Порядок укладення та форма договору.

Тема: Довічне утримання.

1. Поняття та загальна характеристика договору довічного утримання.

2. Сторони договору.

3. Порядок укладення та форма договору.

4. Права і обов’язки сторін за договором довічного утримання.

5. Зміна, розірвання та припинення договору довічного утримання. Правові наслідки.

Нормативно-правові акти:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. // ВВР. 2003. № 40-44. ст.356.

2. Закон України від 2 вересня 1993 року “Про нотаріат”

3. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України /

 

1. Поняття та загальна характеристика договору довічного утримання (догляду)..

Договір довічного утримання (догляду) має досить важливе значення у практичному житті. Здійснення цього правочину дозволяє, з одного боку, матеріально забезпечити існування відчужувача, а з іншого, - надає кращу можливість набувачу отримати у власність нерухоме чи цінне рухоме майно, так як оплатність в цьому випадку носить триваючий і алеаторний характер.

Фізична особа може попіклуватися про свою ста­рість різними способами: отримати гарну пенсію, розраховувати на допомогу дітей, укласти спадковий договір або договір довічного утримання (догляду). Хоча укладення останнього для догляду саме за особами похилого віку не є обов'язковою умовою.

Договір довічного утримання не є новинкою, так як перша згадка про цей вид договорів в історії нашого законодавства була викладена в Інституті УРСР від 17 листопада 1928 року, а саме: у ст. 120 договорів дарування вміщував пункт про обов’язок особи, яка одержала дар, утримувати дарувальника або третіх осіб до смерті та забезпечувати дане зобов’язання накладенням арешту на майно. І хоча з 1 серпня 1940 року даний пункт було змінено, зазначені договори часто зустрічались у практиці як до 1928 року, так і після 1940 року. Тобто, зазирнувши в історію становлення даного інституту, можна зробити висновок, що люди потребували для задоволення своїх потреб створення нового на той час інституту – інституту довічного утримання (догляду).

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житло­вий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобо­в'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) догля­дом довічно (ст. 744 ЦК України).

Договір відноситься до групи договорів, що опосередковують перехід майна від відчужувача до набувача у власність. Договір довічного утримання є реальним (укладеним з моменту передачі відчужувачем майна у власність набувача оскільки момент укладення договору довічного утримання пов'язаний з переда­чею майна (статті 334, 748 ЦК України).

одностороннім (після укладення договору обов'язки виникають тільки у набувача є одностороннім, оскіль­ки за ним лише одна сторона — набувач наділений обов'язками, а друга сторона — відчужувач має лише права) та відплатним (за отримання у власність майна набувач зобов'я­зується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом Цей договір є сплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді відпо­відних матеріальних благ і послуг. При цьому цивільне законодав­ство не вимагає, щоб вартість переданого відчужувачем майна була еквівалентною вартості наданого набувачем утримання.). алеаторним договором.

Крім того, він належить до договорів довірчого (фідуціарного) характеру, оскільки за неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача може бути передано за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Договір довічного утримання (догляду) є альтернативою договору купівлі-продажу в тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов, розпорядитись належним їй на праві власності майном.

Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.

Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання (догляду) пов’язується з моментом набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством – з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.

Таким чином, можна виділити основні ознаки договору довіч­ного утримання (догляду):

предметом договору може бути тільки житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність;

1) майно передається відчужувачем набувачеві у власність; - майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя вiдчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору (стаття 73 Закону України «Про нотаріат» -Нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження:при посвідченні договору довічного утримання;

2) взамін переданого майна набувач зобов'язується забезпечу­вати відчужувача або третю особу утриманням та (або) дог­лядом;

3) термін дії даного договору - довічно, тобто до смерті відчужу­вача або третьої особи. цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання своїх обов'язків.

- договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи (утриманця), якій набувач повинен надати довічне утримання та догляд;. Ця третя особа не стає окремою стороною у договорі і сам договір не перетворюється на трьохсторонній. Факт перебування такої особи в родинних стосунках з відчужувачем юридичного значення не має. Укладення такого договору можливе у випадку відсутності у третьої особи, на користь якої укладається договір, коштів для проживання або ж її хворобливий стан, у зв’язку з яким вона потребує постійного догляду і, при цьому, відсутність у неї майна, яке може бути передане за договором довічного утримання.

