Зміна, розірвання та припинення договору довічного утримання. Правові наслідки.

Зміна.

а)Набувач наділений правом передати свої права та обов’язки за договором довічного утримання іншій особі у разі неможливості виконувати зазначені обов’язки з поважних причин. До них можна віднести: погіршення майнового стану набувача, погіршання здоров’я та ін. У цьому випадку, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

б)Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ.

У цьому разі обсяг обов'язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним.

Припинення договору довічного утримання (догляду). Договір довічного утримання (догляду) припиняється на загальних підста­вах припинення зобов'язань (згідно зі ст. 602 ЦК України не до­пускається тільки зарахування зустрічних вимог), а також у разі:

1) смерті відчужувача або третьої особи, на користь якої було укладено договір;

2) його розірвання за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у випадку невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

3) його розірвання за рішенням суду на вимогу набувача (ст. 755 ЦК України);

4) відсутності у набувача спадкоємців або їх відмови від прий­няття майна, переданого відчужувачем (ч. 2 ст. 757 ЦК Ук­раїни);

5) ліквідації юридичної особи-набувача (ч. 2 ст. 758 ЦК України).Як уже зазначалося, у випадку смерті відчужувача договір довічного утримання (догляду) припиняється виконанням, тобто з права власності набувача знімаються всі обмеження. Він може віль­но розпоряджатися своїм майном, набутим за договором.

У відповідності до статті 755 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

- на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;

- на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Припинення договору довічного утримання (догляду) у разі смерті вiдчужувача (або третьої особи) оформлюється нотаріусом, який посвідчив договір довічного утримання (догляду).

Для цього набувач подає свідоцтво про смерть та примірники договору. Нотаріус знімає заборону шляхом вчинення відповідного посвідчувального напису на всіх примірниках договору.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

Припинення договору у цьому випадку оформлюється за заявою зацікавленої особи — сторони договору та на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду).

Статтею 757 ЦК встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) можливий перехід обов’язків набувача у разі його смерті до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було предметом договору.

Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття май­на, що було предметом договору, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом (ст. 757 ЦК України).

Якщо у набувача майна немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач знову стає власником цього майна. У цьому разі договір довічного утри­мання (догляду) припиняється.

У разі смерті фізичної особи – набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис.

Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання (догляду) первинний правовстановлювальний документ на майно або його дублікат, який міститься у справах нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання (догляду) цей правовстановлювальний документ (або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу для перереєстрації.

У разі припинення юридичної особи – набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов’язки за договором довічного утримання (догляду). У разі ліквідації юридичної особи – набувача право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача (стаття 758 ЦК).

У разі ліквідації юридичної особи – набувача, за умови відсутності у неї правонаступників, нотаріус на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та письмової заяви відчужувача, припиняє дію договору довічного утримання (догляду) та повертає відчужувачу первинний правовстановлювальний документ. Якщо внаслідок ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), пе­рейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду).

 

 

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Р О З' Я С Н Е Н Н Я
01.04.2011
Особливості посвідчення договору
довічного утримання (догляду)

 

Момент виникнення прав та обов'язків між сторонами,
передбачених договором утримання (догляду), настає з нотаріального
посвідчення договору. У цей момент також виникає і право власності
у набувача щодо майна, яке йому передасться за договором, окрім
нерухомого майна, виникнення права власності щодо якого чинне
законодавство пов'язує з державною реєстрацією правочину (ст. 334
ЦК) (435-15). Право власності на майно, яке підлягає державній
реєстрації, повинно бути зареєстровано у відповідних державних
органах, про що у договорі здійснюється відповідний запис.

 

Предметом договору може бути:

1. Житловий будинок або його частина.

2. Квартира або її частина.

3. Інше нерухоме майно (земельна ділянка, садовий будинок, дача, гараж, нежитловий будинок, нежитлове приміщення, виробничий комплекс, рухоме майно, на яке поширюється режим нерухомого майна, тощо).

