Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за представленням Кабінету Міністрів України.

Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» передбачено поетапне збільшення мінімальної заробітної плати: із 01.01.2012 р. -1073 грн.; із 01.04.2012 р. -1094 гра; із 01.07.2012 р. -1102 гра; із 01.10.2012 р. -1118 грн.; із 01.12.2012 р. -1134 грн.;

Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» [12] передбаче­но поетапне збільшення мінімальної заробітної плати: із 01.01.2013 р. -1 147 грн.; із 01.12.2013 p.-1218 грн.

Кодексом законів про працю України та іншими нормативними доку­ментами, що регламентують трудові відносини, передбачено доплати та га­рантії за особливі умови праці:

- доплати за роботу в понаднормовий час, у святкові, неробочі і вихідні дні, у ніч-* ний час, за час простою, що мав місце не з вини працівника, при виготовленні

 

продукції, що виявилась бракованою не з вини працівника, працівникам менше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їхньої щоденної роботи тощо.

- гарантії для працівників у сумі нарахованих щорічних відпусток; виплат за час виконання державних обов'язків; коштів особам, що направляються на підвищення кваліфікації, на обстеження до медичної установи; виплат для осіб, переведених за станом здоров'я на більш легку нижче оплачувану роботу, переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; соціальних відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами й по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку тощо.

- гарантії і компенсації працівникам при переїзді на роботу в іншу місце­вість, службових відрядженнях, роботі в польових умовах тощо.

Робочий час - це встановлений законом або угодою сторін час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та умов трудово­го договору повинен виконувати визначені обов'язки. Робочий день - це встановлена законодавством норма робочого часу протягом доби. Норма робочого часу протягом календарного тижня є робочим тижнем. При п'ятиденному робочому тижні нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин. Статтею 51 Кодексу законів про працю України передбачено скорочену тривалість робочого часу для працівників:

- у віці від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;

- у віці від 15 до 16 років, в тому числі учнів віком від 14 до 15 років, працюючих у період канікул - 24 години на тиждень.

Під системою оплати праці розуміють спосіб обчислення розміру винагоро­ди, яка підлягає виплаті найманим працівникам відповідно до кількості затраче­ної ними праці або за результатами їх роботи.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка вклю­чає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (рис. 3.1). Застосування тарифної системи оплати праці забезпечує диференціацію і регулювання рівня заробітної плати в залежності від кваліфікації на­йманих працівників, складності виконуваних ними робіт і функцій; інтенсивності, ха­рактеру й умов праці; виду економічної діяльності, застосовуваних форм оплати праці.

 

 

 

Тарифні сітки і схеми посадових окладів розробляються підприємством самостійно та формуються на підставі:

- тарифної ставки робітника першого розряду, яку встановлюють у розмірі,що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної за­робітної плати;

- міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

В залежності від способу виміру кількості відпрацьованого часу або ви­робленої продукції розрізняють погодинну та відрядну форми тарифної сис­теми оплати праці.

1. При погодинній формі оплати праці мірою праці виступає кількість від­працьованих годин, а заробітну плату найманому працівнику нараховують у від­повідності до встановленої йому годинної тарифної ставки (посадового окладу) за фактично відпрацьований час (годину чи день).

Обов'язковою умовою застосування погодинної оплати праці є, належним чином, організований облік фактично відпрацьованого робочого часу і система­тичний контроль за виконанням встановлених завдань, обсягів робіт, які праців­ник повинен виконати за годину праці. Таку форму оплати праці застосовують для оплати робіт, які складно облічити в інших, окрім трудових вимірниках. Роз­різняють просту погодинну, погодинно-преміальну, просту окладну та окладно-преміальну системи погодинної форми оплати праці.

1.1. Проста погодинна система оплати праці залежить від кількості від­працьованого часу та встановленої тарифної ставки, що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду. Дана система оплати праці застосовується для нарахування заробітної плати працівникам технічної служби, певним категоріям робітників допоміжного виробництва та відділу збуту тощо.

Сума заробітної плати, нарахована працівникам за годинними тарифними ставками (ЗП^), обчислюється за формулою:

 

(3.1)

де: ГТС - годинна тарифна ставка;

ВГ- кількість фактично відпрацьованих годин.

Погодинно-преміальну систему оплати праці використовують для підви­щення матеріальної заінтересованості працівників у результатах праці. За цією системою, поряд з виплатою заробітної плати за відпрацьований час, працівнику за досягнення певних кількісних і якісних показників роботи нараховують над­бавку до заробітної плати (премію), розмір якої встановлюють здебільшого у відсотках до нарахованої заробітної плати.

Заробітна плата при погодинно-преміальній системі оплати праці (ЗП_ппр) ви­значається за формулою:

ЗП_ппр=ГТС×ВГ+П

 

де: П - премії за досягнення певних кількісних або якісних показників роботи.

 

1.3. Оплата праці за місячними посадовими окладами нараховується пра­
цівникам (керівникам, спеціалістам, службовцям та працівникам і робітникам,
які займають певні посади), робота яких має стабільний характер. Така система
оплати праці залежить від встановленого посадового окладу та кількості фактич­
но відпрацьованих днів найманим працівником.

Нарахована заробітна плата за місячними посадовими окладами розраховується за формулою:

(3.3)

де: ПО - посадовий оклад, встановлений штатним розписом; ВД - кількість фактично відпрацьованих днів; РД- кількість робочих днів місяця, визначених законодавством.

Приклад 3.1

Посадовий оклад завідуючого складом Савчук М.Р. становить 1 500 грн. Працівнику надавалася відпустка без збереження заробітної плати у травні та липні поточного року терміном на 3 робочих дні в кожному місяці. Міністер­ством соціальної політики України у травні й липні 2012 року встановлено 17 та 22 робочі дні відповідно. Таким чином у травні Савчук М.Р. відпрацював 14, а в липні 19 робочих днів.

Оплата одного робочого дня Савчук М.Р., враховуючи його посадовий оклад, становитиме у травні 88,24 грн. (1 500 грн.: 17 р. дн.), а у липні 68,18 грн. (1500 грн.: 22 р. дн.). Отже, нарахована працівникові заробітна плата у зазна­чених місяцях є різною:

- у травні 1 235,36 грн. (88,24 грн. х 14 р. дн.);

- у липні 1 295,42 грн. (68,18 грн. х 19 р. дн.).

1.4. Оплата праці за окладно-преміальною системою залежить від вста­
новленого працівнику посадового окладу, який відображає його кваліфікацію та
кількості відпрацьованих днів і нарахованої премії за досягнення певних резуль­
татів чи показників роботи (досягнення запланованого обсягу реалізації, високу
якість виконаної роботи тощо).

Нарахована заробітна плата за окладно-преміальною системою (377_ояс) визначається за формулою:

(3.4)

2. При відрядній формі оплати праці мірою праці є вироблена робітником продукція (виконаний обсяг робіт), а заробітна плата найманого працівника зале­жить від кількості та якості виконаної роботи і встановленої відрядної розцінки. Розрізняють такі системи відрядної форми оплати праці:пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна, відсоткова.

2.1. Пряма відрядна система оплати праці застосовується для нарахування заробітної плати робітникам основного виробництва промислових і будівельних

 

підприємств та залежить від встановленої відрядної розцінки за одиницю про­дукції та кількості виробленої продукції, яка відповідає встановленим стандар­там й технічним умовам.