 

Договір довічного утримання (догляду) має деякі спільні риси з договорами купівлі-продажу, міни, ренти, найму (оренди). Однак зазначені основні ознаки дозволяють відокремити його від усіх ін­ших цивільно-правових договорів.

Відмінність договору довічного утримання від спадкового договору

Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.

Набувач по спадковому договору може бути зобов’язаний вчинити певну дiю майнового або немайнового характеру до вiдкриття спадщини або пiсля її вiдкриття (наприклад, сплатити вiдчужувачу чи на користь третiх осiб частинами чи одноразово визначену грошову суму, виконати розпорядження щодо обряду та мiсця його поховання та iнше).

Права вiдчужувача за договором полягають у тому, що вiн може робити певнi розпорядження i вимагати їх виконання, а внаслiдок укладення спадкового договору у нього виникають обов’язки не вiдчужувати майно, визначене у спадковому договорi, не заповiдати його.

Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання (догляду) пов’язується з моментом набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством – з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.

Аналiзуючи нотарiальну практику щодо укладення та посвiдчення договорiв довiчного утримання (догляду) та спадкових договорiв слiд зазначити, що спадковi договори за час дiї нового Цивiльного кодексу України не стали поширеними, скорiше навпаки, – їх укладення та посвiдчення носить поодинокий характер, тодi як кiлькiсть укладених договорiв довiчного утримання (догляду) з року в рiк зростає.

 

 

Сторони договору.

Сторонами договору довічного утримання є відчужувач і набувач.

ЦК УРСР 1964 р. визначав відчужувачами за договором довічного утримання лише непрацездатних фізичних осіб, набувачами за цим договором визначалися лише фізичні особи.

Відчужувач - це особа, яка передає набувачеві у власність майно за забезпечення довічним утриманням та (або) доглядом себе чи третьої особи. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я (ч. 1 ст. 746 ЦК України).). За загальними вимогами щодо чинностi правочину (ст. 203 ЦК), особа, яка його вчинює повинна мати необхідний обсяг цивiльної дiєздатностi. Вона обов'язково повинна бути власником майна, яке передається за договором.

Набувачем є особа, яка взамін переданого йому у власність майна зобов'язується забезпечувати відчужувача чи третю особу утри­манням та (або) доглядом довічно. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа (ч. 2 ст. 746 ЦК України).

Учасником цих правовідносин може бути і третя особа. Наприклад, коли договір довічного утримання (догляду) укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Якщо відчужувачем за даним договором може бути тільки фізична особа (незалежно від віку та стану здоров’я), то набувачем може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа, що є новацією. Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи управління, які діють відповідно до установчих документів та закону. У разі, якщо набувачем є юридична особа, нотаріус повинен перевірити чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи та чи вистачає повноважень у особи, яка представляє юридичну особу, для чого вимагає установчі документи, які передбачають повноваження та посвідчують службове становище або довіреність.

При посвідченні договору довічного утримання (догляду) не застосовуються положення статті 362 Кодексу щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Набувач не може за життя відчужувача продавати, обмінювати, дарувати, укладати договір застави чи передавати у власність іншій особі майно, передане йому за договором довічного утримання (догляду).

Протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за таким договором, не може бути звернене стягнення за зобов’язаннями набувача.

Набувач укладає даний договір з метою отримання у свою власність певного майна, відчужувач же має на меті забезпечити себе чи третю особу належним довічним утриманням та (або) доглядом.

Набувач не має права за життя вiдчужувача передавати його у власність іншій особі на підставі будь-якого правочину (крім заповіту), укладати щодо нього договір іпотеки (застави). На таке майно за життя вiдчужувача не може бути звернене стягнення. Втрата, знищення або пошкодження майна, переданого за договором набувачу, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед вiдчужувачем.

Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду) з моменту посвідчення такого договору або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір довічного утримання (догляду) підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

ЦК України (ст. 752) передбачає можливість заміни набувача у разі неможливості подальшого виконання ним обов'язків за дого­вором з підстав, що мають істотне значення. У такому випадку обо­в'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їх згодою.

Статтею 752 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Таким чином, при вирішенні питання про заміну набувача пріоритет мають члени його родини. Інша особа може стати набувачем лише за згодою відчужувача і первісного набувача.

Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків на­бувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі мо­же бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

як відчужувачів, так і набувачів за договором довічного утри­мання (догляду) може бути кілька. Крім того, цей договір може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Коли набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвлас­никами переданого їм майна на праві спільної сумісної власності. У такому випадку їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним. Відповідно, солідарною буде і відповідальність набувачів у разі не виконання умов договору.

