Глава 56. Спадкування за законом

1. Поняття та підстави спадкування за законом

2. Черги спадкування за законом

3. Спадкування за правом представлення

4. Розмір частки спадкоємців за законом

Нормативні акти: Глава 86 ЦК України, закони України: Про нотаріат, Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Про спадковий реєстр. Наказ Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000р., Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі: Постанова КМ України від 18.05.2011 р. №491, Про практику розгляду судами України справ про спадкування: Постанова ПВС України від 18 вересня 1987 р. №4.

Додаткова література: Баранник Н.М. Синельник А.П. Наследство. Наследники. Наследование: Учеб.-практ. пособие. Изд. 2-е перер. и доп. Х.: Эспада. 2005. -216с., Бунич Г.А., Гончаров А.А., Кутузов О.В., Попонов Ю.Г. Наследственное право: Учебник. — М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2003. — 140 с., Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток: Монографія. 2-е вид. – К.: КНТ, 2007. – 288 с., Заіка Ю.О., Рябоконь Є.О. Спадкове право: навч. посіб. / Ю.О.Заіка, Є.О. Рябоконь. –К.: Юрінком Інтер. 2009. – 352 с., Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення. рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, міністерства юстиції, науковців. Фахівців 0. – Т.12; спадкове право / За ред. проф. І.В. Спасибо-Фатеєвої.- Серія «Коментарі та аналітика». – Х.: ФО-П Колісник А.А., 2009. – 544 с., Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: Науково-практичний посібник / За заг. ред. С.Я. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - 1216с., Ярема А. Г. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. — К.: "А.С.К.", 2004. Т. 1: Загальні положення. Особисті немайнові права фізичної

Ключові слова: закон, спадкування, черга, правонаступництво, право представлення, утриманці, родичі, лінії і ступені спорідненості.

 

1. Поняття та підстави спадкування за законом

Спадкування за законом – вид спадкування, що характеризується тим що: настає у силу припису закону, здійснюється у встановленому законом порядку, виникає за відсутності заповіту, визнання його недійсним, а також у випадку смерті спадкоємців, зазначених у заповіті, до відкриття спадщини або їх відмови від прийняття спадщини, усунення від спадщини спадкоємців за заповітом, наявності спадщини, яка не охоплюється заповітом.

Якщо людина не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або не закликаються до спадкування, або вона розпорядилася лише частиною свого майна, настає спадкування за законом. Спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки не складено заповіт і спадкоємці не призначені заповідачем. Відповідно спадкоємці, які спадкують за законом, йменуються законними.

Спадкування після спадкодавця може бути як за заповітом так і за законом: якщо заповітом охоплене не все майно; якщо спадкоємець за заповітом не прийняв спадок;, якщо спадкоємець за заповітом відмовився від спадку і не вказав на чию користь; якщо спадкоємець за заповітом усунутий від спадщини; якщо спадкоємець якому заповідана спадщина із умовою, її не виконав; якщо заповіт визнано недійсним у частині яка порушує права обов’язкових спадкоємців; якщо всі спадкоємці за заповітом померли до відкриття спадщини, а призначена спадкоємцем юридична особа припинена.

Спадкування за законом передбачене для родичів померлого, або його близьких. Законодавець пов’язав таке спадкування із спорідненістю і її ступенями, зокрема: спорідненість, сімейні відносини, шлюб, усиновлення, перебування на утриманні спадкодавця не менше п'яти років до його смерті. При такому спадкуванні майно переходить до цих спадкоємців відповідно до встановлених черг. Черги сформовані за ступенем спорідненості, і за принципом рівності прав спадкоємців, які входять до однієї черги та що спадкоємці попередньої черги у разі прийняття спадщини, усувають від спадщини наступну. Тож кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1258 ЦК).

У спадкуванні за законом є новели: кількість черг збільшена від двох до п’яти, звужена можливість виморочного майна та спадкування державою та органами місцевого самоврядування, передбачені диспозитивні правила. Так ст. 1259 ЦК надає право спадкоємцям за законом після відкриття спадщини за взаємною згодою (договором) змінювати встановлену ЦК черговість спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідченим. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов'язкову частку (ст. 1241 ЦК).

