Глава 25. Договір підряду. Загальні положення

 

1. Поняття і юридична природа договору підряду.

2. Умови договору підряду.

3. Види договору підряду.

4. Порядок укладення і форма договору підряду.

5. Виконання договорів підряду.

6. Відповідальність сторін за договором підряду.

 

Нормативні акти: Конституція України, ЦК України Глава 61, гл. 33 ГК України,

Література: Брагинский М.И. Договор подряда и подобные ему договоры.– М.: «Статут». 1999.– 254 с.; Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. /Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.: за ред. О.В.Дзери. –К.: Юрінком. Інтер, 2009. – 1200 с., Зобов’язальне право України: Підручник / За ред.. Є.О.Харитонової, Н.Ю.Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с., Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і допов. / В.В.Луць. –К.: Юрінком Інтер, 2008. – 576 с., Теоретичні та практичні аспекти розгляду судами спорів, що виникають із договорів підряду: Монографія /за аг. ред.. академіка НАПрН України В.В.Луця, наук. ред.. А.Б.Гриняк. –К.: НДІ ППП НАПрН України. 2010. -320 с.

Ключова термінологія: підряд, субпідряд, договір підряду, підрядник, субпідрядник, замовник. ризик, роботи.

 

Поняття та характеристика договору підряду

 

Самостійним типом цивільних договорів є договори про оплатне виконання робіт. До нього належать власне підряд (Глава 61, § 1 ЦК України) та його різновиди: побутовий підряд (§ 2 вказаної Глави ЦК України), будівельний підряд (§ 3 Гл.63 ЦК України), підряд на проектні та пошукові роботи (§ 4 Гл. 61 ЦК України). Відносно самостійний підтип складає договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт (Глава 62 ЦК України) який є інноваційним та тяжіє до договорів на створення результатів інтелектуальної власності. Їх результат має творчий характер та пов'язаний з інтелектуальною діяльністю виконавця і є вірогіднисним. Крім того цей тип має значну кількість непойменованих договорів: на протезування, на виконання дизайнерських та ландшафтно-опоряджувальних робіт, проведення асенізаторських робіт, на переробку давальницької сировини, на прибирання та утилізацію сміття; на агрохімічні роботи, на обґрунтування та підготовку документації (маркетингові, аудиту); на проведення спеціальних робіт; на створення результату інтелектуальної власності; на проведення ремонту інші. Такі договори підряду засновані на застосуванні до них загальних положень про підряд, оскільки не передбачені інші правила.

Договори підряду мають як спільні так і відмінні ознаки: об’єднуючі (які прямо або непрямо вказані у їх визначеннях у ст.ст. 837, 865, 875, 887 ЦК України: вони виконуються відповідно до завдання замовника; їх правова мета, яка полягає у тому результаті, який можливо відокремити від тих дій і задовольняли б замовника; їх предмет завжди має індивідуальний характер; відмінні (індивідуалізований предмет та суб’єктний склад).

Спеціальному правовому режиму підлягають договори, укладені громадянами для цілей споживання (споживчі договори). До них крім норм про договори підряду застосовується законодавство про захист прав споживачів. До договорів про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт застосування загальних норм про договори підряду не передбачено.

Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Така робота може мати різноманітний характер: виготовлення, обробка, переробка, ремонт речі або виконання іншої роботи (ч. 2 ст. 838 ЦК України). Договору підряду властиві два моменти (ч. 2 ст. 855 ЦК): 1) підрядник зобов’язується виконати певну роботу; 2) виконує їх на власний ризик. Для цього договору має значення момент виготовлення предмета.

Договір підряду є двостороннім, консенсуальним, оплатним, алеаторним, здебільше господарським чи підприємницьким

Глава 61 ЦК України не передбачає спеціальної норми щодо форми договору підряду. Відповідно мають застосовуватися загальні правила про форму правочинів статтей 205 – 210 ЦК України, якщо інше не передбачено нормами про окремі різновиди договору підряду або спеціальними нормативними актами. Зокрема, ЦК врегульована форма договору побутового підряду (ст. 866 ЦК). Тож договір підряду може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі. Оскільки підрядники здебільше суб’єкти підприємництва, то здебільше використовуються письмова форма договорів.

В ряді випадків технологічні особливості виконання певних робіт виписані поза відповідним письмовим документом. Це пояснюється наявністю імперативів щодо технології виконання певних робіт, які застосовуються у харчовій промисловості, швейній промисловості у виді стандартів та технічних умов і особливо будівельній індустрії де, наприклад діють Будівельні норми та правила. Крім того технологічні карти, правила, настанови, умови тощо, яких повинен дотримуватися підрядник при виконанні робіт.

Зміст договору підряду

 

Основними умовами договору підряду є його предмет, ціна та строки.

Предметом договору підряду є результат роботи який має бути переданий замовникові. Результатом може бути новостворена річ, або оброблена, перероблена, відремонтована річ, яка була надана замовником. Предмет договору підряду має одиничний, індивідуальний характер, оскільки здійснюється за індивідуальним замовленням.

