Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

Статньо. У їх виникненні певне значення мають вади ембріонального розвит-ку, обтяжена спадковість, порушення гормонального балансу(гіперестроге-нія), травми, сечокам’яна хвороба, радіоактивне опромінення і т. ін. Розрізня-ють доброякісні(аденома, ліпома, ангіома тощо) і злоякісні пухлини нирок

(плоскоклітинний, папілярний рак, аденокарцинома, саркома тощо). Рак скла-дає близько90 % від усіх пухлин нирок. Макроскопічно він складається з од-ного або декількох вузлів круглої або овальної форм. На розрізі вони можуть

Бути жовтого, оранжевого або червоного кольорів.

Клініка. У клінічному перебігу раку нирки розрізняють три періоди. Пер-ший– латентний період, без клінічних ознак хвороби. Другий період характе-ризується тріадою місцевих ознак: гематурією, збільшенням нирки, болем. Ге-матурія спостерігається у70-80 % хворих і виникає раптово. Так само рапто-во вона може припинитись і з’явитись знову через декілька днів або місяців.

Накопичення згустків крові в сечовому міхурі може зумовити гостру затрим-ку сечі. Поряд із цим, у75 % хворих при бімануальному дослідженні на здоро-вому боці можна пропальпувати збільшену і болючу нирку. Біль при пухли-нах виникає внаслідок розтягнення пухлиною капсули нирки або проростання

Її в капсулу, багату на нервові закінчення. Третій період характеризується

Швидким ростом пухлини і метастазуванням у легені, хребет, кістки і т. ін. У

хворих швидко з’являються загальні ознаки ракової інтоксикації організму:

Загальна слабість, втрата апетиту, схуднення, підвищення температури тіла.

Внаслідок стиснення пухлиною лівої ниркової вени або проростання її ж у цю

вену або яєчкові вени у чоловіків, може виникнути варікоцеле. Важливе зна-чення для встановлення діагнозу має дослідження сечі(гематурія), цистоско-пія(виділення сечі, забарвленої кров’ю з правого чи лівого вічока), екскретор-на або ретроградна урографія, радіоізотопна діагностика(сканування нирок),

УЗД, комп’ютерна томографія. При встановленні діагнозу використовують

Класифікацію раку нирки за системою Т

N0-2 М0-1.

Де Т

– первинна пухлина

Не визначається; Т

– пухлина< 7 см у найбільшому вимірі, обмежена ниркою;

Т

– пухлина> 7 см у найбільшому вимірі, обмежена ниркою; Т

– пухлина

Поширюється на надниркову залозу, або ниркову чи порожнисту вену, або

Навколониркову клітковину у межах фасції Герота; Т

– пухлина поширюєть-ся за межі Герота.

Лікування. Методом вибору лікування раку нирок є операція– нефректомія.

При наявності збільшених лімфатичних вузлів проводять доопераційну промене-ву терапію. У неоперабельних випадках застосовують паліативну променеву і

Хіміотерапію. Із хіміопрепаратів найбільш ефективним є оксипрогестерон капро-нат(по250-500 мг на добу внутрішньом’язово). Цей препарат затримує ріст пух-лини і покращує перебіг хвороби, особливо після оперативного втручання.

Рак сечового міхура

Рак сечового міхура складає4,7 % всіх пухлин і займає9-те рангове місце

У чоловіків й13-те місце у жінок. Це8-9 чоловік на100 тисяч населення. Важ-

Спеціальна хірургія

Ливу роль у виникненні раку сечового міхура відіграють деякі речовини, які є

Продуктами обміну триптофану в організмі(індол, скатол і т. ін.). До причин-них факторів ризику розвитку раку сечового міхура відносять ароматичні аміни

(анілінові барвники), радіоактивне опромінення. Більшість пухлин сечового

Міхура характеризуються екзофітним ростом(капілярний рак на ніжці).

Інфільтруючі форми мають вигляд щільного вузла на широкій основі, які про-ростають інколи всю товщу стінки міхура. За гістологічною будовою– часті-ше зустрічаються епітеліальні пухлини.

