Зовнішнє та середнє вухо. Барабанна порожнина, її стінки.

Вухо (auris)поділяється на:

1 зовнішнє вухо (auris externa), до якого належать:

а) вушна раковина (auricula);

б) зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus);

2 середнє вухо (auris media), до нього належать:

а) барабанна порожнина (cavitas tympani) із слуховими кісточками (ossicula auditus; ossicula auditoria):

б) слухова труба (tuba auditiva; tuba auditoria) – трубa Євстахія;

Зовнішнє вухо (auris externa)

Вушна раковина (auricula)у своїй основі має вушний хрящ (cartilago auriculae),покритий шкірою.

У нижньому відділі хрящ відсутній і замість нього утворюється складка шкіри з жировою тканиною –

це вушна часточка (lobulus auriculae).

Вільний край вушної раковини (auricula) утворює завиток (helix), на внутрішній поверхні якого містить ся:

- ость завитка (spina helicis) ость Дарвіна;

- ніжка завитка (crus helicis);

- хвіст завитка (cauda helicis).

Паралельно до завитка (helix) проходить протизавиток (antihelix).

Попереду зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus) розміщений козелок (tragus), а

навпроти нього в нижній частині– протикозелок (antitragus).

Між ними ззаду розміщена порожнина раковини (cavitas conchae; cavum conchae), яка продовжується у зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus).

Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus)відкритий назовні зовнішнім слуховим отвором (porus acusticus externus),а в глибині з боку барабанної порожнини(cavitas tympani),абопорожнини середнього вуха (cavitas auris mediae), він відмежовується барабанною перетинкою (membrana tympanica).

Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus)має:

- хрящовий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus cartilagineus); - кістковий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus osseus).

Хрящовий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus cartilagineus)є продовженням

вушної раковини (auricula) і складає одну третину довжини зовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus).

Кістковий зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus osseus)займає дві третинизовнішнього слухового ходу (meatus acusticus externus).

Зовнішній слуховий хід (meatus acusticus externus)вигнутийS-подібно і для його випрямленняпри огляді барабанної перетинки (membrana tympanica) у дорослого необхідно відтягнути вушну раковину (auricula) назад, догори та назовні.

Барабанна перетинка (membrana tympanica)закріплена в кінці зовнішнього слухового ходу

(meatus acusticus externus) і складається з:

- натягнутої частини (pars tensa) – більшої нижньої;

- розслабленої частини (pars flaccida) – меншої верхньої.

У центрі барабанної перетинки (membrana tympanica), що має овальну форму, помітний пупок

барабанної перетинки (umbo membranae tympanicae),який утворився внаслідок прикріплення ручкимолоточка (manubrium mallei) до її внутрішньої поверхні.

Ззовні барабанна перетинка (membrana tympanica)покрита шкірою(cutis).

Зсередини,що обернена до барабанної порожнини(cavitas tympani), барабанна перетинка

(membrana tympanica) покрита слизовою оболонкою (tunica mucosa).

Середнє вухо (auris media)

Барабанна порожнина (cavitas tympani)розміщена у товщі кам’янистої частини скроневої кістки

(pars petrosa ossis temporalis) і має такі стінки (parietes):

1 Покрівельну стінку (paries tegmentalis) – верхню стінку;

2 Яремну стінку (paries jugularis) – нижню стінку;

3 Лабіринтну стінку (paries labyrinthicus) – присередню стінку, на якій є два вікна:

- вікно присінка (fenestra vestibuli)–овальне вікно;

- вікно завитки (fenestra cochleae)–кругле вікно.

Вікно присінка (fenestra vestibuli) закрите основою стремінця (basis stapedis).

Вікнозавитки (fenestra cochleae) затягнуте вторинною барабанною перетинкою (membrana tympanica secundaria);

 

4 Соскоподібну стінку (paries mastoideus) – задню стінку, яка в нижній частині має піраміднепідвищення (eminentia pyramidalis).

У ньому починається стремінцевий м’яз (m. stapedius).

 

5 Сонну стінку (paries caroticus) – передню стінку, у верхній частині якої є барабанний отвірслухової труби (ostium tympanicum tubae auditivae),а також проходить м’яз - натягувач барабанної перетинки (m. tensor tympani).

