ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття та характеристика договору банківського рахунку



Одним із напрямків подолання корупції визнане витіснення готівкових розрахунків та широке запровадження безготівкових розрахунків як такий які забезпечують контроль за прибутками та видатками у грошових зобов’язання. Для того слід мати банківський рахунок чи розрахункову картку.

У відносинах, що забезпечують безготівкові розрахунки, банк є довіреною особою і не має права визначати та контролювати використання коштів, які знаходяться на рахунках клієнтів, чи встановлювати інші обмеження. Проте такі обмеження можуть бути встановлені законом.

За договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК України).

Цей договір належить до договорів про надання фінансових послуг, це зобов’язання щодо касового обслуговування, ведення розрахунків, а також зберігання й облік грошових коштів у безготівковій формі. Він є самостійним видом цивільно-правового договору і має свій предмет (безготівкові кошти), суб’єктний склад (обов’язкова участь банку як послугонадавача), зумовлене цими факторами спеціальні обов’язки банку (приймати і зараховувати на рахунок кошти, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум та проведення інших операцій за рахунком).

За юридичними ознаками договір банківського рахунку є взаємним, консенсуальним, відплатним (договір банківського рахунка може бути безвідплатним – ч.4 ст. 1068 ЦК України). Такий договір є господарським і точніше банківським. Хоча у законодавстві немає прямої вказівки на те, що договір банківського рахунка є публічним, однак відповідно до ч. 2 ст. 1067 ЦК України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. За формою, договір рахунку є простим, письмовим

Сторонами у договорі є банк або інша фінансова установа та вкладник (володілець рахунку). Ними можуть бути будь-які учасники цивільних відносин у межах свого рівня дієздатності.

Правила про договір банківського рахунка застосовуються і до інших небанківських фінансово-кредитних установ, які мають право на ведення рахунків фізичних та юридичних осіб.

Згідно з чинним законодавством коло осіб - потенціальних клієнтів банку - не обмежене. Одна і та ж особа звертається в банк з проханням відкрити не один, а декілька рахунків, крім того, вона має право відкривати рахунки і в інших банках.

Банківський рахунок слід розуміти як один із факторів підприємницької діяльності, реалізація якого вимагає своїх нормативів і правил здійснення. У цьому розумінні банківський рахунок розглядається законодавством як один із компонентів виключної банківської діяльності, що означає неприпустимість ведення банківських рахунків іншими суб'єктами.

Належність банківського рахунку до підприємницької діяльності означає стандартизацію умов банківських рахунків, які розробляються на рівні банку в межах діючих нормативних вимог. Ці правила є обов’язковими при умові їх договірного визнання.

У цьому з розумінні банки зобов’язані відкривати рахунки фізичним і юридичним особам за визначеними правилами, з дотриманням встановлених НБУ вимог. Ці вимоги відображають режим рахунку і диференціюються в залежності від виду рахунку. Не контролюючи операції клієнтів, банк здійснює по рахунках операції.

Крім того, щодо банківських рахунків у комерційних банках встановлено публічно-правовий обов’язок повідомляти податковим органам про відкриття рахунку клієнта, а також відсилати повідомлення про відкриття (закриття) рахунку НБУ для включення в зведений електронний реєстр власників рахунків.

Укладення договору банківського рахунка опосередковується відкриттям рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України). Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, виходячи із п.1.5. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.. Основними видами рахунків залежно від їх призначення є поточні та депозитні (вкладні) рахунки.

Предметом договору банківського рахунка є надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, під якими розуміють послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Зміст договору (тобто коло операцій, які може бути вчинено за рахунком) зумовлюється режимом відповідного рахунка. Банківські операції з рахунком, які можуть вчинятися відповідно до закону, умов договору, банківських правил чи загальноприйнятих норм банківського обороту об’єднують поняттям «операції за рахунком» або «розрахункові банківські операції». До операцій за рахунком належать зарахування, видача або перерахування грошових коштів, дії банку з здійснення безготівкових розрахунків, вчинення поточних валютних операцій тощо. Обсяг та види операцій, які банк може вчиняти за певним рахунком для клієнта, залежать від виду рахунка, правовий режим якого визначено законом, банківськими правилами чи банківськими звичаями ділового обороту.

