Відповідальність за договором про оплатне надання медичних послуг

Підставою виникнення цивільної відповідальності є протиправне порушення чужого суб’єктивного права (зобов’язального чи абсолютного). Відповідно, необхідними умовами такої відповідальності є: 1) протиправність, тобто факт недотримання стороною умов договору про оплатне надання медичних послуг, вимог закону й інших правових актів, вимог, що звичайно ставляться в медицині відносно медичних дій чи діяльності, тобто вимоги які є загальновизнаними та загальноприйнятими в медицині, 2) наявність шкоди та 3) необхідного причинно-наслідкового зв’язку між протиправним порушенням суб’єктивного права контрагента та заподіяною йому шкодою [266].

Не дивлячись на певні недоліки договірних відносин між пацієнтом і лікувальною установою необхідно намагатися документально і належним чином оформити надання медичної послуги.

Ще одним із шляхів вирішення питання про медичне забезпечення є укладення договорів добровільного медичного страхування[267]. Добровільне медичне страхування має за мету забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов’язаних із зверненням до медичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.

Програми добровільного медичного страхування розрізняються між собою залежно від переліку медичних послуг (наприклад, у разі стаціонарного лікування або виклику лікаря додому); контингенту- діти або дорослі; переліку медичних установ, що ї пропонує страхова організація для виконання програми добровільного медичного страхування; від вартості послуг. Виплату за цими видами страхова організація здійснює у вигляді фіксованої страхової суми або добових. Добровільною формою охоплені й ті види страхування, згідно з якими відповідальність страхової організації настає в разі звернення страхувальника (застрахованого) до медичної установи за одержанням медичної допомоги або послуг відповідно до умов договору страхування. Виплата має вигляд компенсації вартості необхідного лікування. Для перестрахування себе від негативних наслідків, надання некваліфікаваної і неякісної медичної послуги необхідно укладати договір про надання медичних послуг чи договір медичного страхування.

 

Контрольні питання:

1. Способи забезпечення права на життя та здоров’я.

2. Поняття договору про надання медичних послуг.

3. Характеристика договору про надання медичних послуг.

4. Укладення договору про надання медичних послуг.

5. Забезпечення інтересів клієнтів при укладенні договору про надання медичних послуг.

6. Сторони договору про надання медичних послуг.

7. Зміст договору про надання медичних послуг.

8. Правове становище сторін за договором про надання медичних послуг.

9. Виконання договору про надання медичних послуг.

10. Відповідальність на порушення зобов’язань за договором про надання медичних послуг.

Глава 33. Договір перевезення

1. Поняття, система та види договору перевезення.

2. Договір перевезення вантажу: особливості суб’єктного складу, укладання, виконання, відповідальність.

3. Особливості перевезення вантажів морським транспортом.

4. Договір про буксирування

5. Особливості договору перевезення пасажирів та багажу.

Список нормативних актів: Гл 64 ЦК України, КТМ України, ПК України, закони України: Про транспорт, Про трубопровідний транспорт, Про залізничний транспорт, Про автомобільний транспорт, Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, Статут залізниць України, Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Постанова КМ України від 14.08.1996 р. № 959

Література: Булгакова І.В. Транспортне право України: Академічний курс: Підручник/ І.В. Булгакова, О.В. Клепікова. -К.: Ін Юре, 2005.-536 c. Витрянский В. В. Договор перевозки. – М.: Статут, 2001. – 526 с., Гіжевський В. К. Транспортне право України: Навч.посіб./[Е.Ф. Демський, В.К. Гіжевський, С.Е.Демський, А.В. Мілашевич]; за заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с., Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / Т.В.Боднар, О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова та ін.: за ред. О.В.Дзери. –К.: Юрінком. Інтер, 2009. – 1200 с., Зобов’язальне право України: Підручник / За ред.. Є.О.Харитонової, Н.Ю.Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с., Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і допов. / В.В.Луць. –К.: Юрінком Інтер, 2008. – 576 с., Транспортне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. Л. Шелухін, О. І. Антонюк, В. О. Вишнивецька та ін.; за ред. М. Л. Шелухіна. - К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. - 896 с., Шишка Р.Б., Самойленко Г.В. Договір про буксирування: цивільно-правова характеристика // Вісник запорізького національного університету, Юридичні науки. 2009. №1. - С. 125 – 130., Шульженко Ф. П., Гайдулін О. О., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 244 с.

Ключові слова: б агаж, буксирування, вантаж, квиток, квитанція, багажна квитанція, маршрутний лист, накладна, відповідальність, договір, експедиція, круїз, перевезення, правочин, сторона, транспорт, учасник

 

Поняття та види перевезень

Легальне визначення договору перевезення як родового поняття відсутнє. Стаття 908 ЦК України лише закріплює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

ЦК України у главі 64 містить визначення ряду договорів, які регулюють відносини по перевезенню вантажів, пасажирів і багажу. Серед нових конструкцій договорів, що опосередковують перевезення в даному розділі ЦК врегульовано і інші договори: договір чартеру (фрахтування), перевезення у прямому змішаному сполученні, довгостроковий договір, договір перевезення транспортом загального користування.

ЦК України визначає загальні умови регулювання відносин перевезення. Безпосереднє регулювання здійснюється так званим транспортним законодавством. ЗУ від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт». Здійснення перевезення врегульовано нормативними актами щодо певних видів транспорту. Так, щодо морських перевезень діє КТМ України, який затверджений ВР України 9 грудня 1994 р., щодо річкових – Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений постановою РМ СРСР від 15 жовтня 1955 року, щодо залізничних – ЗУ «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р., Статут залізниць України, затверджений постановою КМ України від 6 квітня 1998 р., правила перевезень вантажів залежно від виду рухомого складу чи способу перевезення (наприклад, Правила перевезення вантажів навалом і насипом – ст.37 Статуту залізниць, Правила перевезення вантажів дрібними відправками – ст. 39 Статуту залізниць, Правила перевезення вантажів у транспортних пакетах – ст. 54 Статуту), Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» від 28.07.1998 р. № 297, щодо автомобільних – ЗУ «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р., Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений постановою РМ УРСР 27 червня 1969 р., Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 р. № 363, Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені Постановою КМ України від 18.02.1997 р. №176, у редакції від 26.09.2007 р. № 1184, ЗУ «Про міський електричний транспорт» від 29.06.2004 р., щодо повітряних – ПК України, затверджений ВР України 4 травня 1993 р., щодо трубопровідним транспортом – основні положення закладено ЗУ «Про трубопровідний транспорт» від 15.05.1996 р. Окремі нормативні акти регулюють окремі питання, важливі для перевезення всіма видами транспорту – Постанова КМ України від 14.08.1996 р. № 959 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті».

Надаючи правову характеристику договору перевезення варто розуміти, що в залежності від виду перевезення (пасажирів чи вантажів) тим чи іншим видом транспортних засобів (гужжевим, залізничним, автомобільним, водним, морським, повітряним, а наразі і космічним), - він має свої особливості, зумовлені специфікою діяльності того чи іншого виду транспорту.

Залежно від виду транспорту, яким здійснюються перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, виділяють перевезення: а) залізничні; б) внутрішніми водними шляхами (річкові); в) морські; г) повітряні; д) автомобільні.

Крім того, перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад, Придніпровської залізниці) вважаються перевезеннями місцевого сполучення; перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезеннями у прямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту — перевезеннями у прямому змішаному сполученні.

У залежності від режиму та швидкості розрізняють звичайні перевезення та прикорені перевезення.

На морському транспорті перевезення та буксирування бувають: а) каботажні — між портами України; б) міжнародні — між іноземними портами.

Перевезення підрозділяються на місцеві, міжміські, міжреспубліканські та міжнародні.

До місцевих перевезень належать: міські — в межах міста (іншого населеного пункту), приміські — за межі міста (іншого населеного пункту) і внутрірайонні (на території сільських районів) — на відстань до 50 кілометрів включно, до міжміських — внутріобласні і міжобласні перевезення за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань більш як 50 кілометрів, до міжнародних — перевезення за кордон або з-за кордону (ст.5 Статуту автомобільного транспорту).

Кожен із видів транспорту є окремою господарською системою, що взаємодіє з іншими транспортними системами. Крім перелічених, існує ще один вид транспорту — трубопровідний, який перекачує нафту, газ, воду тощо. Проте відносини, що складаються при транспортуванні цих продуктів трубопроводами, регулюються або законодавством про поставки, або законодавством про постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу. Організація, що експлуатує трубопровід, водночас є й володільцем продукції, яка перебуває у трубопроводі.