Поняття та характеристика договору комісії

 

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК). Його правова мета – юридично закріпити відносини торгового посередництва між двома особами.

Цей договір належить до посередницьких і стосується здійснення комісіонером для комітента його прав але від свого імені, а не від імені клієнта комітента. Цей договір визнано однією із форм реалізації добровільного представництва. Він має спільні риси із договором доручення. Принаймні комісіонер як і довірений діє в інтересах і за рахунок комітента. Проте в ньому на відміну від доручення результатом діяльності є не стільки процес посередництва та юридичні дії які при тому вчиняються, а сам результат. При тому для його досягнення комісіонер сам вступає у відносини із третьою особою і самостійно здійснює перед нею права, виконує обов’язки і, а також відповідає в разі їх порушення. У ч.2 ст. 1015 ЦК встановлено що за договором, укладеним із третьою стороною, комісіонер набуває прав навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої сторони виконання договору.

Завдяки цьому договору є можливість набувати прав та обов’язків, не розкриваючи себе і не приймаючи участі у вчиненні такого правочину і тим розкриваючи себе. Це зручно у тих випадках коли комітент не має наміру розкривати себе, зокрема при реалізації через комісіонера його не потребу чи вчинити інші правочини, які можуть поставити під сумнів його становище чи репутацію. По суті цей договір відноситься до непрямого представництва.

З огляду на зазначене в структурі договору комісії виділяється види правовідносин: 1) внутрішні, які виникають між комісіонером та комітентом; 2) зовнішні – між комісіонером та третьою особою.

Юридична характеристика договору комісії полягає в тому що він є консенсуальним, двостороннім (взаємним) та оплатним. Здебільше він господарським, оскільки комісіонер є суб’єктом господарської діяльності. Цей договір має спільні риси із договором доручення оскільки стосується посередництва, але в ньому комісіонер діє від власного імені.

Різновидом договору комісії за участі іноземного елементу є консигнація (міжнародна комісія) як зовнішньоекономічний контракт.

 

2. Сторони договору комісії

 

Сторони договору комісії йменуються комісіонер та комітент. Комісіонером може бути фізична особа з повним обсягом дієздатності або юридична особа. Зазвичай вони є суб’єктами підприємництва. Комітентом може бути фізична особа з повним обсягом дієздатності або юридична особа, в інтересах якої здійснюються вказані в договорі комісії правочини.

Зазвичай ініціатива укладення договору комісії виходить від комітента – особи, яка доручає комісіонеру вчинити для неї і за її рахунок певні правочини. Здебільше йдеться про продає її речей, зокрема тих, які їй стали непотрібними чи зайвими. В такому разі ощадливість мотивує власника до їх продажу, а статус чи гонор – не розкривати себе при їх відчуженні. Комісіонером є особа, суб’єкт господарювання, яка вчиняє правочини або інші юридичні та /і фактичні дії від свого імені за рахунок комітента.

Окрім комітента та комісіонера цей договір неможливий без третьої особи з якою комісіонер і вчиняє правочин. Така особа сама проявляє ініціативу на вступ у правовідносини із комісіонером на засадах свободи договору, що слугує підставою для комісіонера робити таку пропозицію, яка задовольнить третю особу. Інколи комітент може вказати третю особу, зокрема при комісії автомобілів. До третьої особи переходить всі права на предмет комісії, які належали комітенту. Проте, як зазначалось відносини комісіонера та третьої особи є предметом самостійного регулювання.

Субєктивні права та юридичні обов’язки сторін договору комісії будуються на правилами синалагми.

Права комісіонера: 1) отримати від комітента плату за фактично вчинені дії у разі розірвання або односторонньої відмови від договору з боку комітента (ч.5 ст.1013 ЦК)); 2) поручитися за виконання правочину, що вчиняється на користь комітента, третьою особою (ч. 3 ст.1016 ЦК); 3) отримати комісійну плату на загальних підставах у разі невиконання договору з причин, що залежали від комітента (ч.4 ст.1013 ЦК); 4) відступити за певних умов від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента (ст.1017 ЦК); 5) відмовитися від договору комісії з дотриманням певних умов, якщо договір має безстроковий характер (ст.1026 ЦК); 6) укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером) за згодою комітента або без такої, якщо цього вимагають інтереси комітента (ч.ч. 1, 2 ст. 1015 ЦК). 7) притримати річ, яка має бути передана клієнтові, у разі невиконання останнім обов’язків за договором (ч.1 ст.1019 ЦК).

