Вільна частина верхньої кінцівки

 

(pars libera membri superioris)

 

Вона поділяється на:

 

- плече (brachium);

- передпліччя (antebrachium);

- кисть (manus).

 

Плечова кістка (humerus)

Плечова кістка є складовою частиною плеча (brachium) і належить до (трубчастої) типової довгої кі-

 

стки (os longum), яка має:

 

- проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

- дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis) або дистальний кінець (extremitas distalis);

- тіло плечової кістки, діафіз (corpus humeri; diaphysis humeri).

 

На проксимальному наростку (epiphysis proximalis) розміщена голівка плечової кістки (caput humeri), на якій є суглобова поверхня (facies articularis) для з’єднання із суглобовою западиною лопат-

 

ки (cavitas glenoidalis scapulae).

Голівку плечової кістки (caput humeri) оточує анатомічна шийка (collum anatomicum), нижче якої

 

знаходяться:

- великий горбок (tuberculum majus);

 

- малий горбок (tuberculum minus).

 

Вони переходять у гребінь великого горбка; бічну губу (crista tuberculi majoris; labium laterale) і гре-бінь малого горбка; присередню губу (crista tuberculi minoris; labium mediale), між якими проходить між-

 

горбкова борозна (sulcus intertubercularis).

 

На межі між проксимальним наростком (epiphysis proximalis) і тілом кістки (diaphysis) розташована

 

хірургічна шийка плечової кістки (collum chirurgicum humeri).

 

На дистальному наростку (epiphysis distalis) розташований відросток плечової кістки (condylus humeri), а на ньому присередньо розташований блок плечової кістки (trochlea humeri), а збоку – голівка

 

плечової кістки (capitulum humeri).

 

Над блоком плечової кістки (trochlea humeri) спереду міститься вінцева ямка (fossa coronoidea), а

 

над голівкою плечової кістки – променева ямка (fossa radialis).

 

На задній поверхні (facies posterior) напроти цих ямок (fossae) розташована ліктьова ямка (fossa olecrani).

 

По краях дистального наростку плечової кістки (epiphysis distalis humeri) знаходяться:

- присередній надвиросток (epicondylus medialis);

 

- бічний надвиросток (epicondylus lateralis).

 

Присередній надвиросток (epicondylus medialis) вгору переходить у присередній наднадвиростко-вий гребінь (crista supraepicondуlaris medialis) і далі у присередній край тіла плечової кістки (margo medialis corporis humeri). Цей надвиросток може мати надвиростковий відросток (processus supracondylaris).

 

Бічний надвиросток (epicondylus lateralis) вгору продовжується у бічний наднадвиростковий гребінь;

 

бічний надвиростковий гребінь (crista supraepicondуlaris lateralis; crista supracondylaris lateralis), який

догори переходить у бічний край тіла плечової кістки (margo lateralis corporis humeri).

 

Позаду присереднього надвиростка (epicondylus medialis) проходить борозна ліктьового нерва

(sulcus nervi ulnaris).

 

Кістки передпліччя (ossa antebrachii)

 

Кістки передпліччя є складовою частиною передпліччя. Із бічної сторони передпліччя (antebrachium) розташована променева кістка (radius), а з присередньої – ліктьова кістка (ulna). Вони є типовими довгими (трубчастими) кістками (ossa longa).

 

Ліктьова кістка (ulna)

 

Ліктьова кістка має:

 

- проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

- дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis);

- тіло ліктьової кістки, діафіз (corpus ulnae; diaphysis ulnae).

 

На проксимальному наростку ліктьової кістки (epiphysis proximalis ulnae) угорі розташований лік-

 

тьовий відросток (olecranon), а знизу і спереду від нього – вінцевий відросток (processus coronoideus).

 

Між ними розташована блокова вирізка (incisura trochlearis).

На бічній поверхні проксимального наростку (epiphysis proximalis) міститься вирізка променевої кіс-

 

тки (incisura radialis) для з’єднання з голівкою променевої кістки (caput radii). Дещо нижче вінцевого

відростка (processus coronoideus) розташована горбистість ліктьової кістки (tuberositas ulnae).