Останній розміщений у верхньому півканалі мязово-трубного каналу (semicanalis superior canalis musculotubarii);

6 Перетинчасту стінку (paries membranaceus) – бічну стінку, яка утворена барабанною

перетинкою (membrana tympanica).

У барабанній порожнині розміщені:

- три слухові кісточки (ossicula auditus; ossicula auiditoria);

- зв’язки слухових кісточок (ligg. ossiculorum auditus; ligg. ossiculorum auditoriorum);

- м’язи слухових кісточок (musculi ossiculorum auditus; musculi ossiculorum auditoriorum;).

За своєю формою кісточки одержали назву:

- молоточок (malleus);

- коваделко (incus);

- стремінце (stapes).

Молоточок (malleus)має:

- голівку молоточка (caput mallei);

- шийку молоточка (collum mallei);

- ручку молоточка (manubrium mallei)з бічним відростком (processus lateralis)та переднім відростком (processus anterior).

 

До ручки молоточка (manubrium mallei) прикріплений м’яз - натягувач барабанної перетинки (m. tensor tympani).

Коваделко (incus)складається з:

- тіла коваделка (corpus incudis);

- короткої ніжки (crus breve);

- довгої ніжки (crus longum).

 

Тіло коваделка (corpus incudis)з’єднується з голівкою молоточка (caput mallei),утворюючи коваделко - молоточковий суглоб (art. incudomallearis).

Довга ніжка коваделка (crus longum incudis)з’єднується із стремінцем (stapes),утворюючи коваделко - стремінцевий суглоб (art. incudostapedialis).

Стремінце (stapeс)має:

- голівку стремінця (caput stapedis);

- передню ніжку (crus anterius);

- задню ніжку (crus posterius);

- основу стремінця (basis stapedis),яка прикриває вікно присінка (fenestra vestibuli)–овальнийотвір присінка (foramen ovale vestibuli) і зчленовується з краєм цього отвору (foramen ovale)

барабанно - стремінцевим синдесмозом (syndesmosis tympanostapedialis).

До задньої ніжки стремінця (crus posterius stapedis) прикріплюється стремінцевий м’яз

(m. stapedius).

М’язи барабанної порожнини (mm. cavitatis tympanicae)регулюють рух слухових кісточок

(ossicula auditus) і запобігають сильним коливанням при звуках різної висоти та частоти. Це складний кібернетичний пристрій, який регулює амплітуду звукових коливань у певних межах – послаблює або підсилює звук.

Слухова труба (tuba auditiva; tuba auditoria)–труба Євстахія.Має довжину в середньому35мм,

сполучає порожнину середнього вуха (cavitas auris mediae) з порожниною носової частини

глотки (cavitas partis nasalis pharyngis).

Слухова труба (tuba auditiva; tuba auditoria) складається із:

- кісткової частини (pars ossea);

- хрящової частини (pars cartilaginea).

Перехід хрящової частини (pars cartilaginea) в кісткову частину (pars ossea) називається перешийком слухової труби (isthmus tubae auditoriae).

1. Парні гілки черевної частини аорти.

Черевна частина аорти -

Пристінкові гілки черевної частини аорти, rami parietales, парні, за винятком a. sacralis mediana; вісцеральні гілки,rami viscerales, поділяються на парні і непарні.

Непарні вісцеральні гілки Truncus coeliacus, · A. mesenterica superior, верхня брижова артеріяA. mesenterica inferior, нижня брижова артерія,

Парні вісцеральні гілки

Парні вісцеральні гілки відходять в порядку розташуванняорганів, обумовленого їх закладкою.

1. A. suprarenalis media, середня надниркова артерія, починається від аорти біля початку a. mesenterica superior і йде до gl. suprarenalis.
2. A. renalis, ниркова артерія, відходить від аорти на рівні II поперекового хребця майже під прямимкутом і йде в поперечному напрямку до воріт відповідної нирки. По калібру ниркова артерія майже дорівнює верхньої брижової, що пояснюється мочеотделітельной функцією нирки, яка потребує великого припливу крові. Ниркова артерія іноді відходить від аорти двома аботрьома стовбурами і нерідко входить в нирку множинними стволами не тільки в області воріт, але і по всьому медіального краю, що важливо враховувати при попередній перев'язці артерій під час операції видалення нирки. У воротах нирки a. renalis ділиться зазвичай на три гілки,які в нирковому синусі в свою чергу розпадаються на численні гілочки. Права ниркова артерія лежить позаду v. cava inferior, головки підшлункової залози і pars descendens duodeni, ліва - позаду pancreas. V. renalis розташовується спереду і трохи нижче артерії. Від a. renalis відходять у напрямку вгору до нижньої частини наднирника a. suprarenalis inferior, а також гілочка до сечоводу.
3. A. testucularis (у жінок a. ovarica) представляє тонкий довгий стовбур, який починається від аорти зараз нижче початку a. renalis, іноді від цієї останньої. Таке високе відходження артерії, що живить яєчко, обумовлюється закладкою його в поперековій області, де a. testicularis виникає по найкоротшій відстані від аорти. В подальшому, коли яєчко опускається в мошонку, разом з ним подовжується і a. testicularis, яка до моменту народження спускається по передній поверхні m. psoas major, віддає гілку до сечоводу, підходить до внутрішнього кільцю пахового каналу і разом з ductus deferens досягає яєчка, чому й зветься a. testicularis. У жінки відповідна артерія, a. ovarica, в паховий канал не направляється, а йде в малий таз і далі в складі lig. suspensorium ovarii до яєчника.

Білет № 16

1)З'єднання ребер з хребцями і з грудниною.Грудна клітка в цілому;

З’єднання грудної клітки (juncturae thoracis)

 

З’єднання грудної клітки (juncturae thoracis)поділяються на:

- синдесмози грудної клітки (syndesmoses thoracis);

 

- синхондрози грудної клітки (synchondroses thoracis);

- суглоби грудної клітки (articulationes thoracis).

 

Грудна клітка (thorax) має:

- з’єднання ребер (juncturae costarum) із хребтовим стовпом (columna vertebralis);

 

- з’єднання ребер (juncturae costarum) із грудниною (sternum);

- з’єднання ребер (juncturae costarum) між собою.

 

Реброво - хребтові суглоби

(articulationеs costovertebrales)

 

За будовою вони складаються з двох суглобів:

- суглоба головки ребра (articulatio capitis costae);

 

- реброво-поперечного суглоба (articulatio costo-transversaria). Вони є комбінованими суглобами

(articulationes combinatae).

 

Суглобові поверхні:

- головка ребра і реброві ямки на хребцях (caput costae et foveae costales vertebrarum);

 

- горбок ребра і реброва ямка поперечного відростка хребця (tuberculum costae et fovea costalis processus transversi vertebrae).

 

Рухи навколо осі,що проходить через ці два суглоби.

Види рухів:

 

- обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:

- піднімання ребра;

 

- опускання ребра.

А. Суглоб головки ребра (articulatio capitis costae)

 

Суглоб головки ребра є:

- кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;

 

- комбінований (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);

- триосьовий – за функцією.

 

Суглобові поверхні:

- головка ребра (caput costae);

 

- верхні реброві ямки тіл хребців (foveae costales superiores corporum vertebrarum);

- нижні реброві ямки тіл хребців (foveae costales inferiores corporum vertebrarum).

 

Рухи навколо майже стрілової осі(axis sagittalis).

Види рухів:

 

- обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:

- піднімання ребер;

 

- опускання ребер.

Допоміжний апарат:

- промениста зв’язка голівки ребра (lig. capitis costae radiatum);

- внутрішньосуглобова зв’язка головки ребра (lig. capitis costae intraarticulare). Вона існує лише у

з’єднаннях II – X ребер з хребтом.

Б. Реброво - поперечний суглоб

(articulatio costotransversaria)

Він існує між I – X ребрами та відповідним грудним хребцем і є:

- циліндричним (articulatio cylindrica) – за формою;

- комбінованим (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);

- одноосьовим – за функцією.

Суглобові поверхні:

 

- горбок ребра (tuberculum costae);

- реброва ямка поперечного відростка хребця (fovea costalis processus transversi vertebrae).

 

Рухи навколо майже стрілової осі(axis sagittalis).

Вид рухів:обертання ребер(rotatio costarum),внаслідок чого відбувається:

- піднімання ребер;

 

- опускання ребер.

