцією черевної порожнини

Перкусією визначають верхню грани-цю рідини(як правило, поверх рідини

Знаходяться кишкові петлі, які дають

Тимпаніт). Операційне поле обробля-ють йодонатом, а шкіру в місці

пункції, посередині між пупком і лоб-ком, знеболюють0,5 % розчином но-вокаїну і розсікають скальпелем на

Довжину0,5-1 см. При неможливості

Провести пункцію живота по середин-ній лінії її здійснюють зліва, посередині

Між пупком і верхньою остю здухвин-ної кістки, а при збільшенні селезінки

– справа, в симетричній точці. У тяж-ких хворих лапароцентез виконують

В лежачому положенні. Пунктуючий

Стає зліва, обличчям до хворого, і бере

Троакар у праву руку таким чином, щоб вказівний палець був витягнутий

Вздовж трубки й попереджав проникнення троакара на більшу, ніж потрібно

глибину(рис. 3.11.15).

г

в

Б а

Рис. 3.11.14. Торакоцентез і плевральне

дренування: а– введення троакара;

б– перекриття канюлі троакара пальцем;

в– введення хлорвінілової трубки;

Г– видалення канюлі по трубці.

г

в

б

а

Рис. 3.11.15. Пункція черевної порожнини

(лапароцентез): а– техніка введення

Троакара; б– в розріз шкіри введений

Троакар; в– в кожух троакара вводиться

Хлорвінілова трубка.

Спецальна хірургія

Шкіру в місці проколу дещо зміщують в сторону і перпендикулярно до

Шкіри вводять троакар. У деяких випадках дно рани захоплюють затискача-ми Кохера або прошивають нитками і перед проколом припіднімають пере-дню черевну стінку доверху. Пройшовши троакаром у черевну порожнину,

Виймають стилет і випускають рідину, яка на початку виділяється струме-нем. Щоб попередити різке зниження внутрішньоочеревинного тиску, який може

Викликати перепад крові й колапс, рідину слід випускати дрібними порціями,

Перекриваючи струмінь рідини пальцем, а також поступово стягувати руш-ником живіт. Після евакуації рідини трубку троакара із черевної порожнини

Видаляють, на рану накладають вузловий шов і асептичну пов’язку. Слід

Відмітити, що інколи після пункції протягом декількох днів може виділятися

Асцитична рідина з проколу, при цьому може настати інфікування черевної

Порожнини– перитоніт.

Пункція сечового міхура. Її виконують при затримці сечі, якщо неможливо

Спустити її катетером(аденома передміхурової залози, розрив або звуження се-чівника та ін.). У наповненому стані сечовий міхур припіднімається на3-4 см

Вище лобкового з’єднання і прилягає безпосередньо до передньої черевної стінки.

Перед пункцією визначають верхню границю наповненого сечового міхура(гра-ниця притуплення). Хворого вкладають на спину. Тонкою голкою проводять

Місцеву анестезію. Беруть довгу голку з мандреном, зміщують дещо шкіру до-верху і здійснюють прокол на1,5-2 см вище лобка по середній лінії живота на

глибину4-5 см, при наповненому сечово-му міхурі очеревинна складка знаходить-ся високо, що дозволяє пунктувати сечо-вий міхур позаочеревинно(рис. 3.11.16).

Поява сечі свідчить про те, що голка

Знаходиться в сечовому міхурі. Для при-скорення евакуації сечі можна застосову-вати шприц Жане. Після спорожнення

Міхура голку виймають. Місце уколу зма-зують йодонатом й накладають асептич-ну пов’язку.

Пункція суглобів. Основними показан-нями до пункції суглобів є скупчення ріди-ни в суглобі при хронічному післятрав-матичному синовіті, гемартрозі та введен-ня медикаментозних речовин. Найбільш

часто пунктують колінний суглоб. Для пункції суглоба необхідно приготува-ти антисептик, тонку і товсту голки, шприц, 0,25 % розчин новокаїну, бинт.