 

Тіло ліктьової кістки (corpus ulnae)має:

- передню поверхню (facies anterior);

- задню поверхню (facies posterior);

 

- присередню поверхню (facies medialis);

-передній край (margo anterior);

 

- задній край (margo posterior);

- міжкістковий край (margo interosseus).

 

На тілі ліктьової кістки (corpus ulnae) розташований гребінь м’яза-відвертача (crista musculi supinatoris).

 

На дистальному наростку ліктьової кістки (epiphysis distalis ulnae) розрізняють голівку ліктьової

кістки (caput ulnae), яка має суглобовий обвід (circumferentia articularis).

 

На присередній поверхні голівки ліктьової кістки (caput ulnae) розташований шилоподібний відрос-

 

ток ліктьової кістки (processus styloideus ulnae), який добре пальпується під шкірою (cutis).

Променева кістка (radius)

 

Променева кістка є складовою частиною передпліччя (antebrachium) і належить до (трубчастої) ти-

 

пової довгої кістки (os longum), яка має:

 

- проксимальний наросток, епіфіз (epiphysis proximalis), або проксимальний кінець (extremitas proximalis);

- дистальний наросток, епіфіз (epiphysis distalis), або дистальний кінець (extremitas distalis);

- тіло променевої кістки, діафіз (corpus ulnae; diaphysis ulnae).

 

На проксимальному наростку променевої кістки (epiphysis proximalis radii) розташована голівка

променевої кістки (caput radii) з суглобовим обводом (circumferentia articularis) та суглобовою ямкою

 

(fovea articularis) зверху. Нижче голівка переходить у шийку променевої кістки (collum radii).

Тіло променевої кістки (corpus ulnae)має:

 

- передню поверхню (facies anterior);

- задню поверхню (facies posterior);

 

- бічну поверхню (facies lateralis);

- передній край (margo anterior);

 

- задній край (margo posterior);

- міжкістковий край (margo interosseus);

 

- горбистість променевої кістки (tuberositas radii);

- горбистість м’яза-привертача (tuberositas pronatoria).

 

На дистальному наростку променевої кістки (epiphysis distalis radii) з бічної поверхні (facies lateralis) добре пальпується під шкірою шилоподібний відросток променевої кістки (processus styloideus radii).

 

Із присередньої сторони міститься вирізка ліктьової кістки (incisura ulnaris) для з’єднання з голівкою ліктьової кістки (caput ulnae).

На дистальному наростку променевої кістки (epiphysis distalis radii) розташовані:

 

- зап’ясткова суглобова поверхня (facies articularis carpalis) для з’єднання із зап’ястковими кістками

(ossa carpi);

 

- надшилоподібний гребінь (crista suprastyloidea);

- дорсальний горбок (tuberculum dorsale);

 

- борозни сухожилків м’язів-розгиначів (sulci tendinum musculorum extensorum).

Кістки кисті (ossa manus)

Кістки кисті поділяються на:

 

- зап’ясткові кістки (ossa carpi);

- п’ясткові кістки (ossa metacarpi);

 

- кістки пальців, фаланги (ossa digitorum; phalanges).

Зап’ясткові кістки (ossa carpi)

 

Їх є вісім, вони утворюють проксимальний і дистальний ряди. В проксимальному ряді з бічної в при-

 

середню сторону розташовані:

 

- човноподібна кістка (os scaphoideum), що має горбок човноподібної кістки (tuberculum ossis scaphoidei);

- півмісяцева кістка (os lunatum);

- тригранна кістка (os triquetrum);

- горохоподібна кістка (os pisiforme).

 

У дистальному ряді з бічної в присередню сторону розташовані:

- кістка-трапеція (os trapezium), що має горбок кістки-трапеції (tuberculum ossis trapezii);

 

- трапецієподібна кістка (os trapezoideum);

- головчаста кістка (os capitatum);

 

- гачкувата кістка (os hamatum), що має гачок гачкуватої кістки (hamulus ossis hamati). Зап’ясткові кістки утворюють борозну зап’ястка (sulcus carpi).

П’ясткові кістки (ossa metacarpi)

До їх складу входять п’ять коротких (трубчастих) кісток, кожна з яких має:

 

- основу п’ясткової кістки (basis ossis metacarpi);

- тіло п’ясткової кістки (corpus ossis metacarpi);

 

- голівку п’ясткової кістки (caput ossis metacarpi).

Кістки пальців; фаланги(ossa digitorum; phalanges)

 

Вони складаються з:

 

- основи фаланги (basis phalangis);

- тіла фаланги (corpus phalangis);

 

- голівки фаланги (caput phalangis).

На головці фаланг (caput phalangium), крім кінцевих фаланг (phalanges distales), розташований

 

блок фаланги (trochlea phalangis).

II-V пальці кисті (digiti manus II-V) мають:

 

- проксимальну фалангу (phalanx proximalis);

- середню фалангу (phalanx media);

 

- кінцеву фалангу (phalanx distalis).

 

Перший палець (digitus primus, pollex) складається лише з:

 

- проксимальної фаланги (phalanx proximalis);

- кінцевої фаланги (phalanx distalis).

 

Кінцеві фаланги на дистальному кінці мають горбистість кінцевої фаланги (tuberositas phalangis distalis). Pollex – digitus primus, index-digitus secundarius, medius- digirus tertius, annularis, appendicularis- digitus quartus, minimus-digitus quintus

Плечовий суглоб (articulatio humeri)

 

Плечовий суглоб є:

 

- кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- триосьовий – за функцією.

 

Суглобові поверхні:

 

- головка плечової кістки (caput humeri);

- суглобова западина лопатки (cavitas glenoidalis scapulae).

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

 

- лобової осі (axis frontalis);

- стрілової осі (axis sagittalis).

 

Види рухів:

- згинання (flexio) і розгинання (extensio);

- приведення (adductio) і відведення (abductio);

 

- обертання (rotatio);

- колове обертання (circumductio).

 

Допоміжний апарат:

- губа суглобової западини (labrum glenoidale);

 

- суглобово-западино-плечові зв’язки (ligg. glenohume-ralia), які є потовщенням передньої стінки су-

глобової капсули (paries anterior capsulae articularis);

 

- дзьобо-плечова зв’язка (lig. coracohumerale), вона зміцнює плечовий суглоб (art. humeri).

. 2.Очеревина, похідні.

ОЧЕРЕВИНА (peritoneum) Це серозна оболонка (tunica serosa), яка вкриває стінки черевної порожнини (parietes cavitatis abdomonis) та органи, що розміщені в ній, тому вона поділяється відповідно на:

- пристінкову очеревину (peritoneum parietale);

- нутрощеву очеревину (peritoneum vіscerale).

 

Перехід пристінкової очеревини (peritoneum parietale) у нутрощеву очеревину (peritoneum vascerale) здійснюється за допомогою похідних очеревини:

 

- зв’язок (ligamenta);

- бриж (mesenterium et mesocolon);

- чепців або сальників (omentum majus et omentum minus).

 

Якщо орган вкритий очеревиною (peritoneum) з усіх боків, то таке положення органа стосовно очеревини називається інтраперитонеальним. Якщо орган вкритий очеревиною (peritoneum) з трьох боків – це мезоперитонеальний орган. Якщо орган вкритий очеревиною (peritoneum) з одного боку – він є екстраперитонеальним, або ретроперитонеальним органом (позаду очеревини).

Очеревинною порожниною (cavitas peritonealis)називається комплекс щілин між пристінковим та нутрощевим листками очеревини або між самими нутрощевими листками, де міститься 3-5 мл серозної рідини, що зволожує поверхню очеревини.

Очеревинна порожнина (cavitas peritonealis) поділяється на:

- верхній поверх;

- нижній поверх;

- порожнину малого таза.

 

Верхній поверх очеревинної порожнини (cavitatis peritonealis)розміщений між діафрагмою

(diaphragma) і поперечною ободовою кишкою (colon transversum) та її брижею (mesocolon transversum).

У ньому розміщені:

- печінка (hepar);

- селезінка (splen);

- шлунок (gaster).

Дванадцятипала кишка (duodenum) знаходиться позаду очеревини, тобото лежить екстраперитонеально

У верхньому поверсі очеревинної порожнини (cavitatis peritonealis) розміщені такі утвори:

- печінкова сумка (bursa hepatica),яка охоплює праву частку печінки(lobus hepatis dexter)і

жовчний міхур (vesica biliaris);

- передшлункова сумка (bursa pregastrica),що відокремлюється від печінкової сумки(bursahepatica) серпоподібною зв’язкою печінки (lig. falciforme hepatis) і охоплює передню стінку шлунка

(paries anterior gastris), ліву частку печінки (lobus hepatis sinister) та селезінку (splen);

- чепцева сумка (bursa omentalis),що розміщена позаду малого чепця(omentum minus)та задньоїстінки шлунка (paries posterior gastris).

 

Малий чепець (omentum minus);малий сальник–це дуплікатура очеревини,яка утворюється з:

- печінково - шлункової зв’язки (lig. hepatogastricum);

- печінково - дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale);

- печінково - діафрагмової зв’язки (lig. hepatophrenicum);

- печінково - стравохідної зв’язки (lig. hepatoesophageale).

 

Між листками печінково - дванадцятипалокишко - вої зв’язки (lig. hepatoduode-nale) справа наліво проходять:

- спільна жовчна протокa (ductus choledochus);

- ворітна печінкова вена (vena portae hepatis);

- власна печінкова артерія (a. hepatica propria).

 

Великий чепець (omentum majus),або великий сальник,побудований із4листків очеревини,які єпродовженням шлунково-ободовокишкової зв’язки (lig. gastrocolicum), що вільно звисає, як фартух, і вкриває органи верхнього та частково нижнього поверхів очеревинної порожнини (cavitas peritonealis).

Печінкова сумка (bursa hepatica) сполучається із чепцевою сумкою (bursa omentalis)через чепцевий отвір (foramen omentale)–отвір Вінслоу.

Чепцевий отвір (foramen omentale)оточений:

 

- вгорі -хвостатою часткою печінки (lobus caudatus hepatis);

- знизу – верхньою частиною дванадцятипалої кишки (pars superior duodeni);

- спереду – печінково-дванадцятипалокишковою зв’язкою (lig. hepatoduodenale);

- ззаду – печінково-нирковою зв’язкою (lig. hepatorenale) та пристінковою очеревиною (peritoneum parietale).

 

Чепцева сумка (bursa omentalis)містить:

- чепцевий отвір (foramen omentale; foramen epiploicum);

- присінок (vestibulum);

- верхній закуток (recessus superior);

- нижній закуток (recessus inferior);

- селезінковий закуток (recessus splenicus; recessus lienalis).

 

Верхній закуток (recessus superior)обмежений поперековою частиною діафрагми(pars lumbalisdiaphragmatis) позаду та задньою поверхнею хвостатої частки печінки (facies posterior lobi caudati hepatis) спереду. Тобто він знаходиться між аортою, черевною частиною стравоходу та нижньою порожнистою веною.

Нижній закуток (recessus inferior)знаходиться позаду і під шлунково-ободовокишковою зв’язкою (lig. gastrocolicum) та задньою пластинкою великого чепця (lamina posterior omenti majoris), зрощеного з поперечною ободовою кишкою (colon transversum) і її брижею (mesocolon transversum), тобто цей закуток розміщений у куті, де сходяться передня та нижня стінки чепцевої сумки, між шлунком і поперечною ободовою кишкою.

Селезінковий закуток (recessus splenicus; recessus lienalis)є лівою частиною чепцевої сумки. Стінками цього закутка є: спереду – шлунково-селезінкова зв’язка (lig. gastrosplenicum; lig. gastrolienale), ззаду – діафрагмово-селезінкова зв’язка (lig. phrenicosplenicum), що являє собою дуплікатуру очеревини (peritoneum), яка йде від діафрагми (diaphragma) до заднього кінця селезінки (extremitas posterior splenis).

Нижній поверх очеревинної порожнини (cavitatis peritonealis)простягається від поперечноїободової кишки (colon transversum) та її брижі (mesocolon transversum) до входу в малий таз (pelvis minor).

У ньому містяться більша частина тонкої кишки та товста кишка (intestinum tenue et crassum).

