ТОП 10:

Виконання спадкового договору



 

Відчужувач укладаючи спадковий договір добровільно передає набувачеві право власності на майно. З моменту укладення договору він може володіти майном, але не розпоряджатися ним.

З метою захисту прав сторін спадкового договору, забезпеченню виконання його належним чином актами цивільного законодавства передбачаються певні заходи запобігання порушенню умов такого договору. як з боку відчужувача, так і з боку набувача.

Слід звернути увагу на ту обставину, що забезпечення виконання спадкового договору можливе як за допомогою спеціальних засобів, встановлених законом (ст. 1307 ЦК України) саме для цих відносин, так і шляхом використання загальних способів забезпечення виконання зобов’язань (гл. 49 ЦК України), а також використання мір цивільної відповідальності, передбачених за порушення зобов’язань (гл. 51 ЦК України).

Оскільки спеціальні норми мають перевагу над загальними, спочатку варто розглянути спеціальні засоби забезпечення виконання спадкового договору, встановлені нормами глави 90 ЦК України.

Приступаючи до розгляду таких засобів захисту прав сторін спадкового договору, слід зазначити, що ст. 1307 ЦК України, яка називається «Забезпечення виконання спадкового договору», містить, головним чином, норми, покликані забезпечити виконання такого договору на користь набувача. У всякому разі, дві з трьох частин цієї статті присвячені саме забезпеченню виконання договору для набувача.

Це пояснюється тим, що права відчужувача можуть бути захищені за допомогою застосування загальних правил глави 49 ЦК України «Забезпечення виконання зобов’язань», а також наданою відчужувачу можливістю вимагати розірвання спадкового договору судом у випадку невиконання набувачем його розпоряджень (ч. 1 ст. 1308 ЦК).

Слід зазначити, що відправним моментом такого забезпечення є правило ст. 1304 ЦК України, котра передбачає, що спадковий договір укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення спадкового договору він визнається нікчемним. Нотаріальна форма посвідчення договору має істотне значення, оскільки з моменту укладення та посвідчення договору функції по захисту прав сторін повністю виконує нотаріус.

Зокрема, на нотаріуса покладається обов’язок забезпечити можливість виконання вимоги набувача про передання йому майна після смерті відчужувача, для чого він може застосувати такий засіб як накладення заборони відчуження цього майна (ч. 1 ст. 1307 ЦК України).

Суть заборони на відчуження об’єкта нерухомого майна – перешкодити вільному розпорядженню майном. Коли на майно накладено заборону на його відчуження, то власник не може розпорядитися ним, оскільки втрачає один із елементів права власності - розпорядження цим майном, або ж не може розпорядитися ним без дозволу певних осіб, які мають чітко визначені конкретні майнові вимоги. У спадковому договорі майнові вимоги з моменту смерті відчужувача і, як правило, після виконання його умов (якщо тільки не йдеться про розпорядження відчужувача, які мають бути виконані після його смерті) має набувач.

Накладення заборони на відчуження нерухомого майна здійснюється за місцем знаходженням цього майна. Заборона на відчуження земельної ділянки накладається за місцем її розташування. Підставою для вчинення нотаріальної дії є спадковий договір та інші документи, передбачені чинним законодавством.

Вчинення цієї нотаріальної дії можна умовно розділити на дві стадії: власне вчинення нотаріальної дії та внесення відомостей про вчинену нотаріальну дію до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, а також реєструється в алфавітній книзі обліку заборон.

Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - це комп’ютерна база даних, яка містить відомості про: накладені заборони та арешти; зняття заборон та арештів; видані довідки щодо відсутності або наявності заборон та арештів. Держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, а адміністратором виступає державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Нотаріус визначає обсяг майна, що підлягає майбутньому відчуженню. І якщо при посвідченні заповіту не перевіряється наявність права власності заповідача на майно (оскільки до моменту відкриття спадщини його обсяг може збільшуватися або зменшуватися), то при посвідченні спадкового договору важливо визначити обсяг майна, на яке накладається така заборона. Тобто цим забезпечується те, що у разі смерті відчужувача набувач повинен отримати майно в обсязі, розмір якого не може бути менше від того, який було визначено на момент нотаріального посвідчення договору.

