Під загальним(внутрішньовенним,

Інгаляційним або ін.) знеболюван-ням. Місцеву анестезію сьогодні за-стосовують рідко.

Оперативний доступ здійсню-ють у правій здухвинній ділянці–

Розрізом за Мак-Берні-Волкови-чем-Дьяконовим чи Ленандером

(паралельно прямому м’язу живо-та) (рис. 3.5.49).

Видалення червоподібного

Відростка проводять від верхівки

Або у виключних випадках, при

Труднощах, ретроградно(від осно-ви). Спочатку прошивають і пере-в’язують брижу, потім перев’язують і відсікають відросток біля основи, куксу

Відростка обробляють96

спиртом і занурюють кисетним швом(рис. 3.5.50).

При наявності серозно-гнійного ексудату, деструктивного апендициту,

кровотечі з брижі тощо, операцію закінчують дренуванням черевної порожни-ни(рис. 3.5.51). У всіх випадках наявності ексудату роблять мазок на визна-чення мікрофлори та її чутливості до антибіотиків.

Після закінчення операції на рану на2-3 год доцільно покласти помірний

Холод і тягар. Зміну пов’язки та контроль рани проводять на наступний день

Після операції.

Рис. 3.5.49. Проекція розрізу за Мак-Берні-Волковичем-Дьяконовим.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

У хворих з апендикулярним інфільтратом дотримуються консервативно-вичікувальної тактики. Їм призначають ліжковий режим, дієту, що легко зас-воюється, холод на ділянку інфільтрату, антибіотики, сульфаніламіди та за-гальнозміцнюючу терапію. Після розсмоктування інфільтрату, через2,5-3

місяці пропонують планову апендектомію.

Хронічний апендицит

Хронічний апендицит найчастіше розвивається після нападу гострого апен-дициту. Виділяють хронічний рецидивуючий апендицит, при якому спостері-гають рецидиви гострих нападів, і первиннохронічний апендицит, при якому

Захворювання розвивається поступово, без гострих нападів.

Клініка. У хворих виникає постійний ниючий біль і неприємні відчуття у

Правій здухвинній ділянці, які особливо підсилюються після фізичного наванта-ження. Крім цього, у хворих спостерігаються диспепсичні розлади: періодична

Нудота, блювання, втрата апетиту, язик обкладений сірим нальотом, запори.

При пальпації живота виникає болючість у правій здухвинній ділянці. При вста-новленні кінцевого діагнозу слід виключити захворювання, які можуть нагаду-вати перебіг хронічного апендициту(виразкову хворобу шлунка і дванадцяти-палої кишки, хронічний холецистит, нирковокам’яну хворобу, захворювання ста-тевих органів у жінок, хворобу Крона, поперековий радикуліт).

Лікування. Методом вибору лікування хворих на хронічний апендицит є

Апендектомія.

Пухлини червоподібного відростка

Пухлини червоподібного відростка спостерігають рідко. Вони можуть бути

Доброякісними і злоякісними. До доброякісних пухлин червоподібного відрост-ка відносять невроми, міоми, ліпоми, ангіоми, фіброми і поліпи(аденоматозні і

Ворсинчасті), до злоякісних– рак, карциноїд і ретикулобластому.

Рис. 3.5.51. Дренування черевної порож-нини після деструктивного апендициту.

Рис. 3.5.50. Апендектомія.

Спеціальна хірургія

Клініка. На початку свого розвитку як доброякісні, так і злоякісні пухли-ни перебігають безсимптомно і лише при їх збільшенні або розпаді виникають

Ознаки гострого або хронічного апендициту, що зумовлює проведення опера-тивного втручання.

Лікування. Методом вибору лікування пухлин червоподібного відростка

Є апендектомія з наступним гістологічним дослідженням препарату. При наяв-ності раку відростка проводять правобічну геміколектомію.

Кишкова непрохідність

Кишкова непрохідність(ileus) – повне або часткове порушення проходжен-ня вмісту по кишковому тракту. Займає третє місце серед гострих захворю-вань живота. Післяопераційна летальність становить6-8 % (О.О. Шалімов, 2001).

Основними причинами кишкової непрохідності можуть бути: 1) спайки

Черевної порожнини після травм, поранень, перенесених операцій та запальних

Захворювань органів черевної порожнини і таза; 2) довга брижа тонкої або

Товстої кишок, що зумовлює підвищену їх рухливість; 3) пухлини черевної

Порожнини і заочеревинного простору.

