Стравохід, будова, кровопостачання, іннервація

СТРАВОХІД (oesophagus) Стравохід є трубчастим органом довжиною 25-30 см, що має S-подібну форму і переходить у шлунок (gaster).

У стравоході виділяють:

- шийну частину (pars cervicalis);

- грудну частину (pars thoracica);

- черевну частину (pars abdominalis);

- іноді виділяють діафрагмову частину (pars diaphragmatica).

Стінка стравоходу (paries oesophagi)складається з таких шарів:

- слизової оболонки (tunica mucosa);

- підслизової основи (tela submucosa);

- м’язової оболонки (tunica muscularis);

- зовнішньої (сполучнотканинної) оболонки,яку ще називають адвентиційною(adventitia);

- серозної оболонки (tunica serosa);

- підсерозного прошарку (tela subserosa).

 

Серозна оболонка та підсерозний прошарок є тільки у черевній частині стравоходу (pars abdominalis oesophagi).

 

Слизова оболонка стравоходу (tunica mucosa oesophagi)відносно товста,має добре виражену м’язову пластинку слизової оболонки (lamina muscularis mucosae), яка складається з гладкої м’язової тканини (textus muscularis glaber).

Підслизовий прошарок стравоходу (tela submucosa oesophagi)розвинутий добре,завдяки чомуслизова оболонка утворює поздовжні складки (plicae longitudinales).

У підслизовій основі (tela submucosa) містяться численні стравохідні залози (glandulae oesophageae).

М’язова оболонка стравоходу (tunica muscularis oesophagi)складається з:

- внутрішнього колового шару (stratum circulare internum);

- зовнішнього поздовжнього шару (stratum longitudinale externum).

У верхній третині стравоходу (oesophagus) м’язова оболонка (tunica muscularis) утворена

поперечно-смугастими м’язами (musculi transversostriati).

У середній частині стравоходу (oesophagus) поперечно-смугасті м’язи (musculi transversostriati)

поступово замінюються гладкими м’язами (musculi glabri).

У нижній частині стравоходу (oesophagus) є тільки гладкі м’язи.

 

Зовнішньою оболонкою стравоходу (tunica adventitia oesophagi)черевної частини стравоходу

(pars abdominalis oesophagi) є серозна оболонка (tunica serosa) [очеревина].

Топографія стравоходу:

- голотопія стравоходу:

- розміщений в ділянці шиї (regio cervicalis);

 

- у грудній порожнині (cavitas thoracis);

- у черевній порожнині (cavitas abdominis);

- скелетопія:

- від рівня VI – VII шийних хребців до рівня XI грудного хребця (ab vertebra cervicali sexta – septima ad vertebram thoracicam undecimam);

- синтопія:

- шийна частина стравоходу (pars cervicalis oesophagi) розміщена попереду шийного відділу

хребтового стовпа (pars cervicalis columnae vertebralis) з прилягаючими передхребтовими м’язами, а спереду від нього проходить трахея (trachea), збоку – судинно-нервовий пучок.

Грудна частина стравоходу (pars thoracica oesophagi) розміщена у верхньому та нижньому задньому середостінні (mediastinum superius et inferius); у верхньому середостінні спереду від стравоходу розміщена трахея (trachea), позаду – хребтовий стовп; у нижньому середостінні попереду знаходиться серце, а позаду розміщена низхідна частина аорти (pars descendes aortae).

Черевна частина стравоходу (pars abdominalis oesophagi) коротка, розміщена під діафрагмою, прилягає до задньої поверхні лівої частки печінки (lobus hepatis sinister).

Стравохід має:

- анатомічні звуження (constrictiones anatomicae);

- фізіологічні звуження (constrictiones functionales).

 

Анатомічні звуження (constrictiones anatomicae) :

- глотково - стравохідне звуження (constrictiopharyngooesophagealis)розміщене при переходіглотки (pharynx) у стравохід (oesophagus), на рівні VI-VII шийних хребців;

 

- бронхіальне звуження (constrictio bronchialis),яке знаходиться на рівніIV-Vгрудних хребців,детрахея (trachea) розгалужується на головні бронхи (bronchi principales) і притискає стравохід

(oesophagus);

- діафрагмове звуження (constrictio phrenica)розміщене на рівні переходу стравоходу(oesophagus) через поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis), це рівень ІХ-Х грудних хребців.

