Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту Закону про Державний бюджет України.

Поиск

Міністерство фінансів України подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку його розгляду.

Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту Закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президентові України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

29. Порядок розгляду проекту Державного бюджету України

Порядок розгляду та прийняття Державного бюджету на наступний фінансовий рік регламентовано положеннями розділу II Бюджетного кодексу та розділу 9 Регламенту Верховної Ради України.

На основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України до 15 серпня готує проект закону про Державний бюджет для надання його на розгляд Кабінетом Міністрів України.

За результатами обговорення Верховна Рада України протягом 5 днів приймає рішення про прийняття закону на розгляд або його відхилення. Рішення приймається з урахуванням відповідності проекту Основним напрямам бюджетної політики, що були прийняті в червні місяці.

У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України зобов'язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджет України на повторне подання. Міністр фінансів України повторно подає проект закону про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України.

Не пізніше ніж через п'ять днів після подання Кабінетом Міністрів проект закону про Державний бюджет України до Верховної Ради міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України. За результатами обговорення проекту закону Верховна Рада може відхилити його в разі невідповідності Бюджетному кодексу та Основним напрямам бюджетної політики на наступний рік.

Проект закону про Державний бюджет України може пройти три читання. Після прийняття до розгляду представленого проекту закону про Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня розглядається народними депутатами України, а також у комітетах, депутатських фракціях і групах Верховної Ради України. Комітети Верховної Ради України формують свої пропозиції до проекту закону про Державний бюджет і передають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та призначають представників для участі в роботі даного бюджету.

Не пізніше 15 жовтня Комітет Верховної Ради України з питань бюджету спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції до проекту закону і готує висновки та пропозиції. Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет у першому читанні не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому.

30. Затвердження Державного бюджету України

Друге читання проекту закону про Державний бюджет України передбачає в першу чергу затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України, розміру мінімальної заробітної плати та рівня забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період з подальшим постатейним голосуванням проекту закону про Державний бюджет України, поданого Кабінетом Міністрів України на друге читання.

Друге читання проекту закону про Державний бюджет України завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому. Статті проекту закону про Державний бюджет України, не прийняті у другому читанні, переносяться на розгляд у третьому читанні.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету доопрацьовує проект закону про Державний бюджет України та вносить його на розгляд Верховної Ради України у третьому читанні не пізніше 25 листопада року, що передує плановому.

Після доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України Верховна Рада України проводить голосування по пропозиціях Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону про Державний бюджет України, що не були прийняті у другому читанні, та по проекту закону в цілому.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

 

31. Закон про Державний бюджет України, його зміст

Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Закон про Державний бюджет України приймається щорічно і діє протягом бюджетного року. В ньому знаходять відображення такі дані:

• граничний розмір дефіциту Державного бюджету та джерела його покриття;

• доходи Державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

• видатки Державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

• доходи і видатки цільових загальнодержавних фондів включених до складу Державного бюджету;

• суми дотацій, субсидій, субвенцій та розміри відрахувань від регулюючих доходів до бюджетів областей, міста Києва;

• розмір оборотної касової готівки Державного бюджету України;

• суми вилучення коштів із місцевих бюджетів на користь Державного бюджету;

• рішення щодо бюджетних позичок;

• зміни, які відбулися в податковому законодавстві;

- інша інформація.

 

32. Порядок складання проектів місцевих бюджетів

Бюджетний процес на місцевому рівні розпочинається з доведення Міністерством фінансів України місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів (додаток А).

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів на засадах своєчасності, достовірності та змістовності для подання місцевим фінансовим органам. Бюджетні запити мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, щодо його відповідності меті, пріоритетності, а також раціональності й ефективності використання бюджетних коштів.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій, установ.

У тижневий строк з дня схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України доводить місцевим фінансовим органам прогнозні обсяги міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічні вимоги та інші показники щодо складання проектів місцевих бюджетів.

Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії відповідної місцевої ради схвалюється місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної місцевої ради. Разом з ним подаються:

1) пояснювальна записка до проекту рішення,

2) прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди;

3) проект показників зведеного бюджету району, міста з районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста районного значення;

4) показники витрат місцевого бюджету, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення інвестиційних програм (проектів), що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація таких програм (проектів) триває більш, ніж один бюджетний період;

5) перелік інвестиційних програм (проектів) на плановий бюджетний період та наступні за плановим два бюджетні періоди;

6) інформація про хід виконання відповідного бюджету в поточному бюджетному періоді;

7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту відповідного бюджету (подаються комісії з питань бюджету Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради);

8) інші матеріали.

Крім того, проект місцевого бюджету має містити перелік захищених видатків місцевого бюджету, а саме оплату праці працівників бюджетних установ, що фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо.

33. Розгляд та затвердження місцевих бюджетів

Проекти відповідних місцевих бюджетів розглядають постійні комісії, які готують висновки та зауваження щодо показників доходів і видатків бюджету. З доповіддю про проект відповідного бюджету виступають:

— начальник фінансового управління та голова комісії з питань бюджету — на сесії обласної, районної та міської рад.

Розгляд і затвердження місцевих бюджетів здійснюється місцевими радами. Місцеві бюджети затверджуються на сесіях відповідних рад:

—обласні і районні бюджети, міські (міста Києва та міст обласного значення) — рішенням відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий строк після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України;

— міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети—рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий строк після затвердження районного чи міського бюджету.

Місцевий бюджет може бути затверджений тільки після затвердження державного бюджету. Якщо місцевий бюджет не буде прийнято до ЗО грудня, то вступають в силу показники бюджету, який передано на затвердження.

 

34. Розподіл обсягів міжбюджетних трансфертів між державним та місцевими бюджетами

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання, субвенцій, а також коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 Бюджетного Кодексу, затвердженого законом про Державний бюджет України, між бюджетами міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення і районними бюджетами, іншими бюджетами місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, визначається на основі формули.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 цього Кодексу, затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати такі параметри:

1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;

2) кількість населення та кількість споживачів гарантованих послуг;

3) індекс відносної податкоспроможності відповідного бюджету;

4) розрахунковий обсяг кошика доходів місцевих бюджетів;

5) коефіцієнт вирівнювання;

6) норматив кількості працівників органів місцевого самоврядування в розрахунку до кількості населення.

 

35. Кошторисне планування, його основи

Головним інструментом фінансового планування є кошторисне планування (бюджетування).

Кошторис - це основний плановий документ, який визначає обсяг фінансових ресурсів, джерела їх формування, цільове спрямування і поквартальний розподіл, необхідних для утримання бюджетної установи, розвитку її матеріально-технічної і соціальної сфери, матеріального стимулювання колективу працівників в наступному бюджетному році.

В практиці кошторисного планування застосовуються дві форми кошторисів: кошторис доходів і видатків складають, як правило, установи освіти і охорони здоров’я, які, окрім бюджетних коштів, одержують кошти від комерційної діяльності (надання платних послуг); кошторис видатків складають органи державної влади і управління, оборони і правоохоронні органи, суди і прокуратура.

В бюджетному плануванні розрізняють наступні види кошторисів: індивідуальні, загальні, на централізовані заходи, зведені.

Індивідуальний кошторис - це фінансовий план конкретної бюджетної установи, який відображає специфіку і особливості її виробничої діяльності; їх складають установи освіти, охорони здоров’я, державної влади і управління, правоохоронні органи, суди і прокуратура і суди та інші.

Загальні кошториси складаються на видатки однотипних установ, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями.

Кошторис видатків на централізовані заходи складають міністерства, відомства, управління (відділи) місцевих органів влади і управління на видатки, які раціонально здійснювати в централізованому порядку, наприклад, підготовку кадрів, придбання цінного учбового обладнання і інвентарю, медичного обладнання, автомобілів швидкої медичної допомоги, проведення спортивних змагань і т. ін.

Основними елементами кошторису є статті витрат. Фінансування установ і організацій, що перебувають на бюджеті, проводиться по таких статтях.

Стаття № 1: “Фонд оплати праці”

Стаття №2: “Нарахування на заробітну плату.”

