Мішків, вмістом яких найчастіше бувають сальник, тонка кишка, шлунок.

Лікування. Методом вибору вважають оперативне лікування. При неве-ликих пупкових грижах виконують операцію за Лексером(накладання кисет-них швів на пупкове кільце). При великих пупкових грижах проводиться зши-вання країв апоневроза або накладання одного краю апоневроза на інший з

утворенням дублікатури(операція Мейо, Сапежко; рис. 3.5.69).

У хворих із тяжкою супровідною патологією інколи допомагає носіння бандажа.

Рис. 3.5.67. Операція з приводу стегнової

Грижі(за методом Бассіні– підшивання

Краю пупартової зв’язки до куперової

зв’язки та фасції гребінцевого м’яза).

Спеціальна хірургія

Рис. 3.5.70. Операція

З приводу грижі білої

Лінії живота(за Мейо-Сапежко-Дьяконовим).

Рис. 3.5.71. Післяопераційна

Вентральна грижа.

Грижі білої лінії живота

Грижі білої лінії живота– вихід органів че-ревної порожнини через щілини білої лінії живота,

Яка утворюється внаслідок щільного прилягання і зрощення пучків фіброзних воло-кон апоневрозів м’язів живота. Зустрічаються частіше у чоловіків. Залежно від ло-калізації розрізняють надпупкові, підпупкові та навколопупкові грижі.

Клініка. По білій лінії живота, частіше в епігастральній ділянці, з’являється

Пухлиноподібний утвір, болючий при пальпації. Грижа білої лінії живота може

Симулювати клінічну картину виразкової хвороби шлунка, холециститу або

Панкреатиту. Для їх виключення потрібно ретельно обстежити хворого.

Лікування гриж білої

Лінії живота, як правило,

Оперативне. Проводять

Пластику грижових воріт

За допомогою дубліка-тури білої лінії живота

(методика Сапежко-Дья-конова; рис. 3.5.70).

Післяопераційні вент-ральні грижі

Післяопераційні вент-ральні грижі(рис. 3.5.71).

Спостерігають після опе-ративних втручань на

Органах черевної порож-нини і переважно після

Нагноєння операційної

Рани.

Рис. 3.5.68. Пупкова грижа

Великих розмірів.

Рис. 3.5.69. Операція з приводу пупкової грижі(за

Мейо– підшивання нижнього краю апоневроза до

Верхнього і створення дублікатури).

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Клініка. У ділянці післяопераційного рубця виникає пухлиноподібне випи-нання, яке супроводжується болем, що посилюється при фізичному наванта-женні. Часто спостерігаються диспепсичні розлади, метеоризм. При пальпації

Краї грижових воріт тверді, зовнішні покриви являють собою рубцеву ткани-ну. Петлі тонкої кишки і сальник часто зрощуються з черевною стінкою, що

Може призвести до кишкової непрохідності.

Лікування післяопераційних вентральних гриж оперативне. Рубцеву тка-нину висікають, дефект у черевній стінці зашивають за допомогою дубліка-тури, подібно до операцій при пупковій або грижі білої лінії живота.

Вроджені грижі

Вроджені грижі.90% усіх гриж у дітей виникають внаслідок порушень опус-кання яєчка в калитку під час ембріонального розвитку хлопчиків. До моменту

Народження дитини яєчко опускається з очеревинного простору через паховий

Канал у калитку і витягує за собою ділянку очеревини– вагінальний відросток

Очеревини(processus vaginalis peritonei), верхня частина якого облітерується, а

Нижня утворює, власне, оболонку яєчка. Якщо

До моменту народження дитини очеревинний

Відросток не облітерується, а залишається

Відкритим і сполучається з черевною порожни-ною, то в цих випадках виникає вроджена па-хова грижа. До складу такої грижі, крім нут-рощів, входить сім’яний канатик і яєчко; у жінок

– кругла зв’язка матки(рис. 3.5.72).

Крім вроджених пахових гриж, зустріча-ються і пупкові грижі. Вони виникають у перші

Місяців після народження дитини внаслідок не-зрощення і розширення пупкового кільця. Його

Розширенню сприяють різні захворювання(кок-люш, пневмонія, проноси та ін.), плач, постійне

Натужування при запорах, фімозах, які викли-кають підвищення внутрішньочеревного тиску.

Клініка. Діагностика вродженої грижі не

Складає труднощів. Як правило, під час плачу

Дитини і натужування з’являється пухлиноподіб-ний утвір у ділянці калитки або пупка. На відміну від набутих гриж, які виника-ють у дорослих людей, вроджені грижі мають широкі ворота, внаслідок чого

Вони рідко защемлюються.

