Кінцевий мозок, базальні ядра

КІНЦЕВИЙ МОЗОК; ВЕЛИКИЙ МОЗОК

 

(telencephalon; cerebrum)

 

Він представлений правою та лівою півкулями великого мозку (hemispheria cerebri). До кожної півкулі належать:

 

- плащ (pallium);

- нюховий мозок (rhinencephalon);

 

- основна частина кінцевого мозку (pars basilaris telencephali)– підкіркові ядра;

- склепіння (fornix);

 

- мозолисте тіло (corpus callosum).

Порожниною кінцевого мозку є бічні шлуночки (ventriculi laterales).

 

Півкулі великого мозку (hemispheria cerebri)

 

Півкулі великого мозку (hemispheria cerebri)вкриті корою великого мозку;плащем(cortex cerebri;pallium) і мають три поверхні:

- верхньобічну поверхню півкулі великого мозку (facies superolateralis hemispherii cerebri);

- присередню поверхню півкулі великого мозку (facies medialis hemispherii cerebri);

 

- нижню поверхню півкулі великого мозку (facies inferior hemispherii cerebri).

 

Найбільш виступаючі ділянки півкуль отримали назву полюсів:

 

- лобовий полюс (polus frontalis);

- потиличний полюс (polus occipitalis);

 

- скроневий полюс (polus temporalis).

 

Рельєф кожної поверхні півкуль складається з борозен (sulci) і розміщених між ними валикоподібних підвищень – звивин великого мозку (gyri cerebri), форма і напрям яких досить

 

мінливі.

Півкулі великого мозку (hemispheria cerebri) складаються з таких часток:

- лобової частки (lobus frontalis);

- тім’яної частки (lobus parietalis);

- потиличної частки (lobus occipitalis);

- скроневої частки (lobus temporalis);

- острівця; острівцевої частки (insula; lobus insularis);

- обідкової частки (lobus limbicus).

 

Базальні (основні) ядра (nuclei basales)–це підкіркові рухові центри,вони формують стріопалідарну систему,яка відповідає за:

- автоматичні, звичні рухи (біг, ходьба тощо);

- тонус м’язів;

 

- деякі автономні (вегетативні) реакції, зокрема теплорегуляцію та вуглеводний обмін.

Стріопалідарна система є основною частиною екстрапірамідної системи і складається з двохчастин:

- стріатума (striatum),який належать до філогенетично нових утворів(neostriatum)стріальноїсистеми, що сповільнюють рухи. До його складу входять:

- хвостате ядро (nucleus caudatus);

- лушпина (putamen);

- палідума (pallidum),який відносять до більш старих утворів(paleostriatum),що прискорюють рухи.

До його складу входить:

- бічна бліда куля (globus pallidus lateralis);

- присередня бліда куля (globus pallidus medialis).

 

Стріатум та палідум поділяються на дві частини:

- дорсальний та вентральний стріатум (striatum dorsale et ventrale);

- дорсальний та вентральний палідум (pallidum dorsale et ventrale).

Хвостате ядро (nucleus caudatus)є видовженим та дугоподібно вигнутим навколо таламуса(thalamus) ядром, має морфофукціональний зв’язок через провідні шляхи із сусідніми ядрами таламуса та складається з:

- голови (caput)–це передня потовщена частина ядра,що міститься в лобовій частці півкуль

великого мозку (lobus frontalis hemispherii cerebri);

- тіла (corpus)–це середня частина ядра,що розміщена у тім’яній частці(lobus parietalishemispherii cerebri);

 

- хвоста (cauda)–це задня частина ядра,яка загинається донизу та назовні і знаходиться у

скроневій частці (lobus temporalis hemispherii cerebri).

 

Сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis)залягає в білій речовині півкуль великого мозку(substantia alba hemispherii cerebri), має на зрізах трикутну форму і подібне до сочевичного зернятка. Це ядро має тісний морфологічний та функціональний зв’язок за допомогою провідних шляхів із сусідніми ядрами таламуса (nuclei thalami).

