Лікування. Розпочинають із заходів, спрямованих на ліквідацію причини,

Яка зумовила виникнення сухої гангрени, покращання та відновлення кровопос-тачання ураженої ділянки. При тромбозах судин застосовують спазмолітики

(баралгін, спазмоверин, но-шпу), знеболюючі(аналгін, сиган, триган, фентаніл,

Напроксен та ін.), антиагреганти(реополіглюкін, реоглюман, рондекс та ін.),

Антикоагулянти(гепарин, фраксипарин, фрагмін, клексан та ін.), фібринолітики

(фібринолізин, стрептоліазу, стрептодоказу та ін.). При тромбоемболії магіст-ральних судин здійснюють тромбектомію. Поряд із цим, проводять загальне ліку-вання, яке передбачає боротьбу з інтоксикацією, поліпшення функцій життєво

Важливих органів, а також цілеспрямовану антибактеріальну терапію. У зв’яз-ку з вираженим больовим синдромом, порушенням сну ці хворі є неспокійними,

Дратівливими. До таких хворих потрібно ставитись із турботою та увагою.

Палата повинна добре провітрюватись і утримуватися в чистоті. Для хворих

Необхідно створити спокійну обстановку і тишу в палаті. Для боротьби з без-сонням призначають снодійні(люмінал, нітразепам, метаквалон, ноксирон), зас-покійливі(мепробромат, мепротан, пропазин та ін.). При вираженому больово-му синдромі застосовують наркотики(промедол, омнопон, фентаніл та ін.).

При наявності вологої гангрени здійснюють лікувальні заходи, спрямо-вані на переведення її в суху. З цією метою знімають пухирі, проводять част-кову некректомію, оксигенацію тканин пероксидом водню чи перманганатом

калію, накладають пов’язки з підсушувальними розчинами антисептиків(спир-ту і фурациліну в співвідношенні1:1, 25-30 % димексиду та ін.), вводять анти-біотики. Ампутацію кінцівки здійснюють тільки після появи демаркаційної лінії

В межах здорових тканин. При вологій гангрені ампутацію кінцівки викону-ють в ургентному порядку в межах здорових тканин. При гангрені органів

Черевної порожнини здійснюють лапаротомію й видалення ураженого органа.

Виразка

Виразка(ulcus) – обмежене змертвіння шкіри або слизової оболонки і глиб-ше розташованих тканин у зв’язку з ослабленням або відсутністю процесів

Регенерації.

Основними причинами розвитку виразок можуть бути: а) розлади лімфо-та кровообігу(артеріального, венозного); б) травматичні ушкодження; в) роз-виток неспецифічної та специфічної інфекцій(гнійної, туберкульозу, сифілі-су); г) розлади обміну речовин(при діабеті, цинзі); д) трофічні розлади при

Ураженнях нервової системи(спинних сухотах, сирингомієлії, травмах нервів

І спинного мозку); е) виразкування пухлин та ін.

Важливу роль у розвитку виразок відіграє ослаблення імунобіологічних

Сил організму.

Клініка. Основні клінічні ознаки і перебіг захворювання залежать від при-чини, яка зумовила виникнення виразки, й реактивності організму. У більшості

Спеціальна хірургія

випадків виразки характеризуються тривалим хроніч-ним або рецидивним перебігом(рис. 3.9.15).

Найбільш часто вони локалізують на нижній тре-тині гомілки. За зовнішнім виглядом виразки бувають

Різної форми з плоским поверхневим або нерівним гли-боким дном. У більшості випадків дно виразки покри-вається сукровичним, гнійним вмістом або виповнюєть-ся некротичними масами сірого, інколи зеленого кольо-ру. Шкіра навколо хронічної виразки стоншена,

Геперпігментована, інколи синьо-багряного кольору,

Набрякла, з мацерацією епідермісу. Разом із цим, у хво-рих виникає біль у ділянці виразки, свербіж, судомне

Скорочення м’язів, обмеження функції кінцівки.

Лікування виразок ґрунтується на усуненні причин,

Які викликали їх розвиток і може бути консервативним

І оперативним. Загальними елементами консервативно-го лікування є: 1) створення спокою для ураженої ділян-ки або кінцівки; 2) забезпечення ефективного відтоку

Виділень із виразки(заміна пов’язок, механічне очищення, промивання анти-септиками, застосування мазі на гідрофільній основі– офлокаїну, левомеко-лю, діоксиколю та ін.); 3) активація регенеративних процесів у виразці(мети-лурацилова мазь, каланхое, облепихове масло, солкосерил, бальзам Шоста-ковського тощо) та імунобіологічних процесів в організмі(висококалорійне

Харчування, вітамінотерапія, переливання антистафілококової плазми, альбу-міну, тимогену, тималіну, імуноглобуліну та ін.). При наявності патологічних

Грануляцій, рубців, які утруднюють нормальний кровобіг у тканинах, а та-кож для пересадки шкіри на виразку застосовують хірургічне лікування.