Стаття №3: “Канцелярські і господарські.”

Стаття №4: “Командировки та службові роз’їзди.”

Стаття №5: “Стипендії.” На дану статтю відносяться видатки по видачі стипендії учням, студентам, аспірантам.

Стаття №6: “Видатки на харчування.”

Стаття №10: “Придбання медикаментів і перев’язочних засобів

Стаття №12: “Придбання обладнання та інвентарю.”

Стаття №14: “Придбання м’якого інвентарю і обмундирування.”

Стаття №15: “Державні капітальні вкладення.”

Стаття №16: “Капітальний ремонт будівель та споруд.”

Стаття №17: “Інші видатки.”

Визначення обсягу витрат по кожній статті здійснюється на базі двох основних елементів: оперативно-сітьових показників і встановлених норм і нормативів.

Оперативно-сітьові показники - це показники, які відображають діяльність бюджетної установи і покладені в основу кошторисних розрахунків (кошторисного планування).

36. Розпорядники бюджетних коштів, їхні права

Керівники бюджетних установ, які одержують у своє розпорядження бюджетні асигнування, називаються розпорядниками коштів.

Розрізняють три ступені розпорядників коштів: головні, другого і третього ступенів. За обсягом наданих їм прав, обов’язків і відповідальності розпорядники коштів поділяються: по державному бюджету — на головних, другого і третього ступенів, а по місцевих бюджетах — на головних і третього ступеня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів по державному бюджету є міністри і керівники інших центральних відомств (установ), по місцевих бюджетах — керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних державних адміністрацій, а по міських (міст районного підпорядкування), сільських і селищних бюджетах — голови цих рад.

До розпорядників коштів другого ступеня належать керівники підвідомчих міністерств і відомств, органів управління, яким, у свою чергу, підпорядковані окремі підприємства, організації та установи.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним чи другого ступеня розпорядникам бюджетних коштів (призначень).

Головні розпорядники коштів мають значно більше прав, обо­в’язків і відповідальності порівняно з нижчестоящими розпорядниками бюджетних коштів. Вони розробляють план своєї діяльності та на його підставі бюджетні запити, розглядають і затверджують кошториси підвідомчих установ, складають річні кош­ториси доходів і видатків у цілому по міністерству, відомству, управлінню (відділу), здійснюють у встановленому порядку перерозподіл бюджетних асигнувань з одних кошторисних підрозділів в інші.

Головні розпорядники мають право використовувати бюджетні кошти на утримання апарату тієї установи, яку вони очолюють, на централізовані заходи, а також розподіляти надані їм бюджетні кошти між нижчестоящими розпорядниками асигнувань. Головні розпорядники коштів мають право збільшувати асигнування за кошторисом одних установ за умови скорочення на ту ж саму суму і за тими самими статтями кошторису іншим аналогічним установам.

Розпорядники коштів другого ступеня одержують бюджетні кошти від головних розпорядників бюджетних коштів як на видатки на утримання апарату самого розпорядника коштів другого ступеня, так і для розподілу коштів підвідомчим установам і на централізовані заходи. Вони несуть відповідальність за використання бюджетних призначень перед головними розпорядниками коштів.

Розпорядники коштів третього ступеня одержують бюджетні кошти від вищестоящих розпорядників на утримання своєї установи. Вони мають свій кошторис, рахунки в установах Державного казначейства, ведуть самостійно бухгалтерський облік виконання кошторису, якщо їх облік не централізований, і скла­дають установлену звітність. Вони не користуються правом подальшого розасигнування бюджетних коштів.

Розпорядники коштів другого і третього ступенів одержують бюджетні кошти безпосередньо з рахунка Державного казначейства (відповідного територіального органу казначейства) на оплату рахунків за виконані роботи, одержані послуги від підприємств, установ, організацій та готівкою для виплати заробітної плати своїм працівникам.

