ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Зміст договору банківського вкладу (депозиту)



 

Змістом договору банківського вкладу (депозиту) є умови, що формують і виражають досягнуту згоду сторін. Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” договір банківського вкладу має містити: назву договору, назву, адресу та реквізити банку; прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи-вкладника, адресу або найменування, місцезнаходження юридичної особи-вкладника; найменування фінансової операції – надання вкладу (депозиту); суму вкладу, вид вкладу; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови, визначені законодавством та згодою сторін; підписи сторін, а в разі відкриття вкладного рахунка фізичній особі (резиденту) – ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податку. Ідентифікаційний код може бути відсутній у договорі, якщо депозитний рахунок відкривається фізичній особі, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це відповідні державні органи і в паспорті якої зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Істотними умовами досліджуваного договору є: його предмет; відсотки ( проценти) на вклад, строк, місце вчинення вкладу та місце його отримання.

Вкладом депозитом є кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті[310] , які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». У ЗУ «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» вклад (депозит) визначено як кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які відповідно до законодавства України розміщені вкладником на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку на іменних рахунках у учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи залучені таким учасником у формі випуску (емісії) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Таке визначення посилює гарантії для вкладників шляхом введення в нього додаткових ознак. Проте учасником вказаного Фонду н гарантування вкладів є фінансова установа і з тим повинно пов’язуватися її право залучати вклади.

Предметом договору банківського вкладу (депозиту) можуть бути грошові кошти у готівковій формі (банкноти або монети) або у безготівковій формі (записи на рахунках банків), валюта. Умови про предмет вказують на що і скільки: є грошова сума, яка міститься на депозиті клієнта; грошова сума (вклад), яка може бути виражена в рублях чи іноземній валюті; лише гроші, які є об’єктом цивільних прав і мають складний юридичний режим цивільного обігу, що обумовлений речово-правовим та зобов’язальним характером.

Здебільше йдеться про паперові гроші – грошові знаки, які замінили в обігу золото та срібло.

Виплата відсотків передбачена незалежно від виду вкладу в річних і залежить від строку договору. Порядок їх нарахування встановлено „Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України” затвердженими Постановою НБУ від 18 червня 2003 р. №255. Відповідно вони нараховуються з дня надходження суми вкладу (депозиту) в банк до дня, який є попереднім поверненню суми вкладнику.

За п. 1 ч. 2 ст. 1061 ЦК України банк вправі в односторонньому порядку змінити розмір процентів, які виплачуються за вкладами на вимогу. Банк може не погоджувати ці дії з вкладником і як збільшити, так і зменшити розмір процентів, які виплачуються за вкладами на вимогу. Про прийняте рішення про зміну процентної ставки, банк зобов’язаний повідомляти вкладника, зазвичай письмово чи через електрозв’язок.

Виходячи зі змісту п. 2 ч. 2 ст. 1062 ЦК України банк повинен інформувати вкладника про зменшення розміру процентів за вкладами на вимогу. Здебільше про зниження розміру процентів банк повідомляє вкладника в самій банківській установі через оголошення чи відправлення повідомлень поштою за місцем реєстрації.

На наш погляд, іншими документами, які законодавець зазначав як одну з умов додержання письмової форми,

Під змістом договору банківського вкладу (депозиту) розуміються умови, що формують і виражають досягнуту згоду сторін.

З аналізу норм законодавства припис, що міститься в п. 1 ч. 2 ст. 1061 ЦК України, є, проблемним, тому що банк згідно з цією нормою має право в односторонньому порядку змінити розмір процентів, які виплачуються за вкладами на вимогу. З цього випливає, що банк може не погоджувати ці дії з вкладником і як збільшити, так і зменшити розмір процентів, які виплачуються за вкладами на вимогу. Прийнявши рішення про підвищення процентної ставки, банк зобов’язаний повідомляти про це вкладника. При цьому треба зазначити, що банк самостійно визначає порядок встановлення такого підвищення.

Виходячи зі змісту п. 2 ч. 2 ст. 1062 ЦК України банк повинен інформувати вкладника про зменшення розміру процентів за вкладами на вимогу. При цьому яким саме чином буде проінформований вкладник, законодавець не встановив. Але, як свідчить практика, про зниження розміру процентів банк повідомляє вкладника в самій банківській установі через оголошення чи відправлення повідомлень поштою за місцем реєстрації. Проблема в тому, що вкладники не ходять у банк кожного дня та часто не проживають за місцем реєстрації, і тому можуть не довідатись та не зреагувати про зменшення процентів за вкладами на вимогу.

Стосовно сімейного вкладу слід зазначити, що презумпція вкладу, який внесено подружжям, належить тому, на чиє ім’я він внесений, якщо інший не доведе право на нього. Проте на практиці також існує така суттєва проблема, коли одне з подружжя, які мають право на конфіденційну інформацію, вкладає грошові кошти за договором банківського вкладу (депозиту) в банк без відома дружини чи чоловіка, а банк, у свою чергу, повідомляє письмово за місцем реєстрації або за місцем проживання про зміну розміру процентів на банківський вклад. Однак про це дізнається одне із подружжя, і, як наслідок, виходить казус у сім’ї, що, в свою чергу, часто призводить до розлучення подружжя. Тому пропонуємо законодавчо закріпити обов’язок банку сповіщати вкладників про зменшення розміру процентів через засоби електронної комунікації. Презумпція вкладу, що внесений подружжям, належить тому, на чиє ім’я він внесений, якщо інший не доведе право на нього.

Істотною умовою договору банківського вкладу (депозиту) є умови повернення вкладу (депозиту). Як уже зазначалось, договір може укладатися на умовах повернення вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) та на умовах повернення вкладу зі сплином встановленого договором строку (строковий вклад), на інших умовах, не заборонених законом;

У ст.1063 ЦК України зазначено, що в договорі банківського вкладу (депозиту) на користь третьої особи істотною умовою є визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблено вклад. Причому ім’я громадянина повинно складатися із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини. Найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму;

Відповідно до ч.2 ст. 638 ЦК України істотними умовами також є усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1059 ЦК України письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обігу.

На наш погляд, іншими документами, які законодавець зазначав як одну з умов додержання письмової форми, можна вважати й акції, векселі, облігації. З цього випливає, що в ЦК України закріплено три варіанти укладення договору банківського вкладу (депозиту).

Разом з укладенням письмового договору банківського вкладу (депозиту) найбільш поширеною формою посвідчення внесення вкладником грошових коштів є видача банком ощадної книжки. Ощадна книжка – це документ, який оформляється під час укладення договору банківського вкладу (депозиту) з фізичною особою і посвідчує надходження та рух засобів на його рахунку за вкладом.

Законодавець встановив, що згідно зі ст.1059 та ст.1064 ЦК України ощадна книжка підтверджує укладення договору банківського вкладу (депозиту) з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом. Тож ощадна книжка має виконувати лише одну функцію, а саме засвідчення внесення грошових коштів вкладником у банк і зарахування їх на його рахунок за договором банківського вкладу (депозиту).

Щодо укладення договору, то він повинен засвідчуватися письмовим документом, який підписаний сторонами. Також тут слід відзначити, що, окрім традиційної ощадної книжки, як свідчить практика, підтвердженням отримання банком грошових коштів можуть бути: 1) електронна ощадна книжка, яка дозволяє через банкомат отримати інформацію про суму вкладу та проценти до виплати; 2) виписка з особового рахунку вкладника; 3) квитанція до прибуткового касового ордера. Тож ощадна книжка вже своє значення втрачає, як і ордери на поповнення чи знімання коштів. Єдине, що стримує нас від висновку про відмову від ощадної книжки, – це можливість звіритись щодо процентів у разі безготівкових перерахунків заробітної плати.

Основними даними, що вказуються в ощадній книжці, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1064 є найменування і місцезнаходження банку (його філії), ім’я вкладника, вид вкладу, номер рахунку за вкладом, усі грошові суми, зараховані на рахунок і списані з рахунку, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред’явлення ощадної книжки банку. Крім того, в ощадній книжці містяться графи, в яких зазначаються: дата відкриття рахунку, підпис уповноваженої особи, підписи оператора банківської установи та вкладника. Проте треба зазначити, що, крім традиційної ощадної книжки, існує доволі поширена електронна ощадна книжка, яка є підтвердженням оформлення вкладу в банку. В зазначеній книжці існують великі привілеї, тому що за її допомогою можна проконтролювати у вільний для вкладника час суму, яка перебуває на банківському вкладі (депозиті), та проценти до виплати. Однак зазначена ощадна книжка не призначена для зняття готівкою і тому є „ключем” до перегляду об’єктивної та правильної інформації на рахунку вкладника. Інформацію з терміналу можна отримати таку: 1) баланс на момент перегляду електронної ощадної книжки; 2) кількість процентів на банківському вкладі; 3) кількість зарахованих процентів на рахунок; 4) кількість нарахованих процентів до виплати; 5) дату останнього поповнення; 6) дату останніх витрат; 7) термін закінчення дії банківського вкладу (депозиту).

Другий спосіб реалізації форми договору банківського вкладу (депозиту) пов’язаний з видачею вкладнику цінного документа – ощадного (депозитного) сертифіката, що передбачено ст. 1065 ЦК України. Відповідно до ст. 18 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів на нього.

Для фізичних осіб підприємців ощадний (депозитний) сертифікат – це не просто цінний папір, але й форма договору банківського вкладу (депозиту) за відсутності інших документів. Для юридичних осіб є можливість укласти відповідний договір про придбання ощадного (депозитного) сертифіката, а операції з ним відображаються на їх балансі та здійснюються на банківському вкладному депозиті.

За умови настання строку вимоги вкладу (депозиту) банк здійснює платіж. Погашення сертифікатів, які номіновані у національній валюті, та виплата процентів за ним здійснюються банками лише у національній валюті. Погашення ощадних (депозитних) сертифікатів, які номіновані в іноземній валюті, та виплата процентів за ними здійснюються банками в іноземній валюті, а за письмовою заявою вкладника або особи, уповноваженої на здійснення цієї операції – у національній валюті за курсом НБ України на дату закінчення строку, зазначеного в сертифікаті, або на дату дострокового викупу вказаного сертифіката.

З цього випливає, що в ЦК України закріплено три варіанти укладення договору банківського вкладу (депозиту).

Разом з укладенням письмового договору банківського вкладу (депозиту) найбільш поширеною формою посвідчення внесення вкладником грошових коштів є видача банком ощадної книжки. Ощадна книжка – це документ, який оформляється під час укладення договору банківського вкладу (депозиту) з фізичною особою і посвідчує надходження та рух засобів на його рахунку за вкладом.

Законодавець встановив, що згідно зі ст.1059 та ст.1064 ЦК України ощадна книжка підтверджує укладення договору банківського вкладу (депозиту) з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом. Ми вважаємо, що ощадна книжка має виконувати лише одну функцію, а саме засвідчення внесення грошових коштів вкладником у банк і зарахування їх на його рахунок за договором банківського вкладу (депозиту).

Щодо укладення договору, то він повинен засвідчуватися письмовим документом, який підписаний сторонами. Також тут слід відзначити, що, окрім традиційної ощадної книжки, як свідчить практика, підтвердженням отримання банком грошових коштів можуть бути: 1) електронна ощадна книжка, яка дозволяє через банкомат отримати інформацію про суму вкладу та проценти до виплати; 2) виписка з особового рахунку вкладника; 3) квитанція до прибуткового касового ордера. Тож ощадна книжка вже своє значення втрачає, як і ордери на поповнення чи знімання коштів. Єдине, що стримує нас від висновку про відмову від ощадної книжки, – це можливість звіритись щодо процентів у разі безготівкових перерахунків заробітної плати.

Основними даними, що вказуються в ощадній книжці, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1064 є найменування і місцезнаходження банку (його філії), ім’я вкладника, вид вкладу, номер рахунку за вкладом, усі грошові суми, зараховані на рахунок і списані з рахунку, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред’явлення ощадної книжки банку. Крім того, в ощадній книжці містяться графи, в яких зазначаються: дата відкриття рахунку, підпис уповноваженої особи, підписи оператора банківської установи та вкладника. Проте треба зазначити, що, крім традиційної ощадної книжки, існує доволі поширена електронна ощадна книжка, яка є підтвердженням оформлення вкладу в банку. В зазначеній книжці існують великі привілеї, тому що за її допомогою можна проконтролювати у вільний для вкладника час суму, яка перебуває на банківському вкладі (депозиті), та проценти до виплати. Однак зазначена ощадна книжка не призначена для зняття готівкою і тому є „ключем” до перегляду об’єктивної та правильної інформації на рахунку вкладника. Інформацію з терміналу можна отримати таку: 1) баланс на момент перегляду електронної ощадної книжки; 2) кількість процентів на банківському вкладі; 3) кількість зарахованих процентів на рахунок; 4) кількість нарахованих процентів до виплати; 5) дату останнього поповнення; 6) дату останніх витрат; 7) термін закінчення дії банківського вкладу (депозиту).

Другий спосіб реалізації форми договору банківського вкладу (депозиту) пов’язаний з видачею вкладнику цінного документа – ощадного (депозитного) сертифіката, що передбачено ст. 1065 ЦК України. Відповідно до ст. 18 ЗУ „Про цінні папери і фондову біржу” ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів на нього.

Для фізичних осіб підприємців ощадний (депозитний) сертифікат – це не просто цінний папір, але й форма договору банківського вкладу (депозиту) за відсутності інших документів. Для юридичних осіб є можливість укласти відповідний договір про придбання ощадного (депозитного) сертифіката, а операції з ним відображаються на їх балансі та здійснюються на банківському вкладному депозиті.

За умови настання строку вимоги вкладу (депозиту) банк здійснює платіж. Погашення сертифікатів, які номіновані у національній валюті, та виплата процентів за ним здійснюються банками лише у національній валюті. Погашення ощадних (депозитних) сертифікатів, які номіновані в іноземній валюті, та виплата процентів за ними здійснюються банками в іноземній валюті, а за письмовою заявою вкладника або особи, уповноваженої на здійснення цієї операції – у національній валюті за курсом НБ України на дату закінчення строку, зазначеного в сертифікаті, або на дату дострокового викупу вказаного сертифіката.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.66.86 (0.008 с.)