Поняття та характеристика договору міни

 

Потреба в договорах міни виникає при фінансово-економічних кризах і бартеризація лише усугубляє її наслідки. Міна поширена у побутовій сфері у відносинах між фізичними особами, зокрема колекціонерами.

Договір міни був відомий людству із стародавніх часів, достатньо згадати натуральний обмін між людьми, коли ще не було загального еквіваленту для обміну. Існування цього договору сьогодні не є кроком назад, оскільки приватне право передбачає свободу особи для задоволення власних потреб. Останнє знайшло віддзеркалення у принципі цивільного права «свободи договору».

На відміну від ЦК УРСР ЦК України надає дефініцію договору міни і традиційно відносить його до різновидів договору купівлі-продажу. Спільною є мета — передати майно у власність за певний еквівалент. У юридичній літературі також слушно вказують, що договір міни, сформульований як один із договірних типів, які входять до групи зобов’язань, що спрямовані на відплатну передачу майна у власність.[204]

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ч. 1 ст.715 ЦК). А у ч. 2 цієї ж статті зазначено, що кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Отже наявна відмінність від купівлі-продажу, де є лише продавець і покупець. Зазначене надає підставу зробити висновок — у договорі міни обидва контрагенти мають обов’язки продавця і покупця разом. Подвійна назва зазначеного договору є запозиченням з міжнародного торгівельного обороту.[205]

ГК України подібно до ЦК визначає поняття договору міни у ст. 293. Єдина відмінність — останній передбачає передачу товару не лише у власність, а й у повне господарське відання чи оперативне управління (ч. 1). Як відомо, ЦК не має подібних правових титулів майна. Відсутні вони і за законодавством інших країн (Росія, ФРН). Це одна із колізій законодавства, що існує сьогодні. Шляхи її подолання необхідні, оскільки це буде сприяти уніфікації у правовому регулюванні майнових відносин.

Юридична мета договору міни – оплатна передача товару у власність чи передача прав. Він спрямований на відчуження належного сторонам майна. Характеристика договору міни випливає із його легального визначення:

1) він є консенсуальним, так як сторони зобов’язані передати майно, отже вони спочатку домовляються, а потім обмінюються; 2) він є двостороннім, оскільки обидві сторони мають взаємні обов’язки: передати одне майно в обмін на інше; 3) він є оплатним, так як майно передається однією стороною не без платно.

Інакше сформульовано договір бартеру. Відповідно ст.1 ЗУ "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” – бартерна (товарообмінна операція) в галузі завнішньоекономічної діяльності – вид експортно-імпортної операції, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб’єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкованим рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. У ст. 14.1.10. ПК України бартерна (товарообмінна) операція – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору;

Це визначення надає підстави розмежовувати власне міну за якої предметом є речі, що не мають товарної форми, сторонам є фізичні особи, не передбачається доплати через безготівкові розрахунки, не підлягає оподаткуванню як база для оподаткування (господарська операція). Напроти, кваліфікована міна яка йменується бартер стосується обміну товару, притому в широкому економічному його тлумаченні, здійснюється між сторонами, які є суб’єктами господарювання, застосовує субсидіарно розрахунки в безготівковій формі, а сам договір є господарською операцією, що підлягає оподаткуванню.

З огляду на зазначене досить цікавою є Дніпропетровська ініціатива про створення Банку добрих сиправ чи Банку часу. Суть її полягає у тому, що клієнти такого банку обслуговують один одного на засадах взаємозарахування: час потрачений на надання безкоштовної послуги чи виконання роботи для одного клієнта зараховується у депозит тому, хто його потратив, а взамін він може скористатися послугою чи роботою іншого клієнта такого банку. Йдеться про обмін товарами, як економічною категорією і по суті про бартер у господарській діяльності.

Як випливає із суті відносин міни істотною умовою договору тут є предмет — майно, яке обмінюється, результат робіт або послуга. В разі змішаного договору, буде коригуватися і зміст істотних умов як для договору підряду та послуг). Ціна як наступна істотна умова, подібно до купівлі-продажу може визначатися диспозитивно. При цьому це не свідчить про її неістотність, а навпаки. Сторони на власний розсуд можуть самі у договорі необхідні умови які стають істотними.

Значення договору міни полягає в тому, що він допомагає учасникам цивільних відносин знайти вихід, коли не можливо укласти договір купівлі-продажу через відсутність обігових коштів для підприємців. Хоча він також спрощує і одержання суб’єктами договірних відносин того, що їм необхідне (коли сторона має товар який потрібен другій, а остання має товар необхідний першій). Однак безмежна «бартеризація» не сприяє повноцінному розвитку ринкової економіки, оскільки відбувається зменшення товарно-грошових операцій. Останнє не сприяє відрахуванням до бюджету країни. До речі, негативні наслідки бартеризації економіки в Україні прийшлися на початок 90-х років ХХ століття.

Наразі виділяються види договору міни (бартеру): за метою та правовим регулюванням (побутовий обмін – міна, комерційний обмін – бартер, фаховий обмін; за предметом договору міни: обмін валют; обмін історичних та культурних цінностей; обмін цілісних майнових комплексів;.обмін земельних ділянок; обмін автотранспортних засобів; обмін предметів колекціювання. Практикується міжнародний обмін культурними цінностями, земельними ділянками.

Сторони договору міни

 

За ч.2 ст. 715 ЦК України кожна із сторін в договорі міни є продавцем свого товару та покупцем товару другої сторони. На них поширюються суб’єктивні права та юридичні обов’язки, що притаманні сторонам договору купівлі продажу. Суб’єктивні права та юридичні обов’язки сторін за договором міни співпадають. Специфіки їх правовому становищу надає різниця у предметах обміну. Так якщо сторони обмінюються рівноцінними та рівнозначними речами (ручками якими сторони підписали договір) то практично договір є рівностороннім. Інша справа коли предмети договору обміну не співпадають: мотоцикл на коня чи взагалі нерухоме майно на рухоме.

При побутовому обміні допускається нерівноцінний обмін і тому у частині перевищення ціни однієї речі над іншою тут є дар. Відповідно окрім загальної мети укладення такого договору тут може бути додаткова – надати задоволення іншій стороні, зробити йому певну поступку та приємно. При бартері із-за обов’язковості обліку матеріальних цінностей суб’єктами господарської діяльності нерівноцінний обмін неможливий.

Оскільки сторону договору міни є продавцями свого майна та покупцями іншого майна, то на них поширюються всі права та обов’язки, які притаманні договору купівлі-продажу.

Із змісту § 6 Глави 54 можна виділити наступні юридичні обов’язки сторін за договором міни: передати одна одній товари (ч.1 ст.715 ЦК України): повідомляти про відомі їм недоліки товару, які можуть завдати шкоди життю та здоров’ю; доплатити іншій стороні якщо обмінювані товари є нерівноцінними.

Стаття 716 ЦК значно розширює предмет договору міни, що передбачає варіанти: річ (майно) на річ (майно); річ на майнові права, майнові права на права вимог; річ (майнові права, права вимог) на роботи чи послуги; роботи на послуги; річ на майнові права чи права вимог. З предметом зв’язані наслідки: реєстрація прав (на об’єкти нерухомості, історичні та культурні цінності, що визнані надбанням народу; 2) необхідність реєстрації визначених законом договорів; 3) обмеження прав.

Договір бартеру

 

Проблеми договору бартеру є неоднозначними. По мірі того як почали проявлятися негативні тенденції та зловживання у законодавстві стали встановлюватися певні обмеження щодо товарообмінних операцій. Бартер гальмує товарообіг і грошовий обіг, сприяє розвитку тіньового сектору в економіці, зловживань у сфері трудових правовідносин (натуроплата, затримки заробітної плати і відповідно криза соціальних виплат), примушувань до укладання невигідних договорів. тощо, особливо у зовнішньоекономічній діяльності. Такі порушення спонукали для впорядкування здійснення бартерних (товарообмінних) операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, регулювання платіжного балансу України до прийняття Указу Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 27 січня 1995 р.Він певною мірою позитивно вплинув на національну економіку і призвів до зменшення бартерних угод у зовнішньоекономічному товарообігові.

З метою подальшого зменшення бартерних операція 23 грудня 1998 р. ВР прийняла ЗУ "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", який відтворив більшість положень вищезгаданого Указу Президента України. У його ст. 1 встановлено, що бартерна (товарообмінна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опо­середкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі. Відповідно таке визначення дає підстави для поділу договору бартеру на два різновиди: внутрішній договір, що застосовується між суб’єктами підприємництва усередені країни та зовнішньоекономічний контракт.

Специфіки останньому надає необхідність дотримання вимог митного законодавства. За таким контрактом товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення товарів, які фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт, послуг — з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

У разі експорту за бартерним договором високоліквідних товарів строки ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації. Відповідно до договору бартерного в зовнішньоекономічній діяльності застосовуються положення ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інші спеціальні законодавчі акти.

Як вже зазначалося у легальному визначенні ст. 715 ЦК договір міни та одночасно розглядається як і договір бартеру. Відповідно він є двостороннім, оплатним, консенсуальним та господарським.

Для того щоб встановити так це чи ні слід з’ясувати етимологічну, економічну та правову сутність цього терміну. Термін бартер походить він англійського barter – товарообмін, як господарська операція, що пов’язана з проведенням розрахунків за товари (роботи, послуги) у не грошовій формі, включаючи залік та погашення взаємної заборгованості. Він не передбачає зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості товарів.

Бартер використовується поряд з поступкою вимог третім особам та взаєморозрахунками. За економічною сутністю зазначених форм не грошових розрахунків вони співпадають, але фінансові наслідки їх використання для суб’єктів господарювання різні. Перш за все для мети бухгалтерського обліку та оподаткування при обміні товарами (послугами) визначальним є встановлення моменту переходу права власності на товар через форму юридичного оформлення правочину. При здійсненні бартеру для суб’єкта господарювання важливо встановити момент визнання виручки від реалізації та оцінити в бухгалтерському обліку та для мети оподаткування прийнято за бартером товари, визначити розмір виручки; розмір податків та інших нарахувань.

Як економічна операція договір бартеру характеризується збалансованістю та необхідністю проведення оцінки обмінюваних товарів з метою створення умов для еквівалентного обміну, митного оформлення та обліку, визначення страхових серій оцінки претензій, нарахування неустойки та інших санкцій майнового характеру. Одночасно це надає договору прозорості та верифікативності (доступності для перевірки).

Такі ознаки є основними для договору бартеру і відмежовують його від простого договору міни. Більш того якщо неможливо визначити найменування або кількість належного передачі набувачу товару, такий договір є неукладеним. Також договір за яким переданий товар під поступку права вимоги майна від третьої особи не є ні договором бартеру ні договором міни. Відповідно якщо в такий договір буде внесена умова про заміну виконавця зустрічного зобов’язання сплатою вартості переданого товару відносини між його сторонами підпадають під регулювання нормами про договір купівлі-продаж.

У той же час слід мати на увазі що факт передання сторонами одна одній товару однозначно не свідчить про бартерний договір. Зокрема не є бартером виготовлення продукції з отриманих матеріалів з наступним поверненням її частини в виконання зобов’язання. Такі відносини охоплюються договором на переробку ж давальницької сировини.

Подібні відносини складуються при взаєморозрахунках. Для цього між сторонами укладається два договори за якими кожна із сторін зобов’язується передати одна одній товари і розрахуватися за них, зазвичай післяплатою. Після виконання товарного зобов’язання, грошові зобов’язання між сторонами можуть бути взаємо зараховані. З економічного боку сторони таких договорів по суті обмінюються (р проводять бартерні операції) без грошових розрахунків. З юридичного боку ці відносини проводяться як товарно-грошовий обмін, що впливає на спосіб бухгалтерського обліку та оподаткування проведених господарських операцій.