Стаття 747 ЦК передбачає можливість укладання договору довічного утримання (догляду) щодо майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності (наприклад, подружжя). Співвласники, яким майно належить на праві спільної сумісної власності, мають право його відчужувати на підставі договору довічного утримання (догляду). У разі ж смерті одного із співвлас­ників обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується, тобто право на частину довічного утримання та послуг по догляду, що припадала на померлого відчужувача, не переходить до інших спів­власників. Крім того, з моменту смерті одного із співвласників набу­вач має право у повному обсязі розпоряджатися частиною майна, набутою від померлого, на неї може бути накладено стягнення, однак лише за умови можливості визначення такої частини.

Коли відчужувачем є тільки один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення його частки у спільному майні або визначення між співвласниками по­рядку користування цим майном (ч. 2 ст. 747 ЦК України).

 

 

ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ

Місто......, дві тисячі....... року,......... місяця,...... числа.

Ми, що нижче підписалися –................, що мешкає в м......., вул......,......, кв........., надалі Відчужувач, з одного боку та

.............., що мешкає в м.........., вул......,......, кв......., надалі Набувач, з іншого боку,

уклали цей договір про таке:

1. ВІДЧУЖУВАЧ передає у власність, а НАБУВАЧ приймає належну ВІДЧУЖУВАЧУ квартиру №.... (...), в будинку №....(.....) по вулиці..... в місті......, взамін чого НАБУВАЧ зобов'язується забезпечувати ВІДЧУЖУВАЧА довічним утриманням. Право власності на вказану квартиру переходить до НАБУВАЧА після державної реєстрації цього договору.
2. Відчужувана квартира належить ВІДЧУЖУВАЧУ на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого........., державним нотаріусом......... нотаріальної контори......... року, за реєстр. №..... та зареєстрованого в........... бюро технічної інвентаризації........ року, за №......
3. Квартира складається з однієї жилої кімнати, загальною площею........ (........) квадратних метрів, жилою площею......... (........) квадратних метрів.
4. Відповідно до відомостей, викладених у довідці - характеристиці (витягу з реєстру), виданій.......... БТІ......... р., №......., вартість квартири, що відчужується, становить....... гривень..... коп.
5. Сторони оцінюють квартиру в.......... (..........) гривень.... коп.
6. За цим договором НАБУВАЧ зобов’язується:

• в межах вартості матеріального забезпечення довічно утримувати ВІДЧУЖУВАЧА;
• надати ВІДЧУЖУВАЧУ довічне безоплатне користування всією вищевказаною квартирою без права постановки на реєстраційний облік та проживання в ній сторонніх осіб;
• після смерті ВІДЧУЖУВАЧА поховати її з додержанням прийнятих громадських та християнських звичаїв.

1. Вартість матеріального забезпечення оцінена сторонами в........ (.........) гривень в місяць. В разі зміни встановленого державою розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, за розмір який сторони приймають суму соціальної пільги за Законом України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” - ця сума відповідно змінюється. Сума матеріального забезпечення підлягає щомісячному зарахуванню на рахунок №..... в..... відділенні........ №.........., а в разі якщо за станом здоров’я НАБУВАЧ не може самостійно їх одержати – на руки під розписку про одержання.
2. За рахунок суми матеріального забезпечення і в межах її вартості, за замовленням ВІДЧУЖУВАЧА, НАБУВАЧ зобов’язаний придбати і безоплатно доставити до місця її проживання, - продукти харчування, одяг, медикаменти або забезпечити надання побутових послуг. Про прийняття таких речей або послуг в рахунок вартості матеріального забезпечення за цим договором ВІДЧУЖУВАЧ має надати відповідну розписку. В разі термінової необхідності, через стан здоров’я ВІДЧУЖУВАЧА, НАБУВАЧ за погодженням з ВІДЧУЖУВАЧЕМ зобов’язаний передати наперед необхідну для лікування суму.
3. Цей договір може бути розірваним за згодою сторін, а в разі невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін - в судовому порядку.
4. ВІДЧУЖУВАЧ свідчить, що відчужувана квартира до цього часу нікому не продана, не подарована, не заставлена, не здана в оренду, під податковою заставою, забороною (арештом) не перебуває. Судових спорів про неї немає.
5. Витрати за нотаріальне оформлення договору оплачує НАБУВАЧ.
6. Цей договір складено в 3-х примірниках, один з яких залишається в справах........ приватного нотаріуса........... нотаріального округу, а інші видаються сторонам.
7. Зміст ст.ст. 334, 535, 602, 744-758 Цивільного кодексу України сторонам нотаріусом роз’яснено.
8. Цей договір після його підписання сторонами і нотаріального посвідчення підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації договір вважається укладеним.