Лікування. Вроджені грижі потребують специфічного лікування. Якщо у

Дитини перших місяців життя немає ознак защемлення грижі, то з оперативним

Лікуванням слід утриматись. При цьому необхідно створити такі умови, щоб у

Дитини не підвищувався внутрішньочеревний тиск. Для цього потрібно регулю-Рис. 3.5.72. Вроджена пахова

Грижа(петля кишки і яєчко

Знаходяться в грижовому мішку).

Спеціальна хірургія

вати випорожнення(ліквідація запорів), заспокоювати дитину, коли вона силь-но плаче, своєчасно лікувати простудні захворювання і т.д. При пупкових гри-жах застосовують стягування ділянки пупка смужками липкого пластиру. Під

Впливом такого лікування у дітей можливе самостійне закриття грижового от-вору. При защемленні грижі дитину потрібно помістити в теплу ванну або при-підняти її за ноги; грижа може вправитися самостійно. Ручне вправлення защем-леної грижі забороняється. При операціях застосовують тільки найпростіші види

Пластики грижових воріт. Операцію при пупковій грижі виконують за методи-кою Лексера. При паховій грижі яєчко обов’язково відділяють від очеревини.

Ускладнені грижі

Ускладнені грижі– це невправна та защемлена.

Невправна грижа. При постійній травматизації органів, які є вмістом грижі

(носіння бандажа, спеціальних фіксаторів, схильність до защемлення і т. ін.),

Утворюються спайки між стінками грижового мішка та органами, внаслідок

Чого виникає невправна грижа. При накладанні долоні на грижове випинання і

Покашлюванні кашльовий поштовх передається на долонну поверхню руки.

При перкусії може виникати тимпанічний(петлі кишечника) або тупий(саль-ний) звук. Невправна грижа часто створює незручності для хворих, а також

Частіше защемлюється, ніж вправна грижа.

Защемлена грижа (рис. 3.5.73) – раптовий вихід і стиснення органів черев-ної порожнини в ділянці вузьких воріт або шийки грижового мішка. Серед

Гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини защемлені грижі

зустрічаються у10 % хворих.

Основними причинами защемлення гриж є: 1) вузькі грижові ворота; 2)

Щільність і непіддатливість країв грижових воріт; 3) підвищення внутрішньо-черевного тиску(під час фізичного напруження, кашлю); 4) зміни органів, що є

Вмістом мішка грижі(перекрут кишечника, переповнення вмістом).

За механізмами виникнення розрізняють: еластичне (рис. 3.5.74, а), калове

(рис. 3.5.74, б) і змішане защемлення.

Рис. 3.5.73. Защемлена грижа. Рис. 3.5.74. Види защемлення:

А– еластичне; б– калове.

Захворювання та пошкодження органів черевної порожнини

Еластичне защемлення частіше зустрічається у хворих із добре розвине-ними м’язами передньої черевної стінки, внаслідок: а) раптового виходу нут-рощів через вузьке грижове кільце; б) рефлекторного спазму м’язів, що оточу-ють грижове кільце.

Калове защемлення частіше зустрічається у людей похилого віку з по-слабленою перистальтикою кишечника при наявності широких грижових воріт

й надмірним переповненням вмістом привідної петлі кишки(рис. 3.5.77).

При поєднанні калового і еластичного защемлення виникає змішане за-щемлення.

У повсякденній практиці зустрічаються і рідкі форми защемлення:

а) ретроградне– грижа Майдля абоW-подібне защемлення, при якому

Уражена петля кишки лежить не в грижовому мішку, а в черевній порожнині,

і яку виявляють лише під час операції(рис. 3.5.75); б) пристінкове– грижа

Ріхтера, при попаданні в удавку частки стінки кишки(рис. 3.5.76); в) защем-лення дивертикула Меккеля– грижа Літтре; г) защемлення жирової підвіски

Товстої кишки.

Клініка. Для еластичного защемлення характерні такі ознаки: а) рапто-вий біль у ділянці випинання; б) збільшення об’єму і напруження грижі; в) не-можливість вправити грижовий вміст у черевну порожнину. При защемленні

Петель кишечника у хворих, як правило, розвивається клінічна картина гос-трої кишкової непрохідності.

Калове защемлення, на відміну від еластичного, розвивається поступово,

Випинання не таке болюче, визначається кашльовий поштовх при дослідженні