 

Бічна мозкова пластинка (lamina medullaris lateralis)та присередня мозкова пластинка (laminamedullaris medialis) поділяють сочевицеподібне ядро (nucleus lentiformis) на:

- лушпину (putamen);

- бічну бліду кулю (globus pallidus lateralis);

- присередню бліду кулю (globus pallidus medialis).

 

Бічна мозкова пластинка (lamina medullaris lateralis)відділяє лушпину(putamen)від блідих куль(globi pallidi), а присередня мозкова пластинка відмежовує присередню бліду кулю (globus pallidus medialis) від бічної блідої кулі (globus pallidus lateralis).

 

Огорожа (claustrum)–це тонка пластинка сірої речовини,яка розміщена ззовні від лушпини і сочевицеподібного ядра (putamen nuclei lentiformis).

 

Від лушпини (putamen) огорожа (claustrum) відділена шаром білої речовини – зовнішньоюкапсулою (capsula externa).

Ззовні від огорожі (claustrum) міститься прошарок білої речовини – крайня капсула (capsula extrema), яка розміщена між огорожею та мозковою корою острівцевої частки півкуль.

 

Середостіння

Середостіння (mediastinum) являє собою комплекс органів,що розміщуються між правою та лівою плевральними порожнинами.

Спереду від середостіння розташовується груднина, позаду - грудна частина хребта, знизу - верхня поверхня діафрагми, з боків – середостінна частина пристінкової плеври (права та ліва). Вгорі через верхній отвір грудної клітки середостіння сполучається з позаглотковим простором шиї.

Умовна горизонтальна площина, що йде від з’єднання ручки груднини з її тілом (спереду) до міжхребцевого диска між III та IV грудними хребцями, поділяє середостіння на верхнє та нижнє. Нижнє середостіння поділяється на переднє, середнє та заднє.

До органів верхнього середостіння відносяться: стравохід, правий та лівий блукаючі нерви, правий та лівий діафрагмові нерви, грудна лімфатична протока, правий та лівий поворотні гортанні нерви, дуга аорти,плечо-головний стовбур, ліва загальна сонна артерія, ліва підключична артерія, права та ліва плечо-головні вени, загрудинна залоза, трахея, велика група лімфатичних вузлів.

Нижнє середостіння поділяється на переднє, середнє та заднє. Середнє середостіння утворене серцем з осердям та двома діафрагмовими нервами. Спереду від серця розташоване переднє середостіння – між осердям і внутрішньою поверхнею груднини та хрящів ребер. Позаду від серця між ним і хребтовим стовпом (тіла хребців), а також головками і шийками ребер розташоване заднє середостіння.

Органи переднього середостіння: внутрішню грудну артерію внутрішні грудні вени, пригруднинні лімфатичні вузли, сполучнотканинну клітковину та нижню частину тимуса (у дітей).

Органи середнього середостіння: серце, осердя, диафрагмові нерви, осердно-діафрагмову артерію та осердно-діафрагмові вени. До середнього середостіння також належать великі судини основи серця:легеневий стовбур, висхідна частина аорта, чотири легеневі вени, верхня порожниста вена, лімфатичні вузли.

До органів заднього середостіння належать: стравохід, блукаючі нерви, грудна лімфатична протока, грудна частина аорти, непарна вена, півнепарна вена, великий та малий черевні нерви, задні середостінні лімфатичні вузли, нижня порожниста вена.

Білет №8.

1.М*язи голови

М’ЯЗИ ГОЛОВИ (musculi capitis)

 

Вони поділяються на:

 

- жувальні м’язи (musculi masticatorii);

- м’язи лиця (musculi faciei), або мімічні м’язи.

 

Жувальні м’язи (musculi masticatorii)

1 Жувальний м’яз (musculus masseter)має поверхневу частину (pars superficialis)та глибоку ча-

 

стину (pars profunda).

 

Функція жувального м’яза (musculus masseter):

- піднімає нижню щелепу (mandibula), переважно кут нижньої щелепи (angulus mandibulae), притис-

 

каючи нижні кутні зуби (dentes premolares et molares inferiores) до верхніх кутніх зубів (dentes premolares et molares superiores), розвиваючи більшу силу ("роздавлюючий м’яз");

- висуває нижню щелепу (mandibula) вперед.