У нижньому поверсі з боків від кореня брижі тонкої кишки (radix mesenterii intestini tenuis), яка

простягається від рівня лівої половини другого поперекового хребця (vertebra lumbalis) до правої клубової ямки (fossa iliaca dextra), містяться:

- права брижова пазуха (sinus mesentericus dexter)

- ліва брижова пазуха (sinus mesentericus sinister)

У місці, де клубова кишка (ileum) переходить у сліпу (caecum) – клубово-сліпокишковий кут (angulus ileocaecalis), є два закутки:

- верхній клубово - сліпокишковий закуток (reces-sus iliocaecalis superior); - нижній клубово - сліпокишковий закуток (reces-sus iliocaecalis inferior).

Позаду сліпої кишки (caecum) є засліпокишковий закуток (recessus rertocaecalis).

У ділянці дванадцятипало-порожньокишкового згину (flexura duodenojejunalis) є два закутки:

 

- верхній дванадцятипалокишковий закуток (recessus duodenalis superior);

- нижній дванадцятипалокишковий закуток (recessus duodenalis inferior).

 

Порожнина малого таза (cavitas pelvis minoris)розміщена між межовою лінією(linea terminalis)тапромежиною (perineum). У ній знаходяться:

- сечовий міхур (vesica urinaria);

- пряма кишка (rectum);

- у жінок – матка і піхва (uterus et vagina);

- у чоловіків – передміхурова залоза (prostata) і пухирчасті залози (glandulae vesiculosae). Очеревина (peritoneum), переходячи з прямої кишки (rectum) на сечовий міхур (vesica urinaria):

- у чоловіків утворює прямокишково - міхурову заглибину (excavatio rectovesicalis);

 

- у жінок очеревина переходить з прямої кишки (rectum) на матку (uterus), утворюючи прямокишково - маткову заглибину (excavatio rectouterina),або простір Дугласа.

У жінок очеревина при переході з матки (uterus) на сечовий міхур (vesica urinaria) утворює

міхурово-маткову заглибину (excavatio vesicouterina).

Пара черепних нервів.

Язико - глотковий нерв (IX) (nervus glossopharyngeus)

Він є змішаним, складається з чутливих, рухових та парасимпатичних волокон і в довгастому мозку має такі ядра:

- рухове подвійне ядро (nucleus ambiguus);

- смакове (чутливе) ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii);

- парасимпатичне нижнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius inferior).

В яремному отворі (foramen jugulare) язико-глотковий нерв (nervus glossopharyngeus) потовщується і утворює:

- чутливий верхній вузол (ganglion superius).

При виході з яремного отвору (foramen jugulare) утворює чутливий нижній вузол (ganglion inferius).

Вийшовши з яремного отвору (foramen jugulare), язико-глотковий нерв (nervus glossopharyngeus) заходить у корінь язика (radix linguae), де розгалужується на кінцеві язикові гілки (rami linguales), що іннервують слизову оболонку задньої третини язика (pars tertia tunicae mucosae linguae).

Від язико-глоткового нерва (nervus glossopharyngeus) відходять такі гілки:

- чутливі глоткові гілки (rr. pharyngei), що йдуть до бічної стінки глотки (paries lateralis pharyngis),

де разом з гілками блукаючого нерва і від симпатичного стовбура (nervus vagus et truncus sympaticus) утворюють глоткове сплетення (plexus pharyngeus).

- мигдаликові гілки (rr. tonsillares),що йдуть до слизової оболонки:

гілка шило - глоткового м’яза (r. musculi stylopharyngei)– рухова гілка,що утворена аксонами

рухових клітин подвійного ядра (nucleus ambiguus). Вона іннервує:

гілка сонної пазухи (r. sinus carotici),що іннервує:

барабанний нерв (n. tympanicus)–змішаний нерв(має чутливі і парасимпатичні),який через

 

барабанний каналець скроневої кістки (canaliculus tympanicus ossis temporalis) входить у барабанну

порожнину (cavitas tympani).