4. Рухоме майно, що має значну цінність. Законодавство не встановлює вартісного вираження значної цінності такого майна або приблизного переліку таких речей. Таким рухомим майном можуть бути: транспортні засоби, антикварні речі, твори мистецтва, культурні цінності, коштовності, колекції з перелічених предметів, обладнання, цінні папери, нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності тощо.

 

Істотними умовами договору довічного утримання (догляду) є:

1) найменування (назву), місце проживання сторін (місцезнаходження сторін), ідентифікаційний номер - для фізичних осіб та ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ - для юридичних осіб;

2) предмет договору довічного утримання (житловий будинок, квартира або її частина, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність);

3) відомості про документ, що підтверджує право власності на відчужуване за договором майно;

4) вартісна оцінка майна, що відчужується за договором.
Оцінка вартості відчужуваного майна визначається за згодою сторін.

При встановленні оцінки вартості нерухомого майна, що є предметом договору, необхідно виходити з того, що вона не може бути меншою за інвентаризаційну оцінку такого майна, визначеною технічною документацією бюро технічної інвентаризації, відповідним органом державного земельного кадастру;

5) розмір (вартість) та форма надання утримання та (або) догляду, періодичність виконання обов'язків набувача. В договорі може бути вказано: коли саме, з якою періодичністю набувач повинен здійснювати надання допомоги на користь відчужувача майна;

6) строк чинності договору (термін дії договору довічного утримання (догляду);

7) місце виконання договору. Якщо ж місце виконання
зобов'язання не встановлено у договорі, то виконання провадиться
(за зобов'язаннями про передавання нерухомого майна) за
місцезнаходженням такого майна;

8) у разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або
третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за
договором довічного утримання (догляду), у тексті договору
зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій
відчужувач або третя особа має право проживати;

9) чітко встановлені права та обов'язки сторін та інші умови,
встановлені за домовленістю сторін договору;

10) умови та підстави припинення чи зменшення обсягу
обов'язків набувача перед відчужувачем; підстави та порядок
розірвання договору довічного утримання (догляду);

11) момент виникнення права власності на майно, передане за договором;

12) відомості щодо забезпечення виконання договору (накладення заборони відчуження на майно).

 

Сторони договору довічного утримання, їх права та обов'язки.

Згідно статті 746 ЦК (435-15) сторонами за договором
довічного утримання (догляду) є відчужувач та набувач.

Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа, тобто
незалежно від віку та стану здоров'я (частина 1 статті 746 ЦК)
(435-15). За загальними вимогами щодо чинності правочину
(ст. 203 ЦК), особа, яка його вчинює повинна мати необхідний обсяг
цивільної дієздатності.

За договором довічного утримання (догляду) відчужувач має такі права:

- визначити умови забезпечення його житлом, зокрема у будинку
(квартири), що ним передано набувачу за договором;

- визначити всі види матеріального забезпечення, догляду
(опікування), які надаватиме йому або третій особі набувач.

- вимагати виконання умов договору з надання утримання
(догляду), у тому числі безпосередньо набувачем;

- у разі потреби має право порушувати питання про заміну
майна, переданого за договором довічного утримання (догляду), на
іншу річ;

- розірвати договір у разі неналежного виконання набувачем
своїх зобов'язань у судовому порядку.

Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа (ч. 2 ст. 746 ЦК) (435-15).

Набувач стає власником майна, переданого йому за договором
довічного утримання (догляду) з моменту посвідчення такого
договору або з моменту набрання законної сили рішенням суду про
визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо
договір довічного утримання (догляду) підлягає державній
реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої
реєстрації.

Набувачами можуть бути декілька осіб. В такому випадку
виконувати обов'язки за договором вони будуть солідарно.
Відповідно, солідарною буде і відповідальність набувачів у разі не
виконання умов договору.