Хворого кладуть у горизонтальне положення. Нижню кінцівку злегка згина-ють у колінному суглобі. Останній обробляють йодонатом або люголівським

Розчином. Потім по медіальній поверхні суглоба під нижнім краєм внутріш-Рис. 3.11.16. Пункція сечового

Міхура: а– прокол черевної і стінки

Міхура; б– очеревина складка.

б

а

Мала хірургія

Нього відростка стегна, на рівні сугло-бової щілини тонкою голкою здійсню-ють анестезію шкіри, вибирають ділян-ку найбільшого зяяння суглобової щіли-ни і товстою голкою проникають у

порожнину суглоба(рис. 3.11.17).

Попадання голки в порожнину суг-лоба визначають по відчутті“провалю-вання” голки в порожнину і появі в

Шприці рідини або крові. Якщо кінець

Голки впирається в кістку(відчувається твердий опір), то голку дещо відтягу-ють і знову направляють у глибину, орієнтуючись на проекцію суглобової щіли-ни. Після видалення ексудату, крові голку видаляють, а на колінний суглоб

Накладають стискальну пов’язку.

Пункцію тазостегнового суглоба здійснюють безпосередньо над великим

Вертлюгом. Голку направляють у фронтальній площині, горизонтально.

Пункцію плечового суглоба здійснюють із трьох точок, але краще і легше

Ззовні, пропальпувавши верхівку дзьобоподібного виростка лопатки. Під нього

В напрямку верхньої частини голівки плечової кістки і вводять голку. Верхів-ку голки направляють ззовні в глибину і дещо донизу. Інколи плечовий суглоб

Пунктують ззаду.

Ліктьовий суглоб пунктують у ділянці ліктьової борозни, ззовні, над голі-вкою променевої кістки. Кінцівка при цьому повинна бути зігнута під прямим

Кутом(90

о

).

Веносекція

У хворих, яким важко виконати венопункцію(при колапсі, шоці, слабо

Розвинутих венозних стовбурах і т. ін.), для проведення інтенсивної інфузійної

Терапії здійснюють веносекцію(виділення та розсічення вени). Частіше всього

Виділяють одну із підшкірних вен ліктьового згину або вен гомілки, ступні.

Для здійснення веносекції необхідно підготувати: шприц, голки, 0,25 % розчин

Новокаїну, скальпель, 3-4 кровоспинні затискачі, нитки, кетгут, ножиці, веноз-ний катетер, джгут, перев’язувальний матеріал. Хворого вкладають на спину,

На відповідну ділянку кінцівки накладають джгут таким чином, щоб зупинити

Відтік венозної крові, не перетискаючи артерій. Ділянку майбутньої веносекції

Обробляють розчином йодонату й відгороджують стерильними серветками або

пеленками. Під місцевою анестезією0,25 % розчином новокаїну скальпелем

Над проекцією вени розсікають шкіру поздовжнім або поперечним розрізом

завдовжки2-2,5 см. Кровоспинними затискачами тупо із підшкірної кліткови-ни виділяють вену і беруть її на2 кетгутові лігатури(рис. 3.11.18).

Периферичний кінець вени перев’язують і використовують як тримач.

Вище від накладеної лігатури кінчиком скальпеля або ножиць розкривають у

Рис. 3.11.17. Пункція колінного

Суглоба.

Спецальна хірургія

Повздовжньому або попе-речному напрямку просвіт

Вени, після цього знімають

Джгут і в утворений отвір

Уводять стерильний веноз-ний катетер із загостреним

Зрізом. Катетер підключа-ють до системи і розпочина-ють інфузію рідин. Після

Введення катетера на дос-татню глибину(2-3 см) його

Фіксують у просвіті вени

Другою кетгутовою лігату-рою, а рану пошарово за-шивають. Одною з накладених на шкіру ниток катетер фіксують і накладають

Асептичну пов’язку. По закінченні інфузії для запобігання згортання крові кате-тер заповнюють гепарином. Для видалення катетера рану обробляють йодона-том, розсікають лігатуру і його виймають. На рану накладають тугу асептич-ну пов’язку.