 

Фізіологічні звуження (constrictiones functionales) :

- аортальне звуження (constrictio aortica)розміщене на рівніIVгрудного хребця.Це місце,дестравохід (oesophagus) контактує з дугою аорти (arcus aortae);

 

- черевне звуження (constrictio abdominalis),або кардіальне звуження(constrictio cordis),

розміщене у місці переходу стравоходу (oesophagus) в кардіальну частину шлунка (pars cardiaca gastris) і знаходиться на рівні XI грудного хребця.

Функція стравоходу –проведення їжі.

Кровопостачання

Шийна частина — від нижніх щитоподібних артерій, грудна — від гілок грудної частини аорти, черевна — від гілок лівої шлункової артерії.

Венозний відтік

Від шийної частини—в нижню щитоподібну і плечеголовні вени, грудної — у півнепарні вени і від черевної — через ліву шлункову вену (з системи ворітної вени).

Лімфовідтік

Від шийної частими— в бічні глибокі шийні лімфатичні вузли, грудної — в паратрахеальні, бронхолегеневі та середостінні, від черевної — в черевні та шлункові.

Іннервація

Гілки блукаючого нерва шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура, які на стінках стравоходу утворюють нервове сплетення.

 

Проміжний мозок

ПРОМІЖНИЙ МОЗОК (diencephalon)

За новою Міжнародною анатомічною номенклатурою проміжний мозок поділяється на:

- епіталамус (epithalamus);

- таламус,горб(thalamus);

- субталамус (subthalamus);

- метаталамус (metathalamus);

- гіпоталамус (hypothalamus).

Із філогенетичної точки зору (найбільш поширений термін у вітчизняних підручниках) проміжний

мозок поділяється на:

1 Таламічний мозок (thalamencephalon), або таламічну ділянку, який є філогенетично молодшим і є центром аферентних шляхів (має іншу назву – дорсальна частина проміжного мозку.

Таламічний мозок поділяється на:

- таламус (thalamus);

- епіталамус (epithalamus);

- метаталамус (metathalamus).

2 Гіпоталамус (hypothalamus), що є філогенетично старішим. Він є вищим вегетативним центром.

Таламус; горб (thalamus)

Це парний утвір, який складається переважно із сірої речовини. Спереду на таламусі (thalamus) розміщується передній горбик таламуса (tuberculum anterius thalami). Ззаду таламус (thalamus) закінчується розширенням, яке називається подушкою таламуса (pulvinar thalami).

Сіра речовина таламуса (substantia grisea thalami)формує специфічні ядра таламуса (nucleithalami), які розмежовані бічною мозковою пластинкою (lamina medullaris lateralis) та присередньою мозковою пластинкою (lamina medullaris medialis)на такі основні групи ядер:

За сучасною Міжнародною анатомічною номенклатурою ядра таламуса поділяються на:

- передні ядра таламуса (nuclei anteriores thalami);

- дорсальні ядра таламуса (nuclei dorsales thalami);

- внутрішньопластинкові ядра таламуса (nuclei intralaminares thalami);

- присередні ядра таламуса (nuclei mediales thalami);

- серединні ядра таламуса (nuclei mediani thalami);

- задні ядра таламуса (nuclei posteriores thalami);

- сітчасте ядро таламуса (nucleus reticularis thalami);

- вентральні ядра таламуса (nuclei ventrales thalami).

Функція таламуса: в ньому розміщені всі (крім нюхового, смакового і слухового) чутливі підкіркові центри.

Метаталамус (metathalamus) Він розміщений під подушкою таламуса (pulvinar thalami) і складається з:

- бічного колінчастого тіла (corpus geniculatum laterale),або підкіркового центру зору,щоз’єднується позаду з верхніми горбиками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих

горбиків;

- присереднього колінчастого тіла (corpus geniculatum mediale),або підкіркового центру слуху,

що з’єднується з нижніми горбиками пластинки покрівлі середнього мозку за допомогою ручок цих горбиків.