За договором довічного утримання (догляду) набувач має такі права:

- здійснювати право володіння та користування таким майном, якщо договором не передбачено інше;

- якщо договір укладено на утримання кількох осіб -
співвласників майна, що було передане набувачеві, у раз смерті
одного з них, набувач має право на зменшення обсягу зобов'язань
щодо утримання відчужувача(ів) (абз. 2 ч. 1 ст. 747 ЦК)
(435-15);

- за взаємною згодою з відчужувачем набувач має право
вирішити питання про заміну переданого йому за договором майна на
іншу річ. Заміна речі повинна відбуватися на підставі внесення
змін до договору довічного утримання (догляду) з дотриманням вимог
до форми цього договору;

- набувач має право визначити у заповіті спадкоємців щодо
майна, яке передане йому за договором довічного утримання (до них
також перейдуть його зобов'язання за цим договором);

- набувач має право на розірвання договору.

В договорі довічного утримання (догляду) передбачаються обов'язки набувача:

- забезпечувати відчужувача або третю особу (утриманця) відповідно до умов договору матеріальним утриманням та (або)
доглядом (опікуванням) довічно;

- забезпечувати відчужувача або третю особу (утриманця)
житлом;

- у разі смерті відчужувача(чів) поховати його(їх). Якщо
договір укладено відчужувачем на користь третьої особи, цей
обов'язок може бути покладено на набувача щодо третьої особи
(утриманця) за домовленістю сторін.

Набувач не має права за життя відчужувача передавати його у
власність іншій особі на підставі будь-якого правочину (крім
заповіту), укладати щодо нього договір іпотеки (застави). На таке
майно за життя відчужувача не може бути звернене стягнення.
Втрата, знищення або пошкодження майна, переданого за договором
набувачу, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його
обов'язків перед відчужувачем.

 

Припинення договору довічного утримання (догляду) у разі
смерті відчужувача (або третьої особи) оформлюється нотаріусом,
який посвідчив договір довічного утримання (догляду).

Для цього набувач подає свідоцтво про смерть та примірники договору. Нотаріус знімає заборону шляхом вчинення відповідного посвідчувального напису на всіх примірниках договору.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у
зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем
обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на
майно, яке було ним передане, і має право вимагати його
повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання
та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його
подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне
значення, суд може залишити за набувачем право власності на
частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він
належно виконував свої обов'язки за договором.

Припинення договору у цьому випадку оформлюється за заявою зацікавленої особи - сторони договору та на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду).

Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору
довічного утримання (догляду) первинний правовстановлювальний
документ на майно або його дублікат, який міститься у справах
нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору
довічного утримання (догляду) цей правовстановлювальний документ
(або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу
для перереєстрації.

У разі припинення юридичної особи - набувача з визначенням
правонаступників до них переходять права та обов'язки за договором
довічного утримання (догляду). У разі ліквідації юридичної особи -
набувача право власності на майно, передане за договором довічного
утримання (догляду), переходить до відчужувача (стаття 758 ЦК)
(435-15).

 

Слід зазначити, що з прийняттям нового Цивільного Кодексу України (далі - Кодекс) предмет договору значно розширився, оскільки тепер, крім житлового будинку, квартири або їх частини, надаватись у власність може й інше рухоме або нерухоме майно. Однак загальною вимогою до відчужуваного за договором майна є його оборотоздатність.

Передаючи у власність майно, відчужувач, насамперед, має за мету отримання матеріального забезпечення, догляду та послуг, яких він потребує. Утримання (догляд) може полягати як у матеріальному (натуральному чи грошовому) забезпеченні, так і у наданні догляду. Сторони вправі самостійно визначити в договорі розмір, обсяг та періодичність надання матеріального забезпечення, види і зміст догляду.

.

Якщо відчужувачем за даним договором може бути тільки фізична особа (незалежно від віку та стану здоров’я), то набувачем може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа, що є новацією. Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У разі, якщо набувачем є юридична особа, нотаріус повинен перевірити чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи та чи вистачає повноважень у особи, яка представляє юридичну особу, для чого вимагає установчі документи, які передбачають повноваження та посвідчують службове становище або довіреність.

При посвідченні договору довічного утримання (догляду) не застосовуються положення статті 362 Кодексу щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Набувач не може за життя відчужувача продавати, обмінювати, дарувати, укладати договір застави чи передавати у власність іншій особі майно, передане йому за договором довічного утримання (догляду).

Протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за таким договором, не може бути звернене стягнення за зобов’язаннями набувача.

При посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна, яке є предметом договору.