Разом з тим, заслуговує уваги позиція стосовно двох предметів у договорі підряду: сам результат виконаної підрядником роботи, що підлягає передачі замовнику та фахова діяльність підрядника з виконання роботи. Останнє пояснюється право контролю замовника самостійно чи іншою особою за його дорученням ходу виконання робіт підрядником, придатність застосовуваних матеріалів. Якщо буде встановлено порушення встановлених правил, низький професіоналізм підрядника, то замовник вправі відмовитися від договору підряду. Ціна в договорі підряду встановлюється з урахуванням рівня кваліфікації підрядника.

Наступною умовою договору підряду є ціна роботи, яка визначається договором або кошторисом із врахування вище наведеного чинника. Правила про кошторис встановлені у ст. 844 ЦК. Кошторис – це зведені витрати, розрахунки, складені за встановленою формою, на основі яких визначається кошторисна вартість робіт і договірна ціна. Кошторисна вартість може визначатися у приблизному або твердому кошторисі.

Якщо всі майбутні видатки підрядника відомі та піддаються попередньому обчисленню складається твердий кошторис. Кошторис вважається твердим і тоді, коли договором підряду не передбачено інше. Особливістю твердого кошторису є те, що він не підлягає перегляду у односторонньому порядку. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за згодою сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник – його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. Проте із цього правила існує виключення – при істотному зростанні після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

При неможливості складення твердого кошторису складається приблизний кошторис. Відповідно до нього і здійснюються розрахунки, але допускаються деякі відступи з урахуванням фактичної вартості робіт. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Якщо підрядник своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, то він зобов'язаний виконати роботи за ціною, встановленою договором.

Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (ч. 2 ст. 243 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 845 ЦК якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Сторонам надається право передбачити у договорі розподіл ощадливості між собою у певних пропорціях.

Оплата робіт підрядника, як правило, здійснюється після їх виконання, а у договорах за участю фізичних осіб можлива попередня оплата, а також надання авансу.

Строк договору підряду починається з моменту укладення договору або з моменту початку виконання робіт і закінчується моментом завершення підрядних робіт і здачі їх результатів замовникові. Відповідно ст. 846 ЦК строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За погодженням сторін у договорі можуть бути встановлені також початковий і проміжні строки. Початковий строк встановлюється в тому разі, якщо сторонам необхідно здійснити певні допоміжні заходи щодо підготовки необхідний матеріалів, проектно-кошторисної документації тощо. Проміжні строки, тобто строки виконання окремих етапів роботи за договором, покликані сприяти дотриманню з боку підрядника господарської дисципліни, а також дають змогу замовникові контролювати своєчасне та якісне виконання роботи. Крім того, договором може бути передбачена оплата окремих етапів роботи (ч. 1 ст. 854 ЦК).

До умов договору підряду відноситься також місце виконання робіт: а) місце знаходження виробничих приміщень підрядника; місце, яке визначене замовником (на дому, в його приміщеннях, інші місця наприклад будівельний майданчик)

 

Сторони договору підряду

 

Сторонами у договорі підряду є замовник та підрядник. Замовником певних робіт може бути будь-яка фізична або юридична особа. Підрядником може бути також як фізична, так і юридична особа.

Фізична особа-підрядник має бути повністю дієздатною. У деяких випадках підрядником може бути і фізична особа, яка має неповну цивільну дієздатність, оскільки деякі види договору підряду (побутовий підряд) можуть підпадати під визначення дрібного побутового правочину, які неповнолітні мають право самостійно вчиняти відповідно до статей 31 – 32 ЦК України.

Юридичні особи можуть бути підрядниками залежно від їх спеціальної чи загальної правоздатності. Юридична особа, яка наділена загальною правоздатністю, може займатися будь-якою господарською діяльністю, а бути підрядником. Якщо юридична особа наділена лише спеціальною правоздатністю, то вона може бути підрядником у тих видах діяльності, які передбачені в її статуті або положенні щодо нього. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Підрядник вправі за ст. 838 ЦК залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник є замовником як генеральний підрядник, а для субпідрядника - замовником. При генеральному підряді прямий зв'язок між замовником та субпідрядником виключається, а також, не потрібна згода замовника на залучення генпідрядником субпідрядника, оскільки ризик виконання усіх робіт несе генеральний підрядник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Систему генерального підрядника не слід змішувати з множинністю співпідрядників - коли замовник укладає договори з кількома підрядниками. Генпідрядна структура договірних зв’язків може породжувати два варіанти розподілу обов’язків та відповідальності між сторонами. При одній з них кожен з підрядників має виконати договір в межах власної долі, яка вказана в договорі з замовником і тільки за її невиконання несе відповідальність. Таке виконання підрядного зобов’язання існує при подільності його предмету, а при його неподільності – у випадках передбачених законом чи договором. При відсутності у договорі, де на боці підрядника знаходяться декілька самостійних осіб, вказівок про розподіл робіт між ними, вони визнаються відносно замовника солідарними боржниками через неподільність предмету зобов’язання (ст.ст. 540 – 544 ЦК).

Генпідрядник стосовно супідрідників має певні організаційні і контрольні повноваження, зокрема визначає послідовність та строки виконання робіт.