Епіталамус (epithalamus)

Він розміщений позаду таламуса (thalamus). До нього належать:

- шишкоподібна залоза (glandula pinealis),яка лежить між верхніми горбиками пластинки

середнього мозку і належить до залоз внутрішньої секреції;

 

- повідці (habenulae),що є парним продовженням дозаду мозкової стрічки таламуса і з’єднують

правий та лівий таламус з шишкоподібною залозою;

- повідцевий трикутник (trigonum habenulare),що розміщений у задній частині повідців у місці

зрощення повідців з правою та лівою мозковими стрічками таламуса. Цей трикутник відмежований від подушки таламуса повідцевою борозною (sulcus habenularis);

- спайка повідців (commissura habenularum),що утворена передніми відділами повідців перед

входженням у шишкоподібну залозу. За допомогою повідців залоза з’єднується з присередньою поверхнею правого та лівого таламусів;

- задня спайка;епіталамічна спайка(commissura posterior; commissura epithalamica),що розміщена

під спайкою повідців і з’єднує між собою найближчі ділянки півкуль великого мозку (комісуральні волокна);

 

- підспайковий орган (organum subcomissurale),який розміщений під задньою спайкою і об’єднує

групу епендимних клітин, що містяться у стінці третього шлуночка.

Гіпоталамус (hypothalamus)

 

Він об’єднує структури, що розміщені під гіпоталамічною борозною (sulcus hypothalamicus) і

згідно зі старою Базельською анатомічною номенклатурою складається із:

- зорової частини гіпоталамуса (pars optica hypothalami)–передньої частини,яка формується

за рахунок кінцевого мозку (telencephalon);

- нюхової частини гіпоталамуса (pars olfactoria hypothalami)–задньої частини,яка формуєтьсяза рахунок проміжного мозку (diencephalon).

 

До зорової частини гіпоталамуса; передньої частини гіпоталамуса (pars optica hypothalami) належать:

- сірий горб (tuber cinereum);

- нейрогіпофіз (neurohypophysis),який має:

- лійку (infundibulum);

- нервову частину (pars nervosa);

- зорове перехрестя (chiasma opticum);

- зоровий шлях (tractus opticus).

Сірий горб (tuber cinereum)розміщений:

- між сосочковими тілами (corpora mamillaria) позаду і зоровим перехрестям (chiasma opticum)

попереду;

- з боків він обмежований зоровими шляхами (tractus optici).

Звужуючись донизу, сірий горб (tuber cinereum) переходить у лійку (infundibulum).

Нейрогіпофіз;задня частка(neurohypophisis; lobus posterior)є задньою часткою гіпофіза складається з:

- лійки (infundibulum);

- нервової частки;нервової частини(lobus nervosus; pars nevrosa).

 

 

По лійці (infundibulum) у складі гіпоталамо - гіпофізарного шляху гормони вазопресин і окситоцин потрапляють у нервову частку нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis), звідки ці гормони потрапляють у кров.

Нервова частка нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis) представлена аксонами нейронів, тіла яких розміщені у надзоровому та пришлуночковому ядрах гіпоталамуса (nucleus supraopticus et nucleus paraventricularis hypothalami).

Зорове перехрестя (chiasma opticum)розміщене позаду кінцевої пластинки півкуль великого мозку (lamina terminalis hemispheriorum cerebri) і переходить у зорові шляхи (tractus optici).

 

До задньої частини гіпоталамуса; нюхової частини гіпоталамуса (pars olfactoria hypothalami) належать:

- сосочкове тіло (corpus mamillare);- нюховий мозок

- субталамус (subthalamus),у якому міститься парне субталамічне ядро (nucleus subthalamicus),

Люісове тіло. Через субталамус (subtalamus) проходять різні шляхи до таламуса (thalamus), зокрема усі шляхи, що входять до складу присередньої петлі (lemniscus medialis).

Ядра гіпоталамуса (nuclei hypothalami) сполучаються з гіпофізом (hypophysis) через його ворітні судини (клітини ядер секретують нейрогормони в ці судини) та через нервові волокна (гіпоталамо-гіпофізарний шлях). Ці зв’язки об’єднують гіпоталамус та гіпофіз у гіпоталамо-гіпофізарну систему.Надзорове ядро (nucleus supraopticus), та пришлуночкове ядро гіпоталамуса (nucleus paraventricularis hypothalami), містять тіла специфічних нейронів, що продукують гормони вазопресин та окситоцин.

Верхня порожниста вена.

Верхня порожниста вена (vena cava superior)

Вона утворюється внаслідок злиття правої плечоголовної вени (v. brachiocephalica dextra) та лівої плечоголовної вени (v. brachiocephalica sinistra)по-заду з’єднання ребрового хряща першогоправого ребра (cartilago costalis costae dextrae primae) з гру-дниною (sternum).