Допоміжний апарат:

 

- реброво-поперечна зв’язка (lig. costotransversarium), яка складається з:

- верхньої реброво-поперечної зв’язки (lig. costotrans-versarium superius);

 

- бічної реброво-поперечної зв’язки (lig. costotrans-versarium laterale);

- попереково-ребрової зв’язки (lig.lumbocostale).

Груднино - реброві суглоби

 

(articulationes sternocostales)

 

Груднино-реброві суглоби утворені ребровими хрящами (cartilagines costales) II-VII ребер (costae II-

 

VII) та відповідною вирізкою груднини.

 

Цей суглоб буває:

 

- плоский (articulatio plana) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

 

Суглобові поверхні:

 

- реброва вирізка груднини (incisura costalіs sterni);

- груднинний кінець ребра (extremitas sternalis costae).

 

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

 

- стрілової осі (axis sagittalis);

- лобової осі (axis frontalis).

 

Види рухів,цей суглоб є малорухомим суглобом(amphiarthrosis),в якому відбуваються:

- піднімання ребер;

 

- опускання ребер.

Допоміжний апарат:

 

- внутрішньосуглобова груднино-реброва зв’язка (lig. sternocostale intraarticulare), вона зміцнює суг-

лоб, який зчленовує II ребро (costa II) з грудниною (sternum);

 

- променисті груднино-реброві зв’язки (ligg. sterno-costalia radiata);

- перетинка груднини (membrana sterni);

 

- реброво-мечоподібні зв’язки (ligg. costoxiphoidea) зв’язують хрящ VII ребра з мечоподібним відро-стком.

ГРУДНА КЛІТКА (thorax totalis)

 

Грудну клітку (thorax) утворюють:

- 12 грудних хребців (vertebrae thoracicae);

 

- 12 пар ребер (costae);

- груднина (sternum).

 

Ребра відокремлені одне від одного міжребровими просторами (spatia intercostalia).

Грудна клітка (thorax) має:

 

- верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior);

- нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior).

 

 

Верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) оточений:

· яремною вирізкою груднини (incisura jugularis sterni);

· першими ребрами (costae primae);

· тілом І грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae primae).

Нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior) оточений:

· тілом XII грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae duodecimae);

· нижніми ребрами (costae inferiores);

· мечоподібним відростком груднини (processus xiphoideus sterni).

 

Передньобічний край нижнього отвору грудної клітки (margo anteriolateralis aperturae thoracisinferioris) обмежений з’єднаними між собою VII-X ребрами. Це з’єднання називається ребровою дугою

 

(arcus costalis).

Права реброва дуга (arcus costalis dexter) і ліва реброва дуга (arcus costalis sinister) утворюють з

 

боків підгруднинний кут (angulus infrasternalis).

Розрізняють такі форми грудної клітки:

- конусоподібна грудна клітка (широка і коротка);

 

- плоска грудна клітка (сплющена в передньо-задньому напрямку);

- циліндрична грудна клітка (проміжна між двома попередніми).

 

2)Нирки: топографія, будова. Нефрон: будова. Особливості кровообігу нирки;

Нирка (ren; nephros, грецьк.) – це парний паренхіматозний орган, який розміщений у черевній

порожнині (cavitas abdominis) позаду очеревини (ретроперитонеально), в поперековій ділянці.

Права нирка (ren dexter)знаходиться в правій поперековій ділянці (regio lumbalis dextra)на рівнівід XII грудного до III поперекового хребців.

Ліва нирка (ren sinister)розміщена в лівій поперековій ділянці (regio lumbalis sinistra)на рівні від

XI грудного до II поперекового хребців.

Задня поверхня кожної нирки (facies posterior renis)прилягає:

- у верхній частині – до діафрагми (diaphragma);

 

- в середній і нижній – до м’язового ложа, яке утворене великим поперековим м’язом (m. psoas

 

major), квадратним м’язом попереку (m. quadratus lumborum) і поперечним м’язом живота (m. transversus abdominis).

До передньої поверхні лівої нирки (facies anterior renis sinistri) прилягають:

- вгорі – надниркова залоза (glandula suprarenalis);

 

- до верхньобічної частини – селезінка (splen);

 

- до середньої частини – шлунок (gaster) і підшлункова залоза (pancreas);

 

- до нижньоприсередньої – петлі тонкої кишки (intestinum tenue);

 

- до нижньобічної – низхідна ободова кишка (colon descendeтs).

