ТОП 10:

Припинення спадкового договору



 

Спадковий договір може бути розірваний у судовому порядку на вимогу відчужувача, набувача, або осіб, які здійснюють контроль за виконанням цього договору. Стаття 1308 ЦК передбачає спеціальні підстави розірвання спадкового договору за ініціативою однієї із його сторін.

Підставою для розірвання спадкового договору на вимогу відчужувача є невиконання набувачем його розпоряджень. Хоча на практиці до цього можуть призвести просте погіршення стосунків між сторонами договору, або підбурювання до розірвання договору з боку зацікавлених родичів відчужувача. Не рідкі випадки коли відчужувачі ініціюють розірвання спадкового договору, щоб в подальшому укласти новий договір з іншим набувачем на більш вигідних умовах. Якщо невиконання набувачем обов’язків за спадковим договором має місце після смерті відчужувача, ініціювати розірвання договору може виконавець заповіту (якщо був заповіт), нотаріус або інша особа, призначена відчужувачем здійснювати контроль за виконанням спадкового договору (ст. 1307 ЦК).

Процесуальна складність такої правової ситуації полягає в тому, що обрана особа призначається не завжди з кола спадкоємців або родичів відчужувача. Тому, формально при невиконанні умов спадкового договору набувачем після смерті відчужувача, права та інтереси призначеної особи не порушуються, тому вона представлятиме у суді інтереси померлої особи, волевиявлення якої не виконується, а майно може перейти до набувача, який своїх зобов’язань не виконав. Враховуючи все вище зазначене автор відмічає певну процесуальну неузгодженість у визначенні процесуального статусу позивача, оскільки його важко назвати представником покійного відчужувача, так само як некоректно визнавати його позивачем.

Якщо призначена особа володіє відомостями про інших заінтересованих осіб, то позов звертати саме від них, тоді призначена особа може виступати у суді у якості свідка. Заінтересованими у цьому випадку можуть бути інший з подружжя, що залишився живим і вправі претендувати на спадкування, та інші спадкоємці відчужувача, оскільки майно, яке входило до предмету невиконаного договору має успадковуватися ними на загальних підставах. Невиконання ж набувачем умов договору при набутті права власності на майно за договором порушує їх право на спадкування.

Слід наголосити, що розірвання спадкового договору проводиться виключно судом. Розірвання договору на вимогу відчужувача деякими юристами розглядається як санкція за правопорушення, яка разом з тим, забезпечує захист інтересів відчужувача. Проте, розірвання спадкового договору на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача, про що свідчить ч. 2 ст. 1308 ЦК, не є покаранням за порушення договору, а слугує лише засобом захисту інтересів набувача. Це означає, що для застосування цієї санкції немає необхідності встановлювати наявність підстав відповідальності за правопорушення (зокрема, виникнення збитків у відчужувача, вини набувача тощо). Достатньо наявності доказів невиконання набувачем своїх обов’язків за спадковим договором.

На вимогу набувача спадковий договір може бути розірваний судом як до смерті, так і після смерті відчужувача. Однак для цього має бути встановлена неможливість виконання ним розпоряджень відчужувача (ч. 2 ст. 1308 ЦК). Якщо набувач має можливість виконувати розпорядження відчужувача, але не бажає цього робити, то він має право розірвати договір на загальних підставах (ст. 615, 651-652 ЦК) з наслідками, передбаченими ст. 653 ЦК.

Оскільки ст. 1308 ЦК не встановлює правових наслідків розірвання договору, то можна припустити, що останні прямо пов’язані з причинами розірвання, стадіями виконання умов договору та визначеними у договорі зобов’язаннями. Не зважаючи на те що спадковий договір конкурує з договором довічного утримання, що пов’язано з схожістю багатьох положень, що містяться в цих договорах, буде не вірним застосовувати наслідки, передбачені в ст. 756 ЦК. Такі наслідки можуть застосовуватись лише у випадках коли договір має змішаний зміст з елементами договору довічного утримання.

Тому, якщо розірвання договору відбувається на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем його розпоряджень, то мають наставати наслідки передбачені главою 51 ЦК.

У спадковому договорі можуть застосовуватись заходи забезпечення зобов’язань передбачені главою 49 ЦК.

При розірванні спадкового договору на вимогу набувача за об’єктивних причин та причин неналежної поведінки відчужувача, набувач має право на відшкодування витрат які він зазнав.

У разі розірвання спадкового договору нотаріус знімає заборону відчуження майна.

Відомі випадки визнання окремих частин спадкового договору недійсними, оскільки деякі з них суперечать вимогам закону. У такому випадку слід керуватись вимогами ст. 217 ЦК. Відповідно, недійсність окремої частини спадкового договору не має наслідком визнання недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що спадковий договір було б вчинено і без включення до нього недійсної частини. Якщо підстав для такого припущення немає, то спадковий договір вважається недійсним.

 

Контрольні питання:

1. Поняття та юридична природа спадкового договору.

2. Характеристика спадкового договору.

3. Сторони спадкового договору.

4. Гарантії спадкового договору.

5. Виконання спадкового договору.

6. Відповідальність за порушення зобов’язань за спадковим договором.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.45.196 (0.007 с.)