Система верхньої порожнистої вени

Верхня порожниста вена (vena cava superior) Вона утворюється внаслідок злиття правої плечо - головної вени (v. brachiocephalica dextra) та лівої плечоголовної вени (v. brachiocephalica sinistra)по-заду з’єднання ребрового хряща першогоправого ребра (cartilago costalis costae dextrae primae) з гру-дниною (sternum).

Верхня порожниста вена (vena cava superior)на рівні третього правого ребрового хряща(cartilagocostalis tertia ) впадає у праве передсердя (atrium dextrum).

У верхню порожнисту вену (vena cava superior) з правого боку впадає непарна вена (v. azygos), hemiazigos зліва, hemiazigos accssoria.

Плечоголовні вени (venae brachiocephalicae)

Вони є права і ліва (значно довша) і формуються при злитті:

- підключичної вени (v. subclavia);

- внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna);

- інколи зовнішньої яремної вени (v. jugularis externa).

Місце злиття цих вен називається венозним ку-том (angulus venosus). Відповідно є правий венозний кут і лівий венозний кут, куди впадають:

- зліва – грудна лімфатична протока (ductus thoracicus);

- справа – права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter).

 

У плечоголовні вени (venae brachiocephalicae) впадають:

- нижні щитоподібні вени (vv. thyroideae inferiores)від непарного щитоподібного сплетення(plexusthyroideus impar);

- нижня гортанна вена (v.laryngea inferior)від гортані(larynx);

- вени загруднинної залози (vv. thymicae)від за-груднинної залози(thymus);

- осердні вени (vv. pericardiacae)від осердя(pericardium);

- середостінні вени (vv. mediastinales)від органів середостіння(mediastinum);

- бронхові вени (vv. bronchiales)від бронхів(bronchi);

- трахейні вени (vv. tracheales)від трахеї(trachea);

- стравохідні вени (vv. oesophageales)від стра-воходу(oesophagus).

 

Внутрішня яремна вена( vena jugularis interna) Внутрішня яремна вена є найбільшою венозною судиною, яка збирає кров від ділянок голови та шиї (caput et cervix).

Внутрішня яремна вена (v. jugularis interna) є продовженням сигмоподібної пазухи черепної твердої оболонки (sinus sigmoidei durae matris cranialis),де на рівні яремного отвору(foramen jugulare) вона починається верхньою цибулиною яремної вени (bulbus superior venae jugularis) і лягає спочатку позаду внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna), а потім позаду загальної сонної артерії (a. carotis communis) та блукаючого нерва (n. vagus).

Внутрішня яремна вена (v.jugularis interna)має такі позачерепні притоки:

 

- глоткові вени (vv. pharyngeae);

- язикову вену (v. lingualis);

- верхню щитоподібну вену (v. thyroidea superior);

- лицеву вену (v. facialis);

- занижньощелепну вену (v. retromandibularis),вона впадає у лицеву вену(v. facialis)або безпосе-

редньо у внутрішню яремну вену (v. jugularis interna).

 

До внутрішньочерепних приток внутрішньої яремної вени(v. jugularis interna)належать:

- пазухи твердої оболонки (sinus durae matris),які є:

- поперечна пазуха (sinus transversus);

- стік пазух (confluens sinuum);

- крайова пазуха (sinus marginalis);

- потилична пазуха (sinus occipitalis);

- кам’янисто - лускова пазуха (sinus petrosquamosus);

- сигмоподібна пазуха (sinus sigmoideus);

- верхня стрілова пазуха (sinus sagittalis superior);

- нижня стрілова пазуха (sinus sagittalis inferior);

- пряма пазуха (sinus rectus);

- верхня кам’яниста пазуха (sinus petrosus superior);

- печериста пазуха (sinus cavernosus);

- клино - тім’яна пазуха (sinus sphenoparietalis);

- вени губчатки (vv. diploicae),від кісток черепа(ossa cranii);

- оболонкові вени (vv. meningeales),від черепної твердої оболонки(dura mater cranialis);

- верхня очна вена (v. ophthalmica superior)та нижня очна вена (v. ophthalmica inferior),від органа

зору (orgnum oculi);

- вени лабіринту (vv. labyrinthi),від внутрішнього вуха;

- випускні вени (vv. emissariae),що сполучають внутрішньочерепні притоки з позачерепними прито-

ками внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna);

- вени головного мозку (vv. encephali)–глибокі та поверхневі(vv.рrofundae et superficiales).