Окрім цього, відповідно до п. 30 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо до складу цього майна входитимуть речі, які підлягають реєстрації, - угоди про відчуження майна посвідчуються лише за умови надання правовстановлюючих документів. Ця обставина дає змогу набувачеві впевнитися, що відчужувач є дійсним власником нерухомого майна, яке може передаватися за договором.

Накладення заборони за спадковим договором провадиться вчиненням відповідного напису на всіх примірниках договору і, як правило, тим нотаріусом, який посвідчив цей договір, оскільки обидві нотаріальні дії вчиняються одночасно.

Якщо спадковий договір розривається або припиняється, нотаріус знімає заборону відчуження. В цьому випадку нотаріусові подаються відповідні документи. Це можуть бути: рішення суду про розірвання договору; свідоцтво про смерть відчужувача (при виконанні набувачем дій, які він за договором мав здійснити за життя відчужувача); звіт особи, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчужувача, про належне виконання набувачем всіх умов договору та інші.

Про зняття заборони нотаріус робить відповідні записи в реєстрі заборон та в алфавітній книзі обліку заборон на відчуження нерухомого майна. Відомості надсилаються до Єдиного реєстру шляхом повідомлення встановленого зразка в день зняття заборони.

Ще однією мірою по забезпеченню прав набувача є визнання заповіту, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, нікчемним (ч. 2 ст. 1307 України).

Згідно з п. 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус зобов’язаний роз’яснити сторонам зміст та значення наданих ними проектів угод, і перевірити відповідність змісту договору, що посвідчується, вимогам закону. В іншому випадку, відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або інша посадова особа, що вчиняє нотаріальну дію, відмовляють у її посвідченні, якщо вчинення цієї дії суперечить закону.

Порушення умов спадкового договору можуть бути не тільки з боку відчужувача, але й з боку набувача.

Законодавством встановлено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (ст. 1305 ЦК України).

Якщо договором передбачено вчинити зазначені дії до відкриття спадщини, тобто за життя відчужувача, то у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору набувачем, відчужувач сам може звернутися до суду за захистом порушеного права, використати передбачені договором засоби забезпечення виконання зобов’язання, вимагати застосування мір цивільної відповідальності тощо.

Серед спеціальних засобів захисту його прав, зокрема, варто згадати передбачене частиною 1 ст. 1308 ЦК України право відчужувача вимагати розірвання спадкового договору судом внаслідок невиконання набувачем його розпоряджень. На нашу думку, таке розірвання договору є санкцією за правопорушення, оскільки при цьому не передбачається компенсація набувачу вже зроблених ним витрат, а отже на нього покладаються негативні наслідки його поведінки, що є ознакою юридичної відповідальності.

Але якщо такі дії виконуються після відкриття спадщини, то, зрозуміло, що відчужувач не має можливості звернутися до суду. Частина 3 ст. 1307 ЦК України встановлює, що відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

Оскільки зазначена норм ЦК України не містить спеціальних вказівок стосовно особи того, хто має контролювати виконання договору та вимог щодо його статусу, виникає питання про можливість використання в порядку аналогії закону положень глави 88 ЦК «Виконання заповіту», яка містить низку статей, що регулюють відносини між спадкодавцем, спадкоємцями та виконавцем заповіту.

Виконавцем за спадковим договором, передусім, може бути фізична особа. Враховуючи ту обставину, що виконавець отримує від відчужувача повноваження на здійснення широкого спектру юридично значимих дій, то, відповідно, ним може бути тільки повністю дієздатна особа.

