При пораненнях грудної клітки та відкритому пневмотораксі швидко настає

Інфікування плевральної порожнини.

Особливу загрозу для життя потерпілого становить клапанний (напру-жений) пневмоторакс(рис. 3.3.6), який характеризується прогресуючим на-копиченням повітря в плевральній порожнині внаслідок утворення клапану в

Рановому каналі грудної стінки, в місці пошкодження бронха або легені. При

Цьому повітря під час вдиху вільно надходить у плевральну порожнину, а при

Видиху, не знайшовши виходу, залишається там же.

Таким чином, з кожним видихом кількість повітря в плевральній порож-нині збільшується, що призводить до значного зміщення середостіння, навіть

До перегину великих судин. Клапанний пневмоторакс може виникати не тільки

При пораненнях, а й при захворюваннях бронхів, легень(абсцесі легені, тубер-кульозній каверні, емфіземі легень та ін.). У цих випадках його називають“спон-танним клапанним пневмотораксом”.

Клініка. Загальний стан хворого при усіх формах пневмотораксу є тяж-ким; дихання утруднене, поверхневе; обличчя бліде, з ціанотичним відтінком.

Пульс частий, артеріальний тиск знижений, венозний тиск може бути підвище-Рис. 3.3.5. Відкритий пневмоторакс: а– вдих;

Б– видих.

б

а

Рис. 3.3.6. Клапанний

Пневмоторакс.

Спецільна хірургія

Ним. При огляді рани з відкритим пневмотораксом спостерігають характерне

Підсмоктування повітря. Навколо рани формується помірна підшкірна емфізе-ма. Під час видиху з рани разом із повітрям може виділятись піниста кров. При

Клапанному пневмотораксі швидко збільшується підшкірна емфізема, настає

Порушення дихання(ядуха, ціаноз), хворі дихають, як“риба витягнута з води”.

Перкуторно над пошкодженою плевральною порожниною визначають тим-паніт. Аускультативно– дихання відсутнє або ослаблене. Слід відмітити, що

Під час перкусії і наявності підшкірної емфіземи теж визначається тимпанічний

Звук, а при аускультації та пальпації грудної клітки– крепітація. При рентге-нологічному дослідженні виявляють колабовану легеню і повітря в плевральній

Порожнині. Розрізняють пневмоторакс тотальний, середній і частковий.

Лікування. Усіх хворих із відкритими пораненнями грудної клітки потрібно

Госпіталізувати в торакальне або хірургічне відділення. Об’єм першої медич-ної допомоги є індивідуальним. Хворим із пораненнями грудної клітки прово-дять первинну хірургічну обробку, під час якої визначають, проникаюче дане

Поранення чи ні. При відкритому пневмотораксі його переводять у закритий. З

Цією метою при наданні першої допомоги слід накласти оклюзійну(герметич-ну) тимчасову пов’язку(липкий пластир, індивідуальний пакет, клейончасту

Прокладку). Поряд із цим, хворим вводять знеболювальні, протишокові та сер-цеві препарати, виконують вагосимпатичну новокаїнову блокаду за Вишневсь-ким. При наявності напруженого, або клапанного, пневмотораксу його пере-водять у відкритий. Для цього необхідно виконати пункцію плевральної по-рожнини товстою голкою(типу

Дюфо) або дренування за методом

Бюлау(рис. 3.3.7).

У тяжких випадках, при тоталь-ному пневмотораксі проводять ак-тивне відсмоктування повітря за

Допомогою вакуумної установки,

Електро- або водоструминного

відсмоктувача(рис. 3.3.8).

При відсутності ефекту від кон-сервативної терапії та активного

Видалення повітря з плевральної по-рожнини проводять торакотомію,

Закриття дефекту(зашивання по-шкодженої легені, бронха та ін.). Для

Лікування таких хворих використо-вують також різні засоби й прово-дять лікарські заходи, залежно від

Стану хворого та клінічного пере-бігу пошкодження грудної клітки.

Рис. 3.3.7. Загальний вигляд дренування

Плевральної порожнини за Бюлау.

Ушкодження і захворювання грудної клітки та органів грудної порожнини

Гемоторакс

Гемоторакс–

Скупчення крові в

Плевральній по-рожнині. Він утво-рююється внаслі-док пошкодження

Міжреберних ар-терій(при пере-ломі ребер), вели-ких судин, серця

або тканини ле-гені(рис. 3.3.9.).