До передньої поверхні правої нирки (facies anterior renis dextri) прилягають:

- вгорі – надниркова залоза (glandula suprarenalis);

- до середньої частини – печінка (hepar);

 

- до присереднього краю дванадцятипала кишка (duodenum);

 

- до нижньоприсередньої – петлі тонкої кишки (intestinum tenue);

 

- до нижньобічної – висхідна ободова кишка (colon ascendens).

 

Кожна нирка (ren) має:

- верхній кінець (extremitas superior),або верхній полюс(polus superior);

- нижній кінець (extremitas inferior),або нижній полюс(polus inferior);

- передню поверхню (facies anterior);

- задню поверхню (facies posterior);

- присередній край (margo medialis),він є ввігнутим;

- бічний край (margo lateralis),він є опуклим.

 

На присередньому краї нирки (margo medialis renis) розміщені ниркові ворота (hilum renale), через які входять ниркові артерія і нерви (arteria et nervi), а виходять ниркова вена, лімфатичні судини іниркова миска (vena, vasa lymphatica et pelvis renalis), що переходить у сечовід (ureter).

Ниркові ворота (hilum renale) продовжуються в глибину нирки (ren), утворюючи ниркову пазуху

(sinus renalis), де містяться жирова клітковина, великі ниркові чашечки (calices renales majores), маліниркові чашечки (calices renales minores)та ниркова миска (pelvis renalis).

Ззовні нирку оточує жирова капсула (capsula adiposa), яка найкраще помітна в ділянці задньої поверхні нирки (facies posterior renalis).

Ззовні від жирової капсули (capsula adiposa) знаходиться ниркова фасція (fascia renalis).

Крім капсули і фасції (fascia renalis), нирку фіксують:

- внутрішньчеревний тиск;

 

- м’язове ложе;

- судини і нерви нирки,які утворюють ниркову ніжку (crus renis).

Паренхіма нирки (parenchyma renis)складається із:

- кіркової речовини нирки (cortex renalis),яка розміщена ззовні;

 

- мозкової речовини нирки (medulla renalis).

 

У мозковій речовині нирки (medulla renalis) розрізняють 7-10 ниркових пірамід (pyramides renales), кожна з яких має основу ниркових пірамід (basis pyramidum renalium) і верхівку ниркових

пірамід (apex pyramidum renalium). Остання закінчується нирковим сосочком (papilla renalis), на

якому розміщене дірчасте поле (area cribrosa), де є сосочкові отвори (foramina papillaria), через які у малі ниркові чашечки (calices renales minores) виділяється сеча.

- Між пірамідами (pyramides renales) є прошарки кіркової речовини (cortex renalis), які утворюють ниркові стовпи (columnae renales).

 

Структурно - функціональною одиницею нирки є нефрон (nephronum),в якому утворюється

сеча. Близько 80 % нефронів розміщені у кірковій речовині нирки, нирковій корі (cortex renalis, cortex renis) і тільки 20 % нефронів та їхніх канальців розміщені на межі ниркового мозку з нирковою корою.

Останні об’єднуються у юкстамедулярний апарат, приклубочковий апарат (complexus iuxtaglomerularis), або юкстамедулярний нефрон (nephronum juxtramedullare).

Нефрон (nephronum)складається з:

- ниркового тільця (corpusculum renale)–тільця Мальпігі.До нього належать:

 

- судинний клубочок ниркового тільця (glomerulus corpusculi renis),до якого підходить приносна

клубочкова артеріола (arteriola glomerularis afferens, vas afferens) і виходить виносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis efferens, vas efferens). Ці артеріоли разом з клубочком утворюють дивовижну артеріальну сітку (rete mirabile arteriosum) і є клубочковим фільтраційним бар’єром (septum filtrationis glomeruli);

- капсула клубочка (capsula glomeruli),або капсула Шумлянського-Боумена чашеподібної форми,

в якій знаходиться судинний клубочок;

 

- ниркового канальця (tubulus renalis),який має такі частини:

- проксимальний звивистий (покручений) каналець (tubulus contortus proximalis);

- петлю нефрона,петлю Генле(ansa nephroni, ansa Henlei),в якій є:

- дистальний звивистий (покручений) каналець (tubulus contortus distalis),що закінчуєтьсявставною частиною, яка впадає у збірну ниркову трубочку (tubulus renalis colligens, conjungens).