Верхня порожниста вена (vena cava superior)на рівні третього правого ребрового хряща(cartilagocostalis tertia ) впадає у праве передсердя (atrium dextrum).

У верхню порожнисту вену (vena cava superior) з правого боку впадає непарна вена (v. azygos).

А з лівого v.hemiazigos і v.hemiazigos acessoria

 

Плечоголовні вени (venae brachiocephalicae)

Вони є права і ліва (значно довша) і формуються при злитті:

- підключичної вени (v. subclavia);

- внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna);

Місце злиття цих вен називається венозним ку-том (angulus venosus). Відповідно є правий венозний кут і лівий венозний кут, куди впадають:

- зліва – грудна лімфатична протока (ductus thoracicus);

- справа – права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter).

 

У плечоголовні вени (venae brachiocephalicae) впадають:

- нижні щитоподібні вени (vv. thyroideae inferiores)від непарного щитоподібного сплетення(plexusthyroideus impar);

- нижня гортанна вена (v.laryngea inferior)від гортані(larynx);

- вени загруднинної залози (vv. thymicae)від за-груднинної залози(thymus);

- осердні вени (vv. pericardiacae)від осердя(pericardium);

- середостінні вени (vv. mediastinales)від органів середостіння(mediastinum);

- бронхові вени (vv. bronchiales)від бронхів(bronchi);

- трахейні вени (vv. tracheales)від трахеї(trachea);

- стравохідні вени (vv. oesophageales)від стра-воходу(oesophagus).

 

Внутрішня яремна вена(vena jugularis interna)

Внутрішня яремна вена є найбільшою венозною судиною, яка збирає кров від ділянок голови та шиї

Внутрішня яремна вена (v. jugularis interna) є продовженням сигмоподібної пазухи черепної тве-

рдої оболонки (sinus sigmoidei durae matris cranialis),де на рівні яремного отвору(foramen jugulare) вона починається верхньою цибулиною яремної вени (bulbus superior venae jugularis) і лягає спочатку позаду внутрішньої сонної артерії (a. carotis interna), а потім позаду загальної сонної артерії (a. carotis communis) та блукаючого нерва (n. vagus).

Внутрішня яремна вена (v.jugularis interna)має такі позачерепні притоки:

- глоткові вени (vv. pharyngeae);

- язикову вену (v. lingualis);

 

- верхню щитоподібну вену (v. thyroidea superior);

- лицеву вену (v. facialis);

- занижньощелепну вену (v. retromandibularis),вона впадає у лицеву вену(v. facialis)або безпосе-

редньо у внутрішню яремну вену (v. jugularis interna).

 

До внутрішньочерепних приток внутрішньої яремної вени(v. jugularis interna)належать:

- пазухи твердої оболонки (sinus durae matris),які є:

- поперечна пазуха (sinus transversus);

- стік пазух (confluens sinuum);

- крайова пазуха (sinus marginalis);

- потилична пазуха (sinus occipitalis);

- кам’янисто - лускова пазуха (sinus petrosquamosus);

- сигмоподібна пазуха (sinus sigmoideus);

- верхня стрілова пазуха (sinus sagittalis superior);

- нижня стрілова пазуха (sinus sagittalis inferior);

- пряма пазуха (sinus rectus);

- верхня кам’яниста пазуха (sinus petrosus superior);

- печериста пазуха (sinus cavernosus);

- клино - тім’яна пазуха (sinus sphenoparietalis);

 

- вени губчатки (vv. diploicae),від кісток черепа(ossa cranii);

- оболонкові вени (vv. meningeales),від черепної твердої оболонки(dura mater cranialis);

- верхня очна вена (v. ophthalmica superior)та нижня очна вена (v. ophthalmica inferior),від органа

зору (organum oculi);

- вени лабіринту (vv. labyrinthi),від внутрішнього вуха;

- випускні вени (vv. emissariae),що сполучають внутрішньочерепні притоки з позачерепними прито-

ками внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna);

- вени головного мозку (vv. encephali)–глибокі та поверхневі(vv.рrofundae et superficiales).

Анастомози між внутрішньочерепними та позачерепними притоками внутрішньої яремної вени Вони вібуваються через випускні вени та притоки лицевої вени,

Венозні сплетення в черепі є такі: