Сторони договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану систему

 

Як вказано у легальному визначенні зазначеного договору (ч.1 ст. 714 ЦК України) його сторони йменуються постачальник та споживач (абонент). Інше визначення постачальника є у ст. 275 ГК України енергопостачальне підприємство (енергопостачальник). Крім цього за ч. 4 цієї статті вказуються інші учасники зазначених правовідносин: виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб’єкти природних монополій.

Другий момент для встановлення правового становища сторін договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану систему є те, що на нього поширюютьсязагальні правила про купівлю-продаж, поставку. Звідси сторони договоруможуть бути представлені наступним чином: продавець – поставщик – постачальник на одній стороні та покупець – споживач (абонемент) на другій стороні.

Якщо правове становище постачальника його фігура як суб’єкта підприємництва може бути виведена із загальних положень про умови здійснення підприємницької діяльності на ринку енергопостачання та постачання водою і вказаних договорів, то фігура „абонент” для договорів з передачі речі у власність є новою. Зазвичай абонентом є фізична чи юридична особа що підписується і сплачує наперед та користується чи має право користування абонементом. При тому семантично сам термін „абонент” означає передплату чи сплату наперед. Зазвичай абонентом є документ, що дає право користування протягом певного терміну речами або послугами, як правила за нижчою ціною від тої яку слід було б сплачувати в кожному окремому випадку використання певного матеріального чи нематеріального блага.

Абонентами за договором на постачання енергетичними та іншими ресурсами є фізичні та юридичні особи. Таке розрізняння має значення для визначення цінової політики та обов’язку з постачання. Зокрема для фізичних осіб практикуються знижені тарифи та надаються субсидії з оплати спожитої електроенергії. Серед таких абонентів слід виділити тих, хто споживає електроенергію та інші ресурси за індивідуальними приладами обліку (лічильниками) та тих, хто споживає по середньо виваженому розрахунковому обсягу споживання. Можливе вирахування спожитих ресурсів за сумарною потужністю приладів споживача (лампочки, інші пристроїв). Останнє практикується при самовільному підключенні.

Якщо постачання енергетичних та інших ресурсів здійснюється індивідуально із врахуванням спожитого лічильниками на установку останніх складається робочий проект (сам проект, пояснювальна записка, схеми вузлів, додаток, виз хідні дані для підбору та установки лічильників у абонента), що узгоджується із постачальником, установка фіксується актом опломбування (за яким у подальшому вираховується і відповідно сплачується спожиті ресурси). Дозвіл на встановлення індивідуальних лічильників водоспоживання надається тою організацією, через яку здійснюються відповідні платежі (ЖЕК, чи товариство власників житла (кондомініум).

Серед юридичних осіб-абонентів слід виділити тих, щодо яких в односторонньому порядку можу бути припинена подача ресурсів в разі систематичної несплати та непогашення заборгованостей перед постачальниками, та тих, які у такому порядку відключені не можуть бути (лікувальні заклади, установи збройних сил тощо). Навіть у разі зниження потужностей вони постачаються ресурсами у переважному порядку.

Крім цього в ряді випадків у цьому договорі можна віднайти субагентські відносини: агент-юридична особа приймає так звані комунальні платежі у які входять й сплата спожитої електроенергії, газу, води від фізичних, а інколи й юридичних осіб. Така схема застосовується стосовно оплати комунальних послуг при наймі відомчого житла. У тому разі коли агент-юридична особа спрямовує отримані за спожиті субагентами ресурси кошти на інші цілі для субагентів наступають негативні наслідки у вигляду відключення від споживання, а агент стосовно якого зазвичай порушена справа про банкрутство перед субагентами не відповідає.

Як і у інших договорах для того щоб бути сторонами вказаного договору необхідно мати достатній рівень дієздатності. Тож слід виходити із обсягу дієздатності сторін договору, охоронюваних законом інтересів та загальних вимог ст. 203 ЦК України. Крім цього щодо учасників енергоринку закон ставить певні вимоги. Тут діють енергогенеруючі компанії, енерго- газотрейдери як посередники, та безпосередні постачальники. Останні можуть бути оптовими і зокрема визначаються ЗУ „Про енергетику”.

Стосовно юридичних осіб як можливих сторін договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану систему слід враховувати визначене законом їх правове становище, особливості їх дієздатності та засновницьких документів. Зокрема державні та комунальні підприємства отримують кошти на споживання зазначених ресурсів з бюджету і можуть витрачати їх лише в межах імперативно визначених лімітів. Витрачання коштів на ці цілі контролюється Рахунковою палатою України.

Юридичні особи як постачальники повинні мати ліцензію на здійснення такої діяльності, що повинна бути отримана за правилами пп. 18-21 ст. 9 ЗУ „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. та ст. 13 ЗУ „Про електроенергетику”. Деякі з них бути і сертифіковані на відповідність встановленим вимогам. Відповідно до ст.1. ЗУ „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” виробником електричної енергії визнано суб’єкта підприємництва, що є власником або на інших підставах користується н генеруючи ми потужностями і згідно з умовами відповідної ліцензії виробляє і продає електричну енергію. Постачальником природного газу за регульованими тарифами визнано суб’єкта господарської діяльності, який згідно з умовами відповідної ліцензії постачає природний газ безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, які підлягають державному регулюванню. Постачальником теплової енергії є також суб’єкт господарської діяльності, який здійснює діяльність з виробництва та постачання теплової енергії безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, які регулюються в встановленому чинним законодавством порядку.

Проте основними сторонами зазначених договорів є постачальник та абонент. Із змісту ст. 714 ЦК України можна виділити наступні юридичні обов’язки сторін за договором:

Постачальник зобов’язаний:

· проінструктувати абонента про правила споживання енергетичних та інших ресурсів;

· надавати споживачеві (абоненту) передбачені договором енергетичні та інші ресурси (ч.1 ст.714 ЦК України) у визначеній кількості та встановленої якості (ст. 276 ГК України). При тому загальна кількість наданої енергії визначається договором. Якщо вона відпускається в рахунок замовлення на державні потреби (ліміту), постачальник не вправі зменшувати цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонемента щодо кількості та видів енергії, строків й її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Крім цього ці можливості залежать від розрахункової потужності відповідних приєднаних систем;

· підтримувати у належному технічному стані зовнішні мережі, вчасно проводити профілактичні та інші роботи;

· слід враховувати, що перенавантаження приєднаних систем може призвести до її відключення. У зв’язку з тим практикуються схеми споживання електроенергії з тим, що його розподілити рівномірно. Відповідно при необхідності зміни схеми електропостачання постачальник особисто чи через засоби масової інформації повинен довести до абонента інформацію про такі зміни;

· повідомляти про відомі їм недоліки товару та особливо ті, які можуть завдати шкоди життю та здоров’ю;

· заздалегідь повідомляти про планові відключення та припинення постачання енергетичних та інших ресурсів;

· в разі аварій чи інших відключень своєчасно відновлювати постачання енергетичних та інших ресурсів;

відшкодовувати реальні збитки абонентів, що виникла з вини постачальника, а в передбачених законом випадках і упущену вигоду.

Постачальник праві:

· перевіряти стан внутрішніх мереж абонента та приладів обліку спожитих ресурсів. Це зв’язане з тим, що одним із найбільш поширеним порушенням є поза мережні (необліковані) відбори енергетичних та інших ресурсів, та втручання в роботу приладів обліку;

· вимагати сплати спожитих енергетичних та інших ресурсів відповідно до встановлених тарифів, а при простроченні сплати нарахувати у встановленому порядку неустойку;

· відключити абонента в разі виявлення суттєвих порушень умов договору;

· вимагати приведення внутрішньої мережі до вимог нормативно-технічної документації;

· припинити постачання енергетичних та інших ресурсів в разі аварій та в інших передбачених чинним законодавством випадках.

Деякі суб’єктивні права та юридичні обов’язки сторін виведені за межі договору постачання енергетичних та інших ресурсів і застосовують по мірі того який предмет договору. Так вимоги щодо характеристик предмету постачання встановлюються стандартами.

2. Абонент зобов’язаний:

· забезпечувати безпеку споживання енергії та інших ресурсів, підтримувати у належному технічному стані внутрішні мережі;

· своєчасно повідомляти (інформувати) а постачальника про виявлені ним недостатки в мережах енергопостачання та приладах обліку спожитих енергетичних та інших ресурсів;

· дотримуватися встановленого режиму споживання;

· вчасно сплачувати спожиті енергетичні та інші ресурси;

· не порушувати встановлені ліміти та правила споживання енергетичних та інших ресурсів.

Абонент також зобов’язаний повідомити перелік субагентів енергопостачальнику, який має право контролю електромереж і приладів субагентів та право контролю за додержанням субагентами правил користування енергією.

Абонент вправі:

· самостійно розумно споживати енергетичні та інші ресурси. Абоненти фізичні особи їх споживають в межах необхідних розумних витрат, а юридичні особи – встановлених лімітів. В разі необхідності збільшення лімітів споживання слід їх узгоджувати з постачальником;

· перевіряти технічні характеристики спожитих енергетичних та інших ресурсів, повідомляти про виявлені невідповідності встановленим нормативам і відмовлятися від сплати неякісних ресурсів.