 

Кожен нирковий сосочок (papilla renalis) на верхівці ниркової піраміди (apex pyramidis renalis) охоплений лійкоподібної форми малою нирковою чашечкою (calyx renalis minor).

У стінках малих ниркових чашечок (calices renales minores), в ділянці їх склепіння (початкової

частини), гладкі м’язові клітини (myocyti glabri) утворюють кільцеподібний шар – стискач склепіння (constrictor, sphincter fornicis).

До цієї ділянки стінки малих ниркових чашечок (calices renales minores) близько прилягають нервові волокна, кровоносні та лімфатичні судини. Всі ці структури (стискач склепіння, нервові волокна, судини) складають форнікальний апарат нирки, або склепінний апарат нирки.

Форнікальний апарат нирки регулює кількість сечі, яка виводиться з ниркових канальців у малі ниркові чашечки і створює перешкоди зворотному току сечі, регулює внутрішньомисковий тиск та водний баланс організму.

Ниркові тільця 80 % нефронів знаходяться в товщі кіркової речовини нирки (cortex renalis). Це кіркові нефрони (nephrona corticalia).

Ниркові тільця інших 20 % нефронів розміщені на межі кіркової та мозкової речовини нирки (medulla renalis), а петля нефрона (ansa nephroni) з її низхідною і висхідною частинами (partes descendens et ascendens ansae) знаходиться в мозковій речовині нирки (medulla renalis). Такі нефрони називаються юкстамедулярними,білямозковими(nephrona juxtamedullaria).

Кровопостачання нирки

 

Кожна нирка (ren dexter et sinister) кровопостачається нирковою артерією (arteria renalis), яка в ділянці ниркових воріт (hilum renale) розгалужується на:

- передню гілку (ramus anterior);

- задню гілку (ramus posterior).

 

Ці гілки розгалужуються на сегментні артерії (arteriae segmentales) – позаниркові артерії. Вони утворюють внутрішньониркові артерії (arteriae intrarenales).

Внутрішньониркові артерії (arteriae intrarenales)починаються із міжчасткових артерій (arteriae interlobares), що відходять від сегментних артерій (arteriae segmentales), які на межі кіркової і мозкової речовин нирки (cortex et medulla renis) розгалужуються на дугоподібні артерії (arteriae arcuatae). Від дугоподібних артерій (arteriae arcuatae) у кіркову речовину (cortex renalis) відходять променевікіркові артерії (aa.corticales radiatae),або міжчасточкові артерії(aa.interlobulares). Вони дають початок численним приносним клубочковим артеріолам (arteriolae glomerulares afferentes), що розгалужуються на капіляри, які утворюють нирковий клубочок (glomerulus corpusculi renis). Від ниркового клубочка (glomerulus corpusculi renis) відходить виносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis efferens), яка знову ділиться на вторинні капіляри, що обгортають трубочки нефрона.

Послідовне розгалуження приносної клубочкової артеріоли (arteriola glomerularis afferens) та виносної клубочкової артеріоли (arteriola glomerularis efferens) на капіляри називається дивовижною артеріальною сіткою нирки (rete mirabile arteriosum renis).

Венозні капіляри утворюють у кірковій речовині зірчасті венули (vv.stellatae),від яких венозна кров (sanguis venosus) відтікає у прямі венули (venulae rectae), котрі впадають у променеві кірковівени (vv.corticales radiatae),або вони ще називаються міжчасточковими венами(vv.interlobulares).

Далі кров відтікає у дугоподібні вени (vv. arcuatae), а вони переходять у міжчасткові вени (vv. interlobulares), останні формують ниркову вену (v. renalis), яка впадає у нижню порожнистувену (vena cava inferior).

 

Утворення і щляхи виведення сечі в межах нирки

Первинна сеча утворюється внаслідок фільтрації рідкої частини крові в капсулі нефрона (capsula nephroni), або ще її називають капсулою клубочка (capsula glomeruli) – капсулою Шумлянського-Боумена, яка охоплює кожний cудинний клубочок ниркового тільця (glomerulus corpusculi renalis), або ниркового клубочка.

Первинна сеча утворюється шляхом фільтрації із судинного клубочка (glomerulus) безбілкової рідини із плазми крові в клубочкову капсулу (capsula glomerularis).

Остання переходить через проксимальну та дистальну частини канальця нефрона (partes proximalis et distalis tubuli nephroni), що закінчується вставною частиною (pars conjungens).

Усі частини канальця нефрона обплітаються густою сіткою вторинних артеріальних капілярів, і

 

внаслідок реабсорбції тут утворюється вторинна сеча. Далі сеча підкислюється у дистальній частині – третя стадія.

Далі вироблена нефроном вторинна сеча відтікає у збиральну ниркову трубочку (tubulus renalis colligens), яка збирає сечу в сосочкові проточки (ductuli papillares), що закінчуються на верхівці ниркової піраміди сосочковими отворами (foramina papillaria).

Елементи нирки, де утворюється первинна і вторинна сеча, складають структурно-функціональну одиницю нирки – нефрон (nephronum).

 

3)Середній мозок: топографія, структура, зовнішня та внутрішня будова;

СЕРЕДНІЙ МОЗОК (mesencephalon) До нього належать:

- покрівля середнього мозку (tectum mesencephali);

- ніжки мозку (crura cerebri; pedunculi cerebri);

 

- водопровід середнього мозку; водопровід мозку (aqueductus mesencephali; aqueductuscerebri).

Межі середнього мозку чітко виражені з вентральної поверхні стовбура мозку:

- передньою межею є зорове перехрестя (chiasma opticum);

- задньою межею є передній край моста (margo anterior pontis).

Покрівля середнього мозку (tectum mesencephali)

Поверхнева (дорсальна) частина покрівлі середнього мозку представлена:

- пластинкою покрівлі; чотиригорбковою пластинкою (lamina tecti; lamina quadrigemina),якамає чотири підвищення, що відокремлені одне від одного двома борозками, розділяючи покрівлю на:

- два верхні горбики (colliculi superiores);

- два нижні горбики (colliculi inferiores).

Ядра правого і лівого верхніх горбиків з’єднуються між собою спайкою верхніх горбиків (comissura colliculorum superiorum), а ядра правого і лівого нижніх горбиків – спайкою нижніхгорбиків (comissura colliculorum inferiorum).

У людини верхні горбики (colliculі superiores), ручки верхніх горбиків та бічні колінчасті тіла входять до складу підкіркових центрів зору, а нижні горбики, ручки нижніх горбиків та присередні колінчасті тіла входять до складу підкіркових центрів слуху.

Верхні і нижні горбики відокремлені між собою поперечною борозною, а праві та ліві горбики – поздовжньою борозною.

Колінчасті тіла (corpora geniculata)є складовою проміжного мозку (diencephalon).Позаду від ручки нижнього горбика (brachium colliculi inferioris), попереду від верхньої мозочкової ніжки (pedunculus cerebellaris superior) і досередини від ніжки мозку розміщений трикутник петлі (trigonum lemnisci), в товщі якого проходять слухові нервові волокна бічної петлі (lemniscus lateralis). Між правим і лівим верхніми горбиками у верхній (передній) частині поздовжньої борозни є ложе для шишкоподібної залози; епіфіза (glandula pinealis).

 

До підкіркових центрів зору належать:

- верхні горбики (colliculi superiores);

 

- ручки верхніх горбиків (brachia colliculorum superiorum);

- бічні колінчасті тіла (corpora geniculata lateralia).

До підкіркових центрів слуху належать:

- нижні горбики (colliculi inferiores);

- ручки нижніх горбиків (brachia colliculorum inferiorum);

- присередні колінчасті тіла (corpora geniculata medialia).

Ніжки мозку (crura cerebri)

Це товсті мозкові тяжі, які відходять від мосту і прямують наперед до півкуль великого мозку.

Між ніжками мозку розміщена глибока міжніжкова ямка (fossa interpeduncularis), на дні якої знаходиться задня пронизана речовина (substantia perforata posterior).

Із борозни окорухового нерва (sulcus nervi oculomotorii), яка є на присередній поверхні кожної ніжки, виходить окоруховий нерв.

На горизонтальному поперечному розрізі кожна ніжка розділена чорною речовиною (substantia nigra) на:

- покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali)–задня частина;

- основу ніжки (basis pedunculi)–передня частина.