У барабанній порожнині (cavitas tympani) чутливі гілки барабанного нерва (n. tympanicus) разом

із сонно - барабанними нервами (nn. caroticotympanici) – симпатичними нервами, утворюють

барабанне сплетення;сплетення Якобсона(plexus tympanicus),яке іннервує:

- слизову оболонку барабанної порожнини (tunica mucosa cavitatis tympani).

 

Парасимпатичні передвузлові нервові волокна (neurofibrae parasympathicae preganglionicae), що йдуть від нижнього слиновидільного ядра (nucleus salivatorius inferior), виходять з барабанної порожнини (cavitas tympani) через розтвір каналу малого кам’янистого нерва (hiatus canalis nervi petrosi minoris) і мають назву малого кам’янистого нерва (n. petrosus minor).

Малий кам’янистий нерв (n. petrosus minor) проходить по однойменній борозні і входить у парасимпатичний вушний вузол (ganglion oticum),де розміщені тіла других нейронів.

Додатковий нерв (nervus accessorius)

Це руховий нерв, який має:

- ядро додаткового нерва (nucleus nervi accessorii)–це спинномозкове ядро(nucleus spinalis),

що розміщене у передньому стовпі (columna anterior) верхніх шести сегментів спинного мозку;

- подвійне ядро (nucleus ambiguus)–це черепне ядро,що розміщене у довгастому мозку.Волокна, які відходять від цих ядер, формують:

- черепний корінець;блукаючу частину(radix cranialis; pars vagalis);

- спинномозковий корінець;спинномозкову частину(radix spinalis; pars spinalis).

 

Корінці від ядра додаткового нерва (nucleus nervi accessorii) підіймаються вгору, проходять через великий отвір (foramen magnum)у порожнину черепа (cavitas cranii)і з’єднуються з черепнимикорінцями (radices craniales), що відходять із задньобічної борозни довгастого мозку (sulcus posterolateralis myelencephali).

Стовбур додаткового нерва (truncus nervi accessorii),що утворився при з’єднанні цих двох корінців, виходить із черепа через яремний отвір (foramen jugulare) і розгалужується на:

- внутрішню гілку (ramus internus);

- зовнішню гілку (ramus externus).

Внутрішня гілка cтовбура додаткового нерва (ramus internus trunci nervi accessorii) приєднується до блукаючого нерва (nervus vagus), а зовнішня гілка (ramus externus) іннервує груднинно-ключично-соскоподібний м’яз і частково трапецієподібний м’яз (m. sternocleidomastoideus et m. trapezius).

Під’язиковий нерв [XII] (nervus hypoglossus [XII])

Це руховий нерв, який має у довгастому мозку власне рухове ядро:

- ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), що проекціюється в трикутнику під’язикового нерва ромбоподібної ямки (trigonum nervi hypoglossi fossae rhomboideae).

Із мозку під’язиковий нерв (nervus hypoglossus) виходить численними корінцями з передньобічної борозни (sulcus anterolateralis), яка розміщена між пірамідою та оливою довгастого мозку (pyramis et oliva myelencephali).

Із черепа (cranium) під’язиковий нерв (nervus hypoglossus) виходить через канал під’язиковогонерва (canalis nervi hypoglossi).

Далі нерв (nervus hypoglossus) заходить у піднижньощелепний трикутник (trigonum submandibulare) і, утворивши дугу, входить у товщу язика (lingua), де розгалужується на язиковігілки (rr. linguales),що іннервують усі власні м’язи язика(musculi linguae).

Від під’язикового нерва (nervus hypoglossus) відходить верхній корінець (radix superior), або низхідна гілка (ramus descendens).

Верхній корінець (radix superior)з’єднується із нижнім корінцем (radix inferior),або висхідною гілкою (ramus ascendens), від шийного сплетення (plexus cervicalis), в результаті чого утворюється шийна петля (ansa cervicalis).

Від шийної петлі (ansa cervicalis) відходять гілки, що іннервують такі м’язи шиї:

- груднино-під’язиковий м’яз (m. sternohyoideus);

- груднино- щитоподібний м’яз (m. sternothyreoideus);

- лопатково-під’язиковий м’яз (m. omohyoideus);

- щито-під’язиковий м’яз (m. thyrohyoideus).