ПІДПИСИ:

З А Б О Р О Н А

........... року, мною,...........,........ нотаріусом.......... нотаріального округу, на підставі ст.73 Закону України "Про нотаріат" і Указу Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23.08.98 року, в зв’язку з посвідченням цього договору довічного утримання,

накладається ЗАБОРОНА ВІДЧУЖЕННЯ квартири №......, в будинку №...... по вулиці...... в місті....., яка належить..........., до припинення договору довічного утримання.

Зареєстровано в реєстрі заборон №......

Одержано плати –........... гривень.

ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС

Нотаріус, завіряючи договір, повинен перевірити документи, необхідні для відчуження майна.
. Отже, власником документально стає набувач, але розпоряджатись набутим майном він не має змоги, оскільки є заборона відчуження. Тільки після пред’явлення нотаріусу свідоцтва про смерть відчужувача заборону знімають і набувач зможе, в разі необхідності, розпорядитись майном на свій розсуд.

Укладаючи договір довічного утримання (догляду), фізична особа отримує можливість забезпечити собі довічний догляд, оскільки в самому договорі передбачають конкретні види грошового, матеріального забезпечення і терміни його надання. Крім того, набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.

 

Цей договір необхідно віднести до алеаторних договорів, оскільки на момент його укладення не можна визначити, що буде більшим – вартість житла чи остаточна вартість зустрічного надання. Адже період життя відчужувача на момент укладення договору не є відомим.

Оскільки з передачею житла основний обов’язок відчужувача є виконаним і з цього моменту в нього виникає право вимагати від набувача надання матеріального забезпечення, а набувач несе лише обов’язок – надавати відчужувачеві матеріальне забезпечення, можна зробити висновок, що цей договір є одностороннім. Така думка є типовою у вітчизняній правовій літературі. Але є й інші думки. Наприклад, В.А. Тархов визнавав договір довічного утримання також сплатним, але при цьому визначав його консенсуальним та двостороннім.

При розгляді договору довічного утримання вважаємо за необхідне провести порівняльну характеристику із законодавством інших країн. Оскільки тривалий час російське та українське законодавство мали дуже близькі правові норми, розглянемо, як там регулюються такі відносини. У ЦК РФ договір довічного утримання має істотні відмінності від ЦК УРСР та від проекту ЦК України. Суттєвою відмінністю є те, що російське законодавство не виділяє довічне утримання як окремий вид договірного зобов’язання, а визначає його як різновид договору ренти. До договору довічного утримання за ЦК РФ застосовуються правила про довічну ренту з урахуванням особливостей, які характерні тільки для довічного утримання.

 

Тоді він може лише домовитися з відчужувачем про заміну безпосереднього натурального надання на періодичні грошові платежі і це вичерпає виникаючу проблему. На наш погляд, тверда грошова оцінка може бути застосована до всіх видів матеріального надання в цілому за договором чи до кожного виду надання окремо. Можливим є також варіант, коли деякі види утримання надаються у грошовому вираженні (наприклад, витрати на харчування), а окремі з них – в натуральному вираженні (наприклад, ліки за визначеними найменуваннями та у встановленій кількості чи періодичний медичний огляд). Не виникає сумніву, що стан відчужувача може мінятися і замість одних ліків він може вимагати інших; замість ліків може з’явитися необхідність в посиленому харчуванні чи навпаки. Тому, укладаючи додаткові угоди до договору довічного утримання, сторони можуть міняти кількісні та якісні показники надання, керуючись принципом доцільності та необхідності в межах спочатку встановленої суми. Щоб уникнути суперечок у майбутньому про вид, кількість чи якість матеріального надання, можливо безпосередньо в договорі детально вказувати елементи надання: які саме ліки повинні надаватись, у якому медичному закладі повинні проводитись огляди, з якою періодичністю тощо. Якщо в договорі вказується фіксована грошова сума надання, необхідно визначити її розмір.
В договорі довічного утримання обов’язково повинно бути визначено те, коли саме, з якою періодичністю набувач повинен здійснювати надання на користь відчужувача майна (наприклад, “до першого числа кожного місяця” чи “кожного четверга”).
Термін дії договору довічного утримання визначається тривалістю життя відчужувача майна. Але, як відмічає ряд авторів, цей договір не можна визнати умовним правочином, оскільки в умовних правочинах умова може настати, а може й не настати. Смерть – об’єктивна категорія, вона обов’язково настане незалежно від волі сторін. Для умовної угоди обов’язковою є ознака альтернативності відносно настання події. У договорі довічного утримання цього немає, тому що смерть хоч і є подією, але її настання очевидне. Тому необхідно погодитись з вказаними авторами та зазначити, що договір довічного утримання – правочин не умовний, а терміновий, причому укладений на певний строк, тобто період життя відчужувача.