Нориця, або фістула

Нориця, або фістула(fistula) – це вузький канал зі стінками, які покриті

Епітелієм або грануляційною тканиною, що з’єднує орган, порожнину або гли-боко розташовані тканини зі шкірою або слизовою оболонкою(зовнішні нориці).

Нориці можуть з’єднувати між собою порожнисті органи(внутрішні фістули).

За походженням розрізняють уроджені нориці, які виникають внаслідок

вад розвитку(фістули шиї, пупка, сечового міхура) та набуті, які виникають

у результаті нагнійних процесів у грудній, черевній порожнинах, при осте-омієліті, кістковому туберкульозі, наявності сторонніх тіл(лігатур, осколків),

Нагноєннях кіст.

За відношенням до зовнішнього середовища вони бувають зовнішніми

(шлункова, кишкова нориця, фістула сечового міхура та ін.) і внутрішніми–

Між порожнистими органами, між органом і порожниною, між органом і пато-логічним джерелом(шлунково-кишкова, бронхоплевральна та ін.).

Рис. 3.9.15. Трофічна

Виразка правої гомілки.

Травми і захворювання судин

За будовою фістули бувають прості(прямий хід) і складні, трубчасті та

Губоподібні. В останньому випадку слизова оболонка зрощена зі шкірою.

За характером виділень: гнійні, слизисті, слинні, шлункові, калові, сечові та ін.

Клініка. Діагностика нориць ґрунтується на наявності на шкірі або сли-зовій оболонці отворів різного діаметра, з яких виділяється гнійний, серозний

або інший вміст(рис. 3.9.16).

Досить часто за характером виділень можна встановити походження та

Рівень нориці. Високі нориці шлунково-кишкового тракту, які супроводжу-ються великими втратами його вмісту швидко призводять до виснаження хво-рого, порушення білкового та водно-електролітного обміну тощо. У деяких

Випадках, (при гострій кишковій непрохідності, аденомі простатичної залози та

Ін.) з лікувальною метою, для покращання

Функції органів, забезпечення виділень

Створюють штучні нориці(колостому,

Єюностому, цистостому та ін.).

Для уточнення характеру нориці,

Окрім її зондування, проводять фістулог-рафію– рентгенівське дослідження з вве-денням контрастних речовин(сергозину,

Йодоліполу, діодону та ін.). Введення фар-бника(метиленової синьки, індигокарміну

Та ін.) у плевральну порожнину при наяв-ності бронхоплевральної нориці дає мож-ливість виявити її в харкотинні.

Лікування нориць може бути консер-вативним і оперативним. Консервативно-му лікуванню підлягають свіжі нориці,

Внутрішній канал яких покритий грануля-ційною тканиною. Важливого значення надають профілактиці нагноєння но-риць. З цією метою їх промивають антисептиками, антибіотиками, слідкують

За чистотою пов’язки. Для попередження подразнення шкіри навколо нориці її

ретельно очищають і змазують пастою Ласара, цинковою маззю або вазелі-ном. Досить часто для санації нориці, крім антисептиків й антибіотиків, в но-рицю вводять склерозуючі речовини(5 % розчин йоду, 96° спирт, варикоцид

Та ін.), що в багатьох випадках сприяє ліквідації запального процесу і загоєн-ню нориці. Одночасно здійснюють загальнозміцнюючу терапію(висококало-рійне харчування, вітаміни, переливання білкових препаратів, глюкози, елект-ролітів та ін.). Оперативне лікування здійснюють при норицях, виповнених

Епітеліальною тканиною, губоподібних і тривало незаживаючих грануляцій-них норицях. Воно полягає в ліквідації джерела нориці та повному висіченні її

В межах здорових тканин. При закритті кишкових, шлункових нориць часто

Виконують резекцію кишечника, шлунка.

Рис. 3.9.16. Кишкова нориця

Передньої черевної стінки.

Спеціальна хірургія

РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДНОВНА ХІРУРГІЯ ТА

ПЕРЕСАДКА ОРГАНІВ

ПЛАСТИЧНА ХІРУРГІЯ

Сучасний розвиток хірургічної техніки, медичного оснащення та анестезіо-логічного забезпечення дозволяє розширити можливості хірургічного лікуван-ня різних захворювань із максимальним збереженням і відновленням функцій