На відміну від договору бартеру в такому разі укладається два договори, кожен з яких передбачає обов’язок сторін передати одна одній товари (виконати роботи чи надати послугу) і відповідно їх оплатити. Але після оприбуткування отриманих товарів розрахунки не проводяться, а проводиться взаємо зарахування грошових заборгованостей шляхом:

- один боржник письмово повідомляє іншого про взаємне зарахування грошових заборгованостей;

- сторони складають акт звірки взаємних заборгованостей і його підписують.

В результаті боржники позбавляються заборгованості. Якщо товарні операції є неспврозмірними різниця у вартості товарного надання погашається грошима. У такому разі проведені господарські операції відображаються у звичайному порядку: бухгалтерська та податкова виручка рівна ціні проданого товару (роботи, послуги); вартість придбаного товару (прийнятої роботи чи спожитої послуги) в бухгалтерському обліку та для мети оподаткування відповідає вказаним у договорах цінам; нараховані і зараховані податки розраховуються виходячи з договірної вартості товарів (робот, послуг).

В результаті таких взаєморозрахунків за зарахунковою схемою сторони отримують ряд переваг: економлять на банківських операціях, уникають підвищеної уваги податкових органів; знижується вірогідність помилки при розрахунку розмірів і податків та негативної реакції на них оскільки на відміну від бартеру оподаткування і бухгалтерський облік в таких випадках спрощено; не утворюється по стоянні податкові активи і зобов’язання, що значно спрощує роботу бухгалтера; покупець може повністю прийняти до вирахування "вхідний" ПДВ.

Що стосується відповідальності сторін за договором міни то вона залежить від того базового договору під який підпадає регулювання відносин сторін: договору купівлі-продажі, а якщо договір міни містить елементи інших договорів – то відповідно цих договорів.

Контрольні питання:

1. Поняття договору міни.

2. Юридична характеристика договору міни.

3. Предмет договору міни.

4. Форма договору міни.

5. Види договору міни.

6. Сторони договору міни: їх права та обов’язки.

7. Проблеми застосування договору міни.

8. Відповідальність сторін у договорі міни.

9. Чим відмінний договір міни від договору купівлі-продажу.

10.Чим відмінний звичайний договір міни від аналогічного договору у зовнішньоекономічній діяльності.

11.Особливості виконання за зовнішньоекономічним договором міни(бартеру).

12. Відповідальність за невиконання строків ввезення товару за імпортом по договору міни.

 

Глава 14. Договір дарування

1. Поняття та характеристика договору дарування.

2. Види договору дарування.

3. Форма договору дарування

4. Сторони договору дарування: їх права та обов’язки.

5. Порядок укладення договору дарування.

6. Пожертва.

7. Зміна та припинення договору дарування.

 

Нормативні акти: Глава 57 ЦК України. СК України, закони України: Про нотаріат, Про благодійництво та благодійні організації.

Додаткова література: Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / Т.В.Боднар, О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова та ін.: за ред. О.В.Дзери. –К.: Юрінком. Інтер, 2009. – - С. 156 – 165. Зобов’язальне право України: Підручник / За ред.. Є.О.Харитонової, Н.Ю.Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с., Фурса С.Я. Договір дарування. К.: Видавець Фурса С.Я. 2005. - 52с., Фурса С.Я. Теоретичні основи договору дарування // Нотаріат, адвокатура, суд. - 2005. - №5. – С.1 - 2., Шишка Р.Б. Правове регулювання відносин за договорами на безоплатну передачу прав на об’єкти цивільних правовідносин // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. - № 2.- С.126 – 130, Шишка Р.Б. Щодо вдосконалення відносин за договором пожертви та іншими видами безоплатного надання // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної міжнародної науково-практичної конференції м. Запоріжжя 14-15 травня 2010 року: у 2-х томах / За заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2010. – С.159 – 161

Ключові слова: дарунок, договір дарування, дарувальник, обдарований, вигодонабувач, пожертва, подання.