Глава 46. Порядок здійснення розрахунків в цивільно-правових відносинах

1. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

2. Розрахунки за акредитивом.

3. Розрахунки за інкасовими дорученнями.

4. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків.

5. Розрахунки із застосуванням платіжних карток.

 

Нормативні акти: гл.74 ЦК України, з акони України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, Про Національний банк України, Про банки і банківську діяльність, Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22.

Література: Бричко Л.В. Законодательство о расчетах в народном хозяйстве СССР. – М.: Юрид. лит.. – 1977. – 103 с., Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / Т.В.Боднар, О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова та ін.: за ред. О.В.Дзери. –К.: Юрінком. Інтер, 2009. – 1200 с., Зобов’язальне право України: Підручник / За ред.. Є.О.Харитонової, Н.Ю.Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с., Кузьмин В.Ф. Кредитные и расчетные правоотношения в промышленности. – М.: Юрид. лит. 1975. – 200 с., Флейшиц Е.А. Расчетные и кредитные правоотношения. –М.. –1956.. – 160 с.

Ключові слова: акредитив, інкасо, платіжна картка, платіжне доручення, розрахунки, чек.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

 

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень врегульовані пар. 2 гл. 74 ЦК України (статті 1089 -1092), ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. №22 та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» під платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі – члену платіжної системи, що його обслуговує, здійсняти переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунку на рахунок отримувача. Розрахункам зі застосуванням платіжних доручень притаманні такі ознаки: переказ здійснюється за рахунок коштів платника із відкритого ним в банку рахунку; для такого переказу встановлене спеціальне доручення банку – платіжне; переказ здійснюється банком на вказаний платником рахунок одержувача; переказ здійснюється в строк, встановлений законом чи відповідно до нього, якщо сторони договору банківського рахунку не передбачила більш короткий строк виконання переказу; переказ платежу супроводжується повідомленням про його здійснення.

Відповідно до ст. 1090 ЦК України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Зокрема, банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов’язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний номер платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний код (номер) отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком. Якщо доручення заповнене правильно, банк приймає таке доручення і депонує суму цього доручення, тобто списує її з рахунка платника на спеціальний рахунок.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами, зокрема: за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо); у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та обумовлено в договорі; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку установленого чинним законодавством; для сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів; в інших випадках відповідно до укладених договорів та чинного законодавства.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до закону.

Розрахунки за акредитивом

 

Розвиток акредитиву за своєю історією пройшов кілька етапів, змінюючи свою форму та функції. Перші спогади про акредитив з'явилися в XVII ст. у Франції (Letter of credit) та він називався «кредитний лист». Використання кредитного листа в розрахунках здійснялось до середини XIX ст. до появи документарного акредитиву. Наразі акредитивну форму широко застосовують в умовах ринкової економіки як у межах України, так і в міжнародних розрахунках.

Правове регулювання розрахунків за акредитивом уніфіковане в Уніфікованих правилах та звичаях для документарних акредитивів і встановлене пар. 3 (статті 1093 -1098) ЦК України та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, локальними актами комерційних банків. Відповідно до ст. 1093 ЦК України в разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті акредитив визначено як договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи. За акредитивом банк–емітент, діяючи на підставі на інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені: 1) повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або 2) уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або 3) уповноважує інший банк негоціювати проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.

При розрахунках акредитивами у відносинах приймають участь наступні суб'єкти: платник – заявник акредитива, який звертається до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива; банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові; бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо); виконуючий банк – банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку - емітента виконує акредитив.

Банк-емітент може відкривати: покритий акредитив (при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку) та непокритий акредитив (у разі його відкриття банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту).

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Про вид акредитиву робиться на ньому відповідна позначка. У разі її відсутності акредитив вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення одержувача грошових коштів. Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед одержувачем грошових коштів. Виконуючий банк повинен здійснити платіж або інші операції за відкличним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не одержано повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива. Безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів.

Крім того вирізняють покриті (забезпечені шляхом депонування певної грошової суми)та непокриті акредитиви.

Важливою рисою акредитиву є його акцесорність і він підпорядкований здійсненню платежу і погашенню грошового боргу. При обранні акредитовної форми розрахунків сторони основного договору повинні передбачити: строк та р порядок розрахунків за акредитивом; найменування танка-емітента; вид акредитива та особливості його виконання; спосіб повідомлення одержувача коштів про відкриття акредитива; перелік документів, які повинен надати одержувач коштів у банк для списання грошової суми акредитива; строк надання документів після відвантаження товарів, виконання роботи чи надання послуг; вимоги до оформлення документів, які надає одержувач коштів.

У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів із свого рахунку на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у банку-емітенті. На відкриття непокритого акредитива платник подає заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви "Вид акредитива" має додатково зазначатися "непокритий".

Для відкриття акредитиву заявник подає в обслуговуючий його банк заяву за певною формою. У всіх заявах на акредитив обов’язково вказується закінчення терміну і місце подання документів до платежу. Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не провадиться. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно повідомити про це одержувача грошових коштів і банк-емітент із визначенням причин відмови. Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві грошових коштів з порушенням умов акредитива.

Закриття акредитиву – це запис про припинення операцій по видачі грошей по акредитиву. Акредитив закривається у разі: спливу строку дії акредитива; відмови одержувача грошових коштів від використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива; повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива. Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емітент.