 

При посвідченні договорів довічного утримання у текстах обов’язково зазначаються ідентифікаційний номер фізичних осіб за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків. На підтвердження наявності ідентифікаційного номера, нотаріусами витребовувалася відповідна довідка, фотокопія якої долучалась до примірника договору.

При посвідченні зазначених договорів нотаріусами обов’язково перевірялось: наявність (відсутність) податкової застави, відомості щодо відсутності заборони (арешту) на майно, яке було предметом договору, а також інформація, а також інформація щодо перебування майна під іпотекою (витяги додаються до договорів.

На підставі договору довічного утримання нотаріусами обов’язково накладається заборона відчуження, про що на всіх примірниках договору нотаріусом вчиняється відповідний посвідчувальний напис. Заборона реєструється окрім реєстра нотаріальних дій ще і в реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчини органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

При посвідченні договору, де Набувачем виступає людина, яка перебуває у шлюбі, - нотаріус обов’язково витребовує згоду подружжя, викладену у вигляді заяви, справжність підпису, який повинен бути засвідчений нотаріально, в заяві також зазначається предмет договору та сума матеріального забезпечення.

В разі, якщо набувач неодружений (неодружена) нотаріусом витребовується заява, яка підтверджує даний факт.

Аналізуючи дані договори, можна помітити, що завждни Набувач був зобов’язаний забезпечити відчужувача житлом у будинку (квартирі), яка йому передана за договором довічного утримання (доглядом).

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно надавалось відчужувану, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом. Грошова оцінка матеріального забезпечення завжди зазначається в договорах та зміст. Ст.751 ЦК про те, що така оцінка підлягає індексації, у порядку, встановленому законом, роз’яснюється сторонам.

ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ

В договорі довічного утримання (догляду) потрібно розчленовувати предмет договору та об’єкт (юридичний і матеріальний). До предмету даного правочину відносяться: з одного боку нерухоме майно, а також рухоме майно, яке має значну цінність; а з іншого – послуги по утриманню та (або) догляду. Юридичним об’єктом договору довічного утримання (догляду) є дії набувача по утриманню та (або) догляду; а матеріальним об’єктом – жиле приміщення, яке надається для проживання відчужувача; продукти харчування; одяг і взуття; медикаменти тощо. До елементів даного правочину належить також його оцінка. Відповідно до статті 751 Цивільного кодексу України, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

На думку автора, доцільніше було б, якщо в чинному Цивільному кодексі України передбачалося, що грошовій оцінці підлягає і щомісячне матеріальне забезпечення, і відчужуване майно. Ще одним суттєвим елементом договору довічного утримання (догляду) є його строк, який визначений подією, яка настане в майбутньому – смертю відчужувача.

Згідно з Цивільним кодексом України, у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою. На думку дисертанта, вищезгадане положення не є досконалими. Згідно з даною нормою можлива тільки заміна фізичної особи і нічого не згадується про юридичну особу. З точки зору автора, таке обмеження є недоцільним.

 

Тема: Довічне утримання.

1. Поняття та загальна характеристика договору довічного утримання.

2. Сторони договору.

3. Порядок укладення та форма договору.

4. Права і обов’язки сторін за договором довічного утримання.

5. Зміна, розірвання та припинення договору довічного утримання. Правові наслідки.

Нормативно-правові акти:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. // ВВР. 2003. № 40-44. ст.356.

2. Закон України від 2 вересня 1993 року “Про нотаріат”

3. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України /

 

1. Поняття та загальна характеристика договору довічного утримання (догляду)..