Гемоторакс

Може виникнути

При розриві ту-беркульозної ка-верни, туберку-льозі, розпаду ра-кової пухлини,

Нагнійних захворюваннях легень і плеври та ін. Кількість крові може досягати

Л. Кров, що попала в плевральну порожнину, викликає подразнення листків

Плеври, внаслідок чого приєднується виділення серозного ексудату(гемосеро-торакс), зміщення середостіння.

Розрізняють малий гемоторакс(скупчення крові в межах реберно-діаф-рагмальних синусів), середній(кров скупчується до рівняV-VІ ребер) і вели-кий(до рівня ІІ-ІІІ ребер). Гемоторакс може бути вільним і осумкованим. Три-вале перебування крові в плевральній порожнині призводить до відкладання

Фібрину й утворення масивних зрощень, нагноєння гемотораксу.

Клініка. Симптоми залежать від темпу кровотечі та кількості накопиченої

Крові у плевральній порожнині. Невелика кількість крові викликає біль у грудній

Клітці, кашель. У міру її збільшення виникає стиснення легені, зміщення сере-достіння, до яких приєднується задишка, ціаноз, вимушене положення хворо-го, наростають симптоми крововтрати(тахікардія, зниження артеріального

Тиску та ін.). При перкусії, на боці поранення визначають притуплення легене-вого звуку, при аускультації– не вислуховують дихання. Вирішальне значен-ня для встановлення діагнозу має діагностична пункція плевральної порожни-ни: наявність крові свідчить про гемоторакс. При цьому важливо знати, чи є

Скупчення крові результатом попередньої кровотечі, чи кровотеча триває. З

Цією метою проводять ряд діагностичних проб.

Проба на наявність кровотечі, що продовжується. Якщо кров, яку взято

З плевральної порожнини протягом3-15 хв згортається– кровотеча продов-Рис. 3.3.9. Гемо-торакс.

Рис. 3.3.8. Схема водоструминного

Відсмоктування.

Спецільна хірургія

Жується, якщо залишається незміненою– зупинилась(з моменту кровотечі

пройшло не менше6 год).

Проба Ф.Н. Ефендієва. Плевральну кров, отриману за допомогою плев-ральної пункції, центрифугують і визначають плазмо-еритроцитарний індекс

(співвідношення плазми й еритроцитів, яке в цільній крові дорівнює1,0). При

Розведенні ексудатом крові індекс збільшується. Одночасно підраховують

Кількість еритроцитів і лейкоцитів крові. Зниження кількості еритроцитів, ге-моглобіну, порівняно з показниками периферійної крові, свідчить про наявність

Старої крові та зупинку кровотечі; збільшення кількості лейкоцитів– про її

Нагноєння.

Проба Н.Н. Петрова. Плевральний вміст поміщають у пробірку, розво-дять дистильованою водою і змішують протягом2-3 хв. Неінфікована кров

Утворює прозору гемолізовану рідину, при її інфікуванні виникає помутніння,

Утворюються клапті з домішками гною.

При пізньому звертанні хворого за медичною допомогою або при великих

Кровотечах у плевральній порожнині утворюються згустки, а в деяких випад-ках уся кров, що виливається в плевральну порожнину, утворює один вели-кий згусток(згорнений гемоторакс). Він може інфікуватися, і призводити до

Нагноєння і розвитку емпієми плеври.

Досить часто гемоторакс поєднується з пневмотораксом– утворюється

Гемопневмоторакс.

Лікування. При кровотечах у плевральну порожнину призначають кро-воспинну терапію: переливають фібриноген, плазму, кріоприципітат, внутр-ішньовенно вводять10 % розчин хлориду кальцію, вікасол і т. ін. При наяв-ності гемотораксу проводять пункцію або дренування плевральної порож-нини(рис. 3.3.10.). При середньому та

Тотальному гемотораксі(великому), по-казано оперативне лікування– ліквіда-ція гемотораксу та його причини.

При згорнутому гемотораксі пока-зана торакотомія для видалення згустків

Фібрину і крові. При проникаючих пора-неннях із пошкодженням органів грудної

Клітки(легені, судин, серця) виконують

торакотомію, під час якої зашивають де-фект легені(або проводять її резекцію–

Лобектомію, сегментектомію), рану в

Серці, судини та ін., а при проникаючих пораненнях без ушкодження органів

Грудної клітки необхідно обмежитись обробкою рани та гемостазом із наступ-ним дренуванням плевральної порожнини за Бюлау.

Рис. 3.3.10. Пункція плевральної

Порожнини.