Зміна черговості спадкування може бути змінена також за рішенням суду. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Норми про спадкування за законом охоплюють відносини:

встановлення підстав спадкування за законом;

визначення черговості спадкування (ст.ст. 1258 – 1265 ЦК);

спадкування за правом представлення (ст. 1266 ЦК);

визначення розміру частки у спадщині при спадкуванні за законом (ст. 1267 ЦК).

Крім того, норми про спадкування за законом розміщені у інших главах книги УІ ЦК, зокрема:

право на обов’язкову частку у спадщині (ст. 1240 ЦК);

перехід права на прийняття спадщини (ст. 1276 ЦК);

відумерлість спадщини (ст. 1277 ЦК);

поділ спадщини між спадкоємцями (ст.ст.1278 – 1280 ЦК);

спадкування окремих видів спадку.

Таким чином, спадкуванням за законом є перехід спадку до тих спадкоємців і у порядку, які визначені виключно законом.

2. Черги спадкування за законом

Правовому регулюванню спадкування за законом присвячені статті 1258 – 1265 ЦК України, які встановлюють загальні підходи до спадкування та встановлюють перелік фізичних осіб, які відносяться до тої чи іншої черги. Крім того, сюди відносяться також ст. 1266 ЦК, яка визначає осіб, що мають право спадкувати за правом представлення.

Черга спадкоємців за законом — встановлений законом виключний перелік осіб, які закликаються після смерті спадкодавця одночасно і спадкують, у рівних частках. При встановленні черг спадкоємців є певні презумпції: надання переваги близьким родичам померлого за принципом що ближчі родичі (за ступенем спорідненості) усувають від черговості дальніх; частки всіх осіб, які входить до однієї черги є рівними.

Відповідно ст. 1260 ЦК упершу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та наро­джені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК). Це коло спадкоємців першої черги є вичерпним.

Насамперед закон захищає інтереси більш слабких: дітей, зокрема неповнолітніх, та тих, які зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також батьки, які відносяться до першого ступеня спорідненості. Діти успадковують після смерті своїх батьків з урахуванням правил про визначення походження дитини (ст.ст. 121-140 СК України). До дітей прирівнюються також усиновлені та удочірені діти.

Право на спадкування мають не лише діти, які були живі на час смерті спадкодавця, а й ті діти, які були зачаті за життя спадкодавця, та народилися після його смерті (так звані «постуми»). При вирішенні питання, кого слід вважати постумом, застосовується правило, відповідно до якого дитиною померлого вважається особа, котра народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Той із подружжя, хто пережив іншого, спадкує лише у тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на момент його смерті. Це підтверджується свідоцтвом про шлюб.

При розірванні шлюбу до відкриття спадщини право на спадщину у того з подружжя, хто пережив, не виникає, але у тому разі коли розірвання зареєстроване у органах РАЦС. Шлюб є розірваним з моменту реєстрації акта про це в органах РАЦС. Якщо шлюб був розірваний у судовому порядку, але розірвання шлюбу не зареєстроване у РАЦС, подружжя вважається таким, що перебуває у шлюбі, а отже, зберігає право спадкування одне після одного.

Якщо шлюб визнаний недійсним, той із подружжя, хто пережив іншого, не має права на спадкування, оскільки недійсний шлюб не тягне юридичних наслідків.

До спадкоємців першої черги відносяться батьки, у тому числі й усиновителі, якщо вони у встановленому порядку не усунуті від спадкування..

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК). Такі особи є родичами другої ступені спорідненості і спадкують за обставин, передбачених ч. 2 ст. 1258 ЦК: у разі відсутності спадкоємців першої черги, їх відмови чи усунення від спадкування.

Брати і сестри є спадкоємцями померлого, незалежно від того, чи є вони повнорідні (мають обох спільних батьків), чи неповнорідні (мають спільного батька або спільну матір). Проте не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.

Встановлення факту споріднення проводиться за відповідними документами: свідоцтвами органів РАЦС про народження, виписками із книг запису актів цивільного стану, записами в паспортах про дітей. З огляду на прирівняння до дітей всиновлених, можна вважати, що до братів і сестер відносяться також всиновлені діти.

Щодо діда та баби, то вони є спадкоємцями після смерті внуків.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1262 ЦК). Вона також заснована на спорідненості і спадкує при відсутності перших двох черг або якщо всі спадкоємці попередніх черг відмовилися від спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування.