 

2 Скроневий м’яз (musculus temporalis).

 

Початок: від скроневої поверхні тім’яної кістки(facies temporalis ossis parietalis),лускової частини

 

скроневої кістки (pars squamosa ossis temporalis) і внутрішньої поверхні скроневої фасції (facies interna fasciae temporalis).

 

Прикріплення: до вінцевого відростка нижньої щелепи(processus coronoideus mandibulae).

 

Функція: піднімає нижню щелепу(mandibula),діючи в основному на передні зуби("кусаючий м’яз"),

 

та тягне дозаду висунуту вперед щелепу.

 

3 Присередній крилоподібний м’яз (musculus pterygoideus medialis).

 

Функція: піднімає нижню щелепу(mandibula),тягне її у протилежний скороченню бік та висуває

 

вперед нижню щелепу (mandibula).

 

4 Бічний крилоподібний м’яз (musculus pterygoideus lateralis)має верхню голівку (caput superius)

 

та нижню голівку (caput inferius).

 

Функція бічного крилоподібного м’яза (musculus pterygoideus lateralis): при однобічному скоро-

 

ченні зміщує нижню щелепу (mandibula) в протилежний бік, а при двобічному – висуває щелепу

(mandibula) вперед.

 

Бічний крилоподібний м’яз (musculus pterygoideus lateralis) також відтягує вперед суглобову капсулу

 

і суглобовий диск скронево-нижньощелепного суглоба (capsula articularis et discus articularis articulationis temporomandibularis), запобігає ущемленню капсули, а диск зміщує разом із виростковим

відростком нижньої щелепи (processus condylaris mandibulae).

 

М’язи лиця (musculi faciei)

 

М’язи лиця мають такі особливості:

- починаються на кістках лицевого черепа і вплітаються у шкіру;

- не перекидаються через суглоби;

- не мають власних фасцій (крім щічного м’яза);

- розташовуються навколо природних отворів голови.

До м’язів лиця, або мімічних (musculi faciei), належать:

1 Надчерепний м’яз (musculus epicranius),який складається із:

 

апоневротичного шолома; надчерепного апоневроза(galea aponeurotica; aponeurosisepicranialis), який є апоневрозом надчерепного м’яза (aponeurosis musculi epicranii).

 

- потилично - лобового м’яза (musculus occipito-frontalis),що має:

- лобове черевце (venter frontalis).

 

 

Функція: піднімає брови,утворюючи на лобовій ділянці(regio frontalis)горизонтальні складки шкіри

і тягне уперед апоневротичний шолом (galea aponeurotica) разом зі шкірою волосистої частини голови

 

(capilli);

- потиличне черевце (venter occipitalis);

 

Функція: тягне апоневротичний шолом(скальп)назад.

- скронево - тім’яного м’яза (musculus temporoparie-talis).

 

 

Функція: тягне вушну раковину(auricula)угору та вперед,а апоневротичний шолом(galeaaponeurotica) – вбік.

 

2 М’яз гордіїв (musculus procerus).

 

 

Функція: опускає шкіру лоба(cutis sincipitis),утворюючи горизонтальні складки шкіри в ділянці над-

перенісся (glabella).

 

3 Коловий м’яз ока (musculus orbicularis oculi),що має такі частини:

- повікову частину (pars palpebralis);

 

 

Функція: змикає повіки(palpebrae).

 

- глибоку частину (pars profunda),раніше її називали сльозовою частиною(pars lacrimalis),вонарозширює сльозовий мішок (saccus lacrimalis);

 

 

Функція: розширює сльозовий мішок(saccus lacrimalis),регулюючи відтік сльози по носо-слізнійпротоці (ductus nasolacrimalis).

- очноямкову частину (pars orbitalis).

 

Функція: заплющує око(oculus),при цьому тягне брову(supercilium)униз і одночасно шкіру щоки

 

(cutis buccae) угору.

4 Носовий м’яз (musculusnasalis),що має:

 

- поперечну частину (pars transversa);

 

 

Функція: звужує ніздрі(nares),притискаючи їх до носової перегородки(septum nasi),опускає крила

 

носа (alae nasi);

 

- крилову частину (pars alaris).