Клініка. Найбільш характерною і ранньою ознакою раку сечового міхура є

Мікро- й макрогематурія. Вона може бути тотальною, якщо пухлина кровото-чить постійно, або термінальною, якщо кровотеча виникає тільки при скоро-ченні сечового міхура. Іноді при масивних кровотечах виникає тампонада сечо-вого міхура згустками крові. Другим важливим симптомом раку сечового міхура

Є дизурія, сечовипускання стає частішим, з’являються тенезми. Утруднене сечо-випускання створює умови для розвитку інфекції й виникнення циститу й вис-хідного пієлонефриту. При розпаді пухлини сеча стає мутною, з неприємним

Запахом. Важливе значення для встановлення діагнозу має цитологічне дослі-дження осаду сечі та цистоскопія, яка дає змогу виявити пухлину, характер її

Росту, величину; біопсія пухлини, УЗД, комп’ютерна томографія.

Лікування. Для лікування раку сечового міхура використовують хірургіч-ний, променевий, хіміотерапевтичний і комбінований методи. Вибір методу за-лежить від стадії, форми росту пухлини, її локалізації, віку хворого та ін. Папі-ломи сечового міхура видаляють за допомогою ендовезикальної електрокоагу-ляції. При невеликих пухлинах здійснюють трансуретральну електрорезекцію

Стінки міхура за допомогою спеціального інструмента– резектоскопа. Найбільш

Часто виконують резекцію сечового міхура, при тотальних ураженнях міхура

Здійснюють цистектомію з вшиванням сечоводів у сигмоподібну кишку(урете-росигмоанастомоз). Променева терапія використовується у передопераційний і

Післяопераційний періоди. При неоперабельних пухлинах сечового міхура про-водять паліативні курси променевої терапії. Хіміотерапія як самостійний метод

Лікування є малоефективним, однак у комплексі з оперативним і променевим

Може покращити результат лікування. Найбільш часто застосовують ціклофос-фан(по0,2 г кожен день або по0,4 г через день внутрішньом’язово або внутріш-ньовенно), хризомалин(по0,5-1 г через день внутрішньовенно) і т. ін., а також

Внутрішньоміхурові інстиляції тіофосфаміду(Тіо-Теф) і дибунолу(іонолу). Ос-кільки пухлини сечового міхура досить часто рецидивують, то всім хворим після

Проведеного радикального лікування протягом всього життя необхідно регу-лярно здійснювати цистоскопічний контроль. Протягом1-го року– кожних3

Місяці, протягом наступних трьох років– 2 рази на рік, а потім– один раз на рік.

Рак передміхурової залози

Рак передміхурової залози (простати) становить17 випадків на100 тисяч

чоловічого населення(12 % всіх злоякісних пухлин у чоловіків). Захворюван-

Захворювання і ушкодження сечостатевих органів

Ня спостерігається переважно у хворих, старших50 років. Причини виникнен-ня раку передміхурової залози остаточно не з’ясовані, однак дані експеримен-тальних та клінічних досліджень свідчать про те, що розвиток захворювання

Залежить від стану гіпоталамо-гіпофізарної системи, надниркових і статевих

Залоз та порушень ендокринної регуляції балансу статевих гормонів. Дока-зом гормональної залежності раку передміхурової залози є зворотний розви-ток пухлини після кастрації й естрогенотерапії.

Клініка. Рак передміхурової залози на початковій стадії має безсимптом-ний перебіг. Найчастіше захворювання проявляється дизуричними розладами,

Внаслідок стиснення сечівника; спочатку сечовипускання частішає вночі. Потім,

при прогресуванні процесу, воно стає утрудненим, сеча витікає в’ялим стру-менем. Сечовипускання може супроводжуватись болем. Інколи він може ірра-діювати у промежину, поперек, голівку статевого члена. У10 % хворих

Відмічається макроскопічна гематурія, яка зумовлена проростанням пухлини

В стінку сечового міхура. Гематурія і біль у ділянці промежини свідчать про

Поширення пухлини за межі залози(Т

3-4

). У разі росту пухлини в бік прямої

Кишки можуть виникати запори і несправжні позиви до дефекації. Метастазує

Рак передміхурової залози переважно в кістки таза, хребта, в стегно і супро-воджується інтенсивним болем, який нерідко є першою та єдиною ознакою

Захворювання. Метастази в місцеві(регіонарні) лімфовузли можуть проявля-тись набряканням нижніх кінцівок, калитки, статевого члена.

Основним методом діагностики захворювання є пальцеве дослідження пе-редміхурової залози через пряму кишку. На ранніх стадіях визначається одне

Або декілька ущільнень. Пухлина має щільну, хрящоподібну або кісткоподіб-ну консистенцію. Інколи пальпуються тяжі інфільтрату, які ідуть від передмі-хурової залози до сім’яних міхурців(позитивний симптом“бичачих рогів”). На