Банківський рахунок можна розглядати як юридичний факт, що породжує правовідносини з великою кількістю учасників з приводу зберігання і руху грошей. У цій їх множині виділяються публічно-правові суб’єкти в особі податкових органів держави і НБУ, після - приватноправові суб’єкти в особі конкретного банку і клієнтів, що укладають договір. При відкритті банківського рахунку, перш за все, виникають правовідносини між комерційним банком і НБУ, між комерційним банком і податковими органами. Потім другий ряд правовідносин - між клієнтами банку і правовими органами.

Види банківських рахунків

 

Виокремлюють такі види банківських рахунків:

поточний — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і для здійснення всіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків належать: бюджетні рахунки, які відкриваються підприємствам, установам, організаціям, що утримуються за рахунок бюджетів; рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або рішеннями КМ України; карткові рахунки (картрахунки), які відкриваються для розрахунків з допомогою платіжних карток; депозитні (вкладні) — рахунки, які відкриваються банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору; рахунки для акумуляції коштів для виїзду на лікування за кордон; рахунки виборчого фонду; рахунки для формування статутного фонду господарського товариства; рахунки за угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи; кореспондентські рахунки — рахунки, що відкриваються банку для здійснення розрахунків, які виконує за дорученням та за рахунок цього банку той банк, в якому відкриваються ці рахунки;

вкладний (депозитний рахунок, який відкривається банком клієнту для зберігання переданих клієнтом банку грошей в управління на встановлений строк та під визначений відсоток (дохід) відповідно до умов договору;

кореспондентський рахунок – рахунок, який відкривається одним банком у іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Такі рахунки залежать від умов, які визначені банками – учасниками кореспондентських правовідносин. Банкам кореспондентам відкриваються рахунки «ЛОРО», на які зараховуються суми грошових коштів, які отримані або переказані за їх дорученням. Можуть відкриватися рахунки «НОСТРО» у банках-кореспондентах, на яких відображуються взаємні платежі.

Документи на відкриття всіх банківських рахунків підприємств особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів.

Закон встановлює і строки, протягом яких має бути виконано розпорядження володільця рахунка. Однак встановлення правила про зарахування грошових коштів на рахунок клієнта в день надходження до банку відповідного розрахункового документа не є імперативною нормою, адже у договорі сторони можуть передбачити й інший строк виконання розпоряджень володільця рахунка. Інші строки може бути встановлено і законом (наприклад, ст. 8 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Відповідно до ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта, а також встановлювати обмеження прав клієнта на розпорядження клієнта грошовими коштами на власний розсуд. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що містяться на його рахунку, допускається за рішенням суду у випадках, встановлених законом (накладення арешту* чи вчинення запобіжного заходу тощо).

Банк має право користуватися грошовими коштами, які містяться на рахунку клієнта, при цьому гарантуючи право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк має обов'язок, а відповідно, клієнту кореспондує право вимоги щодо нарахування процентів за користування коштами, що надходять на рахунок. Розмір таких процентів встановлюється безпосередньо у договорі, а якщо цей розмір договором не встановлено, то банк зобов’язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки НБУ (ст.1061 ЦК України).

Законом встановлено також підстави списання коштів із рахунка та черговість списання грошових коштів, особливо якщо грошових коштів, що є на рахунку клієнта, недостатньо для виконання його доручень та вимог інших осіб, вказівки яких для банку є обов'язковими. Наприклад, за загальним правилом банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно у межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не передбачено договором з клієнтом (ч. 1 ст. 1072 ЦК).

Спеціальним положенням договору банківського рахунка слід визнати можливість кредитування рахунка (овердрафту), тобто здійснення банком платежу з рахунка клієнта, незважаючи на те, що на ньому немає грошових коштів. Договір банківського рахунка з умовою кредитування за своєю природою є змішаним, оскільки містить положення про позику та кредит (§ 1, 2 гл. 71 ЦК України).

Істотним обов'язком банку при договорі банківського рахунка, є збереження банківської таємниці, яка містить, відповідно до ч. 1 ст. 1076 ЦК України, відомості про банківський рахунок, операції за рахунком та відомості про клієнта. У разі неправомірного розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди (ч. 2 ст. 1076 ЦК України, ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.66.86 (0.009 с.)