Обов’язки комісіонера: 1) здійснювати правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі таких вказівок немає – відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.1014 ЦК); 2) зберігати майно комітента (ч.ч.1, 2 ст.1021 ЦК); 3) застрахувати майно за рахунок комітента, якщо це передбачено договором або звичаями ділового обороту (ч.3 ст.1021 ЦК); 4) негайно повідомити комітента про порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, зібрати та забезпечити необхідні докази про таке порушення (ч.4 ст.1016 ЦК); 5) надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором після вчинення правочину з третьою особою (ч.1 ст.1022 ЦК).

Права комітента: 1) відмовитися від договору комісії у будь-який час (ч.1 ст.1025 ЦК); 2) вимагати від комісіонера відступлення йому права вимоги до третьої особи (ч.4 ст.1016 ЦК).

Обов’язки комітента: 1) забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов’язку перед третьою особою (ч.1 ст.1016 ЦК); 2) виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ч.1 ст.1013 ЦК); 3) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії, оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені в ньому недоліки (ст.1023 ЦК).

Сторони вправі встановлювати обмеження при здійсненні їх прав: імперативно визначати територію укладення комісії, визначати гранично низьку чи вищу ціну тощо.

Зміст договору комісії

 

Істотною умовою договору комісії є умова про предмет. Предметом є надання посередницької послуги, яка полягає у вчиненні комісіонером одного або кількох правочинів в інтересах комітента та за його рахунок. Йдеться про укладення правочинів відповідно до повноважень комісіонера в інтересах комітента. Здебільше такими є діями є продаж майна комітента чи купівля такого майна для нього. Такі дії відповідно до ст. 1017 ЦК України учиняються «відповідно до вказівок» і в «інтересах комітента».

Разом із тим комісіонер може відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо узгодити такий відступ із комітентом, або на його запит відповідь не надійшла в розумний строк. Якщо вчинені дії із виходом за вказівки комітента, то комісіонер повинен про це повідомити комітента як тільки це стане можливим.

Якщо послуга вчиняється на принципах підприємництва, які передбачені в ст. 44 ГК України, то комісіонер може відступати від вказівок відповідно до ринкової кон’юнктури та ситуації, яка складається на момент вчинення дій на більш вигідних умовах для комітента.

Як правильно відзначається при вступі комісіонера у відносини із третьою особою появляється делькреде – порука комісіонера перед комітентом за виконання договору, який укладено із третьою особою. За т делькреде комісіонер отримує особливу винагороду. Проте у всіх випадках, навіть якщо розкривається комітент комісіонер набуває права і несе обов’язки перед третьою особою самостійно. Відступ від цього загального правила можливий у разі: 1) коли комісіонер був необачним к виборі третьої особи; 2) коли поручився за виконання договору (умова делькреде). Таким чином делькреде є додатковою послугою комісіонера, яка додатково оплачується комітентом.

З предметом пов’язана й субкомісія (ст. 1015 ЦК) за якою комісіонеру надається можливість перекласти виконання його обов’язків за договором комісії на субкомісіонера за умови. При тому комісіонер залишається відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом.

За загальним правилом ціна договору не відноситься до істотних умов. Якщо сторони в договорі не встановили розмір плати комісіонеру, вона сплачується після виконання договору, виходячи із звичайних цін за відповідні посередницькі послуги (ч.ч. 1, 3 ст. 1013 ЦК).

Водночас, якщо предметом договору є послуги комісіонера з продажу або купівлі певного майна, істотними умовами договору є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦК).

Договір комісії може укладатися як на певний строк, так і без визначення строку (ч.1 ст.1012 ЦК).

Форма договору комісії може бути письмовою або усною та підпорядковується загальним правилам про форму правочину (ст.ст. 205-209 ЦК).