НА ВСЯКИЙ СЛУЧАЙ Анастомози між внутрішньочерепними та позачерепними притоками внутрішньої яремної вени Вони вібуваються через випускні вени та притоки лицевої вени, останні з’єднані із печеристою пазухою (sinus cavernosus). Ці анастомози мають кліні-чне значення як шляхи можливого поширення інфе-кції з лицевих ділянок до порожнини черепа.

Крилоподібне сплетення (plexus pterygoideus)розміщене у підскроневій ямці,вкрите жировою клітковиною, оточує бічний і присередній крилопо-дібні м’язи (mm. pterigoidei lateralis et medialis) і приймає такі вени:

- середні оболонкові вени (vv. meningeae mediae)та глибокі скроневі вени (vv. temporalesprofundae);

- вени крилоподібного каналу (v. canalis pterigoidei)–проходить в однойменному каналі;

- шило-соскоподібну вену (v. stylomastoidea)–йде із барабанної порожнини(cavitas tympani)і ви-

ходить з черепа (cranium) через однойменний отвір;

- привушні вени (vv. parotideae)–від привушної залози(glandula parotidea);

 

- передні вушні вени (vv. auriculares anteriores)–від передньої частини вушної раковини і зовнішньо-

го слухового ходу (meatus acusticus externus);

- суглобові вени (vv. auriculares) скронево - нижньощелепного суглоба (art. temporomandibularis),–

в які впадають вени зовні-шнього слухового ходe (vv. meatus acusticus externus), барабанної перетинки (membrana tympanica) та барабанні вени (nn. tympanicae) від стінок барабанної порожнини (paries cavitas tympani).

Венозні сплетення в черепі є такі:

- венозне сплетення овального отвору (plexus venosus foraminis ovalis),яке розміщене в овально-

му отворі (foramen ovale) та з’єднує печеристу пазуху (sinus cavernosus) з крилоподібним венозним спле-тенням (plexus venosus pterygoidei);

- венозне сплетення сонного каналу (plexus venosus canalis carotici)оточує внутрішню сонну ар-

терію (a. carotis interna) в однойменному каналі че-репа, збирає кров від слизової оболонки барабанної порожнини (cavitas tympani) і встановлює зв’язок між печеристою пазухою (sinus cavernosus) та кри-лоподібним сплетенням (plexus pterygoideus);

- венозне сплетення під’язикового каналу (plexus venosus canalis hypoglossi)з’єднує потиличну

пазуху (sinus occipitalis) із нижньою кам’янистою пазухою (sinus petrosus inferior) і внутрішнім

хребтовим спле-тенням (plexus vertebralis).

Зовнішня яремна вена (vena jugularis externa)

Зовнішня яремна вена утворюється при злитті потиличної вени (v. occipitalis) та задньої вушноївени (v. auricularisрosterior),які супроводжують од-нойменні артерії.

У зовнішню яремну вену (vena jugularis externa) впадають передні яремні вени (vv. jugulares anteriores), які збирають кров від передньої шийної ділянки (regio cervicalis anterior) і, анастомозуючи між собою, утворюють яремну венозну дугу (arcus venosus jugularis).

 

Підключична вена (vena subclavia)

Підключична вена розміщена на шиї (cervix) у переддрабинчастому просторі (spatium antescalenum), підключичні вени, зливаючись із вну-трішньою яремною веною (v. jugularis interna), фор-мують плечоголовну вену (v. brachiocephalica).

Підключична вена (vena subclavia) є продовжен-ням пахвової вени (vena axillaris), лежить в одной-менній борозні на верхній поверхні першого ребра (sulcus venae subclaviae costae primae) попереду переднього драбинчастого м’яза (m. scalenus anterior) і збирає кров від:

- грудних вен (vv. pectorales);

- тильної лопаткової вени (v. scapularis dorsalis).