 

37. Поняття та принципи виконання бюджету

Виконати бюджет означає забезпечити надходження запланованих доходів до всіх ланок бюджетної системи та профінансувати заходи, затверджені в бюджеті держави. До принципів організації виконання бюджету відносять:

- забезпечення повного і своєчасного надходження доходів в цілому і за кожним джерелом окремо;

- фінансування заходів у межах затверджених у бюджеті сум і протягом бюджетного року;

- надання бюджетних коштів за умови виконання кожним підприємством, організацією, установою планових завдань і з урахуванням освоєння раніше виділених коштів;

- фінансування юридичних осіб тільки з одного бюджету;

- дотримання режиму економії у витрачанні трудових та природних ресурсів, матеріальних коштів;

- забезпечення ефективного контролю за правильним використанням бюджетних коштів;

- дотримання на підприємствах і в організаціях бюджетної сфери державної планової та фінансової дисципліни.

Загальне керівництво щодо виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України організує виконання бюджету держави через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи виконавчої влади, місцеві виконавчі органи.

38. Органи, що забезпечують виконання бюджету. Розподіл функцій між ними

Виконання дохідної частини Державного бюджету забезпечують такі органи:

1) Податкова служба України здійснює контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом всіх платників податків, зборів, платежів.

2) Органи Державного казначейства України перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів.

3) Міністерство фінансів України організовує виконання дохідної частини бюджету і здійснює контроль за цим.

4) Установи банківської системи здійснюють прийом, зберігання доходів та їх перерахування.

Виконання дохідної частини місцевих бюджетів забезпечують такі органи:

1) Податкова служба України здійснює контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом всіх платників податків, зборів, платежів.

2) Фінансові управління обласних, міських, державних адміністрацій і фінансові відділи виконавчих органів перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації та ведуть бухгалтерський облік доходів.

3)Установи банківської системи здійснюють прийом, зберігання доходів та їх перерахування.

39. Бюджетна класифікація доходів і видатків, її роль у бюджетному процесі та виконання бюджету

Бюджетна класифікація — це систематизоване групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків та кредитування бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

Класифікація боргу.

Доходи бюджету складаються із трьох складових: сукупні доходи, офіційні трансферти та державні цільові фонди. Сукупні доходи складаються із поточних доходів і доходів від операцій з капіталом. Поточні доходи, в свою чергу, поділяються на податкові і неподаткові надходження. Коди доходів складаються із восьми знаків.

Видатки бюджету класифікуються за:

1. функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);

2. економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3. ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

4. за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

 

40. Виконання Державного бюджету за доходами

Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету, а також погодження рішень центрального податкового органу про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного періоду, стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

У процесі виконання Державного бюджету за доходами органи Державного казначейства:

— встановлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в Головних управліннях Державного казначейства України для зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів (надалі – платежі);

— ведуть бухгалтерський облік надходжень до бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, передбаченого Наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 р. №131, у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

— здійснюють розмежування платежів до Державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених Законом про Державний бюджет на відповідний рік, і перераховують за належністю розподілені кошти;

— здійснюють розмежування у розмірах, визначених законодавством, інших платежів, що зараховуються до Державного бюджету, та перераховують за належністю розподілені кошти;

— готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів Державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів тощо;

—здійснюють відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів Державної податкової служби та рішень судових органів;

— складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів і подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів до бюджету і державних цільових фондів.

Рахунки для зарахування платежів відкриваються в Головних управліннях Державного казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного і місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства України, затверджених інструктивними матеріалами ДКУ.

 

41. Стадії виконання бюджету за видатками та кредитуванням

Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов’язань;

4) отримання товарів, робіт і послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань;

6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

42. Виконання місцевих бюджетів

Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України за функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу.

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 цього Кодексу.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про обсяг вільного залишку бюджетних коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов’язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов’язань.

43. Завдання обліку виконання бюджету у фінансових органах

Облік виконання бюджету у фінансових органах покладений на відповідні служби залежно від рівня фінансового органу.

Завданнями обліку виконання бюджету є повне, своєчасне і достовірне відображення процесу виконання державного та місцевих бюджетів. Ця інформація має дуже важливе значення для управлінської діяльності в процесі виконання бюджету. Дуже важливим при цьому виступає правильна організація обліку виконання бюджету. Складовими організації обліку є:

- первинні документи, якими оформляються операції щодо виконання бюджету;

- облікові реєстри, в яких відображаються ті чи інші операції і порядок ведення запису в них;

- план рахунків з обліку виконання бюджету держави.