Класифікація кишкової непрохідності:

І. За походженням:

Уроджена.

Набута.

ІІ. За клінічним перебігом:

Гостра.

Хронічна.

ІІІ. За порушенням пасажу кишкового вмісту:

Повна.

Часткова.

ІV. За рівнем непрохідності:

Тонкокишкова.

2. Товстокишкова: а) висока; б) низька.

V. За морфо-функціональною природою:

1. Динамічна кишкова непрохідність: а) паралітична; б) спастична; в) ге-модинамічна.

2. Механічна кишкова непрохідність: а) странгуляційна; б) обтураційна;

в) змішана.

Клініка. У клінічному перебігу кишкової непрохідності виділяють три стадії:

Стадію гострого порушення кишкового пасажу(фазу компенсації).

Стадію гемодинамічних розладів у стінці кишки та її брижі (фазу суб-компенсації).

Стадію перитоніту(фазу декомпенсації). Початок захворювання рап-товий, частіше через1-2 год після приймання їжі. Найбільш раннім і постійним

Симптомом кишкової непрохідності є переймоподібний біль у животі, який бу-

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Ває найбільш сильним при странгуляційній формі непрохідності. Біль поступо-во наростає, але на термінальній стадії захворювання, після розвитку гангре-ни кишечника і перитоніту, стихає. Другою ознакою кишкової непрохідності є

блювання(75-80 %), найбільш часто трапляється при високих рівнях непрохід-ності(вузлоутворенні, завороті тонкого кишечника, спайковій непрохідності).

Характерними ознаками кишкової непрохідності є здуття живота, за-тримка випорожнень і газів. При огляді живота можна побачити скорочення

Кишки(перистальтичні хвилі) і почути перистальтичні шуми(бурчання) на

Відстані. При пальпації, на початковій стадії захворювання живіт м’який, по-мірно болючий, згодом виникає м’язовий захист, з’являються симптоми подраз-нення очеревини. При перкусії можна виявити зону високого тимпаніту над роз-дутою кишкою. При аускультації живота на початку захворювання прослухо-вують підсилені перистальтичні шуми, а згодом, з погіршанням стану хворого,

Перистальтичні шуми згасають: “шум початку”, “тиша кінця” (Мондор).

Для кишкової непрохідності характерні деякі патогномонічні ознаки: а) сим-птом Валя– обмежене еластичне ковбасоподібне утворення; б) симптом Скля-рова– “шум кишкового плеску”; в) симптом Ківуля– металевий звук над роз-дутою петлею кишки; г) симптом Шланге – видима перистальтика кишки після

пальпації живота; д) симптом Спасокукоцького– “шум падаючої краплі”; е)

Симптом Грекова(Обухівської лікарні) – зяяння анального отвору та балонопо-дібне розширення ампули прямої кишки. При рентгенологічному дослідженні

виявляють чаші Клойбера– рівні рідини і газу в петлях кишечника(рис. 3.5.52).

Особливості клінічного перебігу деяких форм кишкової непрохідності:

Странгуляційна непрохідність. При цій формі кишкової непрохідності(за-вороті, защемленні, вузлоутворенні і т. ін.), поряд із перекриттям просвіту киш-ки настає порушення крово- і лімфообігу в її

стінці та стиснення нервів брижі(рис. 3.5.53).

Рис. 3.5.52. Чаші Клойбера(схема). Хворий Г., 51 рік. Гостра кишкова

непрохідність (рентгенограма), чаші Клойбера.

Спеціальна хірургія

Основні клінічні ознаки

Странгуляційної кишкової непро-хідності значною мірою залежать

Від рівня її непрохідності. При ви-сокій странгуляційній непрохід-ності швидко настає зневоднен-ня організму внаслідок блюван-ня та порушення секреторної

Функції кишечника, зменшується

Об’єм циркулюючої крові, вона

Згущується(ріст рівня гематок-риту, еритроцитів, лейкоцитозу

Та ін.). Все це призводить до ви-никнення гуморального синдрому

Самаріна(гіпопротеїнемія, гіпока-ліємія, гіпоксія та ін.), некрозу

Стінки кишки, перитоніту та по-гіршання стану хворого.

При низькій кишковій непрохід-ності вищевказані ознаки на по-чатку захворювання виражені в

Меншій мірі і наростають згодом.

Обтураційна кишкова не-прохідність. Може виникати

Внаслідок рубцевого звуження

Кишки, закупорки її просвіту пух-линою, клубками аскарид, сто-роннім тілом, каловим каменем і