 

Передня яремна вена (v. jugularis anterior)

Передня яремна вена (v. jugularis anterior) фор-мується із підшкірних вен підборідного трикутника (trigonum submentale) та впадає у зовнішню яремну вену (vena jugularis externa).

Обидві передні яремні вени у міжапневритично-му просторі (interaponeuroticum suprasternale) з’єднуються одна з одною поперечним анастомозом через яремну венозну дугу (arcus venosus jugularis), яка знаходиться над верхнім краєм груднини та ключиці.

Білет 25:

Колінний суглоб.

Колінний суглоб (articulatio genus)

Колінний суглоб є:

 

- двовиростковий (articulatio bicondylaris) – за формою;

- комплексний (articulatio complexa) і складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

 

- двоосьовий – за функцією.

Рухи навколо:

- лобової осі (axis frontalis);

- вертикальної осі (axis verticalis).

Види рухів:

- згинання (flexio) і розгинання (extensio);

- при зігнутій гомілці – обертання назовні (rotatio externa) та обертання досередини (rotatio interna).

Суглобові поверхні:

 

- суглобова поверхня присереднього виростка та бічного виростка стегнової кістки (facies articularis condyli medialis et condyli lateralis femoris);

- верхня суглобова поверхня великогомілкової кістки (facies articularis superior tibiae);

- наколінкова поверхня стегнової кістки (facies patellaris femoris);

 

- суглобова поверхня наколінка (facies articularis patellae).

Допоміжний апарат:

 

- бічний меніск (meniscus lateralis), який з’єднується:

- передньою меніско-стегновою зв’язкою (lig. meniscofemorale anterius);

- задньою меніско-стегновою зв’язкою (lig. meniscofemorale posterius);

 

- присередній меніск (meniscus medialis);

- поперечна зв’язка коліна (lig. transversum genus);

 

- передня схрещена зв’язка (lig. cruciatum anterius);

- задня схрещена зв’язка (lig. cruciatum posterius);

 

- обхідна малогомілкова зв’язка (lig. collaterale fibulare);

- обхідна велигомілкова зв’язка (lig. collaterale tibiale);

 

- коса підколінна зв’язка (lig. popliteum obliquum);

- дугоподібна підколінна зв’язка (lig. popliteum arcuatum);

 

- присередній тримач наколінка (retinaculum patellae mediale);

- бічний тримач наколінка (retinaculum patellae laterale);

- зв’язка наколінка (lig. patellae);

- крилоподібні складки (plicae alares);

- наднаколінкова сумка (bursa suprapatellaris);

- переднаколінкова сумка (bursa prepatellaris);

- глибока піднаколінкова сумка (bursa infrapatellaris profunda).

Колінний суглоб іннервіруєтся гілками сідничного нерва, який поділяється на кілька частин і іннервує гомілку, стопу і колінний суглоб. Безпосередньо колінний суглоб іннервіруєтся підколінних нервом, він розташовується ззаду колінного суглоба, і ділиться на большеберцовую і малогомілкову гілки.
Великогомілкової нерв розташовується на задній поверхні гомілки, а малогомілкової - спереду. Вони забезпечують чутливу і рухову іннервацію гомілки.
Кровопостачання колінного суглоба здійснюються за допомогою підколінних артерій і вен, чий хід повторює хід нервових закінчень.

Печінка.

Печінка є найбільшою травною залозою, що бере участь в обміні речовин.

Топографія. Печінка займає:

- праве підребер’я (hypochondrium dextrum);

- частину надчеревної ділянки (regio epigastrica);

- частково ліве підребер’я (hypochondrium sinistrum).

Верхня межа печінки(hepar).Найвища точка печінки відповідає висоті стояння діафрагми (diaphragma): справа вона вища, ніж зліва, і знаходиться на рівні правого IV міжребрового простору

(spatium intercostale IV) по середньоключичній лінії (linea medioclavicularis). Далі ця межа круто

опускається праворуч до X міжребрового простору (spatium intercostale X) на середній пахвовій лінії

(linea axillaris media), а ліворуч йде до лівого V міжребрового простору (spatium intercostale sinister V)

на пригруднинній лінії (linea parasternalis).