Як і у попередньому випадку, їх родинні стосунки підтверджуються відповідними документами: свідоцтвами про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, в яких зазначені спільні батьки. Крім того, якщо в паспортах є відомості про дітей, де зазначені батько чи мати спадкодавця та його брат або сестра, то це може підтверджувати, що брат або сестра батьків спадкодавця є його рідним дядьком або тіткою.

У четверту чергу право на спадкування за законом набувають ті особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК). Тут законодавець на відміну від ЦК УРСР 1963 р. посилив гарантії спадкоємців попередніх черг і замість річного строку встановив п’ятирічний. Тим він звів цих осіб на правове становище сім’ї, що передбачено ст.3 СК – осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Претендент на спадок за цією чергою, має довести, що проживав зі спадкодавцем однією сім'єю (вели спільне господарство, мали спільні витрати тощо) і що таке проживання тривало не менше п'яти років до відкриття спадщини. Це встановлюється на основі письмових даних (квитанцій про сплату комунальних платежів) свідчень сусідів, інших членів сім’ї, інших документів (зокрема про спільну власність – техталон на автомобіль тощо).

У п'яту чергу спадкують інші родичі спадкодавця аж до шостого ступеня споріднення. Ними можуть бути двоюрідні внуки, двоюрідні пле­мінники, двоюрідний дід та баба тощо). При цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів більш далекого ступеня споріднення.

Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними до­кументами, а у разі неможливості подання таких документів факт родинних відносин установлюється у судовому порядку.

До п'ятої черги спадкоємців за законом належать також утриманці спадкодавця: 1) особи, які є неповнолітніми або непрацездатніми за віком чи за станом здоров'я; 2) особа, які не є членом сім’ї спадкодавця; 3) матеріальна допомога від спадкодавця для цих осіб була для неї єдиним або основним джерелом для існування; 4) особа перебувала на утриманні спадкодавця не менше п’яти років.

Як у попередніх випадках утриманство підлягає доведенню: довідками органів місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційних організацій, довідки органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, виписками із ранніх документів спадкодавця про наявність утриманців чи самих утриманців про перебування на утриманні. У разі неможливості подати зазначені документи, факт утримання може бути встановлений судом за позовом про встановлення юридичного факту.

Непрацездатність за віком визначається за паспортом чи свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я — за пенсійною книжкою чи довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.

3. Спадкування за правом представлення

Спадкування за правом представлення, передбачене ст. 1266 ЦК. Воно полягає в тому, що, встановлені у цій статті особи-родичі спадкодавця (внуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати та сестри) не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом, проте вони не усуваються повністю від спадкування і за певних умов набувають право спадкування. Спадкоємцями вони є у разі коли на момент відкриття спадщини помер той із спадкоємців за якого вони можуть спадкувати. Іншими словами, вони представляють того свого найближчого родича, який би міг прикликатися до спадкування.

Спадкування за правом представлення: настає тільки за законом; у разі коли близький родич помер до відкриття спадщини, спадкоємці за правом представлення порівну спадкують частину їхнього родича – ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий.

Відповідно ст. 1266 ЦК встановлено що:

· внуки (правнуки) спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (бабі, дідові), якби вони були живими на момент відкриття спадщини;

· прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини;

· племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини;

· двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

· якщо спадкування за правом представлення здійснюється одночасно кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Вказане надає підставу для висновку що при спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. Наприклад, успадковуючи в порядку права представлення, внуки (правнуки) закликаються до спадкування разом зі спадкоємцями першої черги. Вони є безпосередніми спадкоємцями спадкодавця, а не як спадкоємці тих осіб, яких вони «представляють». Внуки (правнуки) відповідають за борги спадкодавця, але не відповідають за борги своїх батьків, які померли до відкриття спадщини.

Онукам і правнукам спадкодавця порівну належить та частка, яка б переходила за законом до їхніх батьків, що померли до відкриття спадщини. Ці правила поширюється на всі випадки спадкування за правом представлення, вказані у ст. 1266 ЦК.

Спадкування за правом представлення близьке до спадкування до спадковою трансмісією. Проте при спадковій трансмісії, йдеться про те, що на момент відкриття спадку спадкоємець був живий, але не встиг вступити у спадщину оскільки помер сам. Тоді неприйняту ним частку спадкують його спадкоємці за заповітом та/чи за законом.