Договір довічного утримання (догляду) має досить важливе значення у практичному житті. Здійснення цього правочину дозволяє, з одного боку, матеріально забезпечити існування відчужувача, а з іншого, - надає кращу можливість набувачу отримати у власність нерухоме чи цінне рухоме майно, так як оплатність в цьому випадку носить триваючий і алеаторний характер.

Фізична особа може попіклуватися про свою ста­рість різними способами: отримати гарну пенсію, розраховувати на допомогу дітей, укласти спадковий договір або договір довічного утримання (догляду). Хоча укладення останнього для догляду саме за особами похилого віку не є обов'язковою умовою.

Договір довічного утримання не є новинкою, так як перша згадка про цей вид договорів в історії нашого законодавства була викладена в Інституті УРСР від 17 листопада 1928 року, а саме: у ст. 120 договорів дарування вміщував пункт про обов’язок особи, яка одержала дар, утримувати дарувальника або третіх осіб до смерті та забезпечувати дане зобов’язання накладенням арешту на майно. І хоча з 1 серпня 1940 року даний пункт було змінено, зазначені договори часто зустрічались у практиці як до 1928 року, так і після 1940 року. Тобто, зазирнувши в історію становлення даного інституту, можна зробити висновок, що люди потребували для задоволення своїх потреб створення нового на той час інституту – інституту довічного утримання (догляду).

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житло­вий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобо­в'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) догля­дом довічно (ст. 744 ЦК України).

Договір відноситься до групи договорів, що опосередковують перехід майна від відчужувача до набувача у власність. Договір довічного утримання є реальним (укладеним з моменту передачі відчужувачем майна у власність набувача оскільки момент укладення договору довічного утримання пов'язаний з переда­чею майна (статті 334, 748 ЦК України).

одностороннім (після укладення договору обов'язки виникають тільки у набувача є одностороннім, оскіль­ки за ним лише одна сторона — набувач наділений обов'язками, а друга сторона — відчужувач має лише права) та відплатним (за отримання у власність майна набувач зобов'я­зується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом Цей договір є сплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді відпо­відних матеріальних благ і послуг. При цьому цивільне законодав­ство не вимагає, щоб вартість переданого відчужувачем майна була еквівалентною вартості наданого набувачем утримання.). алеаторним договором.

Крім того, він належить до договорів довірчого (фідуціарного) характеру, оскільки за неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача може бути передано за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Договір довічного утримання (догляду) є альтернативою договору купівлі-продажу в тих випадках, коли особа за життя має намір, але за певних умов, розпорядитись належним їй на праві власності майном.

Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.

Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання (догляду) пов’язується з моментом набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством – з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.

Таким чином, можна виділити основні ознаки договору довіч­ного утримання (догляду):

предметом договору може бути тільки житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність;

1) майно передається відчужувачем набувачеві у власність; - майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя вiдчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору (стаття 73 Закону України «Про нотаріат» -Нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження:при посвідченні договору довічного утримання;

2) взамін переданого майна набувач зобов'язується забезпечу­вати відчужувача або третю особу утриманням та (або) дог­лядом;

3) термін дії даного договору - довічно, тобто до смерті відчужу­вача або третьої особи. цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання своїх обов'язків.

- договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи (утриманця), якій набувач повинен надати довічне утримання та догляд;. Ця третя особа не стає окремою стороною у договорі і сам договір не перетворюється на трьохсторонній. Факт перебування такої особи в родинних стосунках з відчужувачем юридичного значення не має. Укладення такого договору можливе у випадку відсутності у третьої особи, на користь якої укладається договір, коштів для проживання або ж її хворобливий стан, у зв’язку з яким вона потребує постійного догляду і, при цьому, відсутність у неї майна, яке може бути передане за договором довічного утримання.

 

Договір довічного утримання (догляду) має деякі спільні риси з договорами купівлі-продажу, міни, ренти, найму (оренди). Однак зазначені основні ознаки дозволяють відокремити його від усіх ін­ших цивільно-правових договорів.

Відмінність договору довічного утримання від спадкового договору

Договір довічного утримання (догляду) за своєю юридичною природою подібний до спадкового договору, який також укладається між відчужувачем, що є власником майна та набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває право власності на його майно.

Набувач по спадковому договору може бути зобов’язаний вчинити певну дiю майнового або немайнового характеру до вiдкриття спадщини або пiсля її вiдкриття (наприклад, сплатити вiдчужувачу чи на користь третiх осiб частинами чи одноразов