Нижня межа печінки починається в Х міжребровому просторі(spatium intercostale X)по правій середній пахвовій лінії (linea axillaris media dextra) і прямує ліворуч вздовж краю правої ребрової дуги

 

(arcus costalis dexter), перетинаючи справа IX ребровий хрящ (cartilago costalis IX). Далі ця межа йде в надчеревній ділянці (regio epigastrica) на 1,5 см нижче мечоподібного відростка (processus xiphoideus), перетинає зліва VII ребровий хрящ (cartilago costalis VII) і досягає V лівого міжребрового простору (spatium intercostale sinistrum V) на пригруднинній лінії (linea parasternalis), що відповідає точці перетину проекції верхньої та нижньої меж печінки (hepar).

Отже, тільки невелика ділянка поверхні печінки (facies hepatis) прилягає в надчеревній ділянці (regio epigastrica) безпосередньо до передньої стінки черевної порожнини (paries anterior cavitatis abdominis), де можна промацати нижній край печінки (margo inferior hepatis), якщо не напружені м’язи живота (musculi abdominis).

Печінка (hepar) має:

- діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica),або передньо-верхню;

- нутрощеву поверхню (facies visceralis),або нижню.

 

До нутрощевої поверхні (facies visceralis) прилягають органи, які утворюють на печінці відповідні втиснення:

- ниркове втиснення (impressio renalis);

- надниркове втиснення (impressio suprarenalis);

- шлункове втиснення (impressio gastrica);

- дванадцятипалокишкове втиснення (impressio duodenalis);

- стравохідне втиснення (impressio oesophagealis);

- ободовокишкове втиснення (impressio colica).

 

На діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) лівої частки печінки (lobus hepatis sinister) знаходиться серцеве втиснення (impressio cardiaca), що утворилося внаслідок прилягання серця (cor) до діафрагми (diaphragma), а через неї до печінки (hepar).

Печінка вкрита очеревиною (peritoneum) з усіх боків (інтраперитонеально) за винятком:

- голого поля (area nuda),яке знаходиться у задній частині діафрагмової поверхні(pars posteriorfaciei diaphragmaticae);

- ямки жовчного міхура (fossa vesicae biliaris; fossa vesicae felleae),розміщеної на нутрощевійповерхні печінки (facies visceralis hepatis);

- воріт печінки (porta hepatis).

Серпоподібна зв’язка (lig. falciforme)–це дуплікатура очеревини(peritoneum),що переходить у

стріловій площині (planum sagittale) з діафрагми (diaphragma) на печінку (hepar) і розділяє діафрагмову поверхню печінки (facies diaphragmatica hepatis) на:

- більшу праву частку печінки (lobus hepatis dexter);

- меншу ліву частку печінки (lobus hepatis sinister).

Дозаду листки серпоподібної зв’язки (lig. falciforme) розходяться і продовжуються у вінцеву зв’язку

(lig. coronarium), яка розміщена в лобовій площині (planum frontale), обмежовуючи голе поле, і

продовжується вниз до нирки, утворюючи печінково - ниркову зв’язку (lig. hepatorenale). Вінцева зв’язка (lig. coronarium) по краях (справа і зліва) потовщується, формуючи:

- праву трикутну зв’язку (lig. triangulare dextrum);

- ліву трикутну зв’язку (lig. triangulare sinistrum).

 

У дорослого пупкова вена (vena umbilicalis) заростає і утворює круглу зв’язку печінки (lig. teres hepatis).

У ворота печінки (porta hepatis) входять:

- ворітна печінкова вена (vena portae hepatis);

- власна печінкова артерія (a. hepatica propria) і нерви (nervi).

Із воріт печінки (porta hepatis) виходять:

- загальна печінкова протока (ductus hepaticus communis);

- лімфатичні судини (vasa lymphatica).