Закон не згадує про можливість призначення виконавцем юридичної особи. Однак, на нашу думку, таке призначення її у якості виконавця не виключене якщо це не суперечить статуту юридичної особи, а вчинення дій у процесі контролю за виконанням набувачем спадкового договору не вимагає спеціальної ліцензії.

Зазначена норма Цивільного кодексу не передбачає прямо можливості призначення декількох виконавців або підпризначення іншого виконавця на випадок, якщо перший буде звільнений з будь-яких причин від виконання або помре до реалізації своїх обов’язків.

Разом з тим, така можливість не виключена, оскільки спеціальна заборона такого вирішення цього питання також відсутня, а само по собі воно не суперечить сутності даних відносин. Отже, виконавець може бути й не один, а може також бути «підстрахованим» шляхом підпризначення додаткового виконавця.

При призначенні декількох виконавців розподіл функцій по виконанню може встановлюватися безпосередньо в спадковому договорі чи в спеціальному акті відчужувача про призначення виконавців або визначатися ними виконавцями за домовленістю між ними.

Виконавець може висловити свою згоду на здійснення функцій контролю за виконанням спадкового договору за допомогою юридичних або фактичних дій. Зокрема, згода на здійснення контролю за діями набувача може виражатися у власноручному підписі такої особи на спадковому договорі або заяві, яка додається до договору.

Законодавством передбачено, що виконавець може дати згоду також шляхом подання заяви і після смерті відчужувача (наприклад, якщо особа, яка була призначена виконавцем, була у тривалому відрядженні під час укладення договору). Крім висловлення згоди на здійснення функцій контролю за набувачем шляхом вчинення юридичних дій, можливе також підтвердження згоди на це за допомогою вчинення виконавцем фактичних дій, які свідчать про наявність такої згоди. Це можуть бути дії по охороні майна, зазначеного у спадковому договорі, фактичне здійснення контролю за виконанням обов’язків, покладених на набувача після смерті відчужувача тощо.

Права і обов’язки виконавця визначаються змістом спадкового договору. Перелік його конкретних повноважень має бути вказаний у самому спадковому договорі і засвідчуватися документом, який видається нотаріусом. Після виконання повноважень виконавцем цей документ повертається нотаріусу.

Серед обов’язків, які покладаються на виконавця, слід виділити наступні: забезпечення виконання набувачем дій, передбачених договором; вжиття заходів по охороні майна, що є предметом договору; управління таким майном та забезпечення належного нагляду за ним; якщо договір укладався стосовно певного майна, то забезпечення вилучення такого майна із всієї спадкової маси тощо.

Законом не передбачена можливість винагороди за виконання обов’язків виконавця контролю за набувачем у спадковому договорі, так само, як і можливість відшкодування збитків які він при цьому зазнав.

Однак логічним буде припущення, що виконавець має право вимагати від набувача відшкодування своїх фактичних витрат (наприклад, по управлінню та охороні майна тощо) лише у тому випадку, коли на це прямо вказано у спадковому договорі. Крім того, у заповіті, складеному щодо майна, не згаданого у спадковому договорі, можуть бути передбачені винагорода, а також відшкодування витрат, здійснених виконавцем контролю за вчиненням дій набувачем відповідно до волі відчужувача, за рахунок цього майна.

Повноваження виконавця припиняються: 1) при завершенні ним виконання його повноважень у зв’язку із закінченням виконання набувачем спадкового договору; 2) у випадку визнання спадкового договору недійсним; 3) в разі смерті виконавця; 4) в разі відмови виконавця від виконання своїх повноважень (тяжка хвороба, зміна місця проживання тощо).

За рішенням суду повноваження виконавця можуть також припинятися, якщо його дії здійснюються всупереч волі відчужувача; необхідні дії не виконуються або виконуються неналежно тощо.

Якщо відчужувач не призначив виконавця, то контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.107.209 (0.008 с.)