Усі операції з виконання бюджету оформляються документально. Документи, в яких відображаються всі операції, називаються первинними, оскільки вони є вихідними для ведення обліку.

 

44. Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів здійснюється Міністерством фінансів України, яке координує діяльність Державного казначейства України і погоджує його нормативно-правові акти з цих питань.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік операцій із виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади в обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством, а також виконує контрольні функції, пов'язані із дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складанням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ. Бухгалтерський облік у бюджетних установах здійснюють керівники бухгалтерських служб – головні бухгалтери.

Бухгалтерський облік виконання Державного бюджету ґрунтується на таких основних засадах:

— сума доходів важлива переважно тією мірою, якою вона є джерелом покриття видатків;

— з метою додержання принципу цільового використання бюджетних коштів їх використання передбачається тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

— застосовується касовий метод виконання Державного бюджету, коли облік доходів та витрат здійснюється у момент їх надходження (сплати), а не у момент їх виникнення.

Організація бухгалтерського обліку про виконання Державного бюджету та складання звітності забезпечується через єдину бюджетну класифікацію та єдиний план рахунків, які є обов’язковими для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Залежно від рівня здійснення операцій з бюджетними коштами передбачається застосування двох Планів рахунків:

— План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ;

— План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

Процес складання звітності, як і процес бухгалтерського обліку в цілому, базується на комплексі певних принципів. Першим і головним принципом бухгалтерської звітності є достовірність відображених показників. Це можливо за умов:

- обліку усіх надходжень та витрат бюджету у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників;

- відображення усіх надходжень та витрат бюджету на рахунках у хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури;

- документального підтвердження усіх бухгалтерських записів.

 

45. Облік виконання місцевих бюджетів

Облік виконання місцевих бюджетів ведуть головні бухгалтерії у складі обласних, міських фінансових управлінь державних адміністрацій, а також бухгалтерії районних, міських і районних у містах фінансових відділів.

Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів здійснюють органи Державного казначейства України. Цей облік повинен відображати всі активи та зобов'язання місцевих органів влади.

o Розпорядники бюджетних коштів ведуть бухгалтерський облік відповідно до правил, встановлених Державним казначейством України.

o Усі надходження до бюджету та витрати бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників.

o Усі надходження до бюджету та витрати бюджету повинні заноситися на рахунки в хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Всі бухгалтерські записи повинні підтверджуватися документально.

Не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті в поточному бюджетному періоді. За виняткових обставин міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, але не пізніше як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.

На кінець бюджетного періоду Державне казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду місцевого бюджету для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Рахунки спеціального фонду Державного бюджету України відкриваються в наступному бюджетному періоді із записом про всі не витрачені в попередньому бюджетному періоді кошти, які були одержані на виконання відповідних завдань.

Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони були здійснені.

Після введення в дію закону про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

 

46. Звітність про виконання бюджету як складова бюджетного менеджменту

Бюджетна звітність – це звітність головних розпорядників коштів, розпорядників 2 і 3 ступенів та відповідних фінансових органів за одержані і використані кошти із бюджету, а також кошти, які надійшли до бюджету.

Метою складання фінансової звітності про виконання бюджетів є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і результати виконання бюджетів користувачам для прийняття ними виважених економічних рішень у сфері бюджетної діяльності.

Органи казначейства складають консолідовану (зведену) фінансову звітність, включаючи звітність підвідомчих органів з виконання державного та місцевих бюджетів. Дані цієї звітності використовуються для прийняття управлінських рішень щодо виконання бюджетів Державним казначейством України, Міністерством фінансів України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, податковими органами, органами статистики, та для відкритого опублікування.

Статистична інформація про виконання державного та місцевих бюджетів характеризує економіку держави і використовується органами законодавчої та виконавчої влади, широким колом науковців, економістів, ділових людей для найрізноманітніших цілей. Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна сприяти прийняттю своєчасних і правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та ма



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 254; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.80.247 (0.013 с.)