 

 

Функція: розширює ніздри(nares),при цьому відтягує крило носа(ala nasi)вниз і вбік.

5 Коловий м’яз рота (musculus orbicularis oris),який залягає в товщі губ рота(labia oris

Залежно від розташування м’язових пучків у коловому м’язі рота (m. orbicularis oris), виділяють дві

 

частини:

- крайову частину (pars marginalis),яка розташована в периферичних відділах м’яза і має цирку-

 

лярно орієнтовані м’язові пучки та пучки, що ідуть від близько розміщених м’язів лиця, особливо біля

кутів рота;

 

Функція: стискує губи(labia),витягуючи їх вперед.

- губну частину (pars labialis),яка є основною частиною колового м’яза рота(m. orbicularis oris)і

формує товщину губ, м’язові пучки розміщені циркулярно навколо ротової щілини (rima oris).

 

Функція: замикає ротову щілину(rima oris),притискаючи губи рота(labia oris)до зубів(dentes).

 

Коловий м’яз рота (m. orbicularis oris) загалом виконує таку функцію: закриває ротову щілину, бере

 

участь в актах смоктання та жування.

 

6 М’яз - підіймач верхньої губи (musculus levator labii superioris).

 

 

7 М’яз - підіймач кута рота (musculus levator anguli oris).

 

Функція: тягне кут верхньої губи(angulus labii superioris)вгору і вбік.

 

8 Великий виличний м’яз (musculus zygomaticus major).

 

Функція: відтягує кут рота(angulus oris)вбік та вверх–є основним м’язом сміху.

9 Малий виличний м’яз (musculus zygomaticus minor).

 

 

Функція: піднімає кут рота(angulus oris).

10 М’яз сміху (musculus risorius),він є непостійним.

 

Функція: відтягує кут рота(angulus oris)вбік,утворюючи ямочку(fossula)на щоці(bucca)при усмі-шці.

11 Щічний м’яз (musculus buccinator),утворює м’язову основу щоки(bucca).

 

Функція: відтягує кут рота(angulus oris)назад і притискає щоку(bucca)до зубів(dentes).

 

На рівні верхнього другого великого кутнього зуба (dens molaris secundus superior) крізь цей м’яз

 

проходить протока привушної залози (glandula parotidea).

 

12 М’яз - опускач кута рота (musculus depressor anguli oris).

 

13 М’яз - опускач нижньої губи (musculus depressor labii inferioris)

 

 

14 Підборідний м’яз (musculus mentalis).

 

 

Функція: тягне шкіру підборідної ділянки(cutis regionis mentalis)угору і вбік,завдяки цьому утворю-

 

ється підборідна ямка (fossa mentalis), а також сприяє випинанню нижньої губи (labium inferius) вперед.

 

15 Вушні м’язи (musculi auriculares),вони у людини розвинуті слабко і практично не скорочуються

 

довільно.

 

16 М’яз - зморщувач брови (musculus corrugator supercilii)залягає в товщі брови(supercilium).

 

Функція: зближує брови(supercilia),внаслідок чого утворюються вертикальні складки в ділянцінадперенісся (regio glabellae).

 

17 М’яз - опускач носової перегородки (musculus depressor septi nasi).Цей м’яз належить до кри-

лової частини носового м’яза (pars alaris musculi nasalis).

 

Функція: опускає і тягне носову перегородку(septum nasi)вниз,опускаючи кінчик носа(apex nasi).

 

18 М’яз - опускач брови (musculus depressor supercilii).

20 М’яз - підіймач верхньої губи і крила носа (musculus levator labii superioris alaeque nasi).

У ділянці голови (caput) знаходяться:

- привушна фасція (fascia parotidea);

- жувальна фасція (fascia masseterica);

- щічно - глоткова фасція (fascia buccopharyngea);

 

- скронева фасція (fascia temporalis),яка має:

- поверхневу пластинку (lamina superficialis);

 

- глибоку пластинку (lamina profunda).

Глотка, топографія

ГЛОТКА (pharynx) Глотка є трубчастим органом, який простягається від основи черепа (basis cranii) до верхньогорівня VII шийного хребця

Голотопія глотки: розміщена у передній шийній ділянці(regio cervicalis anterior).

Скелетопія глотки: від основи черепа(basis cranii)до рівняVI – VIIшийних хребців(vertebraecervicalis sextae – septimae [VI – VII]).

Синтопія глотки:

- спереду глотки (pharynx) розміщені носова і ротова порожнини (cavitates nasi et oris) та вхід до гортані (aditus laryngis);

- ззаду –шийний відділ хребтового стовпа(pars cervicalis columnae vertebralis)та глибокі м’язи шиї

(musculi colli profundi);

- з боків –середнє вухо(auris media)та судинно-нервовий пучок шиї.

Глотка сполучається з:

- носовою порожниною (cavitas nasi)–через парні отвори хоани(choanae);

- ротовою порожниною (cavitas oris)–через зів(fauces);

- гортанню (larynx)–через вхід до гортані(aditus laryngis);

барабанною порожниною (cavitas tympani)–через глотковий отвір слухової труби(ostiumpharyngeum tubae auditivae);

- продовжуєься в стравохід (oesophagus).

 

Глотка (pharynx) має:

- верхню стінку (склепіння глотки);

- передню стінку (де розміщені отвори в ротову, носову порожнини та в гортань);

- задню стінку (прилягає до передхребтових м’язів шиї);

 

бічну (парну) стінку, в якій знаходяться глоткові лімфатичні вузлики (noduli lymphoidei pharyngeales).

Порожнина глотки (cavitas pharyngis)поділяється на:

- носову частину глотки (pars nasalis pharyngis);

- ротову частину глотки (pars oralis pharyngis);

- гортанну частину глотки (pars laryngea pharyngis).

 

Носова частина глотки (pars nasalis pharyngis)–чисто дихальна частина,вона через хоани (choanae) сполучається з носовою порожниною (cavitas nasi).

На її бічних стінках з обох боків є глоткові отвори слухових труб (ostia pharyngea tubarum auditivarum), які сполучають глотку (pharynx) з барабанною порожниною (cavitas tympani).

Між останніми і м’яким піднебінням (palatum molle) розміщене парне скупчення лімфоїдної тканини– трубний мигдалик (tonsilla tubaria).

Позаду від глоткового отвору слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae) є глотковийзакуток (recessus pharyngeus).

На межі верхньої та задньої стінок глотки (склепіння глотки – fornix pharyngis) розміщений:

- непарний глотковий мигдалик (tonsilla pharyngealis), або аденоїдний мигдалик, який має:

- ямочки мигдалика (fossulae tonsillae);

- крипти мигдалика (cryptae tonsillae).

 

Три мигдалики глотки (глотковий мигдалик– tonsilla pharyngealis,парний трубний мигдалик–tonsilla tubaria) та три мигдалики ділянки зіва (язиковий мигдалик – tosilla lingualis, парний піднебінний мигдалик – tonsilla palatina) утворюють лімфатичне кільце глотки (anulus lymphoideus pharyngis) – кільце Пирогова-Вальдейера.

 

Ротова частина глотки (pars oralis pharyngis)простягається від піднебінної завіски(velumpalatinum) до входу в гортань (larynx), тобто на рівні зіва (fauces), що відповідає висоті тіла третього шийного хребця (vertebra cervicalis tertia).

Між коренем язика (radix linguae) та надгортанником (epiglottis) проходять:

- серединна язиково - надгортанна складка (plica glossoepiglottica mediana);

- парна бічна язиково - надгортанна складка (plica glossoepiglottica lateralis), між якими розміщена

надгортанна долинка (vallecula epiglottica).

У ротовій частині глотки (pars oralis pharyngis) перехрещуються травний та дихальний шляхи. При акті ковтання носова частина глотки (pars nasalis pharyngis) відокремлюється від ротової частини глотки (pars oralis pharyngis) піднебінною завіскою (velum palatinum).

При акті ковтання гортань (larynx) піднімається догори, а надгортанник (epiglottis) закриває вхід до гортані (aditus laryngis).

Гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis)починається на рівні входу до гортані(adituslaryngis) і сполучається з порожниною гортані (cavitas laryngis).

З боків від входу до гортані (aditus laryngis) гортанна частина глотки (pars laryngea pharyngis) розширюється і утворює парні грушоподібні закутки (recessus piriformes), присередньо від нихрозміщені складки верхнього гортанного нерва (plicae nervi laryngei superioris), де проходять:

- верхня гортанна артерія (arteria laryngea superior);

- внутрішня гілка верхнього гортанного нерва (ramus internus nervi laryngei superioris).

 

місці переходу глотки (pharynx) в стравохід (oesophagus) є глотково - стравохідне звуження

(constrictio pharyngooesophagealis).

 

М’язова оболонка (tunica muscularis pharyngis),або м’язи глотки(musculi pharyngis),побудовані ізпоздовжніх та колових поперечно-посмугованих м’язових волокон (myofibrae transversostriatae) і формують:

- м’язи-звужувачі глотки (musculi constrictores pharyngis), що утворюють внутрішній коловий шар

(stratum circulare internum);

- м’язи-підіймачі глотки (musculi levatores pharyngis), що утворюють зовнішній поздовжній шар

(stratum longitudinale externum).

До поздовжніх м’язів глотки належать:

- шило - глотковий м’яз (musculus stylopharyngeus): піднімає глотку (pharynx) та гортань (larynx) догори;

- піднебінно - глотковий м’яз (musculus palatopharyngeus): опускає піднебінну завіску (velum palatinum) і зменшує отвір зіва (fauces);

- трубно - глотковий м’яз (musculus salpingopharyngeus): піднімає глотку (pharynx) і запобігає зсуванню вперед хряща слухової труби (cartilago tubae auditivae).

До колових м’язів глотки належать:

- верхній м’яз - звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis superior), який має:

- середній м’яз - звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis medius), який має:

- нижній м’яз - звужувач глотки (musculus constrictor pharyngis inferior), який має:

М’язи-звужувачі (musculi constrictores) скорочуються послідовно зверху донизу, активно проштовхуючи їжу до стравоходу (oesophagus).

Внаслідок зростання м’язових пучків протилежних м’язів-звужувачів (musculi constrictores) на задній

поверхні глотки (facies posterior pharyngis) по серединній лінії (linea mediana) утворюється глотковий

шов (raphe pharyngis).

 

Між адвентицією глотки (adventitia pharyngis) та суміжними органами є навкологлотковий

простір (spatium peripharyngeum),що заповнений пухкою волокнистою сполучною тканиною(textusconnectivus fibrosus laxus).

Цей простір має такі відділи:

- заглотковий простір (spatium retropharyngeum),що переходить у верхнє середостіння

(mediastinum posterius), або позавісцеральний простір (spatium retroviscerale);

- бічноглотковий простір (spatium lateropharyngeum),який ще називається бічним глотковим

простором (spatium pharyngeum laterale), або приглотковим простором (spatium parapharyngeum).

Функція глотки:

- проведення їжі через ротову частину глотки та гортанну частину глотки(pars oralis pharyngis etpars laryngea pharyngis) до стравоходу;

 

- проведення повітря через носову частину глотки та ротову частину глотки(pars nasalispharyngis et pars oralis pharyngis) до гортані.

Иннервация и кровоснобжение глотки. Питание глотки происходит главным образом из a. pharyngea ascendens и ветвями a. facialis и a. maxillaris из a. corotis externa. Венозная кровь оттекает в сплетение, расположенное поверх мышечной оболочки глотки, а затем — по vv. pharyngeae в систему v. jugularis interna. Отток лимфы происходит в nodi lymphatici cervicales profundi et retropharyngeales. Иннервируется глотка из нервного сплетения — plexus pharyngeus, образованного ветвями nn. glossopharyngeus, vagus et tr. sympathicus. При этом чувствительная иннервация проводится и по п. glossopharyngeus и по п. vagus; мышцы глотки иннервируются п. vagus, за исключением m. stylopharyngeus, которую снабжает п. glossopharyngeus.

 

Проміжний мозок,

ПРОМІЖНИЙ МОЗОК (diencephalon)

За новою Міжнародною анатомічною номенклатурою проміжний мозок поділяється на:

- епіталамус (epithalamus);

- таламус,горб(thalamus);

- субталамус (subthalamus);

- метаталамус (metathalamus);

- гіпоталамус (hypothalamus).

Із філогенетичної точки зору (найбільш поширений термін у вітчизняних підручниках) проміжний

мозок поділяється на:

1 Таламічний мозок (thalamencephalon), або таламічну ділянку, який є філогенетично молодшим і є центром аферентних шляхів

Таламічний мозок поділяється на:

- таламус (thalamus);

- епіталамус (epithalamus);

- метаталамус (metathalamus).

2 Гіпоталамус (hypothalamus), що є філогенетично старішим. Він є вищим вегетативним центром.

 

Таламус; горб (thalamus)

Це парний утвір, який складається переважно із сірої речовини.

Спереду на таламусі (thalamus) розміщується передній горбик таламуса (tuberculum anterius thalami). Ззаду таламус (thalamus) закінчується розширенням, яке називається подушкою таламуса (pulvinar thalami).

Сіра речовина таламуса (substantia grisea thalami)формує специфічні ядра таламуса (nucleithalami), які розмежовані бічною мозковою пластинкою (lamina medullaris lateralis) та

присередньою мозковою пластинкою (lamina medullaris medialis)на такі основні групи ядер:

- передні ядра таламуса (nuclei anteriores thalami);

- дорсальні ядра таламуса (nuclei dorsales thalami);

- внутрішньопластинкові ядра таламуса (nuclei intralaminares thalami);

- присередні ядра таламуса (nuclei mediales thalami);

- серединні ядра таламуса (nuclei mediani thalami);

- задні ядра таламуса (nuclei posteriores thalami);

- сітчасте ядро таламуса (nucleus reticularis thalami);

- вентральні ядра таламуса (nuclei ventrales thalami).

Функція таламуса: в ньому розміщені всі (крім нюхового, смакового і слухового) чутливі підкіркові центри, тобто вся інформація (окрім нюхової, смакової та слухової), що прямує до кори головного мозку, обов’язково проходить через таламус.

 

Метаталамус (metathalamus)

 

Він розміщений під подушкою таламуса (pulvinar thalami) і складається з:

 

- бічного колінчастого тіла (corpus geniculatum laterale),або підкіркового центру зору,щоз’єднується позаду з верхніми горбиками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих

горбиків;

- присереднього колінчастого тіла (corpus geniculatum mediale),або підкіркового центру слуху,

що з’єднується з нижніми горбиками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих горбиків.

 

Епіталамус (epithalamus)

Він розміщений позаду таламуса (thalamus). До нього належать:

- шишкоподібна залоза (glandula pinealis),яка лежить між верхніми горбиками пластинки

середнього мозку і належить до залоз внутрішньої секреції;

- повідці (habenulae),що є парним продовженням дозаду мозкової стрічки таламуса і з’єднують

правий та лівий таламус з шишкоподібною залозою;

- повідцевий трикутник (trigonum habenulare),що розміщений у задній частині повідців у місці

зрощення повідців з правою та лівою мозковими стрічками таламуса. Цей трикутник відмежований від подушки таламуса повідцевою борозною (sulcus habenularis);

- спайка повідців (commissura habenularum),що утворена передніми відділами повідців перед

входженням у шишкоподібну залозу. За допомогою повідців залоза з’єднується з присередньою поверхнею правого та лівого таламусів;

- задня спайка;епіталамічна спайка(commissura posterior; commissura epithalamica),що розміщена

під спайкою повідців і з’єднує між собою найближчі ділянки півкуль великого мозку (комісуральні волокна);

- підспайковий орган (organum subcomissurale),який розміщений під задньою спайкою і об’єднує

групу епендимних клітин, що містяться у стінці третього шлуночка.

 

Гіпоталамус (hypothalamus)

 

Він об’єднує структури, що розміщені під гіпоталамічною борозною (sulcus hypothalamicus) ізгідно зі старою Базельською анатомічною номенклатурою складається із:

 

- зорової частини гіпоталамуса (pars optica hypothalami)–передньої частини,яка формується

за рахунок кінцевого мозку (telencephalon);

- нюхової частини гіпоталамуса (pars olfactoria hypothalami)–задньої частини,яка формуєтьсяза рахунок проміжного мозку (diencephalon).

 

До зорової частини гіпоталамуса; передньої частини гіпоталамуса (pars optica hypothalami) належать:

- сірий горб (tuber cinereum);

 

- нейрогіпофіз (neurohypophysis),який має:

- лійку (infundibulum);

- нервову частину (pars nervosa);

- зорове перехрестя (chiasma opticum);

- зоровий шлях (tractus opticus).

Сірий горб (tuber cinereum)розміщений:

- між сосочковими тілами (corpora mamillaria) позаду і зоровим перехрестям (chiasma opticum)

попереду;

- з боків він обмежований зоровими шляхами (tractus optici).

Сірий горб (tuber cinereum) утворений тонкою сірою пластинкою, яка продовжується:

- назад у задню пронизану речовину (substantia perforata posterior);

- наперед у кінцеву пластину сірого горба (lamina terminalis tuberis cinerei),яка замикає кінецьпоздовжньої щілини великого мозку (fissura longitudinalis cerebri);

- збоку переходить у плащ півкуль великого мозку (pallium hemispheriorum cerebri).

 

Звужуючись донизу, сірий горб (tuber cinereum) переходить у лійку (infundibulum).

Нейрогіпофіз;задня частка(neurohypophisis; lobus posterior)є задньою часткою гіпофіза іскладається з:

- лійки (infundibulum);

- нервової частки;нервової частини(lobus nervosus; pars nevrosa).

 

По лійці (infundibulum) у складі гіпоталамо - гіпофізарного шляху гормони вазопресин іокситоцин потрапляють у нервову частку нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis), звідки ці гормони потрапляють у кров.

Зорове перехрестя (chiasma opticum)розміщене позаду кінцевої пластинки півкуль великого мозку (lamina terminalis hemispheriorum cerebri) і переходить у зорові шляхи (tractus optici).

До задньої частини гіпоталамуса; нюхової частини гіпоталамуса (pars olfactoria hypothalami) належать:

- сосочкове тіло (corpus mamillare);

- субталамус (subthalamus),у якому міститься парне субталамічне ядро (nucleus subthalamicus),

Люісове тіло.

Сосочкове тіло (corpus mamillare)є парним утвором,який розміщений симетрично з боківсередньої лінії, попереду від задньої пронизаної речовини (substantia perforata posterior). За функцією сосочкове тіло (corpus mamillare) належить до підкіркових нюхових центрів, де переключаються нюхові волокна.

 

Через субталамус (subtalamus) проходять різні шляхи до таламуса (thalamus), зокрема усі шляхи, що входять до складу присередньої петлі (lemniscus medialis).

 

Нервові клітини ядер гіпоталамуса мають здатність виробляти секрет (нейросекрет), який по відростках цих самих нервових клітин транспортується в ділянку гіпофіза. Такі ядра називають нейросекреторними ядрами гіпоталамуса.

Ядра гіпоталамуса (nuclei hypothalami) сполучаються з гіпофізом (hypophysis) через його ворітні судини (клітини ядер секретують нейрогормони в ці судини) та через нервові волокна (гіпоталамо-гіпофізарний шлях).

Ці зв’язки об’єднують гіпоталамус та гіпофіз у гіпоталамо-гіпофізарну систему.

Зовнішня сонна артерія

На рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior cartilaginis thyroideae) загальна сонна

артерія (arteria carotis communis) поділяється на:

- зовнішню сонну артерію (arteria carotis externa);

- внутрішню сонну артерію (arteria carotis interna).

 

Місце розгалуження називається роздвоєнням сонної артерії (bifurcatio carotidis).

Зовнішня сонна артерія відгалужується від зага-льної сонної артерії (arteria carotis interna) в ділянці сонного трикутника (trigonum caroticum) на рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior cartilaginis thyroideae).

На рівні шийки нижньої щелепи (collum mandibulae) ця артерія розгалужується на свої дві кінцеві гілки. Від зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa) відходять:

- передні гілки;

- задні гілки;

- присередні гілки;

- кінцеві гілки.

До передньої г