Стрілові та поперечна борозни (sulci sagittales et transversalis) відмежовують у правій частці печінки

 

(lobus hepatis dexter):

- квадратну частку (lobus quadratus),яка розміщена попереду(вентрально);

- хвостату частку (lobus caudatus),яка розміщена позаду(дорсально).

Отже, у печінки виділяють традиційні праву, ліву, хвостату і квадратну частки. Вони виділені за зовнішніми ознаками, а не за функціональною сутністю й описувалися по-різному в різних країнах.

Виділяють таку сегментацію печінки (segmentatio hepatis): частки (lobi), частини (partes), відділи

 

(divisiones) та сегменти (segmenta), а саме:

- ліву частину печінки (pars hepatis sinistra),що має:

- лівий бічний відділ (divisio lateralis sinistra),який поділяється на:

- лівий бічний задній сегмент; сегмент II (segmentum posterius laterale sinistrum; Segmentum II);

- лівий бічний передній сегмент; сегмент III (segmentum anterius laterale sinistrum; Segmentum III);

- лівий присередній відділ (divisio medialis sinistra)поділяється на:

- лівий присередній сегмент; сегмент IV (segmentum mediale sinistrum; Segmentum IV);

 

- задню частину печінки; хвостату частку (pars posterior hepatis; Lobus caudatus),щоподіляється на:

- задній сегмент; хвостату частку; сегмент I (segmentum posterius; Lobus caudatus; Segmentum I);

- праву частину печінки (pars hepatis dextra),що має:

- правий присередній відділ (divisio medialis dextra),який поділяється на:

- правий присередній передній сегмент; сегмент V (segmentum anterius mediale dextrum; Segmentum

V);

- правий присередній задній сегмент; сегмент VIII (segmentum posterius mediale dextrum;

Segmentum VIII);

- правий бічний відділ (divisio lateralis dextra),що поділяється на:

- правий бічний передній сегмент; сегмент VI (segmentum anterius laterale dextrum; Segmentum VI);

- правий бічний задній сегмент; сегмент VII (segmentum posterius laterale dextrum; Segmentum VII).

Печінка (hepar) вкрита волокнистою (фіброзною) оболонкою (capsula fibrosa) – Гліссоновою капсулою.

Прошарки сполучної тканини розділяють паренхіму печінки (parenchima hepatis) на класичні часточки (lobuli).

На відміну від усіх інших органів печінка (hepar) отримує:

- артеріальну кров із власної печінкової артерії (a. hepatica propria);

- венозну кров з ворітної печінкової вени (vena portae hepatis).

У печінковій часточці (lobulus hepatis) кров проходить через синусоїдні судини (vasa sinusoidea) до центру часточки і є мішаною.

Увійшовши у ворота печінки (porta hepatis), ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) та власна печінкова артерія (a. hepatica propria) розгалужуються на часткові, сегментарні, міжчасточкові та навколочасточкові вени й артерії (arteriae et venae lobales,segmentales, lobulares),які йдуть разом із жовчовивідними міжчасточковими проточками (ductus biliferi interlobulares). Останні об’єднують жовчні проточки (ductuli biliferi), що розміщені між рядами гепатоцитів.

Від навколоміжчасточкових артерій і вен всередину часточок відходять вхідні артеріоли і венули,які на периферії часточок зливаються, утворюючи синусоїдні капіляри діаметром до 30 мкм, що проходять між печінковими пластинками, по яких тече мішана кров до центральних вен (vv.centrales). Вийшовши із часточки, центральні вени впадають у збірні або підчасточкові вени, від якихпочинається система печінкових вен. Останні збираються в 3-4 печінкові вени (vv. hepaticae) і впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior) біля місця її прилягання до печінки.

 

Сукупність синусоїдних капілярів між двома системами вен ворітної печінкової вени(venaportae hepatis) і печінкових вен (venae hepaticae), що є притоками нижньої порожнистої вени (vena cava inferior), – називається дивовижною венозною сіткою печінки (rete mirabile venosum hepatis).

Іннервація печінки здійснюється печінковим нервовим сплетінням.