 

Покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali)розміщений між чорною речовиною (substantia nigra), яка відділяє його від основ ніжок мозку (bases pedunculorum cerebri), та умовною площиною, що проходить через водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) і відділяє його від покрівлі середнього мозку (tectum mesencephali). У ньому розміщені скупчення сірої та білої речовин.

У покриві середнього мозку (tegmentum mesencephali) розміщені такі основні ядра середньогомозку:

• червоне ядро (nucleus ruber),яке розміщене дорсально від присередньої частини чорноїречовини і простягається від гіпоталамуса (hypothalamus) до рівня нижніх горбиків пластинки покрівлі (colliculi inferiores laminae tecti);

 

• рухове ядро окорухового нерва (nucleus nervi oculomotorii),яке міститься на рівні верхніхгорбиків (colliculi superiores);

 

• додаткове ядро окорухового нерва (nucleus accessorus nervi oculomotorii),або ядро

Якубовича, що є парасимпатичним ядром ІІІ пари черепних нервів, яке розміщене вентрально від ядра окорухового нерва;

• рухове ядро блокового нерва (nucleus nervi trochlearis),яке міститься на рівні нижніх горбиків(colliculi inferiores).

Покрив середнього мозку (tegmentum mesencephali) містить також сітчасту речовину; сітчасту

формацію (formatio reticularis), в якій розміщені такі сітчасті ядра (nuclei reticulares):

У білій речовині покриву середнього мозку (tegmentum mesencephali) проходять:

- присередня петля (lemniscus medialis);

- бічна петля (lemniscus lateralis);

- трійчаста петля (lemniscus trigeminalis);

- присередній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis medialis);

- задній (дорсальний) поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis posterior; fasciculus longitudinalisdorsalis);

- центральний покривний шлях (tractus tegmentalis centralis),який є одним з головних низхідних

екстрапірамідних шляхів стовбура головного мозку (truncus encephali).

Основа ніжки (basis pedunculi)утворена провідними шляхами,які йдуть від кори великого мозку до

мосту, довгастого мозку і спинного мозку (низхідні провідні шляхи).

До них належать:

- кірково - спинномозковий шлях (tractus corticospinalis),або пірамідний шлях (tractuspyramidalis).

 

 

Чорна речовина (substantia nigra), сітчаста речовина (formatio reticularis)і червоне ядро (nucleus ruber) функціонально належать до екстрапірамідної системи, яка підтримує тонус скелетних м’язів та керує несвідомими автоматичними рухами.

Отже, середній мозок містить:

- підкіркові центри слуху і зору,важливі екстрапірамідні ядра, ядра окорухових нервів (IIIта

IV пари черепних нервів);

- усі висхідні та низхідні проекційні шляхи, які зв’язують кору головного мозку з нижче-розміщеними відділами центральної нервової системи;

 

- пучки білої речовини

Водопровід середнього мозку; водопровід мозку; водопровід Сільвія

(aqueductus mesencephali; aqueductus cerebri; aqueductus Sylvii)

Це вузький канал, який вистелений епендимою, з’єднує ІІІ шлуночок з ІV шлуночком і оточений центральною сірою речовиною (substantia grisea centralis).

Він містить спинномозкову рідину і має отвір водопроводу середнього мозку; отвір водопроводу мозку (apertura aqueductus mesencephali; apertura aqueductus cerebri), через який сполучається з IV шлуночком.

Водопровід середнього мозку (aqueductus mesencephali) є порожниною середнього мозку і через нього проходить межа між ніжками мозку (pedunculi cerebri) та покривом середнього мозку (tegmentum mesencephali).

 

4)Серце: топографія, будова стінки серця, клапанний апарат.

Серце (cor)є порожнистим м’язовим органом,що розміщений у порожнині грудної клітки(cavitas thoracis)усередньому середостінні (mediastinum medium).

Серце має:

 

- верхівку серця (apex cordis),яка направлена вперед,униз і вліво;

- основу серця (basis cordis),яка направлена в протилежний бік.Серце має такі поверхні:

 

- груднинно - реброву поверхню;передню поверх-ню(facies sternocostalis; facies anterior);

- діафрагмову поверхню;нижню поверхню(facies diaphragm